Рішення № 2283396, 18.06.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2008 р.

Справа № 46/73

За позовом

Відкритого акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Дженералі Гарант”

До

Товариства з обмеженою відповідальністю “Ласка Київ”,

Закритого акціонерного товариства “Українсько-російська акціонерна страхова компанія “Авіоніка”

Про

стягнення 26 227,48 грн.

Суддя Шабунін С.В.

Представники:

Від позивача

Кірсанова К.О. —представник за довіреністю від 19.11.2007 р. № 3518-1/14

Від відповідача-1

не з’явився

Від відповідача-2

Мусійчук О.В.—представник за довіреністю від 18.03.2008 р. № 232

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство “Українська страхова компанія “Дженералі Гарант” заявило до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ласка Київ” та Закритого акціонерного товариства “Українсько-російська акціонерна страхова компанія “Авіоніка” позовні вимоги про стягнення 26 227,48 грн. шкоди в порядку регресу, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини працівника відповідача-1 на належному підприємстві автомобілі “Фотон” та просить стягнути з відповідача-2 24 341,96 грн. вартості відновлювального ремонту та 1 885,52 грн. з відповідача-1.

Позовні вимоги мотивовані наявністю у позивача, як особи, яка відшкодувала потерпілій стороні матеріальну шкоду, заподіяну в результаті настання дорожньо-транспортної пригоди, права регресної вимоги до винної особи в порядку ст. 1191 Цивільного кодексу України. Так, посилаючись на своє право регресу до винної особи, позивач просить стягнути з особи, яка повинна нести відповідальність, а також її страховика вартість виплаченого страхового відшкодування.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2008 р. № 46/73 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 02.06.2008 р.

02.06.2008 р. розгляд справи було відкладено на 18.06.2008 р. за клопотаннями позивача та відповідача-2, представники яких не з’явилися у судове засідання.

18.06.2008 р. в ході розгляду спору по суті представник позивача підтримав заявлені вимоги та, посилаючись на ст. 993, 1172, 1191 Цивільного кодексу України, просив позов задовольнити, стягнувши з Закритого акціонерного товариства “Українсько-російська акціонерна страхова компанія “Авіоніка” 24 341,96 грн. вартості виплаченого страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності страховика за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та різницю між сумою виплаченого ним страхового відшкодування і лімітом відповідальності відповідача-2 —з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ласка Київ” у розмірі 1 885,52 грн.

Як вбачається з позовної заяви та пояснень представника позивача, в обґрунтування позовних вимог Відкрите акціонерне товариство “Українська страхова компанія “Дженералі Гарант” посилається на наступні обставини:

Відповідно до умов договору страхування транспортного засобу у формі страхового полісу № 19-3277585 від 06.09.2005 р. внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди, позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в сумі 25 827,48 грн. за заявою страхувальника Носар Ірини Володимирівни шляхом перерахування грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю “СВТ Фортуна”. Оскільки дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення правил дорожнього руху водієм, котрий є працівником Товариства з обмеженою відповідальністю “Ласка Київ”, тобто підприємства відповідача, позивач просить задовольнити заявлені вимоги, з врахуванням того, що цивільна відповідальність відповідача-1 перед третіми особами була застрахована відповідачем-2 з лімітом відповідальності у розмірі 25 500,00 грн. На підтвердження вини водія відповідача у заподіянні шкоди застрахованому автомобілю позивачем надано суду постанову Солом’янського районного суду м. Києва від 28.09.2006 р. у справі № 3-17367/2006 р.

Представник відповідача-2 заперечував проти задоволення позову з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву, вказуючи на те, що Закрите акціонерне товариство “Українсько-російська акціонерна страхова компанія “Авіоніка” не є особою, відповідальною за завдані позивачеві збитки, а позивач у спірних правовідносинах не є потерпілою особою, тому відповідно до чинного законодавства у Відкритого акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Дженералі Гарант” відсутнє право вимоги до відповідача-2.

Відповідач-2 явку уповноваженого представника у судове засідання, призначене на 18.06.2008 р. не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про причини неприбуття свого представника суд не сповістив. Як слідує з матеріалів справи, 05.06.2008 р. представник відповідачяа-1 ознайомився з її матеріалами справи та зробив копії необхідних документів, що підтверджується відповідним написом. Будучи присутній у засіданні 02.06.2008 р.. представник відповідача-1 заперечень проти позову не навів. Враховуючи вищенаведене та у відповідності до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши надані оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд —

ВСТАНОВИВ:

06.09.2005 р. р. між Відкритим акціонерним товариством “Українська страхова компанія “Гарант-Авто” та Носар Іриною Володимирівною укладено договір добровільного страхування транспортного засобу у формі страхового полісу № 19-3277585, відповідно до якого позивачем прийнято під страховий захист автомобіль Chevrolet Aveo, державний номер АІ 0997 АІ.

