Постанова № 22932, 29.06.2006, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" червня 2006 р. Справа № 16/192-АП-06

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Квокші О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Херсон

до Міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства", м. Херсон

про стягнення 48063 грн. 36 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Назарова Л.М. дов. № 01-12/2 від 10.01.06 начальник відділу забезпечення.

від відповідача - Сологуб О.В. дов. № 1.4.8/569 від 05.05.05 начальник юридичного відділу

Херсонське обласне відділення фонду соціального захисту інвалідів (позивач) звернувся з позовом до міського комунального підприємства “Виробничого управління водопровідно–каналізаційного господарства" (відповідач) про стягнення штрафної санкції в сумі 48 063 грн. 50 коп. за нестворені в 2005 році робочі місця.

Відповідач позовні вимоги визнає, однак, заявляє клопотання про надання відповідачу розстрочки виконання рішення на 12 місяців.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" визнає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальних сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами. Ст. 8 даного Закону визначено, що державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральними органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування.

Представники республіканських організацій інвалідів є членами колегій центрального органу виконавчої влади з питань праці та соціальної політики та Міністерства охорони здоров'я України.

Згідно ст.12 Закону громадські організації інвалідів з метою здійснення заходів по соціальному захисту, соціально-трудовій і методичній реабілітації інвалідів та залученню їх до суспільно-корисної діяльності.

Відповідно до ст.19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.91 для підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної кількості працюючих.

Ст.18 зазначеного закону встановлено коло суб'єктів, що здійснюють працевлаштування інвалідів. Так, працевлаштування інвалідів здійснюється центральними органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Таким чином, з аналізу положень Закону випливає, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць не супроводжується його обов'язком підібрати і працевлаштувати інвалідів на створені робочі місця.

Крім того, згідно п. 10 Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою КМУ від 03.05.1995 р. № 314 (із змінами та доповненнями) визначено, що працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, міськими Радами, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК. Обов'язок з виявлення інвалідів, які бажають працювати і спроможні реалізувати свої здібності та можливості на підставі індивідуальних програм реабілітації покладено на місцеві органи соціального захисту населення ( п.11 Положення), а державна служба зайнятості сприяє працевлаштуванню інвалідів ( п.12 Положення).

Таким чином, на підприємство не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування або відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватися.

Згідно з п. 14 Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою КМУ від 03.05.1995 р. № 314 (із змінами та доповненнями) підприємства повинні інформувати державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

На вимогу суду відповідач не надав належних доказів інформування в 2005 році районного центру зайнятості про створення робочих місць та вакантних посад, на яких може використовуватись праця інвалідів.

На підставі ст.20 Закону України “ Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” за не створення робочого місяця відповідач зобов'язаний сплатити штрафні санкції в розмірі середньорічної плати одного працюючого на підприємстві.

Згідно наданої звітності про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік відповідач зазначив середньооблікову чисельність штатних працівників –786 чоловік., відповідно він повинен створити 31 робочих місць для працевлаштування інвалідів. Фактично на підприємстві відповідача працює 25 осіб, не створено 6 робочих місць. Середньорічна заробітна плата штатного працівника 8010 грн.56 коп.

Позивач за не створення робочих місць нарахував штрафні санкції в сумі 48063 грн.36 коп. із розрахунку зазначеної суми половини середньорічної заробітної плати за одне нестворене робоче місце.

Відповідач не надав доказів добровільної сплати боргу.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача доведені і підлягають задоволенню.

Суд задовольняє клопотання відповідача в частині розстрочки виконання рішення на 12 місяців шляхом стягнення щомісячно рівної частини, що відповідає 1/12 від стягнутої суми

На підставі ст.18, 20 Закону України “ Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, керуючись ст. 158, 159,160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з товариства з міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства (м. Херсон, пл. Жовтнева,9, р/р 26005282 в ХФ АППБ "Аваль", МФО 352093, код 03355726)

а) на користь Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Херсон, пров.40 років Жовтня, 5-а, банківські реквізити: Одержувач: ВДК по м. Херсону, код 24104230, банк УДК по Херсонській області, МФО 852010, р/р 31212230600002, 50070000, 01 платежі до Фонду соціального захисту інвалідів, код 14125171) суму 48063 грн.36 коп. виконавчий лист видати стягувачу.

б) на користь Держави до держбюджету 480 грн. 36 коп. держмита (одержувач код 24104230 банк управління Держказначейства в Херсонській області МФО 852010 р/р 31112095600002, код бюджету 22090200, символ звітності 095), виконавчий лист надіслати до Державної податкової інспекції за місцезнаходженням відповідача.

в) на користь ДП “Судовий інформаційний центр” м. Київ, пр-т Перемоги,44

( р\р 26002014180001 в Львівській філії ВАТ “Банк Універсальний” м. Львів, МФО 325707, код ОКПО 30045370) 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, виконавчий лист видати стягувачу.

3. Виконавчі листи видати після набрання постановою законної сили.

4. Розстрочити виконання постанови на 12 місяців шляхом стягнення щомісячно

1/ 12 від стягнутої суми, тобто 4005 грн.28 коп.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Л.М. Немченко