Рішення № 2284664, 11.09.2008, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

11.09.2008

Справа №2-22/7758-2008

11 вересня 2008 року Справа №2-22/7758-2008

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбуд» (93400,

Луганська область, м. Северодонецьк, вул. Єгорова, 9, оф.307)

до 1) Ялтинської міської ради ( 98600, м.Ялта, пл.Радянська,1)

2) Виконавчого комітету Ялтинської міської ради (98600, м.Ялта, пл.Радянська,1)

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобус» м. Київ

про визнання недійсними рішень

Суддя: Калініченко А.А.

Представники сторін:

Позивача : Шатохіна О.І. – представник, дов. від 13.05.2008 р., Манівчук Д.В. – директор, паспорт ЕН 816361

Відповідачів 1) Нізамутдінов – спец. ю/в, дов № 02.9-2/64 від 28.01.2008 р.

2) Нізамутдінов – спец. ю/в, дов № 02.9-2/63 від 28.01.2008 р.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестбуд» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовом до Ялтинської міської ради, Виконавчого комітету Ялтинської міської ради про визнання недійсними рішення Ялтинської міської ради від 07.10.2004 року №52 про надання ТОВ «Глобус» дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,1505 га по вул. Чехова, 12А в м. Ялта та рішення Виконавчого комітету Ялтинської міської ради №2026 від 24.12.2004 року «Про дозвіл ТОВ «Глобус» проведення проектно-вишукувальних робіт з відновлення та реконструкції втрачених об’ємів споруди під торгово-готельний комплекс по вул. Чехова, 12А в м. Ялта і проведення першочергових проти аварійних робіт». В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на порушення з боку відповідача його права оренди земельної ділянки загальною площею 0,1022 га, розташованої за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Чехова, 12Б, для будівництва та обслуговування незавершеного будівництвом виставочного комплексу «Вернісаж».

Відповідач – Ялтинська міська рада, проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те що спірні рішення ухвалені у відповідності до норм Земельного кодексу України, Закону України «Про місцеве самоврядування», крім того Ялтинська міська рада не тільки не надавала ТОВ «Інвестбуд» дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,1022 га, розташованої за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Чехова, 12Б, а навпаки рішенням за тим самим номером і датою відмовила в наданні дозволу на розробку проекту відведення. На думку відповідачів спірні рішення взагалі не порушують прав ТОВ «Інвестбуд», оскільки право власності позивача на об’єкти нерухомості, якій розташований на спірній земельній ділянці було зареєстровано позивачем лише через рік, після ухвалення рішень, а саме – 23.12.2005 року.

За клопотанням Ялтинської міської ради, ухвалою Господарського суду АР Крим від 12 серпня 2008 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці відповідача, залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобус».

У судове засідання представник третьої особи двічі не з’явився, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, тому суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд

встановив:

Рішенням Ялтинської міської ради №52 від 07 жовтня 2007 року затверджені матеріали попереднього узгодження розташування земельної ділянки для реставрації, реконструкції і пристосування домоволодіння, що орендується, під готельний комплекс суб’єкту підприємницької діяльності – Формусу Ю.В., за адресою: м. Ялта, вул. Чехова, 12. Надано дозвіл ТОВ «Глобус» на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки орієнтовною площею 0,1505 га для реставрації, реконструкції і пристосування домоволодіння, що орендується, за адресою: м. Ялта, вул. Чехова під готельний комплекс.

Рішенням Виконавчого комітету Ялтинської міської ради №2026 від 24.12.2004 року ТОВ «Глобус» дозволено проведення проектно-вишукувальних робіт з відтворення і реконструкції втрачених об’ємів будівлі пам’ятника архітектури по вул. Чехова, 12А в м. Ялта під торгово-готельний комплекс, а також дозволено проведення першочергових проти аварійних робіт з розчищення будівеля від завалів.

Незважаючи на те, що відповідачем за позовними вимогами ТОВ «Інвестбуд» виступає орган місцевого самоврядування, матеріально-правові відносини з яких виник спір не є публічно-правовими, а спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства з наступних підстав.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Стаття 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що справа адміністративної юрисдикції це - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з зазначених норм процесуального законодавства ключовим критерієм для віднесення спору до юрисдикції адміністративних судів є не суб’єктний склад спору, а характер правовідносин, з яких виник цей спір.

Такий висновок підтверджується позицією Верховного Суду України, викладеною в листі №3.2. – 2005 від 26.12.2005, оскільки Верховний Суд України зазначив, що необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір. У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказаних владних управлінських функцій (щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору), то такий суб'єкт не знаходиться «при здійсненні управлінських функцій», та не має встановлених нормами КАС України необхідних ознак суб'єкта владних повноважень. Аналогічні положення містяться у пункті 5.2 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України №04-5/120 від 27.06.2007 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам».

