Постанова № 2281103, 19.12.2007, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

11.12.07р.

Справа № А23/423

За позовом Відкритого акціонерного товариства Авіаційна компанія "Дніпроавіа", м. Дніпропетровськ

в особі представника: Ровенської Інни Володимирівни, м. Дніпропетровськ

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, м. Дніпропетровськ

про скасування податкових повідомлень- рішень

Суддя Добродняк І.Ю.

Представники сторін:

Від позивача Буря О.Є. дов. від 13.08.07 № 2.29-96-1 представник

Від позивача Ровенська І.В. дов. від 28.08.07, №229-108 представник

Від відповідача Конько О.С. дов. від 06.04.07 № 10482/10/08-10/2-15 головдержподатінспектор

Від відповідача Шинкарук Ю.М. дов. від 06.02.07 № 3649/10/08-09-15 головдержподатревізор-інспектор

Від відповідача Харитоненко Н.Ю. дов. від 20.09.07 № 30163/10/08-10/2-15 головний держподатревізор-інспектор

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом з урахуванням уточнення позовних вимог та просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.07.07:

№ 0000198821/2/21326 –в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення ст.ст.1, 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" на загальну суму 31743,86 грн.

№ 0000208821/2/21327, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції за порушення ст.9 та п.2 ст.10 Декрету Кабінету міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" у сумі 1700,00 грн.

№ 0000178821/2/21323 в частині застосування штрафних санкції по податку з реклами у сумі 170,00 грн.

№ 0000168821/2/21265 в частині визначення податкового зобов’язання по податку з власників транспортних засобів в сумі 36709,00 грн. основного платежу, в сумі 23751,00 грн. штрафних санкцій.

№ 0000188821/2/21324 –в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій по збору за забруднення навколишнього природного середовища на суму 170,00 грн.

№ 0000158821/2/21325 –в частині застосування штрафних (фінансових) з податку з доходів фізичних осіб на суму 1019,98 грн.

№ 0000148821/2/21328 –в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість на суму 61660,33 грн.

№ 0000218821/2/21329 –в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 3099,08 грн.

№ 0000138821/2/21330, яким донараховано податок на прибуток в розмірі 126496,93 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позовні вимоги щодо скасування перелічених вище податкових повідомлень-рішень в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій обґрунтовані тим, що Закон України "Про порядок погашення податкових зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не регулює питання погашення податкових зобов’язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких розповсюджуються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Ухвалою господарського суду від 03.11.04 (справа №Б29/194/04) відкрито провадження у справі про банкрутство ВАТ АК "Дніпроавіа" та запроваджено мораторій на задоволення вимог кредиторів, протягом якого не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Щодо визначення податкового зобов’язання по податку з власників транспортних засобів позивач вважає, що відповідачем неправомірно донараховано податок з власників транспортних засобів у сумі 36709,00 грн. та неправомірно застосовані штрафні санкції в сумі 23751,00 грн., посилаючись на те, що перелічені в акті перевірки транспортні засоби не є об’єктом оподаткування, так як використовувалися в аеропорті для перевезення вантажів на короткі відстані та не виїздили з режимної території аеропорту, у зв’язку з чим зайво донараховано 32631,00 грн. податку з власників транспортних засобів. Крім того, перевіркою відповідача встановлено, що на порушення ст.3 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та самохідних машин і механізмів" позивачем неправильно застосовані ставки податку з власників транспортних засобів. Позивач задекларував автотранспорт КРАЗ258 №84-99, 84-98 по товарній позиції 8705, так як в технічному паспорті в графі тип машини вказано "спец паливозаправник", тому зі зміною коду гармонізації не згоден. Це стосується і змін коду гармонізації по УАЗ-31512 № 10-89, УАЗ-3741-01 №80-24, УАЗ 452 №434-10, УАЗ 220161 №29-51. У зв'язку з викладеним позивач не погоджується з донарахуванням відповідачем вказаного податку на суму 4078,00 грн.

Щодо страхових внесків за орендовані літаки позивач не погоджується з висновком відповідача про порушення підприємством пп.5.4 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" - віднесення до складу валових витрат суми страхових платежів по договорам страхування літаків, які орендовані у інших підприємств, посилається на те, що страхування ризиків, що пов’язані з повітряними суднами позивача "Boeing 737-400-300" при їх експлуатації в межах господарської діяльності позивача, є страхуванням інших ризиків платника податку, пов’язаних із здійсненням ним господарської діяльності, тому витрати позивача зі страхування ризиків, пов’язаних з зазначеними повітряними суднами, можуть бути включені до складу валових витрат, як витрати зі страхуванням інших ризиків, пов’язаних з господарською діяльністю.

Щодо віднесення витрат до складу валових витрат у разі перевищення собівартості над отриманою виручкою, що, як зазначено в акті перевірки, є порушенням п.1.32 ст.1, пп..2.1.1 п.2.1 ст.2, п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", позивач посилається на те, що вказаним Законом України не встановлено залежності віднесення до складу валових витрат від перевищення собівартості над фактично отриманою виручкою та передбачається можливе ведення господарської діяльності з визначенням від’ємного значення –збитків, а не обов’язкової наявності прибутку, що суперечить висновкам, викладеним в акті перевірки.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що виходячи з норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів стосується лише виконання боржником своїх грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів. У період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовуються пеня та штраф за порушення строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань, передбачені статтею 16 та підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону. Інші штрафні санкції за порушення правил оподаткування, передбачені Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів застосовуються на загальних підставах. Крім того, податкові зобов'язання виникли у Позивача після порушення провадження у справі про банкрутство, тому дія мораторію на виконання цих податкових зобов'язань не розповсюджується.

