Постанова № 2280179, 25.09.2008, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

25.09.08р.

Справа № А23/74

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорводбуд", м. Нікополь, Дніпропетровської області

до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Нікополь,Дніпропетровської області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Нікопольської ОДПІ № 0001612342/0/27357 від 17.07.06, № 0001612342/1/32768 від 23.08.06, № 0001612342/2/43409 від 10.11.06

Суддя Добродняк І.Ю.

Представники сторін:

Від позивача Кодолова Ю.А. дов. від 23.07.08 №109 представник

Від відповідача Долідзе А.О. дов. від 12.01.08 №4-10 нач. юр. відділу

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог про скасування та визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції №00016112342/0/27357 від 17.07.06, №0001612342/1/32768 від 23.08.06, №0001612342/2/43309 від 10.11.06, якими визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 12655,93 грн., із яких 4276,03 грн. –основний платіж, 8379,90 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при нарахуванні штрафних санкцій відповідач невірно визначив суми та періоди, за які нараховуються штрафні санкції. Крім того, позивач посилається на те, що ним правомірно включені до податкового кредиту вартість відшкодування витрат по послугам мобільного зв'язку орендодавцю НКП "Міськавтодор" за податковими накладними, у сумі 1457,29 грн. Позивачем під час перевірки надавались документи в підтвердження господарського призначення мобільного зв'язку.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що у позивача відсутній договір з НКП "Міськавтодор" на користування мобільним зв'язком.

Ухвалою суду від 11.04.07 розгляд адміністративної справи зупинено у зв’язку з призначенням по справі судово-економічної експертизи до одержання результатів експертизи.

21.08.07 Дніпропетровський науково-дослідний інститут судових експертиз направив до суду матеріали справи № А23/74 та висновок судово-економічної експертизи № 829 від 03.08.07, у зв'язку з чим ухвалою суду від 19.10.07 провадження у справі поновлено.

В судове засідання 05.11.07 викликано експерта Коваленко Олену Валеріївну, якою надані письмові уточнення арифметичних даних висновку судово - економічної експертизи № 829 від 03.08.07 по справі № А23/74.

Відповідачем подані письмові пояснення, в яких він просить не враховувати висновок судово-економічної експертизи № 829 від 03.08.07 по справі № А23/74 у зв'язку з наявними в ньому помилками.

Під час розгляду справи судом з'ясовано, що висновок № 829 від 03.08.07 містить суперечливі дані щодо сум, включених і які підлягають включенню до податкових зобов'язань і податкового кредиту, до висновку не доданий розрахунок у розрізі підприємств по операціям, за якими суми ПДВ віднесені до податкового зобов'язання, в таблиці № 1 висновку експертом зазначені дані, які не відповідають даним податкових декларацій з ПДВ позивача, не проведено повного дослідження всіх операцій, здійснених позивачем, що призвело до неправильних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 Кодексу адміністративного судочинства України судом призначено повторну експертизу, проведення якої доручено іншому експерту, про що винесено ухвалу від 26.10.07. Провадження в адміністративній справі № А23/74 зупинено до одержання судом результатів експертизи.

11.06.08 Дніпропетровський науково-дослідний інститут судових експертиз направив до суду матеріали справи № А23/74 та висновок повторної судово-економічної експертизи № 80/81-08 від 25.04.08, що стало підставою для поновлення провадження у справі 31.07.08.

Позивач подав письмові пояснення, відповідно до яких вважає, що повторна експертиза не може бути належним доказом у справі, оскільки у висновку №80/81-08 повторної судово-економічної експертизи містяться значні помилки, а саме: в таблиці №4 висновку невірно внесені дані декларацій позивача. Одночасно з висновком експертизи позивач згоден в частині виявленого заниження суми ПДВ 2248,00 грн. Крім того, позивач заперечує проти методики визначення відповідачем штрафних санкцій в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях.

