Постанова № 228562, 02.11.2006, Господарський суд Чернігівської області

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 7-38-36, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

"02" листопада 2006 р. Справа № 18/309

За позовом Управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі м. Чернігова

14017, м. Чернігів, вул. Щорса, 19

До Відкритого акціонерного товариства „Чернігівторгбуд”

14034, м. Чернігів, вул. Ушинського, 109км

про стягнення 23005 грн. 50 коп.

Суддя А.С.Сидоренко

Секретар судового засідання І.В.Морська

Представники сторін:

Від позивача: Йовенко І.А. –зав. юрид. сект., дов. від 31.10.2006р. № 2584/08

Від відповідача: Митькевич І.В. –юриск-т, дор. від 02.11.2006р. № 245/1718

В судовому засіданні 02.11.2006р., на підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

СУТЬ СПОРУ:

Управлінням Пенсійного фонду України в Новозаводському районі м. Чернігова (надалі – позивач) заявлено позов до відкритого акціонерного товариства “Чернігівторгбуд” (надалі –відповідач) про стягнення 23005,50 грн. заборгованості по відшкодуванню витрат Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період з 01.01.2005р. по 31.08.2006р.

Відповідач надав заперечення проти позову, відповідно до яких позовні вимоги ним не визнаються. Свої заперечення Відповідач мотивує тим, що витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, не є страховим внеском, а лише звичайною платою, яку від підприємств вимагають згідно із Законом України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”. В п. 2.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.02.2002р. № 01-8/155 зазначено, що органи Пенсійного фонду України позбавлені права звертатися до господарського суду з позовами про стягнення витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, і відповідні заходи повинні здійснювати лише податкові органи.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд ВСТАНОВИВ:

Громадянам Трохимнеко В.П., Маринець П.Ф., Куцаренко М.І. була призначена пенсія за віком на пільгових умовах.

Правомірність призначення цим особам пенсій, їх робота на підприємстві Відповідача, здійснення Позивачем витрат на виплату та доставку пільгових пенсій вказаним особам не заперечується сторонами та підтверджується наявними у справі доказами.

У відповідності з ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Відповідач зареєстрований в якості платника страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування 28.01.1991р. за № 0315.

Згідно п. 2 розділу ХV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р. № 1058-ІV (далі –Закон № 1058) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди:

1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до абз. 4 п. 1 ст. 2 та абз. 3 п. 1 ст. 4 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” від 26.06.1997р. № 400/97-ВР (надалі –Закон № 400/97-ВР), для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення”, за ставкою 100 відсотків від об’єкта оподаткування.

Статтею 1 Закону № 400/97-ВР визначено коло платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, якими, зокрема, відповідно до пунктів 1 та 2 є:

1) суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників;

2) філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у пункті 1 цієї статті, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник збору, територіальної громади.

Згідно п. 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за № 64/8663 (надалі - Інструкція) відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в таких розмірах:

для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону № 1058 застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Відповідно до п. 2.1.1 платниками страхових внесків є, зокрема, страхувальники:

роботодавці –підприємства, установи й організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування фіксований податок, єдиний податок та фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.

Пунктами 6.4 та 6.8 Інструкції визначено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій.

Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

04.10.2005р. позивачем на адресу відповідача був направлений перерахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за 2005 рік (отриманий відповідачем 05.10.2005р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 98725).

Як вбачається з даного розрахунку місячний розмір фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, гр. Трохименко В.П. становить 817,38 грн.; всього підлягає сплаті за 2005 рік 8035,91 грн.

Згідно іншого розрахунку місячний розмір фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, становить: гр. Трохименко В.П. - 817,38 грн., гр. Маринець П.Ф. –343,90 грн., гр. Куцаренко М.І. –453,56 грн., всього підлягає сплаті за січень –серпень 2006 року 14969,59 грн. Даний розрахунок отриманий відповідачем 10.02.2006р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 166828.

Таким чином, загальна сума заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, становить 23005,50 грн.