Владність правовідносин, з яких виник спір означає, що суб’єкти цих правовідносин не є юридичної рівними, але один суб’єкт (суб’єкт влади) може власно керувати поведінкою іншого (об’єкта влади), спонукаючи останнього вчинити певні дії, або утриматись від вчинення певних дій, всупереч волі об’єкта влади.

Відповідно до частини 2 статті 2, статей 169, 172 Цивільного кодексу України суб’єктом цивільно-правових відносин може виступати відповідна територіальна громада, яка діє через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Статтями 9, 10, 11, 12 Земельного кодексу України також визначені повноваження сільських, селищних, міських рад щодо розпорядження земельними ресурсами.

Відповідно до статті 5 Земельного кодексу України земельні правовідносини будуються на засадах забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, а також невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Зміст, правовий режим та порядок здійснення прав на земельні ресурси визначений Розділом III «Права на землю» Земельного кодексу України.

Порядок набуття фізичними та юридичними особами прав на земельні ділянки детально врегульований положеннями Розділу IV «Набуття і реалізація прав на землю» Земельного кодексу України, зокрема статтями 123, 124 Земельного кодексу України, Законом України «Про оренду землі».

Аналіз правових відносин, що виникають у зв’язку з наданням земельної ділянки в оренду з моменту подання відповідної заяви і складення акту вибору земельної ділянки і до моменту укладення договору оренди свідчить про те, що ці відносини не мають владного управлінського характеру, адже положення Земельного кодексу України не наділяють відповідні органи місцевого самоврядування правом владно спонукати суб’єкта господарювання, якій бажає одержати земельну ділянку до вчинення певних дій, або утримання від цих дій. В той же час орган місцевого самоврядування виступає в цих правовідносинах не як суб’єкт влади, а як власник природного ресурсу, який реалізує вольовий акт розпорядження цих ресурсом.

Одночасно, суд вбачає у правових відносинах, що виникли між сторонами ознаки цивільно-правових відносин з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Цивільний кодекс України також містить статтю 9 «Застосування Цивільного кодексу України до врегулювання відносин у сферах господарювання, використання природних ресурсів, охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин» згідно з якою положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Отже із змісту положень чинного законодавства (статті 1, 9 ЦК України) вбачається, що правові відносини, що пов’язані із використанням природних ресурсів не є тотожними податковим, бюджетним та іншим відносинам, які ґрунтуються на владному підпорядкуванні одного суб’єкта іншому.

Статтею 181 ЦК України до об’єктів цивільних прав в якості об’єктів нерухомості віднесені земельні ділянки, а главою 58 ЦК України «Найм (оренда)» передбачений такий вид цивільно-правового договору, як найм (оренда) земельної ділянки.

Таким чином, відповідно до змісту норм Цивільного кодексу України правові відносини, що пов’язані з купівлею-продажем, міною, орендою земельних ділянок розглядаються як цивільно-правові, а положення Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі», Закону України «Про плату за землю» і т.п., як спеціальні норми, якими регламентовані ці положення.

На підтвердження цього висновку свідчить факт прийняття Верховною Радою України Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Цивільного кодексу України» №997-V від 27.04.2007 року, яким Земельний кодекс України приведений у відповідність з Цивільним кодексом України, зокрема змінений порядок встановлення земельного сервітуту, передбачений договір суперфіцію, змінені положення щодо переходу права на земельну ділянку у зв’язку з переходом права на будівлю або споруду і т.п.

Як вбачається з матеріалів справі, причиною виникнення спору є порушення відповідачами права оренди земельної ділянки, яке належить ТОВ «Інвестбуд» шляхом прийняття рішень, спрямованих на надання спірної земельної ділянки в оренду іншому суб’єкту господарювання – ТОВ «Глобус».

Враховуючи викладене вище, господарський суд вважає за можливе розглядати спір, що виник між сторонами в порядку господарського судочинства.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням Господарського суду АР Крим від 09.12.2005 року у справі №2-25/16395-05 за позовом ТОВ «Інвестбуд» до ДП «Ремонт» ВАТ «Донхімремонт» про розірвання договору та визнання права власності розірвано договір купівлі-продажу від 14.10.2005 року незакінченого будівництвом виставкового комплексу «Вернісаж», укладений між ТОВ «Інвестбуд» і ДП «Ремонт» ВАТ «Донхімремонт», визнано право власності на незакінчений будівництвом виставочний комплекс «Вернісаж» за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Чехова, 12 літ. Б за ТОВ «Інвестбуд» (а.с. 11).

Відповідно до рішення КП «Ялтинське бюро технічної інвентаризації» від 23.12.2005 право власності на зазначений об’єкт зареєстроване в Єдиному реєстрі прав власності на нерухоме майно (а.с. 12).