Відповідач проти висновку експертизи заперечує, посилається на те, що експертом при дослідженні податкових зобов'язань та податкового кредиту не зазначено про врахування сум ПДВ з товарів (робіт, послуг), які використані для невиробничого призначення. Крім того, відповідач вказує на значну кількість арифметичних помилок та описок в тексті висновку експертизи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В :

17.07.06 відповідачем - Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією винесено податкове повідомлення-рішення №00016112342/0/27357, яким позивачу - ТОВ "Дорводбуд" визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 12655,93 грн., із яких 4276,03 грн. –основний платіж, 8379,90 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем в порядку ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Скарги позивача залишені без задоволення, податкове повідомлення-рішення без змін. З урахуванням результатів розгляду скарг позивача відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення:

від 23.08.06 №0001612342/1/32768 - про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 12655,93 грн., із яких 4276,03 грн. –основний платіж, 8379,90 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

від 10.11.06 №0001612342/2/43309 - про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 12655,93 грн., із яких 4276,03 грн. –основний платіж, 8379,90 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Підставою для винесення означених податкових повідомлень-рішень є висновки акту від 05.07.06 № 1201/231.20233031, складеного відповідачем за результатами виїзної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.05 по 31.03.06.

Під час перевірки відповідачем встановлено, що позивачем порушено п.4.1 ст.4, пп.7.3.1, 7.3.5 п.7.3, пп.7.5.2 п.7.5, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 4276,03 грн. з урахуванням виявлених фактів завищення податку на додану вартість, а саме:

занижено податок на додану вартість в січні 2005 року –на 1122,17 грн., лютому 2005 року –на 208,39 грн., квітні 2005 року –на 127,08 грн., грудні 2005 року –на 19183,00 грн., лютому 2006 року –на 19000,67 грн., березні 2006 року –на 454,17 грн., завищено податок на додану вартість в березні 2005 року –на 1180,56 грн., травні 2005 року –на 1434,33 грн., липні 2005 року –на 167,77 грн., серпні 2005 року –на 3696,00 грн., вересні 2005 року –на 1306,13 грн., жовтні 2005 року –на 4804,33 грн., листопаді 2005 року –на 69,66 грн., січні 2006 року –на 6060,67 грн.

До таких висновків відповідач дійшов, виходячи з наступного.

В перевіряє мий період позивачем здійснювалось самостійне виправлення помилок, що містились в раніше поданих деклараціях з податку на додану вартість за липень 2005 року, грудень 2005 року, у зв'язку з чим відповідачем з посиланням на норми п.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" вказано, що у розрізі податкових періодів підприємством було завищено та занижено податкове зобов'язання, в той час як загальна сума податкового зобов'язання за весь перевіряє мий період, яка визначена позивачем, дорівнює загальній сумі податкових зобов'язань, що визначені за результатами перевірки.

В порушення пп.7.5.2 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем не проведено коригування податкового кредиту по ТОВ "Аквалайф-Нікополь" та НКП "Міські автомобільні дороги".

Станом на 01.03.06 за даними бухгалтерського обліку позивача по розрахунках з ТОВ "Аквалайф-Нікополь" рахувалось дебетове сальдо у сумі 2025,00 грн.

14.03.06 на рахунок позивача надійшли грошові кошти у сумі 5176,46 грн. з призначенням платежу: кредиторська заборгованість згідно акту звірки від 10.03.06, в тому числі ПДВ –862,41 грн. На суму 2025,00 грн. зроблено бухгалтерську проводку та станом на 01.04.06 сальдо розрахунків між підприємствами стало 0,00 грн.

Але при отриманні раніш перерахованої передоплати (при відсутності жодної з подій) в березні 2006 року позивачем не проведено коригування податкового кредиту на суму податку на додану вартість 337,50 грн. Отримана в березні 2006 року передоплата в сумі 2025 грн. була раніш перерахована ТОВ "Аквалайф-Нікополь" платіжним дорученням № 2369 від 05.09.05, а сума податку на додану вартість 337,50 грн. віднесена до складу податкового кредиту за вересень 2005 року (податкова накладна № 1 від 05.09.05). В результаті чого завищено податковий кредит за березень 2006 року на суму 337,50 грн.

В порушення пп.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту), позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з вартості відшкодованих витрат послуг мобільного зв'язку НКП "Міські автомобільні дороги", оскільки відповідно до договору передбачено відшкодування комунальних платежів;

віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податкових накладних, отриманих від КП "Служба єдиного замовника", з вартості технічного нагляду за проведенням робіт;

віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податкових накладних, отриманих від ЗАТ "Світ Електроники", з вартості холодильника, ПТФ ТОВ "Фортуна" з вартості обідів. Коригування податкового кредиту здійснено позивачем без відображення у рядку 16.1 декларації з податку на додану вартість та без самостійного нарахування суми штрафу.

