Постанова № 2283976, 03.11.2008, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

03.11.08 об 11:15 Справа № А17/341-08

Господарський суд Київської області у складі судді Суховий В.Г.

при секретарі судового засідання Фролов О.С.

за участю представників:

позивача: Котова Н.І.

відповідача: не з’явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Підприємство готельного господарства

про стягнення 8 442,00 грн

СУТЬ СПОРУ:

В господарський суд Київської області звернулося з позовом Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі –Позивач) до Підприємства готельного господарства (далі –Відповідач) про стягнення 8 442,00 грн, з яких 8271,00 грн - адміністративно-господарські санкції за невиконання у 2007 році нормативу, встановленого ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі - Закон), та 171 грн пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарської санкції.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.06.2008р. відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду.

Позивач обґрунтовує позов тим, що відповідач, в порушення вимог ст. 19 Закону у 2007 році не виконав норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, тобто, за одне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, відповідач до 15.04.2008 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 8 271,00 грн. Крім цього, позивач зазначає, що у ч. 3 ст. 20 Закону встановлено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, а оскільки відповідач порушив терміни сплати адміністративно-господарських санкцій на 63 днів, то він повинен сплатити пеню у розмірі 171,00 грн.

У зв’язку з неявкою представника відповідача розгляд справи було відкладено.

Відповідач у поданому запереченні № 15/09 від 16.09.2008р. проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що підприємство відповідача самостійно працевлаштувало двох інвалідів, а за можливістю працевлаштування третього інваліда звернулось з формою № 3-ПН до Білоцерківського районного центру зайнятості.

Крім того, відповідачем надіслано ксерокопію платіжного доручення № 318 від 21.07.20008р. на суму 2000 грн де в графі “Призначення платежу” зазначено: “Штрафні санкції за нестворені робочі місця для інвалідів”, однак не зазначено за який саме рік, до того ж ксерокопія не є належним доказом без пред’явлення її оригіналу з відміткою банку або виписки з банку.

На виконання вимог ухвали суду від 18.08.2008р. Білоцерківський міськрайонний центр зайнятості надіслав лист № 869 від 29.08.2008р., в якому зазначив, що Підприємство готельного господарства форму 3-ПН з вакансіями для працевлаштування 2-х інвалідів надало 04.12.2007р.

В судовому засіданні 03.11.2008р. представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві. Представником позивача в судовому засіданні подано заяву, відповідно до якої відповідачем сплачено 2 500 грн заборгованості по штрафним санкція згідно платіжних доручень № 318 від 21.07.2008р. та № 400 від 15.09.2008р.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд в с т а н о в и в:

Згідно з ч. 9 та ч. 10 ст. 20 Закону спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку. Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді.

Згідно з Положенням, затвердженим Директором Фонду соціального захисту інвалідів 10.06.2004р., Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів, що утворене для реалізації покладених завдань на Фонд соціального захисту інвалідів за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України, та підзвітне і підконтрольне Фонду.

Позивач в позовній заяві посилається на порушення відповідачем ч. 1 ст. 19 зазначеного Закону щодо недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

У частині першій ст. 19 Закону (в редакції чинній з 23.02.2006р.) визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця..

Як вбачається зі звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік (Ф №10-П1), поданого відповідачем позивачу, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік складає 78 чоловік. Таким чином, згідно з ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” відповідачу встановлено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 3-х робочих місць.

Фактично відповідачем працевлаштовано лише 2-х інвалідів, що підтверджено звітом відповідача за 2007 рік (Ф №10-П1), чим порушено ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” .

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону (в редакції чинній з 18.03.2006) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.4 ст. 20 Закону України “Про зайнятість населення” (в редакції від 23.02.2006р.) підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року N 420 «Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення»формою звітності про наявність вакантних місць на підприємстві є форма N 3-ПН "Звіт про наявність вакансій".

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону (в редакції чинній з 01.01.2006) підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону (в редакції чинній з 18.03.2006) забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

З наведених норм ст.ст. 18 і 19 Закону вбачається, що підприємства здійснюють самостійно працевлаштування інвалідів, але виходячи з вимог ст. 18 Закону.

У статті ж 18 Закону зазначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється двома шляхами:

1) безпосереднє звернення інваліда до підприємства;

2) звернення інваліда до державної служби зайнятості (з подальшим його направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії).

Отже, ст. 18 Закону не встановлює правил, за якими підприємство було б зобов’язане самостійно здійснювати пошук інвалідів для їх працевлаштування на своєму підприємстві.

У частині третій ст. 18 Закону (в редакції чинній з 18.03.2006) чітко визначено зобов’язання підприємства, що використовує найману працю:

1) виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів;

2) надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для працевлаштування інвалідів;

3) звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Відповідач у своєму запереченні № 15/09 від 16.09.2008р. проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що підприємство відповідача самостійно працевлаштувало двох інвалідів, а за можливістю працевлаштування третього інваліда звернулось з формою № 3-ПН до Білоцерківського районного центру зайнятості.