Стосовно податку з власників транспортних засобів відповідачем зазначено, що не проходження транспортними засобами технічного огляду не є підставою для несплати податку з власників транспортних засобів.

Транспортні засоби, які використовуються позивачем на території аеропорту та призначені для обслуговування повітряних суден та режимної зони аеропорту (наприклад, розкидувач - універсальний, снігозбиральна машина, машина підігрівання, машина запуску двигуна), не відносяться до товарної позиції 8709, тому підприємство повинно сплачувати податок з власників транспортних засобів.

Якщо в технічному паспорті транспортного засобу в графі тип машини вказано скорочено "спец", машина може відноситися до транспортного засобу спеціального або спеціалізованого призначення.

Відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженої Законом України "Про митний тариф України", до товарної позиції 870120 відносяться сідельні тягачі, як транспортні засоби призначені головним чином для буксирування транспортних засобів і вантажів, основною функцією транспортного засобу по позиції 8704 (автомобілі вантажні) є перевезення вантажів, до товарної позиції 8703 відносяться автомобілі легкові.

Відповідно до УКТ ЗЕД до товарної позиції 8705 (автомобілі спеціального призначення) відносяться транспортні засоби спеціально сконструйовані або пристосовані для розміщення різних пристосувань, які дають можливість виконувати визначені нетранспортні функції, тобто основною метою транспортного засобу ці цієї товарної позиції не є перевезення людей або вантажів.

Позивачем задекларовані КРАЗи 258 (держ № 84-99, № 84-98), УАЗи (держ № 10-89, № 80-24, № 434-10, № 29-51) по товарній позиції 8705 (транспорт спеціального призначення).

Транспортні засоби КРАЗи 258, які використовуються позивачем, призначені для буксирування вантажів (палива), за своєю конструкцією відносяться до сідельного тягачу (код 870120) та УАЗи, які використовуються для перевезення пасажирів та обладнанні рацією (код 8703), неправомірно віднесені до товарної позиції 8705, висновки з даного питання, які зроблені в акті перевірки від 24.01.07 за №27-08-03/1-01130549 відповідають нормам чинного законодавства.

Щодо витрат по страхуванню, відповідач посилається на те, що договори страхування, вказані в акті перевірки, відносяться до обов'язкових видів страхування, а саме до страхування повітряних суден.

Такого виду обов'язкового страхування, як страхування інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, Законом "Про страхування" не передбачено.

Оскільки повітряні судна, застраховані вищезазначеними договорами страхування, не є майном позивача, а орендовані у інших підприємств, позивач, відповідно до пп.5.4.6 п.5.4 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не повинен був відносити до складу валових витрат суми страхових платежів в розмірі 1580806,91 грн. за вказаними договорами страхування.

Щодо четвертого пункту позовної заяви відповідач посилається на те, що позивач, за наявності первинних документів, що підтверджують витрати, пов'язані з перевезенням пасажирів, не надав документів, які б свідчили про збільшення власного капіталу в результаті проведення операцій з авіаперевезень. Так як операція не відповідає основному принципу господарської діяльності (пункт 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"), витрати, що перевищують доходи (збитки) не повинні враховуватися в податковому обліку. Такі збитки підлягають відшкодуванню за рахунок відповідних інших джерел, у зв'язку з чим різниця між прогнозною собівартістю та фактично отриманим доходом за авіаперевезення по маршруту "Дніпропетровськ-Відень//Відень-Дніпропетровськ" та "Дніпропетровськ-Київ (Бориспіль) // Київ (Бориспіль) -Дніпропетровськ" не може бути віднесена до складу валових витрат Позивача.

Щодо зменшення суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість у сумі 6297, 91 грн. за лютий 2006 року (податкове повідомлення-рішення від 09.07.07 № 0000218821/2/21329), відповідачем зазначено, що за результатами перевірки правильності заявлених сум ПДВ до відшкодування за лютий 2006 року встановлено, що позивачем на порушення п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.6.1, пп.6.2.1 п.6.2 ст.6, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не вірно застосовано ставку податку на додану вартість 0% у зв'язку з реалізацією на митній території України товарів (послуг), в результаті чого занижено податкові зобов'язання з ПДВ у сумі 6297, 91 грн. На дату складання податкового повідомлення-рішення сума ПДВ, яка була заявлена до відшкодування за лютий 2006 року не була відшкодована із бюджету у сумі 99,75 грн. Тому штрафні санкції відповідно до Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не нараховуються. На відшкодовану суму 6198,16 грн. відповідно пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" нараховані штрафні (фінансові) санкції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В :

09.07.07 Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (відповідачем) з урахуванням результатів розгляду скарг ВАТ Авіаційна компанія "Дніпроавіа" в порядку ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" винесені

- податкові повідомлення-рішення:

№ 0000178821/2/21323, яким визначено податкове зобов'язання з податку на рекламу в загальному розмірі 172,91 грн., із яких 2,91 грн. –основний платіж, 170,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції;

№ 0000168821/2/21265, яким визначено податкове зобов’язання по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в загальному розмірі 71253,0 грн., яз яких 47502,00 грн. основний платіж, 23751,00 грн. –штрафні (фінансові) санкції;