В листопаді 2005 року з рахунку позивача було перераховано НКП "Міські автомобільні дороги" грошові кошти на загальну суму 8154,00 грн. (платіжні доручення № 2774 від 16.11.05, 2831 від 28.11.05).

Платіжним дорученням № 373 від 30.11.05 НКП "Міські автомобільні дороги" повернуло позивачу суму 4000,00 грн.

До складу податкового кредиту за листопад 2005 року віднесено податок на додану вартість в сумі 1359,00 грн. (податкові накладні № 197 від 20.11.05 на суму 4194,00 грн., в т.ч. ПДВ –699,00 грн., № 198 від 29.11.05 на суму 3960,00 грн., в т.ч. ПДВ –660,00 грн.).

При отриманні перерахованої передоплати (при відсутності жодної з подій) в листопаді 2005 року позивачем не проведено коригування податкового кредиту на суму податку на додану вартість 666,67 грн. та в результаті чого завищено податковий кредит в листопаді 2005 року на суму 666,67 грн.

Позивачем до складу податкового кредиту віднесено податок на додану вартість на загальну суму 1457,29 грн. з вартості відшкодування витрат по послугах мережі Київ-Стар за податковими накладними, отриманими від НКП "Міські автомобільні дороги", в межах укладеного договору б/н від 03.04.04 про надання послуг, які не входять до числа комунальних послуг, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 1457,29грн.

Відповідно до договорів, роботи за якими виконувались за рахунок бюджетних коштів, КП "Служба єдиного замовника" перевіряє обсяг та якість виконаних робіт, їх вартість, як представник нікопольської міської ради, якому надані повноваження технічного нагляду за проведенням робіт. В суму договору входить у розмірі 3,5% по здійсненню КП "СЕЗ" технічного нагляду, затвердженого рішенням виконкому Нікопольської міської ради.

Договори, роботи за якими виконувались за рахунок бюджетних коштів, складені за участю КП "Служба єдиного замовника". Відсоток за технічний нагляд перераховувався виконавцю та як транзитна сума перераховувався КП "Служба єдиного замовника". В актах виконаних робіт відсоток за здійснення технічного нагляду винесено окремим рядком та на зазначену суму нагляду податкове зобов'язання з податку на додану вартість не нараховувалось.

В липні 2005 року до складу податкового кредиту позивачем включено податок на додану вартість на загальну суму 1814,57 грн. по податкових накладних, отриманих від КП "СЕЗ" , внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит за липень 2005 року на 1814,57 грн.

В січні 2005 року позивачем до складу податкового кредиту включено податок на додану вартість у сумі 1122,17 грн. з товарів, що не відносяться до складу валових витрат і не підлягають амортизації, а саме: податкова накладна № 1 від 14.01.05 на суму 3474,00 грн., в тому числі ПДВ –579,00 грн., що отримана від ПТФ ТОВ "Фортуна" при придбанні телевізору Самсунг 29К5;

податкова накладна № М11-000090 від 31.01.05 на суму 3259,00 грн., в тому числі ПДВ –543,17 грн., що отримана від ЗАТ "Світ Електроники" при придбанні холодильнику LG GR-S392QVC.

В бухгалтерському обліку при придбанні зазначені товари було оприбутковано разом із сумою податку на додану вартість та в цьому ж податковому періоді списано.

В лютому 2005 року включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість у сумі 125,06 грн. з товарів, що не відносяться до складу валових витрат і не підлягають амортизації, а саме:

податкові накладні № 3055 від 31.12.04 на суму 389,38 грн., в тому числі ПДВ –64,90 грн., № 202 від 31.01.05 на суму 360,98 грн., в т.ч. ПДВ –60,16 грн., що отримані від ЗАТ "Птахокомбінат "Дніпровський", при придбанні обідів. Вартість обідів разом з ПДВ відображена в бухгалтерському обліку.

В березні 2005 року позивачем в книзі придбання проведено зі знаком мінус податок на додану вартість на суму 1247,23 грн., в тому числі по податкових накладних № 1 від 14.01.05 на суму ПДВ –579,00 грн., № М11-000090 від 31.01.05 на суму ПДВ –543,17 грн., № 3055 від 31.12.04 на суму ПДВ –64,90 грн., № 202 від 31.01.05 на суму ПДВ –60,16 грн. Коригування здійснено позивачем без відображення у рядку 16.1 декларації з податку на додану вартість та без самостійно нарахованої суми штрафу.

