Рішення № 2284459, 17.09.2008, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"17" вересня 2008 р. Справа № 3/197-08

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Приватного підприємства “Сенс”, м. Біла Церква

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Греско”, м. Біла Церква

про стягнення 9400,00 грн.

за участю представників сторін :

від позивача Золотоверх О.М., за дов. від 15.09.2007р. №7;

від відповідача Скочинський В.В. керівник (за паспортом).

Обставини справи:

Приватним підприємством “Сенс” (далі позивач) заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Греско” (далі відповідач) про стягнення суми заборгованості за невиконання умов договору поставки від 20.09.2002р. в розмірі 9400,00 грн. - борг.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов’язання за договором від 20.09.2002р. в частині оплати поставленого йому товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.07.2008р. було порушено провадження у даній справі, розгляд справи призначено на 17.09.2008р.

В судовому засіданні від 17.09.2008р. представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 5026,18 грн. інфляційних втрат та 818,18 грн. 3% річних за використання коштів. Окрім цього представник позивача заявив, що відповідачем після порушення провадження у даній справі були перераховані кошти в розмірі 9400,00 грн., у зв’язку з чим просив суд провадження в частині стягнення основного боргу припинити. Вказане підтверджується копією банківської виписки.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача не заперечував щодо припинення провадження в частині стягнення основної заборгованості, проте - заявив про застосування позовної давності щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд,

встановив:

20 вересня 2002 року між Приватним підприємством “Сенс” (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Греско” (покупець) було укладено договір поставки (далі –Договір), відповідно до якого, позивач зобов'язується поставити, а покупець оплатити та прийняти товар в кількості та асортименті передбаченими специфікацією (накладною), яка є невід'ємною частиною договору.

У відповідності до п. 6.1 договору покупець проводить розрахунки з продавцем за фактично одержані товари шляхом безготівкового розрахунку на протязі 10 банківських днів з моменту прийняття товару на склад покупця. Розрахунок проводиться в національній валюті України згідно з накладною.

На виконання зазначеного Договору позивачем була проведена поставка відповідачу товару, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної від 20.02.2002р. №793 загалом на суму 29400,00 грн. Факт отримання відповідачем –ТОВ “Греско” товару підтверджується належним чином оформленою довіреністю від 20.09.2002р. №308921 серія НАВ, копія якої міститься в матеріалах справи.

Проте, в порушення своїх договірних зобов’язань (п. 6.1 договору) відповідач повністю не оплатив вартість отриманого товару, розрахувався лише частково на суму 20000,00 грн.

Станом на 01.10.2005р. між сторонами складено акт звірки взаємних розрахунків, який підписаний повноважними представниками сторін, скріплений їх печатками та підтверджує (станом на дату підписання) існування у відповідача заборгованості перед позивачем в розмірі 9400,00 грн.

21.05.08р. позивачем було направлено на адресу відповідача лист-вимогу, відповідно до якого останній просить відповідача в 5 денний строк з дня отримання даного листа перерахувати кошти в розмірі 16425,55 грн. на рахунок позивача. Вказаний лист залишений відповідачем без належного реагування.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання ним чинності, положення Цивільного кодексу України застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ними чинності.

Зважаючи на те, що обов’язок відповідача щодо оплати боргу по Договору продовжує існувати, а у позивача існує право на стягнення такого боргу, господарський суд вважає за необхідне застосувати норми Цивільного кодексу України, який набув чинності з 01.01.2004р.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

17.09.08р. в судовому засіданні представник позивача заявив (та підтвердив відповідною копією виписки з банку), що відповідачем після порушення провадження у даній справі були перераховані кошти в розмірі 9400,00 грн., у зв’язку з чим просить суд провадження в частині стягнення основного боргу припинити.

Оскільки заборгованість у сумі 9400,00 грн. за договором від 20.09.02р., на час прийняття рішення сплачена відповідачем позивачу, провадження у справі в цій частині позову підлягає припиненню на підставі п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до заяви про збільшення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 5026,18 грн. інфляційних втрат та 818,18 грн. 3% річних.

Статтею 257 Цивільного Кодексу України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 3 статті 267 зазначеного Кодексу позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Строк позовної давності щодо стягнення з відповідача 5026,18 грн. інфляційних втрат та 818,18 грн. 3% річних, сплинув до звернення позивача з позовом, який було подано до господарського суду 16.07.08 року, про що відповідачем у справі зроблено заяву до винесення рішення, (в протоколі судового засідання від 17.09.08р. зафіксовано, що в судовому засіданні представник відповідача усно заявив про застосування позовної давності щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних).

Згідно з ч. 4 статті 267 Цивільного Кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З огляду на викладене, господарський суд на підставі частини 4 статті 267 Цивільного Кодексу України відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 5026,18 грн. інфляційних втрат та 818,18 грн. 3% річних.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статей 44, ч. 2 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, п. 11 ч. 1 ст. 80, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Греско” (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Щорса, 65а, кв. 90, код ЄДРОПУ 23240113) на користь Приватного підприємства “Сенс” (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Вокзальна, будинок 22, приміщення 129, код ЄДРОПУ 31125179; п/р 2694171 в ВАТ “Райффайзен банк “Аваль” м. Біла Церква, МФО 321121) –102 (сто дві гривень) 00 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять гривень) 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача на користь позивача 9400,00 грн. заборгованості за договором поставки від 20.09.02р.

4. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 5026,18 грн. інфляційних втрат та 818,18 грн. 3% річних.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Лопатін А.В

Дата підпису 20.10.2008 р.