Рішенням Господарського суду АР Крим від 22.05.06 у справі №2-22/7453-2006 за позовом ТОВ «Інвестбуд» до Ялтинської міської ради про визнання права на оренду земельної ділянки, визнано за ТОВ «Інвестбуд» право оренди земельної ділянки загальною площею 0,1022 га, розташованої за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Чехова, 12, літ. Б, для будівництва та обслуговування незавершеного будівництвом виставочного комплексу «Вернісаж». Зобов’язано Ялтинську міську раду, у встановленому законом порядку, укласти з ТОВ «Інвестубуд» договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,1022 га, розташованої за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Чехова, 12, літ. Б, для будівництва та обслуговування незавершеного будівництвом виставочного комплексу «Вернісаж» (а.с. 28).

Відповідачі, посилаючись на правомірність прийняття оскаржуваних рішень, вказуються на наявність договору оренди комунального майна №8 від 10.01.2002 року, додаткові угоди до цього договору: від 23.09.2003, №3 від 02.03.2004, від 16.06.2007, із змісту яких вбачається, що в оренду ТОВ «Глобус» з боку КП «Ялтажитлоексплуатація» передано домоволодіння №12 по вулиці Чехова в м. Ялта, одночасно з боку комунального підприємства в оренду ТОВ «Глобус» передано земельну ділянку, розташовану за тією ж адресою (а.с. 32 - 42).

Також, представником Ялтинської міської ради у судовому засіданні надані: висновок про технічний стан конструкцій та економічну доцільність відновлення будівлі, розташованої за адресою: м. Ялта, вул. Чехова, 12А ПІ «КримНДІпроект», дозвіл на проведення ремонтно-реставраційних робіт пам’ятнику історії та культури №5265 від 10.11.04, виданий Республіканським комітетом з охорони культурної спадщини Ради Міністрів АР Крим, протокол засідання планувальної ради Ялтинської міської ради від 13 січня 2003 року, затверджений рішенням Виконавчого комітету Ялтинської міської ради від 24.01.2003. На думку відповідача, ці документи підтверджують наявність у ТОВ «Глобус» права оренди нерухомого майна – домоволодіння по вул. Чехова, 12, права оренди земельної ділянки, на якій розташоване це домоволодіння.

За твердження представника Ялтинської міської ради не приймалось рішення про надання ТОВ «Інвестбуд» » дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,1022 га, розташованої за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Чехова, 12Б, а навпаки рішенням за тим самим номером і датою відмовила в наданні дозволу на розробку проекту відведення (а.с. 57, 110)

На думку суду, позовні вимоги ТОВ «Інвестбуд» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням Господарського суду АР Крим від 09.12.2005 року у справі №2-25/16395-05 за позовом ТОВ «Інвестбуд» до ДП «Ремонт» ВАТ «Донхімремонт» визнано право власності на незакінчений будівництвом виставочний комплекс «Вернісаж» за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Чехова, 12 літ. Б за ТОВ «Інвестбуд».

Рішенням Господарського суду АР Крим від 22.05.06 у справі №2-22/7453-2006 за позовом ТОВ «Інвестбуд» до Ялтинської міської ради визнано за ТОВ «Інвестбуд» право оренди земельної ділянки загальною площею 0,1022 га, розташованої за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Чехова, 12, літ. Б, для будівництва та обслуговування незавершеного будівництвом виставочного комплексу «Вернісаж». Зобов’язано Ялтинську міську раду, у встановленому законом порядку, укласти з ТОВ «Інвестубуд» договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,1022 га, розташованої за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Чехова, 12, літ. Б, для будівництва та обслуговування незавершеного будівництвом виставочного комплексу «Вернісаж».

Під час розгляду цієї справи встановлено, що до позивача перейшло право користування земельною ділянкою відповідно до вимог статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, яке потребує оформлення шляхом розробки землевпорядної документації, прийняття рішення органом місцевого самоврядування та укладення договору оренди.

На виконання цього рішення господарського суду Ялтинською міською радою прийнято рішення №69 від 18 липня 2006 року, яким надано ТОВ «Інвестбуд» право на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки загальною площею 0,1022 га, розташованої за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. Чехова, 12, літ. Б, для будівництва та обслуговування незавершеного будівництвом виставочного комплексу «Вернісаж».

Суд критично оцінює копію рішення Ялтинської міської ради №69 від 18.07.2006, в якому зазначається про відмову ТОВ «Глобус» у наданні дозволу з розробки проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки, адже у п.2 цього рішення зазначено про бажання Ялтинської міської ради оскаржити рішення Господарського суду АР Крим від 22.05.06 у справі №2-22/7453-2006 в апеляційному порядку, але як вбачається з пояснень представників сторін та матеріалів справи, заходи щодо апеляційного оскарження рішення суду не вживались, що ставить під сумнів достовірність наданої відповідачем копії.