№ 0000188821/2/21324, яким визначено податкове зобов’язання по збору за забруднення навколишнього природного середовища в загальному розмірі 340,74 грн., із яких 170,74 грн. –основний платіж, 170,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

№ 0000158821/2/21325, яким визначено податкове зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб в загальному розмірі 1529,97 грн., із яких 509,99 грн. –основний платіж, 1019,98 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

№ 0000148821/2/21328, яким визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість в загальному розмірі 184980,98 грн., із яких 123320,65 грн. –основний платіж, 61660,33 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

№ 0000138821/2/21330, яким визначено податкове зобов’язання по податку на прибуток в розмірі 126496,93 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

№ 0000218821/2/21329, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2006 року в розмірі 6297,91 грн., нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3099,08 грн.

- рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій:

№ 0000198821/2/21326, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції за порушення ст.ст.1, 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" в розмірі 31743,86 грн.

№ 0000208821/2/21327, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції за порушення ст.9 та п.2 ст.10 Декрету Кабінету міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" в розмірі 1700,00 грн.

Підставою для прийняття означених податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій є акт № 27-08-03/1-01130549 від 24.01.07, складений відповідачем за результатами проведеної виїзної планової документальної перевірки ВАТ "Авіаційна компанія "Дніпроавіа" з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.05 по 30.09.05.

Під час проведеної перевірки встановлені порушення позивачем:

- п.1.32 ст.1, пп.2.1.1 п.2.1 ст.2, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.4.6, пп.5.4.8 п.5.4 ст.5, п.18.3 ст.18 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого завищено від'ємне значення об’єкту оподаткування з податку на прибуток за І півріччя 2005 року на 1803,00 грн., за 2005 рік на 1470400,00 грн., за І півріччя 2006 року на 4512752,06 грн., за 9 місяців 2006 року на 16541971,93 грн., занижено податок на прибуток на загальну суму 188284,05 грн.;

- п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.6.1, пп.6.2.1 п.6.2 ст.6, пп.7.3.1 п.7.3. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 129318,56 грн., в т.ч. за період квітень 2005 року –травень 2006 року;

- п.1.3, п.1.9. ст.1, п.4.2 ст.4 Закону України "Про податок з до ходів фізичних осіб", в результаті чого занижено податок фізичних осіб у сумі 509,99 грн., в т.ч. за 2005 рік у сумі 480,09 грн., 2006 рік у сумі 29,90 грн.

- ст.2, ст.6 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів", в ре зультаті чого занижено податок з власників транспортних засобів та інших самохідних ма шин та механізмів у сумі 43424,00 грн, в т.ч. за 2005 рік у сумі 20876,00 грн, за 2006 рік у сумі 22548,00 грн.

- ст.3 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших само хідних машин і механізмів", в результа ті чого занижено податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів у сумі 4078,00 грн., в т.ч. 2005 рік у сумі 2596,00грн, 2006 рік у сумі 1482,00 грн.

- ст.11 Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки та збори" № 56-93 від 20.05.93, в результаті чого занижено суму податку з реклами у розмірі 2,91 грн., в т.ч. за травень 2005 року у сумі 0,10 грн., за вересень 2006 року у сумі 2,81 грн.

- п.п.6.1, 6.2 ст.6 Інструкції "Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища" від 19.07.99 № 162/379, в результаті чого занижено збір за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 170,74 грн, в т.ч. 4 квартал 2005 року на суму 2,55 грн, 3 квартал 2006 року – на суму 168,19грн.

- ст.ст.1, 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" в частині несвоєчасного надходження валютної виручки та отримання імпортного товару.

- п.2 ст.10 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" в частині несвоєчас ного надання звіту про рух коштів в іноземному банку за три звітні періоди.

- ст.ст.9, 10 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", п.1 Указу Пре зидента України "Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, які незаконно знаходяться за її межами" в частині недекларування сум валютних цінностей у двох періодах.

Виявлені відповідачем під час перевірки факти порушення Законів України "Про податок на додану вартість", "Про податок з до ходів фізичних осіб", "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки та збори", Інструкції "Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища", Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", Указу Пре зидента України "Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, які незаконно знаходяться за її межами" позивачем не заперечуються, наявними в матеріалах справи доказами не спростовуються.

Позивачем оскаржуються винесені з цього приводу податкові повідомлення-рішення № 0000178821/2/21323, № 0000188821/2/21324, № 0000158821/2/21325, № 0000148821/2/21328, № 0000218821/2/21329, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000198821/2/21326, № 0000208821/2/21327 в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

В цій частині позовних вимог суд вважає, що вимоги задоволенню не підлягають, оскільки в даному випадку посилання позивача на той факт, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.04 порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "Авіаційна компанія "Дніпроавіа" № Б29/194/04, введений мораторій на задоволення вимог кредиторів (ухвалою господарського суду від 30.07.07 у справі № Б29/194/04 продовжено строк санації ВАТ "Авіаційна компанія "Дніпроавіа" до 01.08.08), суд не може прийняти в якості підстав для звільнення позивача від відповідальності, встановленої Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю".

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) (ч.4 ст.12 цього Закону).

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі, про що зазначається в ухвалі господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство (стаття 11, абз.1 ч. 4 статті 12 цього ж Закону).

