Постанова № 228920, 06.11.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.06 р. Справа № 2/309пн

13 год. 10 хв. – 13 год. 50 хв. Зала судових засідань кабінет № 232

місто Донецьк, вулиця Артема 157

Господарський суд Донецької області у складі судді Ханової Раїси Федорівни

при секретарі судового засідання Бахар Світлані Володимирівні

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою

Державного відкритого акціонерного товариства “Вантажно-транспортне управління “Шахтарськвантажтранс” м. Шахтарськ

до Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції м. Шахтарськ

про зобов’язання вчинити певні дії

За участю

представників сторін:

від позивача: Михайлік А.С. – за дов. від 2 листопада 2006 року

від відповідача: Басик Н.О. – за дов. від 3 листопада 2006 року

за участю експерта: Кузнєцової Г.О. – за посв. від 7 червня 2006 року № 273

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Донецької області заявлено позов (том 1 арк. справи 3-8) Державним відкритим акціонерним товариством “Вантажно–транспортне управління “Шахтарськвантажтранс” м. Шахтарськ до Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції м. Шахтарськ про зобов’язання здійснити дії щодо коригування особового рахунку з податку на додану вартість, враховуючи призначення платежу за платіжними документами, якими сплачувався податковий борг за період з 1 січня 2005 року по 30 червня 2006 року.

Відповідач у письмових запереченнях від 8 вересня 2006 року № 6828/10/10-013 (том 3 арк. справи 1-2) та його представники під час розгляду справи проти позовних вимог заперечують.

Представник позивача в обґрунтування позовних вимог посилається на порушення ведення відповідачем облікової картки позивача з податку на додану вартість, яке полягає у тому, що погашення податкового боргу відповідачем здійснювалось без врахування платежу у порядку календарної черговості.

Відповідач вважає, що облік грошових надходжень здійснюється ним в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ та абзацу другого пункту 1.6 Розділу 1 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 року № 276 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 року за № 843/11123), (надалі Інструкція № 276).

27 вересня 2006 року під час попереднього судового засідання представником позивача було заявлено клопотання про призначення судової економічної експертизи (том 5 арк. справи 1040-105), представник відповідача проти заявленого клопотання не заперечував. Зазначене клопотання судом задоволено, ухвалами від 27 вересня 2006 року суд призначив судову економічну експертизу та зупинив провадження по справі. 1 листопада 2006 року суд поновив провадження по справі у зв’язку із наданням експертом висновку судової економічної експертизи (том 6 арк. справи 4-72).

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до вимог пункту 2-1 розділу 7 “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, експерта, дослідивши та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Державне відкрите акціонерне товариство “Вантажно–транспортне управління “Шахтарськвантажтранс” м. Шахтарськ є юридичною особою, зареєстроване 23 травня 1997 року, включене до ЄДРПОУ за номером 00179252, перебуває на податковому обліку Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції м. Шахтарськ, зареєстрований платником податку на додану вартість, свідоцтво № 06792559 (том 1 арк. справи 12-28, том 5 103).

Позивач є учасником розрахунків в розумінні пункту 1.3 статті 1 Законом України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу” від 23 червня 2005 року № 2711-4 (надалі - Закон № 2711) як суб’єкт господарської діяльності.

Сферою дії зазначеного Закону є відносини, пов’язані з проведенням комплексу заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу, про що зазначено статтею 2 даного Закону (том 6 арк. справи 134-143).

Однією з умов застосування механізму погашення заборгованості відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону № 2711 є підтвердження учасниками розрахунків сум заборгованості в тій частині, яку передбачається погасити на умовах, визначених цим Законом. Заборгованість в розумінні пункту 1.4 статті 1 Закону № 2711 є підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату (якою є 1 січня 2005 року відповідно до пункту 1.8 зазначеної статті).

Порядок підтвердження заборгованості при застосуванні різних механізмів її погашення на умовах, визначених цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України (пункти 6.2, 6.4 статті 6 Закону № 2711).

На виконання норм статті 6 вищезазначеного Закону Кабінетом Міністрів України 22 лютого 2006 року прийнята постанова № 191 “Про затвердження Порядку підтвердження заборгованості, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії” (надалі - Порядок), (том 6 арк. справи 144-149).