Стосовно посилань відповідача на наявність правових підстав для прийняття Ялтинською міською радою рішення №52 від 07.10.2004 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки ТОВ «Глобус» у зв’язку з тим, що ТОВ «Глобус» законно володіє та користується домоволодінням по вул. Чехова, 12 у м. Ялта, а також земельною ділянкою під цим домоволодінням, господарський суд зазначає наступне.

У статті 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не

встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Оскільки в даній судовій справі позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди комунального майна №8 від 10.01.2002 року, додаткових угод до цього договору: від 23.09.2003, №3 від 02.03.2004, від 16.06.2007 не з’являлись, судові рішення про визнання цих правочинів відсутні, суд не може робити висновки щодо дійсності або недійсності цих угод.

Одночасно, суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог статті 125 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає лише після державної реєстрації договору оренди, яка має правоутворюючий характер.

Договір оренди комунального майна №8 від 10.01.2002 року, з урахуванням змін, внесених до нього додатковими угодами, містить у собі елементи договору оренди земельної ділянки, тому оскільки ТОВ «Глобус» не зареєструвало цей договір в Державному земельному кадастрі, не можна говорити про виникнення у ТОВ «Глобус» права користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Ялта, вул. Чехова, 12.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, домоволодіння по вул. Чехова, 12, яке є предметом договору оренди комунального майна №8 від 10.01.2002 року не існує як об’єкт права власності та нерухоме майно. Це підтверджується рішенням Виконавчого комітету Ялтинської міської ради народних депутатів №657 (2) від 25.11.1994 (а.с. 46), змістом реставраційного завдання на складення науково-проектної документації (а.с. 84), відповідними графічними матеріалами щодо домоволодіння (а.с.95), а ТОВ «Глобус» фактично намагається побудувати на спірній земельній ділянці новий об’єкт нерухомості.

Рішення Виконавчого комітету Ялтинської міської ради №2026 від 24.12.2004 року за своїм змістом є дозволом на будівництво об’єкту, якій відповідно до вимог статті 22 Закону України «Про основи містобудування», статті 24 Закону України «Про планування та забудову територій» може видаватись лише після набуття зацікавленою особою права власності або права користування відповідною земельною ділянкою.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, одним із способів такого захисту відповідно до положень статей 16, 21 ЦК України є визнання незаконним рішення органу державної влади або місцевого самоврядування.

Стаття 20 ГК України прямо передбачає можливість захисту прав і законних інтересів суб’єктів господарювання шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Враховуючи, спори, які пов’язані із захистом прав та законних інтересів суб’єктів господарювання у земельних правовідносинах підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, суд вважає за можливе застосовувати способи захисту, які передбачені нормами земельного законодавства, зокрема, визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

На думку суду, з матеріалів справи вбачається порушення рішеннями Ялтинської міської ради №52 від 07.10.2004 та Виконавчого комітету Ялтинської міської ради №2026 від 24.12.2004 прав ТОВ «Інвестбуд», у зв’язку з чим ці акти підлягають визнанню недійсними.

У судовому засіданні, яке відбулось 11.09.2008 року, оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення оформлено та підписано 18.09.2008 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним рішення Ялтинської міської ради №52 від 07.10.2004 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою по відводу земельної ділянки ТОВ «Глобус» для реставрації, реконструкції домоволодіння під готель із земель, що знаходяться у відання Ялтинської міської ради».

3. Визнати недійсним рішення Виконавчого комітету Ялтинської міської ради №2026 від 24.12.2004 «Про дозвіл ТОВ «Глобус» на проведення проектно-вишукувальних робіт з відновлення та реконструкції втрачених об’ємів споруди під торгово-готельний комплекс по вул. Чехова, 12А в м. Ялта і проведення першочергових протиаварійних робіт».

4. Стягнути з Ялтинської міської ради (98600, АР Крим, м.Ялта, пл.Радянська,1, ЄДРПОУ 04055765) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбуд» (93400, Луганська область, м.Северодонецьк, вул.Єгорова, 9, оф.307, ЄДРПОУ 32740969) держмито у сумі 85 грн., а також 59 грн. витрат, пов’язаних із забезпеченням судового процесу.

5. Стягнути з Виконавчого комітету Ялтинської міської ради (98600, АР Крим, м.Ялта, пл.Радянська,1, ЄДРПОУ 04055765) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбуд» (93400, Луганська область, м.Северодонецьк, вул.Єгорова, 9, оф.307, ЄДРПОУ 32740969) держмито у сумі 85 грн., а також 59 грн. витрат, пов’язаних із забезпеченням судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Калініченко А.А.