Рішення № 228335, 19.09.2006, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

19.09.06 Справа № 152/19-06

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-торговий дім „Дніпровський”, м. Дніпропетровськ

до Закритого акціонерного товариства „Калина”, с. Красне, Згурівський район

про стягнення 99631,79 грн.

за зустрічним позовом Закритого акціонерного товариства „Калина”, с. Красне, Згурівський район

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-торговий дім „Дніпровський”, м. Дніпропетровськ

про стягнення 6915,00 грн.

Суддя Карпечкін Т.П.

Представники за первісним позовом

від позивача – Кононенка О. В. (дов. № 56 від 18.05.2006 року)

від відповідача – Мікульський К. В. (дов. від 13.12.2005 року)

Представники за зустрічним позовом

від позивача – Мікульський К. В. (дов. від 13.12.2005 року)

від відповідача – Кононенка О. В. (дов. № 56 від 18.05.2006 року)

обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Агро-торговий дім „Дніпровський” (далі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-торговий дім „Дніпровський” про стягнення 6915,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання зобов’язання відповідачем за договором № 07/04 від 04.07.2005 року на виконання сільськогосподарських робіт, а саме відповідач не розрахувався в повному обсязі за надані послуги в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 34773,00 грн. Додатково позивач просить стягнути з відповідача за прострочення виконання зобов’язання пеню в розмірі 64330,05 грн. та 3% річних в розмірі 528,74 грн.

Представник відповідача в усних та письмових поясненнях викладених в відзиві на позовну заяву № 95 від 01.06.2006 року та запереченнях щодо нарахування штрафних санкцій № 85 від 19.05.2006 року проти позову заперечує. В обґрунтування заперечень щодо штрафних санкцій посилається на невідповідність розрахунку пені проведеної позивачем нормам чинного законодавства. Заперечення щодо стягнення основного боргу обґрунтовані тим, що між сторонами за договором не досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, а саме щодо кінцевого терміну договору, отже на думку відповідача договір є неукладеним а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

02.06.2006 року представником Закритого акціонерного товариства „Калина” (представником позивача за зустрічним позовом) подано до суду через загальний відділ суду зустрічну позовну заяву вх. № 7782 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-торговий дім „Дніпровський” (відповідача за зустрічним позовом) 6915,00 грн. збитків.

Ухвалою від 05.06.2006 року порушено провадження за зустрічний позов Закритого акціонерного товариства „Калина” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-торговий дім „Дніпровський” про стягнення 6915,00 грн. збитків прийнято та призначено до розгляду спільно з первісним позовом.

Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані тим, що за договором № 07/04 від 04.07.2005 року та додатком № 1 до договору було передбачено об’єми робіт, які підлягали виконанню відповідачем за зустрічним позовом на площі 500,0 гектарів. В порушення ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України відповідачем за зустрічним позовом були здійснені роботи в меншому обсязі ніж передбачено, а саме на площах 453,9 га. Як наслідок неналежного виконання робіт відповідачем за зустрічним позовом, позивач за зустрічним позовом був змушений залучити до виконання робіт іншого виконавця із значно вищою оплатою робіт. Позивач за зустрічним позовом просить стягнути з відповідача за зустрічним позовом збитки в розмірі 6915,00 грн.

Представником відповідача за зустрічним позовом 15.06.2006 року подано до суду через загальний відділ суду заперечення на зустрічний позов вх. № 8400, з якого вбачається, що відповідач за зустрічним позовом не визнає позовні вимоги. В обґрунтування заперечень посилається на належне виконання робіт зі свого боку та підписаний сторонами протокол розбіжностей від 23.08.2005 року, який не містить зауважень зі сторони позивача за зустрічним позовом.

Представником позивача за первісним позовом 15.06.2006 року подано до суду через загальний відділ суду клопотання вх. № 8401 про збільшення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 88671,15 грн. та 3% річних в розмірі 728,80 грн.

Представником позивача за первісним позовом в судовому засіданні 15.06.2006 року подано клопотання про продовження терміну розгляду справи яке узгоджено з представником відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 69 ГПК України спір вирішується у більш тривалий строк ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України.

Представником відповідача за первісним позовом 15.06.2006 року подано до суду клопотання про зупинення провадження у справі в зв’язку з порушенням справи 05.06.2006 року господарським судом Дніпропетровської області за позовом Закритого акціонерного товариства „Калина” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-торговий дім „Дніпровський” про визнання недійсним договору № 07/04 від 04.07.2005 року про виконання сільськогосподарських робіт.

Ухвалою від 22.06.2006 року на підставі ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупинено до вирішення пов’язаної з нею іншої справи за участю тих же сторін.