З матеріалів справи, а саме: витягу з протоколу № 29 позачергових Загальних зборів Відкритого акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Гарант-Авто” від 10.11.2006р. –04.12.2006 р. слідує, що позивач є правонаступником вказаної юридичної особи у зв’язку з проведеною зміною назви товариства.

Як вбачається з довідок відділу Державної автомобільної інспекції Солом’янського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві без вихідного номеру вказаний автомобіль потрапив у дорожньо-транспортну пригоду за участю автомобіля “Фотон”, державний номер АА 9883 ВК належного Товариству з обмеженою відповідальністю “Ласка Київ” під керуванням Ємчика Максима Петровича, що сталася 01.09.2006 р. внаслідок порушення ним п. 12.1 та п. 13.1 Правил дорожнього руху України. Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди застрахований позивачем автомобіль отримав механічні пошкодження.

Постановою Солом’янського районного суду м. Києва від 28.09.2006 р. у справі № 3-17367/2006 р. встановлено, що 01.09.2006 р. приблизно о 8 год. 40 хв. водій Ємчик М.П., керуючи автомобілем “Фотон”, державний номер АА 9853 ВК, в м. Києві по бул. Чоколівському, 34, не обрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, не дотримався безпечної дистанції руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем “Шевроле”, державний номер АІ 0997 АІ, який в свою чергу, здійснив зіткнення з автомобілем “Фольксваген”, державний номер АА 7303 АТ. В результаті пригоди, пошкоджено транспортні засоби.

У вказаній постанові вказано, що своїми діями Ємчик М.П. порушив п. 12.1 та п. 13.1 Правли дорожнього руху України, тобто вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На вказаних підставах, Солом’янським районним судом м. Києва відповідно до ст. 124 Кодексу про адміністративні правопорушення України Ємчика М.П. притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в розмірі 34,00 грн.

На думку позивача, оскільки постановою Солом’янського районного суду м. Києва встановлено вину Ємчика М.П. у порушенні Правил дорожнього руху, внаслідок чого ушкоджень зазнав автомобіль Chevrolet Aveo, Товариство з обмеженою відповідальністю “Ласка Київ”, як працедавець та власник джерела підвищеної небезпеки, а також страховик автомобіля “Фотон” —Закрите акціонерне товариство “Українсько-російська акціонерна страхова компанія “Авіоніка” мають нести відповідальність в порядку регресу перед позивачем, що прийняв під страховий захист вказане авто.

За твердженнями позивача, не запереченими відповідаінм-2, цивільно-правова відповідальність відповідача-1 (щодо транспортного засобу “Фотон“, державний номер АА 9853 ВК) перед третіми особами була застрахована відповідачем-2 через укладання договору обов’язкового страхування у формі страхового полісу № ВА/8998773 від 07.09.2005 р.

Для встановлення характеру та розміру шкоди заподіяної страхувальнику, позивачем було замовлено автотоварознавче дослідження у Товариства з обмеженою відповідальністю “АвтоПлюс”.

Згідно з висновком автотоварознавчого дослідження № 1101 від 26.10.2006 р. вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Chevrolet Aveo, державний номер АІ 0997 АІ внаслідок його пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді складає 24 851,96 грн. (копія калькуляції від 26.10.2006 р. в матеріалах справи).

Відповідно до усних пояснень представника позивача, згідно з умовами договору страхування від 06.09.2005 р. № 19-3277585 та Правилами страхування № 19/1, Відкритим акціонерним товариством “Українська страхова компанія “Дженералі Гарант” було обрано спосіб визначення розміру суми страхового відшкодування згідно з документами, якими стверджуються витрати на ремонт автомобіля Chevrolet Aveo —нарядом-замовленням Товариства з обмеженою відповідальністю “СВТ Фортуна” від 28.04.2007 р. № 00035-М0107, а страхувальником підтверджено порядок отримання страхового відшкодування через перерахування коштів та користь організації, що провела ремонтні роботи (копія заяви на виплату страхового відшкодування в матеріалах справи).

