Постанова № 229236, 31.10.2006, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16тел. 230-31-77 ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Київ "31" жовтня 2006 р. 13 год. 00 хв. Справа № 244/9а-06

Господарський суд Київської області в складі судді Євграфової Є.П.,

при секретарі Коваль Н.В., розглянувши справу

за позовом Броварської міжрайонної державної податкової інспекції, м. Бровари

до 1) Товариства з обмеженою Відповідальністю «Вітродар», м. Бровари

2) Товариства з обмеженою відповідальності «Алтаком», м. Київ

провизнання недійсною угоди,

за участю представників:

позивача:Коваль В.В., довір. №2 від 11.04.2006р.

відповідача:1) не з’явився,

2) не з’явився.

Обставини справи:

Броварська міжрайонна державна податкова інспекція (далі позивач, Броварська МДПІ) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітродар»(далі –відповідач1, ТОВ «Вітродар») та Товариства з обмеженою відповідальності «Алтаком»(далі –відповідач2, ТОВ «Алтаком») про визнання недійсною угоди укладеної між ТОВ «Вітродар»та ТОВ «Алтаком», та стягнення коштів отриманих за такою угодою.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між ТОВ «Вітродар та ТОВ «Алтаком», що станом на день подачі позову є юридичними особами, був укладений договір про рекламно - виставкові послуги від 17.08.2004 року за № 128. Згідно розділу 1 зазначеного Договору, замовник (ТОВ «Вітродар») доручає, а виконавець (ТОВ «Алтаком») бере на себе обов'язок виконати роботу по наданню рекламно - виставкових робіт. На підставі зазначеної угоди, ТОВ «Вітродар»отримало від ТОВ «Алтаком»послуг (робіт) на загальну суму 22740,00 грн., що дало змогу підприємству, зменшити свої податкові зобов'язання з податку на прибуток на суму 18950,00 грн., та віднести до податкового кредиту 3790,00 грн. (згідно податкової накладної № 75 від 27.08.2004 р.). Броварська МДПІ вважає що зазначене господарське зобов'язання було укладено з метою завідомо суперечною інтересам держави, що полягає в ухиленні від оподаткування, при наявності умислу з боку відповідача-2. Так, відповідач-2 займався підприємницькою діяльністю з порушенням чинного законодавства України. Позивач зазначає, що рішенням Баришівського районного суду від 16.02.2006 року по справі № 2-85/2006 визнано недійсними статут ТОВ «Алтаком»; первинні документи та податкові накладні з реквізитами ТОВ «Алтаком»від дати державної реєстрації, як такі, що не набрали юридичного статусу документів та не виконують свою правову функцію, тобто з 15.12.2003 року; свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 356160005, виданого 26.12.2003 року з дати його видачі.

Таким чином, на думку позивача, відповідач2, займався підприємницькою діяльністю з порушенням чинного законодавства України, оспорюваним договір укладений, з боку відповідача2 було укладено невстановленою особою, яка діяла від імені відповідача2 лише з метою утворення обставин спрямованих на ухилення від оподаткування.

За таких обставин позивач, з посиланням на ст.ст. 207, 208 ГК України, п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978р. № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними», Постанову Пленуму Вищого Господарського суду України від 25.07.2002р. «Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки»визнати договір про рекламно - виставкові послуги від 17.08.2004 року недійсним як такий, що вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, стягнути з ТОВ «Алтаком»на користь ТОВ «Вітродар»22740,00 грн., отриманих в оплату робіт згідно договору, стягнути з ТОВ «Вітродар»в доход Державного бюджету України вартість робіт (послуг), отриманих згідно оспорюваного договору.

Відповідач1 та відповідач2 в судові засідання не з’явились, відзиву на позов не надали, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення у справі. Присутніх повідомлено про час виготовлення постанови в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Між відповідачем1 та відповідачем2 17.08.2004р. укладено договір №128 на рекламно-виставкові послуги, згідно умов якого, відповідач2 зобов’язався надати виконати рекламно-виставкові роботи для участі в шостій міжнародній виставці систем опалення, кондиціювання, водопостачання «Аква-Терм Київ 2005».

Факт надання послуг за згаданим договором не заперечується позивачем та підтверджено залученим до матеріалів справи актом №ОУ-128 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 27.08.2004р., у якому зазначено про виконання підготовчих робіт до участі в виставці суму 22740,00 грн. Факт оплати ТОВ «Вітродар»отриманих робіт підтверджується платіжним дорученням №765 від 27.08.2004р. на суму 22740,00 грн. На виконання згаданого договору Виконавцем –ТОВ «Алтаком»виписана податкова накладна від 27.08.2004р. № 75, копія якої залучена до матеріалів справи.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітродар», зареєстровано виконавчим комітетом Броварської міської ради 20.08.2001р., згідно рішення № 13551050001000427. Юридична адреса м. Бровари, вул. Кірова, 36, корп. А, кв. 10, код ЄДРПОУ 31463508. Товариство з обмеженою відповідальністю «Алтаком»зареєстровано Дніпровською районною державною адміністрацією у м. Києві 15.12.2003р., згідно рішення № 08711. Юридична адреса м. Київ, Дніпровський район, вул. Серафимовича, 11, код ЄДРПОУ 32662912. Станом на час розгляду справи відповідачі є юридичними особами (довідки з ЄДРПОУ отримані на запити суду в матеріалах справи).