Ухвалою від 18.09.2006 року провадження у справі поновлено.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, судом встановлено наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Агро-торговий дім „ (за договором –виконавець) та Закритим акціонерним товариством „Калина” (за договором –замовник) 04.07.2005 року укладено договір № 07/04 про виконання сільськогосподарських робіт (далі –договір). За умов договору замовник доручає, а виконавець зобов’язується надати послуги по збиранню сільськогосподарських культур з площ (полів) наданих замовником, технікою виконавця (п. 1.1 договору). Сторони домовились, що в збиральний сезон 2005 року виконавець проводить збирання сільськогосподарських культур на наданих замовником полях в об’ємах та строки відповідно додатку № 1 (п. 2.1.1 договору). Об’єми та строки виконання робіт визначаються в додатку № 1 (п. 3.1.1 договору). Виконавець зобов’язаний для виконання робіт залучити три одиниці техніки (п. 3.1.4 договору). Замовник зобов’язаний надати для робіт виконавцю площі, передбачені договором в терміни відповідно додатку № 1, очистити площі від сторонніх предметів, які можуть привести агрегати в несправність, а також відмітити прапорцями всі перешкоди які заважають збиранню сільськогосподарських культур (п. 3.2.1 договору). За роботи замовник проводить оплату виконавцю з розрахунку 200,00 грн. за один зібраний гектар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Розрахунки проводяться в безготівковому порядку на протязі одного банківського дня від дня прибування техніки до міста прибирання в порядку часткової передоплати в розмірі 10% від суми договору. Остаточні розрахунки проводяться поетапно на протязі двох банківських днів після виконання виконавцем об’ємів робіт по кожному полю, передбаченому в додатку № 1 на підставі актів виконаних робіт. Загальна сума договору складає 100000,00 грн. (п. 4.1 договору). Здача-приймання наданих виконавцем послуг оформлюється актами виконаних робіт по кожному полю з зазначенням об’єму, якості, строку виконання та вартості розрахунків, який може бути підписаний уповноваженими представниками сторін (п. 4.2 договору). Договір вступає в законну силу з моменту підписання сторонами та дії до повного розрахунку сторін (п. 7.3 договору).

04.07.2005 року сторонами підписано додаток № 1 до договору. В зазначеному додатку встановлено; розміри площі - 500 га., початок робіт 17.07.2005 року, закінчення робіт 27.07.2005 року.

Позивачем за первісним позовом зобов’язання за договором виконано належно, що підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт від 04.07.2005 року та від 03.08.2005 року. Відповідно до зазначених актів позивачем за первісним позовом зібрано сільськогосподарські культури на площі 453,9 га., загальна вартість робіт складає –90780,00 грн.

Претензій зі сторони відповідача до позивача с приводу невиконаних робіт на площі 46,1 га. ненадходило. Пунктом 3.2.1 договору встановлено, що для проведення робіт замовник зобов’язаний надати виконавцю площі, передбачені договором в термін відповідно до додатку № 1. Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження того, що ним виконані всі дії передбачені умовами договору по наданню площі в розмірі 46,1 га. для збирання сільськогосподарських культур, а позивачем роботи не виконані з його вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже суд вважає безпідставними зауваження позивача щодо невиконання зобовязання зі сторони позивача на площах в 46,1 га.

04.07.2005 року сторонами підписано додаткову угоду до договору умовами якої доповнено п. 4.3 договору наступним; „за взаємною згодою сторін розрахунки за виконані роботи можуть проводиться шляхом передачі у власність виконавця зерна кукурудзи на суму залишку заборгованості за риночкою ціною на момент проведення розрахунків”.

23.08.2005 року сторонами підписано протокол про залік взаємних вимог про взаємозалік в розмірі 907,00 грн.

Відповідач за первісним позовом зобов’язання за договором виконав неналежно, а саме не оплати вартість робіт в повному обсязі в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 34773,00 грн. за виконані роботи.

Позивачем за первісним позовом направлено 15.02.2006 року на адресу відповідача претензію № 20 від 13.02.2006 року з вимогою про сплату заборгованості в розмірі 34773,00 грн. за виконану роботу та пеню в розмірі 60157,29 грн. Зазначену претензію отримано відповідачем за первісним позовом 17.02.2006 року про, що свідчить повідомлення про вручення наявне в матеріалах справи. Відповідь на зазначену претензію позивач за первісним позовом не отримав.

В матеріалах справи наявні відповіді адресовані позивачу за первісним позовом від обслуговуючих банків (лист від 02.02.2006 року та № 72-11/23 від 02.02.2006 року) з яких вбачається, що відповідачем за первісним позовом перераховано на розрахунковий рахунок позивача за первісним позовом на виконання умов договору кошти в загальній сумі 54500,00 грн.

Отже заборгованість відповідача за первісним позовом перед позивачем за первісним позовом підтверджена належними доказами наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України. Приписами п. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 34773,00 грн. за первісним позовом є правомірними та обґрунтованими отже підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач за первісним позовом нарахував відповідачу пеню в сумі 64330,05 грн., розмір якої згодом збільшив до 88671,15 грн. про, що подав до суду клопотання про збільшення суми пені та 3% річних № 62 від 05.04.2006 року. З зазначеного клопотання вбачається, що пеню позивачем за первісним позовом розраховано за 255 днів прострочення виконання зобов’язання, в розмірі 1% за кожний день прострочення від суми заборгованості.

