Постанова № 22664269, 02.02.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

02.02.2012 р. 11:45Справа № 2а-8758/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Зіньковського О.А., секретар судового засідання Дубінко В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства "Агротех", вул.Гагаріна 86, смт.Казанка, Казанківський район, Миколаївська область, 56002;

доНовобузької МДПІ в Миколаївській області, вул.Миру 183, смт.Казанка, Казанківський район, Миколаївська область, 56000;

проскасування податкового повідомлення - рішення від 21.06.11р. №0000072301;

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №03/01-12 від 03.01.12р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №1350/10-00 від 01.09.11р.;

Приватне підприємство "Агротех" звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Новобузької МДПІ в Миколаївській області з вимогою про скасування податкового повідомленя-рішеня №0000072301 від 21.06.11р.

Представник позивача зазначені позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позові, додаткових поясненнях та наданих доказах (т.1 а.с.4-15).

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, зазначив, що податкове повідомлення -рішення №0000072301 від 21.06.11р. прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши інші докази в межах позовних вимог та предмету доказування, адміністративний суд - встановив:

Новобузькою МДПІ проведена планова документальна виїзна перевірка фінансово - господарської діяльності з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.09р. по 31.12.10р. за наслідками якої було складено акт від 09.06.11р. №117/23-01/32287919 (т.1, а.с.16-35).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону "Про ПДВ" (в редакції на час виникнення правовідносин), в результаті чого позивачем було занижено ПДВ у періоді, що перевірявся, на загальну суму 275701грн. За наслідками перевірки відповідачем 21.06.11р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000072301 про визначення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 275701грн., з них основного платежу 220561грн. та 55140грн. штрафних (фінансових) санкцій (т.1, а.с.36).

Позивач оскаржив зазначене рішення відповідача в адміністративному порядку. Відповідним рішенням ДПА України скарги відповідача були залишені без задоволення, а рішення відповідача без змін. Позивач не заперечує та не спростовує встановлені в акті перевірки факти господарських взаємовідносин та надання послуг стороннім підприємствам та фізичним особам. В той же час, він не погоджується з твердженням відповідача. щодо безпідставності віднесення певної кількості та обсягу послуг наданих третім особам до послуг на які поширюються норми ст.8-1 Закону "Про ПДВ".

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про не обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав:

Відповідно до п.п.21.1.1 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобовязані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що були предметом судового дослідження, врегульовані Законом №168 97 "Про податок на додану вартість" (чинний на час виникнення спірних правовідносин редакції).

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону №168/97, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до ст.8-1 Закону України "Про податок на додану вартість" спеціальний режим оподаткування ПДВ діяльності у сфері сільського і лісового господарства та рибальства поширюється на сільськогосподарське підприємство, яке провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства.

При цьому, сільськогосподарським (в розумінні положень Закону №168/97) вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75% вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно (п.8-1.6 ст.8-1 Закону).

Статтею 8-1 Закону №168/97-ВР наведено вичерпний перелік видів діяльності у сфері сільського господарства: виробництво продукції рослинництва, рослинних культур, а також вирощення фруктів та овочів, квітів та декоративних рослин, грибів, насіння, прянощів, саджанців та водоростей; їх обробка, переробка та/або консервація; продукції тваринництва, а саме: свійських сільськогосподарських тварин, птахівництва, кролівництва, бджільництва, а також розведення шовкопрядів, змій та інших плазунів або слимаків та інших наземних ссавців, безхребетних та комах; їх обробка, переробка та/або консервація.

При цьому, відповідно п.8-1.15 ст.8-1 Закону №168 послуги, які надаються суб'єктом спеціального режиму оподаткування іншим сільськогосподарським підприємствам, визначено як виробничі фактори - надання послуг іншим сільськогосподарським підприємствам з використання сільськогосподарської техніки, крім надання її у фінансову оренду (лізинг).

Тобто, надання інших послуг суб'єктом спеціального режиму оподаткування іншим підприємствам, організаціям, фізичним особам відповідно до пп.8-1.15.2 п.8-1. 15 ст.8-1 Закону №168/97-ВР не є діяльністю у сфері сільського господарства. Таким чином послуги, надані іншому суб'єкту господарювання, не може бути віднесено до діяльності у сфері сільського господарства, на яку поширюються норми ст.8-1 Закону №168/97-ВР, і відповідно у податковому обліку обсяги поставок таких послуг відображаються у податковій декларації з ПДВ, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом на загальних підставах.

