Постанова № 2284446, 15.10.2008, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2008 № 46/4

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Кондес Л.О.

суддів: Куровського С.В.

Михальської Ю.Б.

при секретарі:

За участю представників:

від позивача:Іваненко І.П. довіреність №Д 07/3801 від 02.07.2008 р.

від відповідача:Корнієнко Р.О. довіреність від 23.09.2008 р.

Алампієва І.В. довіреність № 19 від 22.09.2008 р.

Колісниченко Г.П. (голова правління) рішення правління ЖБК від 07.07.2006 р. №7)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Суднобудівник-2"

на рішення Господарського суду м.Києва від 05.05.2008

у справі № 46/4 (Шабунін С.В.)

за позовом Акціонерної енергетичної компанії “Київенерго” в особі структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго”

до Житлово-будівельного кооперативу "Суднобудівник-2"

простягнення 90049,09 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 05.05.2008 у справі № 46/4 позов Акціонерної енергетичної компанії “Київенерго” в особі структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” (далі АЕК “Київенерго”, позивач) до Житлово-будівельного кооперативу “Суднобудівник-2” (далі ЖБК “Суднобудівник-2”, відповідач) задоволено повністю; стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу “Суднобудівник-2” на користь Акціонерної енергетичної компанії “Київенерго” 65570,74грн. боргу, 12671,95 грн. збитків внаслідок інфляції, 8141,59 пені за час прострочення грошового зобовязання, 3664,81 грн. 3% річних, 900,49 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Житлово-будівельний кооператив “Суднобудівник-2” звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 05.05.2008р. у справі № 46/4 та постановити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

В скарзі зазначено, що рішення Господарського суду м.Києва є незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав неповного зясування обставин, що мають значення для справи, а також порушення судом при його прийнятті норм матеріального та процесуального права.

Апеляційні вимоги обґрунтовані тим, що суд не взяв до уваги Акт звірки взаєморозрахунків за теплову енергію між Позивачем та Відповідачем станом на 01.01.2008 р., який підписаний Позивачем і фактично підтверджує відсутність будь-якої заборгованості за 2006-2007 р., а вказує на поточні щомісячні розрахунки в розмірі і межах щомісячних нарахувань. Позивачем не було подано суду реального помісячного розрахунку (як того вимагають умови укладеного між Позивачем та Відповідачем Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 04.09.2000 №230116), а також приховано реальне надходження грошових коштів Відповідача (по датах) у кожному місяці вищевказаного періоду.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав.

Ухвалою від 18.07.2008 р. апеляційна скарга прийнята до провадження, розгляд справи призначений на 30.09.2008 р.

Ухвалою від 30.09.2008 р. розгляд справи був відкладений на 15.10.2008 р. та зобовязано сторін провести взаємозвірку, за результатами якої скласти двохсторонній акт із зазначенням помісячного використання відповідачем теплової енергії, надходження йому рахунків за її використання та здійсненні відповідно до вказаних рахунків оплати та дані за період з 01.01.2006 р. по 12.012008 р. та по 05.05.2008 р., тобто станом на день звернення з позовом до суду і на день винесення судового рішення.

На виконання ухвали суду, сторонами була проведена взаємозвірка розрахунків і наданий відповідний акт.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія встановила наступне.

04.09.2000 р. між позивачем та відповідачем укладено договір №23 0116, предметом якого є постачання теплової енергії у гарячій воді.

Згідно з п. 2.2.1 вказаної угоди позивач зобовязався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляції в період опалювального сезону та гарячого водопостачання протягом року, а відповідач своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії (п. 2.3.1).

Відповідно до п. 5.1 договору визначення кількості спожитої протягом розрахункового періоду (місяця) теплової енергії здійснюється розрахунковим способом.

Виходячи з п. 3 додатку № 4 до договору від 04.09.2000 р. відповідач до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період з врахуванням сальдо розрахунків на початок місяця. Різниця між заявленою та фактичною спожитою тепловою енергією сплачується відповідачем самостійно не пізніше 28 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до розрахунку, проведеного позивачем, облікових карток відповідача за січень 2006 року вересень 2007 року, відповідачу було поставлено протягом вказаного періоду теплової енергії у гарячій воді на загальну суму 321145,08грн. Відповідач, в свою чергу, сплатив лише 252814,17 грн.

Позивач, посилаючись на те, що відповідач має переплату за користування теплоенергією у сумі 2760,17 грн., просив суд першої інстанції стягнути з ЖБК “Суднобудівник 2” на його користь заборгованість в розмірі 65570,74 грн.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Виходячи з положень ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Після дослідження всіх доказів по справі, включаючи акт взаємозвірки від 13.10.2008 р., наданий сторонами, який є належним доказом по справі, оскільки погоджений позивачем і відповідачем, затверджений підписами керівників, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції в звязку з наступним.

Відповідно до вищезазначеного акту, заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту теплоенергію в період з жовтня 2007 р. по травень 2008р. поступово сплачувалась і на момент подачі позову до Господарського суду м. Києва ( 12.01.2008 р.) складала 12229,64 грн., а на момент прийняття судового рішення (05.05.2008 р.) 5928,09 грн.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що в частині стягнення суми основної заборгованості, позов підлягає задоволенню в частині 5928,09 грн.