Таким чином, з моменту введення мораторію боржник не може виконувати грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, а заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов'язань, не діють.

Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Виходячи з аналізу правових норм, які регулюють правовідносини, пов'язані з питаннями банкрутства, визначальним моментом в даному випадку є наявність у боржника грошових зобов'язань перед кредиторами, неможливість боржника виконати такі, грошові, зобов'язання.

Під грошовими зобов’язаннями Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" розуміє зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначено, що штрафна (фінансова) санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 17 вказаного Закону визначені підстави застосування штрафних санкцій у разі порушення платниками податків вимог законодавства, а саме: за неподання або несвоєчасне подання платниками податків податкових декларацій, заниження ними податкових зобов'язань, порушення граничних строків погашення податкових зобов'язань, непогодження у встановлених Законом випадках операцій з реалізації активів, що перебувають у податковій заставі, нездійснення попереднього утримання і перерахування податку у встановлених законодавством випадках. Тобто аналізуючи вказані норми можна дійти висновку про різні підстави відповідальності платників податків.

За невиконання, неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) передбачено нарахування пені відповідно до статті 16 та застосування штрафних санкцій відповідно до пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Виходячи з викладеного, у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовуються лише пеня та штрафи за порушення строків сплати узгоджених сум податкових зобов'язань, передбачені ст.16 та пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 цього Закону, інші штрафні санкції за порушення правил оподаткування, передбачені Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", зокрема пп.17.1.3, 17.1.9 п.17.1 ст.17, у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів застосовуються на загальних підставах, внаслідок чого суд вважає, що штрафні (фінансові) санкції нараховані позивачеві переліченими вище податковими повідомленнями-рішеннями правомірно.

Також є правомірним застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за порушення Закону України "Про порядок розрахунків в іноземній валюті", Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", оскільки виходячи з правової суті зобов'язань, які покладені на позивача вказаними нормативними актами, вони не відповідають визначенням "грошове зобов'язання", даним в Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", тому в даних правовідносинах позивач не набуває статусу боржника в розумінні Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми цього Закону не регулюють спірні відносини, відповідно, мораторій на задоволення вимог кредиторів щодо виконання боржником інших зобов'язань, які не є грошовими та не стосуються сплати податків і зборів, не розповсюджується.

Стосовно встановлених відповідачем в акті перевірки порушень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що стало підставою для визначення податкового зобов'язання з вказаного податку в загальному розмірі 126496,93 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Суд вважає висновки відповідача стосовно безпідставного включення позивачем до складу валових витрат страхових внесків за орендовані літаки помилковими, такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем віднесено до складу валових витрат суми страхових платежів за договорами страхування літаків, які експлуатуються позивачем на підставі договорів оренди.

Позивачем укладені договори страхування повітряних суден:

- № 0641240500 від 24.05.04 обов'язкового страхування повітряних суден з ЗАТ СК "ТАС" терміном дії до 02.08.05, за умовами страховик відповідно до Порядку і правил проведення обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.02 №1535, приймає на страхування ризики, пов'язані з повітряним судном (ПС), вказаним в цьому договорі, і зобов'язується відшкодовувати страхувальнику (позивачу) понесені ним збитки внаслідок втрати, знищення, пошкодження повітряного судна в межах, в строки і в порядку, як це встановлено цим договором. Об'єктом страхування за цим договором є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням ПС Boeing 737-400, серійний номер 24686, реєстраційний знак UR-KIV, власником якого є компанія Brassbox Limited, Republic of Cyprus.

- № АVА/03/2005 від 01.08.05 з АСК "Інго Україна" терміном дії до 01.09.06, згідно якому об’єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, пов’язані з володінням, користуванням та розпорядженням повітряного судна типу Boeing 737-400, серійний номер 24686, реєстраційний знак UR-KIV, власником якого є компанія Brassbox Limited, Republic of Cyprus. Згідно доповнення №03 до договору, додатково на період з 09.06.06 по 02.08.06 під страховий захист приймається ПС типу Boeing 737-300, реєстраційний знак UR-IVK, власником якого є компанія Brassbox Limited, Republic of Cyprus.

- № 001076/451000706 від 18.06.06 обов’язкового страхування повітряних суден з ЗАТ "СК "Кредо-Класик" терміном дії до 01.09.07, згідно якому об’єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, пов’язані з володінням, користуванням та розпорядженням повітряних суден типу Boeing 737-400, серійний номер 24686, реєстраційний знак UR-KIV, типу Boeing 737-300, серійний номер 24571, реєстраційний знак UR-IVK.

До переліку страхових випадків відповідно до умов перелічених договорів відносяться повна загибель повітряних суден, пошкодження окремих частин повітряних суден, систем та елементів його конструкції.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст.103 Повітряного кодексу України повітряний перевізник і виконавець повітряних робіт зобов'язані страхувати членів екіпажу і авіаційного персоналу, які перебувають на борту повітряного судна, власні, орендовані та передані їм в експлуатацію повітряні суда, а також свою відповідальність щодо відшкодування збитків, заподіяних пасажирам, багажу, пошті, вантажу, прийнятим для перевезення; іншим користувачам повітряного транспорту, а усі експлуатанти - третім особам, не нижче за рівень, встановлений Урядом України.

Вказана норма зобов'язує перевізника та виконавця повітряних робіт укласти договори страхування об'єктів, визначених у ній. При цьому страхова сума за кожним договором обов'язкового авіаційного страхування повинна бути не меншою за рівень, встановлений Урядом України.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про страхування" авіаційне страхування цивільної авіації є різновидом обов'язкового страхування.