До матеріалів справи залучена копія рішення Баришівського районного суду від 16.02.2006 року по справі № 2-85/2006, яким визнано недійсними статут ТОВ «Алтаком»; первинні документи та податкові накладні з реквізитами ТОВ «Алтаком»від дати державної реєстрації, як такі, що не набрали юридичного статусу документів та не виконують свою правову функцію, тобто з 15.12.2003 року; свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 356160005, виданого 26.12.2003 року з дати його видачі.

Рішення суду обґрунтоване тим, що відповідач, Горбунко Юрій Миколайович, засновник підприємства згідно правоустановчих документів, у зв'язку з скрутним матеріальним становищем здійснив реєстрацію ТОВ «Алтаком»за грошову вимогу в розмірі 200 гривень на прохання знайомої, у зв'язку з чим підписав невідомі йому документи. Судом встановлено, що ТОВ «Алтаком»за юридичною адресою не знаходиться та не знаходилося, особа, що згідно правоустановчих документів являється засновником та власником підприємства, жодного відношення до створення та діяльності ТОВ «Алтаком»не має, первинні бухгалтерські та фінансові документи підприємства не підписувала, підприємницькою діяльністю не займалася..

Відповідно до вимог пункту 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Броварська міжрайонна державна податкова інспекція скориставшись наданими їй повноваженнями звернулась до господарського суду з позовом про визнання недійним договору про рекламно-виставкові послуги від 17.08.2004р. на підставі статті 207 Господарського кодексу України та стягнути з ТОВ «Алтаком»на користь ТОВ «Вітродар»22740,00 грн., отриманих в оплату робіт згідно договору, стягнути з ТОВ «Вітродар»в доход Державного бюджету України вартість робіт (послуг), отриманих згідно оспорюваного договору з огляду на приписи статті 208 Господарського кодексу України

Відповідно до вимог ч. 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Приписами ч. 1 статті 208 Господарського кодексу України передбачено, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Чинний Господарський кодекс України передбачає застосування таких наслідків щодо визнання угоди недійсної у разі наявності наміру лише у однієї з сторін у вигляді повернення всього одержаного нею іншій стороні, а одержане останньою стягується в доход держави за умови встановлення судом таких обставин:

- зобов’язання вчинено з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;

- наявність умислу хоча б в однієї з сторін зобов’язання;

- виконання зобов’язання хоча б однією з сторін;

Проте, Броварська міжрайонна державна податкова інспекція –як позивач у даній справі, не довів наявність цих обставин. Наявність умислу не може бути підтверджена лише рішенням районного суду про визнання недійсними статуту, свідоцтва про державну реєстрацію, та визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ ТОВ «Алтаком», оскільки у рішенні районного суду предметом дослідження була саме відповідність установчих документів та статуту вимогам чинного законодавства, а не наявність умислу при укладанні угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності. Сам факт скасування установчих документів, статуту та свідоцтва платника ПДВ не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених цим контрагентом з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ч. 2 статті 18 Закону України „Про держану реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди не покладено обов’язку по перевірці відповідності діючому законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин. Як вбачається з матеріалів справи, на час укладання оспорюваного договору від 17.08.2004р. ТОВ «Алтаком»зареєстроване у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій за №32662912 згідно рішення № 08711, взяте на податковий облік у ДПІ у Дніпровському районі м. Києва та зареєстроване з 26.12.2003р.з як платник ПДВ, свідоцтво №35616005. Наведені обставини встановлені під час розгляду справі № 2-85/2006 в Баришівському районному суді.

Відповідно до вимог ч. 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Ухилення однієї з сторін від сплати податків, після здійснення угоди відповідно до діючого законодавства України, що позивачем взагалі не обґрунтовано, не може бути підставою для визнання угоди недійсною, а тягне за собою адміністративну та кримінальну відповідальність посадових осіб суб’єкта підприємницької діяльності. При цьому слід зазначити, що за умови встановлення під час перевірки посадовими особами ДПС порушень ТОВ «Алтаком»податкового законодавства, неправомірне віднесення до складу валових непідтверджених витрат чи завищення податкового кредиту, податкова служба має повноваження щодо застосування фінансової відповідальності до такого суб’єкта.

Сама по собі угода про надання рекламно-виставкових послуг не є такою, що суперечить інтересам держави та суспільства. Такий послуги не виключено законом із цивільного обігу, не було законодавчих обмежень стосовно їх надання.

Викладені обставини не доводять факт укладання згаданого договору з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, за умови недоведеності з боку податкової служби умислу у ТОВ «Вітродар»та ТОВ «Алтаком»при укладанні оспорюваного договору від 17.08.2004р № 128 з метою, суперечною інтересам держави та суспільства.

За огляду на викладене, позовні вимоги Броварської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання недійсним договору про рекламне - виставкові послуги від 17.08.2004р. №128 як такого, що вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та стягнення з ТОВ «Алтаком»на користь ТОВ «Вітродар»22740,00 грн., отриманих в оплату робіт згідно договору, стягнення з ТОВ «Вітродар»в доход Державного бюджету України вартість робіт (послуг), отриманих згідно оспорюваного договору задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 9, 17, 86, 158, 160, 161, 162, 163, ч.4 ст. 167 та п. 6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

В позові відмовити.

Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Дана постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку: заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України –з дня складання в повному обсязі, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження (ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суддя Є.П. Євграфова

03.11.2006р.