За рахунок вказаних порушень відповідачем зроблений висновок про завищення позивачем податкового кредиту за січень 2005 року у сумі 1122,17 грн., за лютий 2005 року у сумі 125,06 грн. та заниження податкового кредиту за березень 2005 року у сумі 1247,23 грн.

Суд вважає висновки відповідача стосовно вартості відшкодування позивачем витрат по послугам мобільного зв'язку орендодавцю НКП "Міські автомобільні дороги" у сумі 1457,29 грн. помилковими, такими, що не відповідають фактичним обставинам, нормам діючого законодавства.

Між позивачем та орендодавцем - НКП "Міські автомобільні дороги" укладений договір про надання послуг від 05.04.04, відповідно до умов якого цей договір є доповненням до договору оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу комунального підприємства від 20.03.04.

Відповідно до п.1.2 договору від 05.04.04 позивач зобов'язувався оплачувати вартість наданих орендодавцем послуг, пов’язаних з експлуатацією орендованого майна в якості компенсації цих витрат.

На виконання договору оренди від 20.03.04 позивачем прийнято за актом приймання-передачі основних засобів, інших необоротних і нематеріальних активів від орендодавця (т.1 а.с.116) майно, в тому числі мобільні телефони.

Відповідно до наказів позивача від 04.01.05 № 1/4, від 10.01.06 № 2/3 (т.2 а.с.79) використання цих мобільних телефонів має своєю метою забезпечення оперативного виробничого зв'язку між дільницями, управлінням, координацією робіт бригад, працюючих на різних дільницях доріг міста. Цими же наказами мобільні телефони розподілені і закріплені за певним колом працівників, встановлені щомісячні ліміти виробничих переговорів, встановлений контроль за дотримання встановлених лімітів, а також встановлено, що поповнення рахунків абонентів здійснюється шляхом оплати рахунків орендодавця на відшкодування послуг мобільного зв'язку.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У зв’язку з викладеним суд вважає віднесення до податкового кредиту податку на додану вартість з сум відшкодування вартості послуг мобільного зв'язку таким, що не суперечить Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки із поданих позивачем документів в їх сукупності вбачається, що вказані вище послуги мобільного зв’язку використовувались позивачем з метою, що відповідає визначенню господарської діяльності, використання мобільного зв’язку в обумовлених позивачем і підтверджених рахунками орендодавця межах здійснювалось виключно в виробничих цілях.

Також суд вважає помилковим висновок відповідача про необхідність виключення зі складу податкового кредиту податку на додану вартість по придбаним холодильнику та телевізору.

Як вбачається з матеріалів справи, вказані товари було видано працівникам підприємства позивача як винагорода –одноразове заохочення відповідно до наказу від 31.01.05 № 22/1 (т.2 а.с.89) за безперебійний випуск якісного асфальту та виконання особливо важного завдання –будівництва птахарні в складних зимових умовах з повним дотриманням строків здачі робіт і приймання їх замовником, що підтверджено витягом з відомості нарахувань та утримання по заробітній платі за лютий, квітень 2005 року.

Відповідно до пп.5.6.1 п.5.6 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

Таким чином, витрати по оплаті товару, переданого працівникам позивача в якості заохочення, підлягають включенню до складу валових витрат позивача, податок на додану вартість, відповідно, - до складу податкового періоду згідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого посилання відповідача на положення пп.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" є безпідставним.

Щодо решти виявлених відповідачем порушень позивачем заперечення не надані, матеріалами справи не спростовані.

Разом з тим, оскільки під час перевірки відповідачем було встановлено як заниження так і завищення податку на додану вартість, питання визначення фактичного розміру податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкового кредиту позивача за період з 01.01.05 по 28.02.06 були предметом експертного дослідження в межах даної справі, за результатами якого складений висновок № 80/81-08 від 25.04.08 повторної судово-економічної експертизи.

Дослідивши експертний висновок, з урахуванням фактичних обставин, наявних в матеріалах справи доказів, суд вважає, що проведене експертом дослідження цілком відповідає поставленим питанням. Крім того, висновок № 80/81-08 від 25.04.08 складений у відповідності з вимогами Закону України "Про судову експертизу", містить опис проведених досліджень, зроблені в результаті таких досліджень висновки, які мають відповідне обґрунтування, у зв'язку з чим висновок експерта № 80/81-08 від 25.04.08 прийнято судом в якості належного доказу по справі.