14.05.2007 р. позивачем складено страховий акт № 44943, з якого слідує, що Відкритим акціонерним товариством “Українська страхова компанія “Дженералі Гарант” вирішено виплатити Сухоцькій Г.І. страхове відшкодування в сумі 25 827,48 грн., виходячи з чинності страхового захисту, результатів розслідування страхової події та розрахунку страхового відшкодування в розмірі суми відновлювального ремонту відповідно до наряду-замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю “СВТ Фортуна” від 28.04.2007 р. № 00035-М0107 за вирахуванням франшизи в розмірі 1 % страхової суми за договором № 19-3277585 від 06.09.2005 р. (26 511,72 грн. –648,24 грн. = 25 827,48 грн.)

Позивач, керуючись умовами договору № 19-3277585 від 06.09.2005 р., на підставі заяви на виплату страхового відшкодування, страхового акту № 44943 від 14.05.2007 р. здійснив виплату страхового відшкодування в сумі 25 827,48 грн. Товариству з обмеженою відповідальністю “СВТ Фортуна” (копія платіжного доручення від 21.05.2007 р. № 470 в матеріалах справи).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

Виходячи з положень ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно з ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, хімічних радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і та ін.).

Частиною 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України встановлено обов’язок юридичної або фізичної особи відшкодувати шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.

Зважаючи на те, що діючим законодавством прямо передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду потерпілій особі вправі звертатися з регресної вимогою до особи-заподіювача шкоди, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Дженералі Гарант” до Закритого акціонерного товариства “Українсько-російська акціонерна страхова компанія “Авіоніка” є такими, що заявлені безпідставно, оскільки відповідач-2 не є особою, відповідальною за заподіяні збитки, спричинені дорожньо-транспортною пригодою, тобто позивач з відповідачем-2 не пов’язані жодними зобов’язальними правовідносинами.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи не заперечив заявлені вимог, факту належності йому автомобілю “Фотон”, державний номер АА 9883 ВК, а також факту того, що в момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди 01.09.2006 р. водій Ємчик М.П. перебував з ним у трудових відносинах не спростував.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення витрат на виплату страхового відшкодування у сумі 25 827,48 грн. слід задовольнити, стягнувши їх з відповідача-1, як особи, відповідальної за заподіяні збитки належним їй джерелом підвищеної небезпеки та її працівником під час виконання трудових обов’язків.

Для встановлення характеру та розміру шкоди, заподіяної позивачу як страхувальнику пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілю Chevrolet Aveo, державний номер АІ 0997 АІ, останній був змушений замовити проведення товарознавчого дослідження та сплатити його вартість. Тобто, дані збитки позивач поніс у зв’язку з відновленням порушеного права страхувальника. За таких обставин, виходячи з положень ст. 22 Цивільного кодексу України, витрати позивача у сумі 300,00 грн. слід вважати витратами, які позивач зробив для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) і такими, що підлягають стягненню з відповідача.

Таким чином, відповідно до розрахунку суду, з відповідача-1 на користь позивача підлягає до стягнення сума в розмірі 26 127,48 грн. (25 827,49 грн. + 300,00 грн.), у зв’язку з чим, позовні вимоги слід задовольнити частково.

Згідно з ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони, і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита. У ч. 4 ст. 49 Господарського процесуального України передбачено, що витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що особою, відповідальною за відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини Ємчика М.П. є Товариство з обмеженою відповідальністю “Ласка Київ”, понесені позивачем судові витрати слід покласти на відповідача-1 пропорційно до розміру задоволених вимог.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 78, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд —

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ласка Київ” (02121, м. Київ, вул. Автопаркова, 7, ідентифікаційний код 33344380) на користь Відкритого акціонерного товариства “Українська страхова компанія “Дженералі Гарант” (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, 19/3, ідентифікаційний код 16467237) 25 824 (двадцять п’ять тисяч вісімсот двадцять чотири) грн. 48 коп. вартості страхового відшкодування, 300 (триста) грн. вартості автотоварознавчого дослідження, 261 (двісті шістдесят одну) грн. 27 коп. державного мита та 117 (сто сімнадцять) грн. 55 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. У задоволенні позовних вимог до Закритого акціонерного товариства “Українсько-російська акціонерна страхова компанія “Авіоніка” відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя С.В. Шабунін

справа № 46/73

18.06.08

За позовом Відкрите акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Київ"

Закрите акціонерне товариство "Українсько-російська акціонерна страхова компанія "Авіоніка"

про стягнення 26 227,48 грн.

Суддя Шабунін С.В.

Шабунін С.В.