Однак, в обґрунтування даного заперечення відповідачем подано лише звіт про наявність вакансій (форма № 3-ПН) станом на 01.12.2007р. Тобто, підприємством відповідача надало місцевій державній службі зайнятості інформацію, необхідну для працевлаштування 1-го інваліда лише наприкінці 2007 року.

Зазначена обставина також підтверджується і листом Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості № 869 від 29.08.2008р., (наданого на виконання вимог ухвали суду від 18.08.2008р.) в якому зазначив, що Підприємство готельного господарства форму 3-ПН з вакансіями для працевлаштування 2-х інвалідів надало 04.12.2007р.

Отже, відповідач не надав суду доказів належного виконання свого обов’язку щодо інформування протягом 2007 року щомісячно державної служби зайнятості про наявність 1-го вільного робочого місця (вакантного) для інваліда. Також, відповідачем не подано суду жодного доказу на підтвердження здійснення останнім будь-яких заходів щодо створення робочих місць для інвалідів.

В судовому засіданні 03.11.2008р. представник позивача пояснив, що у нього відсутня інформація та докази щодо звернення інвалідів про працевлаштування до відповідача, направлення відповідними органами та організаціями до відповідача інвалідів для працевлаштування.

Водночас, представник позивача зазначив те, що вчинення відповідними державними органами дій щодо працевлаштування (в тому числі направлення) інвалідів до відповідача, а так само і їх безпосереднє звернення можливе лише за умови одержання центром зайнятості та інвалідами інформації про наявність у відповідача вакантних місць для інвалідів.

Суд вважає, що з такою позицією слід погодитися.

У статті 20 Закону зазначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Отже, сума штрафних санкцій, яку необхідно перерахувати за одне незайняте робоче місце інвалідами в зв’язку з невиконанням 4% нормативу визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для відповідача ця сума складає 8 271 грн. (645 100 грн. –фонд оплати праці штатних працівників на підприємстві / 78 –середньооблікова чисельність штатних працівників на підприємстві в 2007 році * 1 –вільні робочі місця).

Згідно ч. 4 ст. 20 Закону адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Крім того, частиною 2 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

За таких обставин, на підставі ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” з відповідача підлягає стягненню 8 271,00 грн. адміністративно-господарських санкцій та 171 грн. пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, всього 8 442,00 грн.

Представником позивача в судовому засіданні подано заяву, відповідно до якої відповідачем сплачено 2 500 грн заборгованості по штрафним санкція згідно платіжних доручень № 318 від 21.07.2008р. та № 400 від 15.09.2008р.

Тобто після подання позову та відкриття провадження у справі відповідачем сплачено 2 500,00 грн заборгованості по штрафним санкція.

Відповідно до частини 1 ст. 113 КАС України сторони можуть повністю або частково врегулювати спір на основі взаємних поступок. Примирення сторін може стосуватися лише прав та обов'язків сторін і предмета адміністративного позову.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що спір врегульовано самими сторонами шляхом сплати відповідачем на розрахунковий рахунок Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (позивача) заборгованості по штрафним санкціям в загальній сумі 2 500,00 грн.

Такі дії не суперечать закону та не порушують прав, свобод та інтересів сторін по даній справі.

Відповідно до пункту 3 частини 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо сторони досягли примирення. Згідно з частиною 3 ст. 113 КАС України у разі примирення сторін суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі

За таких обставин, відповідно до пункту 3 частини 1 ст. 157 КАСУ суд закриває провадження у справі в частині основної заборгованості у сумі 2 500,00 грн у зв’язку з примиренням сторін.

В решті позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню в сумі 5 942,00 грн (8 442,00 грн –2 500,00 грн).

Керуючись ст.ст. 113, 128, 157-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Підприємства готельного господарства (код 03802958) на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код 19023989) 5 942 грн., у тому числі 5 771,00 грн. штрафних санкцій, 171,00 грн. - пені.

3. Закрити провадження у справі в частині стягнення 2 500,00 грн штрафних санкцій.

4. Копію постанови надіслати відповідачу.

Дана постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного терміну на подання заяви про апеляційне оскарження/апеляційної скарги у разі їх не подання або після закінчення 20-денного терміну після подання заяви про апеляційне оскарження у випадку неподання апеляційної скарги або після закінчення апеляційного розгляду справи і залишення постанови без змін.

Дану постанову може бути оскаржено у 10-денний термін з дня складення у повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження/апеляційної скарги або у 20-денний термін після подання у 10-денний термін заяви про її апеляційне оскарження шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя: Суховий В. Г.