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості в повному обсязі відповідач не надав.

Заперечення Відповідача не можуть бути прийняті до уваги з наступних причин:

В ст. 1 Закону № 1058 дано визначення терміну „страхові внески” –кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення” є об’єктом оподаткування збором на обов'язкове державне пенсійне страхування.

При цьому, як вже зазначалося вище, зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності Законом № 1058.

З огляду на взаємозв’язок положень ст. 1, п. 2 розділу ХV “Прикінцеві положення” Закону № 1058, ст. ст. 1, 2, 4 Закону № 400/97-ВР відповідні витрати органу Пенсійного фонду являються страховими внесками, які Відповідач, підпадаючи під коло платників як страхових внесків, так і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, був зобов’язаний щомісячно до 25-го числа вносити до Пенсійного фонду, згідно із законодавстовм, що діяло раніше.

Вищий господарський суд України в п. 2.4 інформаційного листа від 13.02.2002р. № 01-8/155 „Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін і доповнень до деяких інформаційних листів” вказує, що у разі несплати збору, встановленого в абз. 4 п. 1 ст. 2 Закону № 400/97-ВР, у встановлений строк відповідні кошти є податковим боргом (недоїмкою), здійснювати заходи з погашення якого згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (надалі –Закон № 2181) мають право лише податкові органи.

Проте, в даному інформаційному листі була викладена позиція Вищого господарського суду України з деяких питань, пов'язаних із застосуванням у вирішенні спорів норм законодавства, чииного на той час, без врахування норм Закону № 1058, який набрав чинності з 01.01.2004р.

У відповідності зі ст. 5 Закону № 1058, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно –правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначається, зокрема, платники страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або з Накопичувального фонду і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені цим Законом (ч. ч. 4 –5 ст. 18 Закону № 1058).

До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно –правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону (п. 15 розділу ХV “Прикінцеві положення” Закону № 1058).

Згідно абз. 3 преамбули Закону № 2181, цей Закон не регулює також питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", та погашення зобов'язань зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до п. 12 розділу ХV “Прикінцеві положення” Закону № 1058, Пенсійний фонд є правонаступником Пенсійного фонду України. Протягом п'яти років із дня набрання чинності цим Законом функції виконавчої дирекції Пенсійного фонду, її територіальних органів виконують відповідно Пенсійний фонд України та головні управління Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі та управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах. У період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України.

Згідно п. п. 1, 3, 4, 5, 8, 9 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001р. № 121/2001 (надалі –Положення), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій. Одним із основних завдань Пенсійного фонду України є забезпечення збирання та акумулювання коштів, призначених для пенсійного забезпечення, повного і своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій. Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу органів Пенсійного фонду України щодо призначення і виплати пенсій, забезпечення повного та своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій. Джерелами формування коштів Пенсійного фонду України є, зокрема страхові внески та кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Пенсійного фонду України у випадках, передбачених законодавством. Кошти Пенсійного фонду України спрямовуються на фінансування виплати пенсій у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, оплату послуг з виплати та доставки пенсій. Пенсійний фонд України має право стягувати з платників страхових внесків несплачені суми страхових внесків.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем –фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись п. 2 розділу ХV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст. ст. 1, 2, 4 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”. ст. ст. 94, 158 –163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Чернігівторгбуд”, м. Чернігів, вул. Ушинського, 109км (р/р 2600301300179 в ТФ ТОВ „Укрпромбанк”, МФО 353661, код 01547657) на користь управління Пенсійного фонду України в Новозаводському районі м. Чернігова, м. Чернігів, вул. Щорса, 19 (р/р 25608303051156 в ВАТ „Державний ощадний банк”, МФО 353553, код 21396396) 23005 грн. 50 коп. боргу.

Дана постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду в наступному порядку: про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) А.С.Сидоренко

Постанова складена у повному обсязі 07 листопада 2006 року.

Суддя (підпис) А.С.Сидоренко