Особливості проведення реструктуризації заборгованості за енергоносії визначені статтею 10 Закону України № 2711. Пунктом 10.1 зазначеної статі передбачено, що державним, комунальним підприємствам, а також господарським товариствам, у статутних фондах яких частка держави становить більше ніж 50 відсотків, які відносяться до підприємств паливно-енергетичного комплексу та внесені до Реєстру, дозволяється без отримання додаткових погоджень з державними органами, уповноваженими управляти зазначеними підприємствами, за взаємною згодою, провести реструктуризацію кредиторської та/або дебіторської заборгованостей терміном до десяти років з дати укладення відповідних договорів про реструктуризацію заборгованості з відстрочкою погашення заборгованості до двох років дії таких договорів та сплатою протягом наступних років щомісячно рівними частками.

Суб'єктам господарської діяльності інших форм власності дозволяється, за взаємною згодою, провести реструктуризацію кредиторської та/або дебіторської заборгованостей..

Користуючись зазначеними нормами позивач має намір прийняти участь шляхом застосування зазначених розрахунків, виходячи з того, що він є кредитором Державного підприємства “Шахтарськантрацит”, визначеного Переліком підприємств паливно-енергетичного комплексу за № 101 (наказ Міністерства палива та енергетики України від 10 листопада 2005 року № 568), які прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості та відповідають вимог пункту 1.1 статті 1 Закону України “Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно–енергетичного комплексу”. Доказами підтвердження можливості здійснення взаємозаліку є договір на транспортне обслуговування від 1 жовтня 2003 року з терміном дії з 1 жовтня 2003 року по 31 жовтня 2006 року (том 6 арк. справи 152-159), а також довідка позивача, якою підтверджена заборгованість Державного підприємства “Шахтарськантрацит” перед ним станом на 1 січня 2005 року у розмірі 2984837 грн. 94 коп. та яка є непогашеною у цьому ж розмірі станом на 1 вересня 2006 року.

Проведення реструктуризації кредиторської заборгованості надала б можливість позивачеві реструктурувати податкову заборгованість відповідно до підпункту 10.2.2 пункту 10.2 статті 10 Закону України № 2711, за правилами якого суб’єкти господарської діяльності – кредитори підприємств паливно–енергетичного комплексу, що не є підприємствами паливно-енергетичного комплексу (пункт 1.1 Закону № 2711) і уклали договори реструктуризації заборгованості з підприємствами паливно-енергетичного комплексу, які внесені або були внесені до Реєстру та мають у складі заборгованості на розрахункову дату основний податковий борг (без пені та штрафних санкцій) (підпункт 2 пункту 1.4 статті 1 Закону № 2711) мають право на розстрочення такої заборгованості в сумі, яка дорівнює сумі реструктуризованої заборгованості підприємства паливно–енергетичного комплексу перед таким суб’єктом за відповідним договором.

Пунктами 14-16 зазначеного Порядку визначені особливості підтвердження податкового боргу. Пунктом 14 передбачено, що суми податкового боргу встановлюються (уточнюються) учасниками розрахунків - платниками податків (далі – платники податків) на підставі довідки про суму податкового боргу станом на розрахункову дату, який не погашено на день складення довідки.

Довідку про суму податкового боргу органи державної податкової служби видають протягом п'яти робочих днів після отримання звернення платника податків.

Довідка складається за даними карток особових рахунків платників податків в органах державної податкової служби і дійсна протягом 10 днів.

Після встановлення (уточнення) сум податкового боргу платник податків складає акт про наявність та розмір податкового боргу. Строк дії акта відповідає строку дії довідки про суму податкового боргу, на підставі якої складено такий акт.

Пунктом 10.2 статті 10 Закону № 2711 передбачена реструктуризація основного податкового боргу, в тому числі боргу, який виник у зв’язку із застосуванням механізмів погашення заборгованості, визначених цим Законом (без пені та штрафних санкцій). Підстави та правила розстрочення, що визначені для суб’єктів господарювання – кредиторів підприємств паливно–енергетичного комплексу наведені вище.

Пунктом 10.3 зазначеної статті передбачено, що органи державної податкової служби за зверненням учасників розрахунків - платників податків укладають договори про реструктуризацію основного податкового боргу, в тому числі боргу, який виник у зв'язку із застосуванням механізмів погашення заборгованості (без пені та штрафних санкцій), на умовах, визначених цим Законом.