Обов'язкове авіаційне страхування цивільної авіації включає: страхування відповідальності повітряного перевізника за шкоду, заподіяну пасажирам, багажу, пошті, вантажу; страхування відповідальності експлуатанта повітряного судна за шкоду, заподіяну третім особам; страхування членів екіпажу повітряного судна та іншого авіаційного персоналу; страхування повітряних суден; страхування працівників замовника авіаційних робіт, осіб, пов'язаних із забезпеченням технологічного процесу під час виконання авіаційних робіт (п. 1 Порядку і правил проведення обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.02 № 1535).

Відповідно до п.30 Порядку і правил проведення обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації об’єктом страхування повітряних суден є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням повітряним судном. При цьому страхувальником є юридична чи фізична особа - власник повітряного судна або його експлуатант, який експлуатує це повітряне судно на законних підставах.

Згідно п.п.5.4.6 п.5.4 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до валових витрат включаються будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Виходячи із змісту ст.8 Закону України Про страхування", яка визначає страховий ризик як певну подію, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання, а також п.п.5.4.6 п.5.4 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яка дозволяє відносити до складу валових витрат витрати зі страхування інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, суд вважає, що страхування позивачем своїх майнових інтересів, пов’язаних з користуванням орендованих повітряних суден в межах його господарської діяльності, може бути віднесено до страхування інших ризиків, тим більше, що пряма заборона для цього ні п.п.5.4.6 п.5.4 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ні іншими нормами діючого законодавства не встановлена.

З огляду на викладене, суд не вбачає в діях позивача порушень п.п.5.4.6 п.5.4 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Також суд вважає неправильним висновок відповідача щодо порушення позивачем п.1.32 ст.1, пп.2.1.1 п.2.1 ст.2, п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" при віднесенні витрат до складу валових витрат у випадку перевищення собівартості над отриманою виручкою, завищення з цього приводу валових витрат на суму 15895798,50 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно в деклараціях з податку на прибуток за І півріччя 2006 року та 9 міся ців 2006 року позивачем задекларовано від'ємне значення об'єкта оподаткування з по датку на прибуток в розмірі 9794790 грн. - за І півріччя 2006 року, 17831224 грн. - за 9 місяців 2006 року.

Основна причина декларування від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, як вказано в акті перевірки, є здійснення регулярних рейсів за маршрутом "Дніпропетровськ - Відень // Ві день - Дніпропетровськ" та "Дніпропетровськ - Київ (Бориспіль) // Київ (Бориспіль) - Дніп ропетровськ", собівартість по яким значно перевищує фактично отриману виручку.

Для визначення вартості авіаквитків ВАТ АК "Дніпроавіа" складається розрахунок та рифу за кожним маршрутом.

Собівартість рейсу за маршрутом "Дніпропетровськ-Відень // Відень-Дніпропетровськ" розрахована на повітряне судно типу Boeing 737-400 з урахуванням усіх витрат на перевезення пасажирів при завантаженості рейсу пасажирами на 45% від кіль кості місць літака (67 чоловік) та складає 27512,15 дол.США (138936,36 грн.).

Розрахунок тарифу "Дніпропетровськ-Відень//Відень-Дніпропетровськ" затверджено комерційним директором ВАТ АК "Дніпроавіа" 10.04.06.

За даними звітів про роботу авіаційного транспорту за квітень-вересень 2006 року здійснено 55 рейсів за маршрутом "Днінропетровськ-Відень//Відень-Дніпропетровськ", а сума отриманих коштів за ці авіаперевезення складає 1123838,52 грн. (собівартість 7641499,80 грн.). Розбіжність між собівартістю та фактично отриманою виручкою від здійснених рейсів складає 6517661,28 грн.

Собівартість рейсу за маршрутом "Дніпропетровськ-Київ (Бориспіль)// Київ (Бориспіль)-Дніпропетровськ" розрахована на повітряне судно типу Як-42 з урахуванням усіх витрат на перевезення пасажирів при завантаженості рейсу 77 пасажирами (80% від кількості місць) та складає 8469,214 дол.США (42769,53 грн.).

Розрахунок тарифу "Дніпропетровськ-Київ(Бориспіль)//Київ(Бориспіль)-Дніпропетровськ" затверджено комерційним директором ВАТ АК "Дніпроавіа".

За даними звітів про роботу авіаційного транспорту за квітень-вересень 2006 року, за да ний період здійснено 468 рейсів за маршрутом "Дніпропетровськ-Київ(Бориспіль)// Київ(Бориспіль)-Дніпропетровськ", сума отриманих грошових коштів за ці авіаперевезення складає 10638002,82грн. (собівартість 20016140,04 грн.). Розбіжність між собівартістю та фактично отриманою виручкою від здійснених рейсів складає 9378137,22 гри.

Відповідно з п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податків в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, які здійснюються в межах компенсації вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виробляються) таким платником податку для подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п.5.2 ст.5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Вичерпний перелік витрат, які не включаються до складу валових витрат, наведено в п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в ньому відсутні будь-які обмеження щодо включення до складу валових витрат у випадку перевищення собівартості над отриманим доходом від здійснення авіаперевезень. Діюче законодавство, яке регулює спірні відносини, не передбачає в даному випадку і подальшого корегування валових витрат.