В частині стягнення 53341,10 грн. в позові слід відмовити, оскільки на момент звернення позивача до суду з позовом, даної заборгованості вже не існувало. Провадження у справі в частині стягнення 6301,55 грн. необхідно припинити, оскільки зазначена сума боргу була сплачена відповідачем під час судового розгляду справи в суді першої інстанції, на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, за відсутністю предмету спору.

Крім суми основного боргу позивач також просив стягнути з відповідача 12671,95грн. збитків внаслідок інфляції, 8141,59грн. пені за час прострочення грошового зобовязання та 3664,81грн. 3 % річних.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобовязання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобовязаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобовязання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7 додатку № 4 до договору від 04.09.2000 р. сторони погодили, що за несвоєчасне виконання умов договору сплачується пеня, яка нараховується на суму боргу на початок місяця у розмірі 0,5 % за кожен день прострочення до моменту повного його погашення. Разом з тим, враховуючи вимоги ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” пеня була нарахована позивачем у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства та умови укладеного сторонами правочину, вимоги про стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки їх розрахунок був проведений позивачем за період з січня 2006 року по жовтень 2007 року, тобто до часткового погашення відповідачем суми основної заборгованості, виходячи з 65570,74 грн.

Так, позивач просить стягнути з відповідача 12 671,95 грн. збитків внаслідок інфляції, 8141,59 грн. пені за час прострочення грошового зобовязання, 3664,81 грн. 3 % річних, разом 24478,35 грн.

Однак, п. 3 ст. 83 ГПК України встановлено, що при прийнятті рішення по справі, господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Ст. 233 (ч. 2) ГК України та ст. 205 ЦК (ч. 2) надають господарському суду право на зменшення неустойки, обмежуючи це право виключними обставинами з урахуванням тих інтересів сторін, які заслуговують на увагу. При цьому враховуються ступінь виконання зобовязання, причини неналежного виконання зобовязання й порушення договору, незначність прострочення у виконанні зобовязання, невідповідність розміру неустойки наслідкам порушення, негайне добровільне усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до ст. 179 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобовязання, зокрема в разі прострочення виконання.

Так, при дослідженні матеріалів справи, судовою колегією встановлено, що:

-відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №798 від 12 жовтня 1995 р. “Про призупинення стягнення пені за несвоєчасне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги”, пеня за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги не нараховується, в звязку з чим, відповідач, який поставляє теплоенергію безпосередньо споживачам, не отримує з останніх штрафні санкції за затримання платежів.

-ЖБК “Суднобудівник-2” є неприбутковою організацією, яка здійснює свою господарську діяльність за рахунок здійснення фізичними особами споживачами теплоенергії, які в свою чергу, як правило, здійснюють оплату комунальних платежів із значними затримками, що і стало причиною прострочення зобовязання по Договору;

-відповідачем було погашено значну частину заборгованості, а саме з 65570,74 грн. заборгованості було сплачено 59642,65 грн.;

Враховуючи викладене, судова колегія вважає за необхідне скористатися своїм правом і зменшити суму нарахованої позивачем пені до 1000 грн.

Керуючись вищевикладеним, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при розгляді спору неповно зясував обставини, які мають значення для справи, оскільки ним не було вжито всіх заходів щодо їх зясування. Так, судом не було досліджено процесу оплату відповідачем заборгованості за користування тепловою енергією у вигляді постачання гарячої води, що призвело до прийняття рішення, яким суд зобовязав відповідача повторно сплатити позивачу вже сплачені кошти, що є порушенням його прав.

Таким чином, судова колегія вважає за необхідне рішення Господарського суду м.Києва скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основної заборгованості, суму стягнення пені зменшити до 1000 грн. Рішення в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань залишити без змін.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, державне мито при частковому задоволенні вимог покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

При цьому судова колегія зазначає, що відшкодування позивачу за рахунок відповідача державного мита, сплаченого за подання позову, судом розраховується з урахуванням задоволення позову в частині стягнення заборгованості в розмірі 12671,95грн. (оскільки частину боргу в сумі 6301,55 грн. була погашена вже під час розгляду справи, чим відповідач визнав обґрунтованість позовних вимог в цій частині) і штрафних санкцій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу “Суднобудівник-2” задовольнити частково.

Рішення скасувати в частині стягнення 59642,65 грн. основної заборгованості.

Викласти резолютивну частину рішення в такій редакції:

“Позов задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу “Суднобудівник 2” (04212, м.Київ, вул. М. Малиновського, 3б, кв. 113, ідентифікаційний код 22935274) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 5928 (пять тисяч девятсот) грн. 09 коп. основного боргу, 12 671 (дванадцять тисяч шістсот сімдесят одну) грн. 95 коп. збитків внаслідок інфляції, 1000 (одну тисячу) грн. пені за час прострочення грошового зобовязання, 3 664 (три тисячі шістсот шістдесят чотири) грн. 81 коп. 3 % річних, 295 (двісті девяносто пять) грн. 63коп. державного мита та 38 (тридцять вісім) грн. 74коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Провадження у справі в частині стягнення з ЖБК “Суднобудівник 2” 6301,55 грн. основного боргу припинити.

В решті позову відмовити.”

Стягнути з Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) на користь Житлово-будівельного кооперативу “Суднобудівник-2” (04212, м. Київ, вул. М. Малиновського, 3б, кв. 113, ідентифікаційний код 22935274) 302 (триста дві)грн. 43 коп. державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду м.Києва.

Справу №46/4 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддяКондес Л.О.

СуддіКуровський С.В

Михальська Ю.Б.

04.11.08 (відправлено)