Підтвердження сум податкового боргу, що передбачається погасити шляхом проведення взаєморозрахунків та/або реструктуризації здійснюється у порядку передбаченим пунктом 16 Порядку.

Аналіз вищезазначених норм Закону та Порядку доводить те, що довідка про суму податкового боргу станом на розрахункову дату, який непогашений на день складання довідки складається за даними карток особових рахунків платників податків в органах державної податкової служби.

До 12 серпня 2005 року порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов’язкових платежів), що надходять до бюджетів та до державних цільових фондів визначався Інструкцією, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 12 травня 1994 року № 37 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 3 вересня 2001 року № 342), зареєстровано у Міністерстві юстиції України 25 травня 1994 року за № 114/323 (надалі - Інструкція № 37).

Починаючи з 12 серпня 2005 року по день розгляду справи порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль з справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України здійснюється відповідно до норм Інструкції, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України № 276 від 18 липня 2005 року, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 року за № 843/11123.

Висновками експерта (том 6 арк. справи 7) та експертними дослідженнями (том 6 арк. справи 8-68) встановлено що дані зворотного боку облікового рахунку позивача з податку на додану вартість станом на 1 січня 2005 року, з урахуванням його сплати на 1 вересня 2006 року не відповідають первинним документам позивача та даним його податкового обліку.

Експертними дослідженнями встановлено, що дані облікових рахунків позивача частково не відповідають вимогам вищезазначених Інструкцій № 37 та № 276.

За висновками експерта сума податкового боргу, що виникла станом на 1 січня 2005 року, та є непогашеною на 1 вересня 2006 року складає 115121 грн. 34 коп., вся зазначена сума являє собою штрафні санкції (том 6 арк. справи 7, 67 – 68), а також пеня у сумі 38729 грн. 33 коп. (том 6 арк. справи 75).

Загальна сума податкового боргу станом на 1 вересня 2006 року складає 751886 грн.08 коп. (у тому числі вищезазначені штрафні (фінансові) санкції у розмірі 115121 грн. 34 коп.), а також пеня у розмірі 183518 грн. 46 коп. (у тому числі 38729 грн. 33 коп. є сумою пені, що виникла станом на 1 січня 2005 року та є непогашеною на 1 вересня 2006 року (том 6 арк. справи 7, 66, 68).

За даними облікового рахунку, що ведеться відповідачем (том 4 арк. справи 1-188, том 3 арк. справи 5-128, том 7 арк. справи 27-211, том 8 арк. справи 1-172), основний борг станом на 1 вересня 2006 року складає 902890 грн. 12 коп., а пеня 102114 грн. 19 коп.

Розбіжності між даними зворотної картки платника податків та експертними дослідженнями полягають у тому, що облік сплачених позивачем сум здійснювався без призначення платежу визначеного в платіжному (розрахунковому) документі, сплата розстрочених згідно договорів сум зараховувалась податковим органом не в погашення розстрочених сум а в рахунок податкового боргу попередніх податкових періодів.

Суд приймає висновок експерта як доказ обґрунтованості розміру податкової заборгованості, виходячи із призначення платежів (том 1 арк. справи 63 – 170, том 2 арк. справи 1 – 27, том 6 арк. справи 6, 8-66) визначених позивачем у платіжних дорученнях, та не приймає посилання відповідача на необхідність врахування черговості платежів за положеннями пункту 7.7. статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та твердження про те, що саме у відповідності до цієї норми при наявності у платника податків податкового боргу всі його платежі зараховуються податковим органом першочергово на погашення податкового боргу.

Відповідно до наведеного пункту 7.7. статті 7 цього Закону, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Тобто, ця норма взагалі не визначає коло осіб на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Тобто, ця норма не визначає, хто зобов’язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов’язок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обов’язок саме контролюючого органу (у даному випадку – органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобов’язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами“ або іншими законами з питань оподаткування.