Виходячи з аналізу наведених норм, витрати платника податку на прибуток включаються до складу валових, якщо вони пов’язані з веденням виробництва та подальшим використанням у власній господарській діяльності підприємства.

Твердження відповідача з посиланням на норми п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", положення Господарського кодексу України, що обов'язковою вимогою для віднесення витрат до валових згідно з податковим обліком є збільшення власного капіталу, не підтверджено жодною нормою діючого законодавства, що регулює порядок формування валових витрат платника податку.

За визначенням п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у випадку, коли безпосередня участь такої особи у організації такої діяльності є постійною та істотною.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Здійснення авіаперевезень є одним з основних видів діяльності позивача згідно його Статуту, відповідно, витрати позивача, понесені ним в результаті здійснення таких авіаперевезень, безпосередньо пов’язані з веденням позивачем виробництва і є його господарською діяльністю.

Відповідно до ст.6 Закону України "Про ціни і ціноутворення" в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.

Вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів (ст.7 цього ж Закону).

Тарифи, що використовуються при перевезенні пасажирів згідно Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу, затверджених наказом Державної служби з нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 14.03.06 № 187, - це встановлені й опубліковані перевізником або від імені перевізника (або якщо не опубліковані, то розраховані згідно з тарифними нормативами перевізника) тарифи на рейс або рейси з місця відправлення до місця призначення, зазначені у квитку, які чинні у день оплати квитка для відповідного класу обслуговування. Кожен тариф передбачає правила його використання, якими встановлюються термін дії квитка та умови використання тарифу.

Виходячи з даних розрахунків тарифу авіаперевезень, суд вважає, що дії позивача не суперечать п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а також пункту 1.32 статті 1 цього Закону, який не регулює питання ціноутворення господарюючим суб'єктом, не встановлює правил оподаткування, формування складу валових витрат, а лише визначає терміни, які вживаються в цьому законі. При цьому дана норма визначає господарську діяльність не як діяльність з одержання доходів, а як діяльність, що направлена на отримання доходу від господарських операцій.

З врахуванням об'єктивно обумовлених причин надання позивачем послуг з перевезення пасажирів авіаційним транспортом з перевищенням фактичної собівартості над плановою, очікуваною (фактична відсутність запланованої кількості пасажирів) та відсутності законодавчо встановленої заборони щодо самостійного визначення суб'єктом підприємницької діяльності вартості робіт, послуг, що випливає із положень ст.7 Закону України "Про ціни і ціноутворення", суд вважає, що здійснення перевезень пасажирів на умовах, зазначених в договорах перевезення (авіаквитках), є господарською діяльністю в розумінні Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та діяльністю, направленою на отримання доходу.

Таким чином, витрати, пов’язані з перевезенням пасажирів правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що відповідачем при перевірці правильності визначення позивачем об'єкту оподаткування з податку на прибуток зроблені неправильні висновки, що призвели до неправильного визначення позивачеві податкового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, суд вважає, що розрахунок штрафних (фінансових) санкцій в податковому повідомленні-рішенні від 09.07.07 № 0000138821/2/21330 в розмірі 126496,93 грн. є неправильним, у зв'язку з чим вказане податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.07.07 № 0000168821/2/21265 в частині визначення податкового зобов’язання по податку з власників транспортних засобів в сумі 36709,00 грн. основного платежу, в сумі 23751,00 грн. штрафних санкцій підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно ст.1 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" позивач є платником податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

На балансі підприємства обліковуються транспортні засоби, які зареєстровані в органах ДАІ та технологічні транспортні засоби, зареєстровані в органах Держпромгірнагляду МНС України в Дніпропетровській області.

Законом України "Про дорожній рух" (ст. 34) передбачено, що державній реєстрації та обліку, яка здійснюється органами Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України (ДАІ) підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування автомобілі, автобуси, самохідні машини, сконст руйовані на шасі автомобілів, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, причепи, напівпричепи та мотоколяски.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.93 № 141 затверджені Правила проведення держав ного технічного огляду автомобілів, автобусів, мототранспорту та причепів, якими передбачено проходження технічного огляду транспортних засобів, які перебувають на балансі підприємства, відповідно до п.2 Правил при проведенні технічного огляду здійснюється контроль за спла тою податку з власників транспортних засобів. При неможливості по дання транспортного засобу на місце технічного огляду (через несправність та з інших при чин) у встановлений строк його власник повинен подати комісії з проведення технічного ог ляду письмову заяву, здати номерний знак і пред'явити квитанції про сплату податку з влас ників транспортних засобів.

Законом України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" передбачено сплату податку з власників транспортних засобів перед проходженням технічного огляду транспорту.

Статтею 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначені види транспортних засобів в залежності від їх призначення, зокрема,:

- транспортний засіб загального призначення - транспортний засіб, не обладнаний спеціальним устаткуванням і призначений для перевезення пасажирів або вантажів;

- транспортний засіб спеціалізованого призначення - транспортний засіб, який призна чений для перевезення певних категорій пасажирів чи вантажів та мас спеціальне обладнання (таксі, броньований, обладнаний спеціальними світловими і звуковими сигнальними при строями тощо);

- транспортний засіб спеціального призначення - транспортний засіб, призначений для виконання спеціальних робочих функцій (для аварійного ремонту, автокран, автомобіль при биральник тощо).