Як вбачається з наведених вище правових норм, матеріалів справи, експертного висновку від 25.04.08, позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за 2005 рік на суму 18435,00 грн. та завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за І квартал 2006 року на суму 2195,00 грн.; занижено податковий кредит за 2005 рік на суму 12981,00 грн., за І квартал 2006 року –на суму 1012,00 грн., у зв'язку з чим позивачем недораховано податку на додану вартість за 205 рік в сумі 5455,00 грн. та завищено нарахувань податку на додану вартість за І квартал 2006 року в сумі 3207,00 грн.

Відповідно до п."б" п. 4.2.2 ст. 4. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання визначається з урахуванням як даних, що свідчать про його заниження, так і даних, що свідчать про його завищення.

Таким чином, висновки акту перевірки від 05.07.06 № 1201/231.20233031 щодо заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 4276,03 грн. за період з 01.01.05 по 31.03.06 документально підтверджуються частково, а саме: на 2248,00 грн.

На вказану в акті перевірки суму заниження податку на додану вартість 4276,03 грн. відповідачем нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 8379,90 грн.

З урахуванням висновків експертного дослідження щодо фактичного заниження податку на додану вартість в сумі 2248,00 грн. відповідачем здійснений розрахунок штрафних (фінансових) санкцій в порядку пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", відповідно до якого розмір штрафних санкцій повинен складати 8445,50 грн.

Відповідно до вимог пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Згідно з п.7.9 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковим (звітним) періодом в даному випадку є календарний місяць.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.01 № 110 затверджено Інструкцію про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, відповідно до пп. 6.1.3 якої якщо за результатами перевірки виявлено в окремих податкових періодах суми недоплат, то за кожний з таких податкових періодів нараховуються штрафні (фінансові) санкції у порядку та в розмірах, визначених цим пунктом.

Для дотримання вимог щодо максимального (п'ятдесяти відсотків) та мінімального (десять неоподаткованих мінімумів доходів громадян) розміру штрафних (фінансових) санкцій:

1) визначається сукупно сума недоплат за кожною з декларацій за всіма податковими періодами, в яких вони виявлені;

2) визначається сукупно сума штрафних (фінансових) санкцій за всіма податковими періодами, у яких були виявлені суми недоплат та за якими нараховані такі штрафні (фінансові) санкції;

3) здійснюється обрахування максимального та мінімального розміру штрафних (фінансових) санкцій від сукупної суми недоплат та порівнюється із фактично нарахованою сумою штрафних (фінансових) санкцій, визначеною сукупно за всі податкові періоди, в яких були виявлені суми недоплат.

До сплати визначаються суми штрафних (фінансових) санкцій, що не перевищують максимальний розмір та не є нижчими від мінімального розміру, визначених цих пунктом.

З метою практичного застосування цього підпункту періодом, на який припадає недоплата, слід уважати період, на який припадає граничний термін подання податкової декларації.

Виходячи з наведених правових норм, суд вважає, що порушення з боку відповідача щодо визначення розміру штрафних (фінансових) санкцій відсутні.

Приймаючи до уваги предмет спору, а саме: оскарження податкових повідомлень-рішень, якими визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 12655,93 грн., в тому числі 8379,90 грн. - штрафні (фінансові) санкції, судом під час вирішення спору з’ясовано, що належить до донарахування податок на додану вартість в сумі 2248,00 грн. основного платежу, а, виходячи з встановлених під час проведення експертизи фактів завищення та заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість, розмір штрафних санкцій повинен складати 8445,50 грн., суд, керуючись ч.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково: підлягають скасуванню та визнанню недійсними податкові повідомлення-рішення №00016112342/0/27357 від 17.07.06, №0001612342/1/32768 від 23.08.06, №0001612342/2/43309 від 10.11.06 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2028,03 грн. –основний платіж.

Керуючись ст.94, ст.ст.160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Скасувати та визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції №00016112342/0/27357 від 17.07.06, №0001612342/1/32768 від 23.08.06, №0001612342/2/43309 від 10.11.06 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2028,03 грн. –основний платіж.

В решті позову відмовити.

Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дорводбуд" 1,70 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя

І.Ю. Добродняк

27.10.08