Так, норми підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7, пункту 10.1 статті 10, підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 зазначеного Закону уповноважують податковий орган на здійснення самостійних заходів з погашення податкового боргу за платника податків (а не через нього, як у даному випадку, при самостійному виконанні таким платником свого конституційного обов’язку по сплаті сум податку) шляхом винесення безпосередньо податковим органом як органом стягнення: рішення про стягнення активів, надіслання банку, обслуговуючому платника, платіжної вимоги на суму податкового боргу, складення та надіслання платнику податків повідомлення про здійснення перерозподілу суми, що сплачена платником податку саме в погашення податкового боргу, окремо на погашення пені та інше. В матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про складення податковим органом будь-яких із вищенаведених документів. Відповідно до норм Конституції та законів України податковий орган зобов’язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З огляду на зазначене, у податкового органу відсутні повноваження змінювати призначення платежу, яке було визначене самостійно платником податків у платіжних дорученнях під час виконання ним свого конституційного обов’язку по своєчасній сплаті сум податкових зобов’язань та направляти такі суми при ведені оперативного обліку платежів на погашення податкового боргу за інший податковий період.

Суд приймає висновки експерта щодо неналежного врахування відповідачем сум сплачених позивачем в межах договорів розстрочення (том 1 арк. справи 29 – 58, том 2 арк. справи 62-133, том 6 арк. справи 6,69 -71) з огляду на приписи пункту 6.1 Розділу 6 “Облік відстрочення і розстрочення податкових зобов’язань” Інструкції № 276 та Порядку розстрочення та відстрочення податкових зобов’язань, який затверджений наказом Державної податкової адміністрації України 18 вересня 2001 року № 378 від (зареєстрований в Міністерством юстиції України 29 жовтня 2001 року за № 912/6103). Суд зазначає, що сплата розстроченого податкового боргу здійснюється на підставі та у межах зазначених договорів, і право змінювати умови сплати в односторонньому порядку податковий орган не має.

Враховуючи зазначене, суд приймає висновки експерта щодо невідповідності облікового рахунку позивача даних первинних документів та даним податкового обліку, а також стосовно того, що дані облікового рахунку частково не відповідають вимогам Інструкції. Зазначений висновок є вмотивованим, обґрунтованим та не спростовується відповідачем.

Разом з тим, суд зазначає, що податкового боргу (без штрафних санкцій та пені), який виник станом на 1 січня 2005 року, та існує на 1 вересня 2006 року (кінцевий термін експертних досліджень), який підлягав би реструктуризації за правилами підпункту 10.2.2 пункту 10.2 статті 10 Закону № 2711, у межах спірних відносин не існує.

Позивачем при заявлені позову засобом захисту порушеного права вибране спонукання відповідача щодо коригування облікового рахунку. Статус органів державної податкової служби в Україні, їх функції та правові основи діяльності визначені Законом України “Про державну податкову службу в Україні” від 4 грудня 1990 року № 509-12. Серед функцій Державної податкової адміністрації України пунктом 1 статті 8 цього Закону визначено забезпечення оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України. Саме на виконання норм зазначеної статті були прийняті Інструкції № 37 та № 276, які є нормативно-правовими актами в розумінні статті 117 Конституції України. Жодна із норм зазначеного Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, норми Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а також приписи вищезазначеної Інструкції № 276 не передбачають можливості коригування облікового рахунку платника податків за його ініціативою. Орган владних повноважень, яким є відповідач по справі, можна спонукати здійснити те, що він зобов’язаний здійснити. Оскільки здійснення коригування даних облікової картки за ініціативою платника податків не передбачено, такий обов’язок податкового органу позивачем не доведений, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Витрати, пов’язані із проведенням судової економічної експертизи відповідно до частини 1 статті 92, частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України покладаються на позивача.

Враховуючи вищенаведене, та керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, пунктами 2-1, 6 розділу 7 “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Державного відкритого акціонерного товариства “Вантажно–транспортне управління “Шахтарськвантажтранс” м. Шахтарськ до Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції м. Шахтарськ про зобов’язання здійснити дії щодо коригування особового рахунку з податку на додану вартість, враховуючи призначення платежу за платіжними документами, якими сплачувався податковий борг за період з 1 січня 2005 року по 30 червня 2006 року відмовити повністю.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошений її повний текст у судовому засіданні 6 листопада 2006 року в присутності представників сторін.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ханова Р.Ф.

вик. Бахар

3056723 Надруковано 4 примірники :

1 – у справу

2 – позивачу

3 – відповідачу

4 - експерту