Відповідно до ст.2 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" об'єктами оподаткування податком з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є:

сідельні тягачі - код 8701 20;

автомобілі легкові - код 8703;

автомобілі вантажні - код 8704;

автомобілі спеціального призначення, крім тих, що використовуються для перевезення пасажирів і вантажів, - код 8705 (крім пожежних і швидкої допомоги);

Транспортні засоби, що не є об'єктами оподаткування: транспортні засоби вантажні, самохідні, що використовуються на заводах, складах, у портах та аеропортах для перевезення вантажів на короткі відстані, - код 8709.

Згідно зі ст.6 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів обчислюється юридичними особами на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за станом на 1 січня поточного року. Обчислення податку з власників наземних транспортних засобів провадиться виходячи з об'єму циліндрів або потужності двигуна кожного виду і марки транспортних засобів за ставками, зазначеними у статті 3 цього Закону.

Відповідно до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженої Законом України "Про митний тариф України", до товарної позиції 870120 відносяться сідельні тягачі, як транспортні засоби призначені головним чином для буксирування транспортних засобів і вантажів, основною функцією транспортного засобу по позиції 8704 (автомобілі вантажні) є перевезення вантажів, до товарної позиції 8703 відносяться автомобілі легкові.

Відповідно до УКТ ЗЕД до товарної позиції 8705 (автомобілі спеціального призначен ня) відносяться транспортні засоби спеціально сконструйовані або пристосовані для розміщення різних пристосувань, які дають можливість виконувати визначені нетранспортні функції, тобто основною метою транспортного засобу цієї товарної позиції не є перевезення людей або вантажів.

Основні особливості, властиві транспортним засобам товарної позиції 8709, які відрізняють їх від товарних позицій 8701, 8703, 8704 - конструкція транс портних засобів за кодом 8709 робить їх не придатними для перевезення пасажирів або вантажів по дорогах або інших громадських шляхах перевезення, радіус повороту в них приблизно дорівнює довжині самого транспортного засобу, транспортні засоби звичайно не мають за критої кабіни водія (наказ Державної митної служби України від 03.09.04 № 645 "Про запро вадження пояснень УКТ ЗЕД", від 30.01.04 № 68 " Про затвердження пояснень до УКТ ЗЕД").

01.02.05 позивачем виданий наказ № 42 "Про введення технологічних норм експлуатації спеціального автомобільного транспорту", яким затверджений перелік спеціальних транспортних засобів, які використовуються виключно в межах аеропорту позивача для забезпечення внутрішньовиробничого процесу на підприємстві (т.2 а.с.68).

Вказані в цьому наказі транспортні засоби не проходили технічний огляд, оскільки не виїздили з режимної зони аеропорту, що позивач підтвердив актом технічного огляду транспортних засобів АЕ-04 № 077 від 16.06.06, та не включені позивачем до розрахунків суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Перелік транспортних засобів, які зареєстровані в органах ДАІ і не включені позивачем до розрахунків суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, наведений в акті перевірки (т.1 а.с.112) із визначенням річної суми податку в загальному розмірі 30064,00 грн., у зв'язку з чим відповідачем встановлено заниження податку за 2005 рік (з 01.04.05 по 31.12.05) в сумі 20876,00 грн. (30064,00 грн./4*3-1672,00 грн. КРАЗ 258 сідельний тягач, державний № 84-98 з об'ємом двигуна 14860 куб.см був задекларований в розрахунку сум податку з власників транспортних засобів на 2005 рік, тому загальна сума донарахувань за 2-4 квартали 2005 року зменшено на суму 1672,00грн (14860*15,00/4*3). Заниження податку за 2006 рік (з 01.01.06 по 30.09.06) встановлено у сумі 22548,00 грн. (30064,00 грн./4*3).

Позивач з наведеним відповідачем переліком транспортних засобів не погождується, вважає, що до цього переліку відповідачем неправомірно включені транспортні засоби, що використовуються виключно в режимній зоні аеропорту для забезпечення внутрішньовиробничого процесу, тобто такі, що класифікуються в товарній позиції 8709 за УКТЗЕД, і відповідно до Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" не є об'єктами оподаткування податком з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів. З цього приводу позивачем наведений свій перелік транспортних засобів (т.3 а.с.3) із визначенням річної суми податку 21754,00 грн. виходячи з якого є зайво нарахованою сума податку в загальному розмірі 32631,00 грн., (за 9 місяців 2005 року –сума 16315,50 грн., за 9 місяців 2006 року –16315,50 грн.).

Згідно наявним в матеріалах справи документам, свідоцтвам про реєстрацію транспортних засобів на перелічені позивачем та відповідачем автомобілі, копії яких долучені до матеріалів справи, спірні автомобілі, які знаходяться на обліку у позивача, і не включені позивачем до розрахунку суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в 2005 та 2006 роках з викладених позивачем вище підстав, за своїми технічними властивостями, призначенням є спеціальними транспортними засобами, які призначені для використання виключно в межах аеропорту позивача, окрім автомобілів ГАЗ 5204 державний номер 21-43, ГАЗ 53 державний номер 52-89, ГАЗ 53 державний номер 90-73, ГАЗ 53 державний номер 52-98, які відповідно до технічних паспортів, свідоцтв про реєстрацію є вантажними автомобілями і підпадають під класифікацію в товарній позиції 8704 за УКТЗЕД, і відповідно до статті 2 вищезгаданого Закону є об'єктами оподаткування податком з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів.