Отже позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 88671,15 грн. підлягають задоволенню частково в сумі 3348,69 грн., в іншій частині стягнення пені судом відмовлено, оскільки позивачем проведено розрахунок в супереч чинного законодавства, а саме згідно ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/965-ВР від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону. Пунктом 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

У відповідності до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 728,80 грн. підлягають задоволенню.

Щодо заперечень відповідача за первісним позовом, позовних вимог в частині стягнення основного боргу обґрунтованих тим, що між сторонами за договором не досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, а саме щодо кінцевого терміну договору, отже на думку відповідача договір є неукладеним, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Суд вважає за потрібне зазначити наступне:

У відповідності до ст. 179 Господарського кодексу України та ст. 626 та ст. 627 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. При укладені господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Згідно п. 2, п. 3 та п. 7 ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними умовами є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладені господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов’язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Проаналізувавши умови договору № 07/04 від 04.07.2005 року суд дійшов висновку, що договір укладено з дотриманням чинних та зазначених вище норм Законодавства України в тому числі і щодо істотних умов договору.

Позивачем не вірно розтлумачені та застосовані в обґрунтування позовних вимог норми чинного законодавства України, а саме позивач посилається на ст. 251 та ст. 252 Цивільного кодексу України як на підставу того, що оскільки умовами договору чітко не визначено число, дату та рік кінцевого терміну договору –це є підставою вважати договір не відповідним до зазначених норм та зазначає, що оскільки господарським кодексом України не встановлено особливостей визначення строку, щодо господарського договору повинні використовуватись визначення строку та терміну, які встановлені цивільним кодексом України.

Приписами п. 7 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов’язання сторін, що виникли на основі цього договору. Згідно п. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснювати свої права і виконувати свої обов’язки відповідно до договору.

Пунктом 7.3 договору встановлено, що строк дії договору встановлюється з дати підписання та діє до закінчення розрахунків.

Оскільки позивач зобов’язання за договором виконав належно та в повному обсязі, договір припинить свою дію після повного розрахунку відповідача перед позивачем за виконані роботи по договору.

Зустрічний позов заявлений Закритим акціонерним товариством „Калина” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-торговий дім „Дніпровський” про стягнення 6915,00 грн. збитків, задоволенню не підлягає з наступних підстав:

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач за зустрічним позовом обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на неналежне виконання зобов’язань зі сторони відповідача за зустрічним позовом за договором № 07/04 від 04.07.2005 року на виконання сільськогосподарських робіт. А саме на те, що в додатку № 1 до договору зазначено збирання зернових на площі в 500,0 га., а відповідачем реально зібрано зернові на площі в 453,9 га., що підтверджується актами виконаних робіт (які наявні в матеріалах справи). Отже на площі в 46,1 га. було незібрано зернові з вини відповідача за зустрічним позовом, що спонукало позивача за зустрічним позовом залучити до виконання зазначених робіт третю особу з якою перший заключив договір (договір наявний в матеріалах справи) та оплатив третій особі послуги в сумі, яка значно перевищувала оплату робіт відносно тій, що передбачалась за той же об’єм робіт відповідачу за зустрічних позовом, в наслідок чого як зазначає позивач він поніс збитки.

Позивачем за зустрічним позовом не надано суду належних доказів на підтвердження того, що на спірних площах не зібрані зернові саме з вини відповідача за зустрічним позовом.

Крім того під збитками розуміються витрати, зроблені управною стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управна сторона одержала б у разі неналежного виконання зобовязання або додержанням правил здійсненням господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське прапрорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства, додаткові витрати до складу яких входять в тому числі і додаткові витрати у вигляді витрат вартості додаткових робіт понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною (ст. 224 та ст. 225 Господарського кодексу України), але за умови доведеності порушення зобов’язання другою стороною, що як вже зазначалось не доведено та не підтверджено належними доказами позивачем за зустрічним позовом.

Враховуючи викладене суд вважає правомірним і обґрунтованим задовольнити позовні вимоги за первісним позовом частково та відмовити в задоволенні зустрічного позову в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст.44, ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача за первісним позовом відповідно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позовні вимоги за первісним позовом частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Калина” (07612, Київська область, Згурівський район, с. Красне, код 30814923, р/р 2600413903001 в АБ „Київська Русь”, МФО 319092) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-торговий дім „Дніпровський” (49000, м. Дніпропетровськ, пр. Пушкіна, 13, код 31874674, р/р 26009145344001 в Жовтневому відділенні КБ „Приватбанк”, м. Дніпропетровськ, МФО 305299) –34773 (тридцять чотири тисячі сімсот сімдесят три) грн. 00 коп. основного боргу, 3348 (три тисячі триста сорок вісім) грн. 69 коп. пені, 728 (сімсот двадцять вісім) грн. 80 коп. 3% річних та судові витрати: 388 (триста вісімдесят вісім) грн. 50 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позовних вимог за первісним позовом відмовити.

5. В зустрічному позові Закритого акціонерного товариства „Калина” відмовити.

Суддя Карпечкін Т.П.

Рішення підписано 24.10.2006 року