Так, згідно з п.5.1 Порядку заповнення і подання податкової декларації з ПДВ (затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97р. №166 та зареєстрованого в МЮ України 09.07.99р. за №250/2054), для платників, які зареєстровані як суб'єкти спеціального режиму оподаткування, у податковій декларації (скороченій) відображаються лише операції, пов'язані із сільськогосподарським виробництвом, інші операції - у податковій декларації, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом, відповідно до редакції абзацу третього пп.8-1.15.1 п.8-1.15 ст.81 Закону.

На виконання пп.8-1.15.7 п.8-1.15 ст.8 Закону №168/97-ВР Кабінетом Міністрів України Постановою від 21.01.09р. №23 затверджено виключний Перелік видів діяльності, на які поширюються норми Закону №168/97-ВР. Пунктом 2 зазначеної постанови КМУ визначено, що роз'яснення з питань застосування переліку, затвердженого цією постановою, надаються Міністерством аграрної політики, Державним комітетом статистики та ДПА України..

Міністерство аграрної політики України, листом №37-21-1-15/6802 надано роз'яснення, згідно з яким послуги, які надані третій особі (іншому суб'єкту господарювання), не можуть бути віднесені до сільськогосподарської діяльності, на яку розповсюджуються норми ст.8 Закону №168/97-ВР.

Так, пунктом 13 зазначеного порядку, наведено вичерпний перелік послуг у рослинництві (які відносяться до виробничих факторів). Зазначений перелік було розроблено та затверджено, відповідно до вимог ЗУ "Про податок на додану вартість ", згідно з яким - надання послуг з використанням сільськогосподарської техніки разом з обслуговуючим персоналом визнаються виробничими факторами та на які (послуги), відповідно до затвердженого переліку розповсюджуються норми ст.8 Закону №168/97-ВР, якщо вони надані іншим сільськогосподарським підприємствам.

Вищенаведений перелік не визначає коло суб'єктів господарювання в сфері надання послуг у рослинництві, а лише конкретизує (деталізує) послуги які надаються суб'єктом спеціального режиму оподаткування іншим сільськогосподарським підприємствам.

Судом встановлено, що у перевіряємому періоді позивач надав послуги іншим особам на суму 216734грн., в т.ч. по реалізації обідів їдальні, що перебуває на балансі підприємства, на суму 3827грн., а саме:

- у квітні 2011 року підприємством відкориговане до збільшення податкові зобов'язання з ПДВ із реалізації обідів їдальні, що перебуває на балансі підприємства, на суму 35836грн. за 2009 - 2010 роки. Податкові зобов'язання зі скороченій декларації відкориговано до зменшення на 39663грн., в т.ч. за листопад 2009 року на 3827грн. Таким чином, позивачем в порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 та п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР не нараховано податкові зобов'язання на вартість обідів їдальні у листопаді 2009р. в сумі 3827грн.

В порушення пп.8-1. 15.2, п.8-1.15 ст.8-1 Закону №168/97-ВР позивачем віднесено до складу податкових зобов'язань скороченої, а не загальної декларації (по сплаті до бюджету).

Стосовно надання інших послуг особам на суму 216734грн., то до зазначених послуг позивачем віднесло послуги, не пов'язані з сільськогосподарською діяльністю, а саме : послуги по газифікації, послуги по наданню будівельної техніки - екскаватора, транспортні послуги (перевезення вантажів), кошти отримані від оренди земельної ділянки ТОВ "Астеліт" (вишка мобільного зв'язку), послуги з помолу зернових культур населенню, послуги по внесенню мінеральних добрив та засоби захисту рослин іншим особам тощо. При цьому до суми послуг включена вартість безпосередньо самих мінеральних добрив та засобів захисту рослин.

У перевіряємому періоді позивач надав послуги стороннім підприємствам та фізичним особам, які не є сільськогосподарськими підприємствами, та які в т.ч. не відносяться до сфери сільського господарства на загальну суму 216734грн.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення відповідача №0000072301 про визначення податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 275701грн., з них основного платежу 220561грн. та 55140грн. штрафних (фінансових) санкцій видані позивачу правомірно, в межах компетенції та владних повноважень, з урахуванням та на підставі вимог чинного законодавства.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до ч.3 ст.2 КАС України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач довів суду відповідність нормам податкового законодавства процедури та підстав проведення перевірки позивача та відповідно, законності прийнятого рішення за наслідками перевірки.

Інші доводи та міркування позивача є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення відповідача.

У звязку з цим, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати покладені на позивача.

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись статтями 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення у судому засіданні вступної та резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

СуддяЗіньковський О.А.

Вступну та резолютивну частини постанови

складено в нарадчій кімнаті і проголошено

в присутності представників сторін 02.02.12р.

Повний текст постанови складено та підписано 06.02.12р.