Докази того, що вказані автомобілі мають конструкцію, яка не дозволяє їм здійснювати перевезення вантажів по дорогах або інших громадських шляхах, щоб надавало їм особливостей, властивих транспортним засобам товарної позиції 8709, позивачем не надані, в матеріалах справи відсутні, у зв'язку з чим суд вважає, що відповідачем зайво нараховано податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів всього в сумі 3654,00 грн. (за 9 місяців 2005 року в сумі 1827,00 грн., за 9 місяців 2006 року в сумі 1827,00 грн.)

Стосовно неправильного застосування позивачем ставок податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів.

Перевіркою встановлено, що на порушення ст.3 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" позивачем непра вомірно застосовані ставки податку з власників транспортних засобів, що привело до зани ження суми податку на 4078,00 грн., в т.ч. у 2005 році у сумі 2596,00грн., 2006 році у сумі 1482,00 грн.

Позивачем задекларовано КРАЗ 258 по товарній позиції 8705 (транспорт спеціального призначення) в розрахунку сум податку з власників транспортних засобів на 2005 рік (вх. № 1175), в уточненому розрахунку на 2005 рік (вх. № 6843) у кіль кості 2 одиниць, на 2006 рік (вх. № 56) у кількості 1 одиниці. Автомобілі КРАЗи 258, які використовуються на підприємстві, призначені для буксирування вантажів (палива) та за своєю конструкцією відносяться до сідельного тягачу, у зв'язку з чим за висновком відповідача їх необхідно декларувати по то варній позиції 870120.

Позивачем задекларовані транспортні засоби УАЗ у кількості 4 одиниць в розрахунках сум податку з власників транспортних засобів на 2005 рік (вх. № 1175), в уточне ному розрахунку на 2005 рік (вх. № 6843), на 2006 рік (вх. № 56) по товарній позиції 8705 (транспорт спеціального призначення) у кількості 3 одиниць, по позиції 8702 (автомобілі для перевезення не менш як 10 осіб) у кількості 1 одиниці. Транспортні засоби УАЗ використовуються на підприємстві для перевезення паса жирів, а саме:

УАЗ державний № 10-89 - спеціалізований транспортний засіб, який використовується для перевезення певних категорій пасажирів, має спеціальне обладнання (встановлено в салоні автомобіля рацію);

УАЗ державний № 80-24 - використовується для перевезення пасажирів, має спеціальне об ладнання;

УАЗ державний № 434-10 - спеціалізований транспортний засіб, який використовується для перевезення пасажирів (до 10 осіб), має спеціальне обладнання (встановлено в салоні авто мобіля рацію);

УАЗ державний № 29-51 - вантажно-пасажирський транспорт, використовується для переве зення пасажирів, має спеціальне обладнання (встановлено в салоні автомобіля рацію).

Відповідачем зроблений висновок, що автомобілі УАЗ необхідно відносити до товарної позиції 8703 (авто мобілі легкові).

Позивач задекларував КРАЗ 258 державний № 84-99 та КРАЗ 258 державний № 84-98 по товарній позиції 8705, виходячи з даних технічного паспорту щодо типу машини –"спец паливозаправник", як автомобіль спеціального призначення. З таких же підстав за кодом 8705 позивачем віднесені до розрахунків і автомобілі УАЗ-31512 № 10-89, УАЗ-3741-01 № 80-24, УАЗ 452 № 434-10, УАЗ 220161 № 29-51.

Виходячи з даних свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, технічних паспортів на вказані вище автомобілі, копії яких долучені до матеріалів справи, спірні автомобілі, які знаходяться на обліку у позивача, окрім автомобіля УАЗ 452 № 434-10, є спеціальними транспортними засобами, тобто є такими, що класифікуються в товарній позиції 8705 за УКТЗЕД, і відповідно до статті 2 вищезгаданого Закону є об'єктами оподаткування податком з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів за ставкою 5 грн. зі 100 куб.см.

В даному випадку дії відповідача щодо самостійного визначення іншого типу транспортного засобу, ніж зазначено в реєстраційних документах на автомобілі, відповідно, іншого коду за Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності на вказані автомобілі є неправомірним.

Стосовно автомобіля УАЗ 452 № 434-10 за даними його свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів (т.3 а.с.10), вказаний автомобіль значиться як легковий (мікроавтобус), тобто повинен бути віднесений до позиції 8703, у зв'язку з чим дії відповідача в цій частині є правильними.

Таким чином є зайво нарахованим податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів з цього приводу в загальній сумі 3887,50 грн.

З огляду на викладене, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 09.07.07. № 0000168821/2/21265 підлягає визнанню протиправним та скасуванню в частині визначення податкового зобов’язання по податку з власників транспортних засобів в загальній сумі 11312,25 грн., із якої 7541,50 грн. - основний платіж, 3770,75 грн. - штрафні санкції.

Керуючись ст.94, ст.ст.160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську від 09.07.07 № 0000138821/2/21330.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську від 09.07.07 № 0000168821/2/21265 в частині визначення податкового зобов’язання по податку з власників транспортних засобів в загальній сумі 11312,25 грн., із якої 7541,50 грн. - основний платіж, 3770,75 грн. - штрафні санкції.

Стягнути з державного бюджету на користь Відкритого акціонерного товариства Авіаційна компанія "Дніпроавіа" 1 грн. 70 коп. судового збору.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя

І.Ю. Добродняк