Постанова № 22664132, 30.01.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

30.01.2012 р. 15:51Справа № 2а-6903/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Зіньковського О.А., секретар судового засідання Дубінко В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Бестгроссер", вул.Новозаводська 1, м.Миколаїв, 54056;

доДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва, вул.Гмирьова 1/1, м.Миколаїв, 54028;

треті особиТОВ "Діловий Бум", пр-т Леніна 24, кв.9; проскасування податкового повідомлення рішення;

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 16.09.11р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №3/9/10-007 від 04.01.11р.;

від третьої особи: Васильченко В.В., паспорт НОМЕР_1 від 14.09.06р.;

Товариством з обмеженою відповідальністю "Бестгроссер" предявлено позов до ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва з вимогою про визнання протиправними дії відповідача які полягають у проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки та вимогою скасувати наказ ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва від 05.08.11р. №1628 та акт від 17.08.11р. №2454/23-100/33730548.

Ухвалою суду від 20.09.11р. у відкритті провадження в частині скасування акта від 17.08.11р. №2454/23-100/33730548 було відмовлено.

17.10.11р. позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва №0000192360 від 07.09.11р. (а.с.70-74).

Ухвалою суду від 21.11.11р. було залучено у справу в якості третьої особи на боці позивача його безпосереднього контрагента по господарських відносинах - ТОВ "Діловий бум" (а.с.138);

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позові (а.с.3-8, 70-74), наданих доказах та усних поясненнях.

На підтвердження своєї правової позиції позивач також в своїх поясненнях послався на відповідну судову практику Верховного суду України, Європейського суду з прав людини та на лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.11р. №742/11/13-11.

Позивач також зазначив, що ВАС України листом від 02.06.11р. розяснив, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначив, що податкове повідомлення-рішення №0000192360 від 07.09.11р. прийнято у відповідності до чинного законодавства, перевірка позивача призначена та проведена в порядку та у спосіб передбачений чинним законодавством (а.с.79-80), відповідачем встановлено відсутність фактичних поставок послуг позивачу від ТОВ "Діловий Бум" з огляду на те, що основні засоби у ТОВ "Діловий Бум" відсутні.

Представник третьої особи (ТОВ "Діловий Бум") в судовому засіданні підтвердив, що ними фінансово-господарські операції реально здійснювались відповідно до умов угод укладених з позивачем. Висновки ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва є хибними та необґрунтованими (а.с.119-126, 153-159).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд, - встановив:

Позивач, ТОВ "Бестгроссер", зареєстрований як юридична особа 22.06.07р. Виконкомом Миколаївської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію від 07.09.05р №15221020000004040 та займається оптовою торгівлею харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами тощо (а.с.43); зареєстрований як платник ПДВ з 01.10.2005 року (а.с.42), має відповідні складські приміщення та нерухомість для здійснення відповідної господарської діяльності (а.с.82).

На підставі наказу ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва від 05.08.11р. №1628 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Бестгроссер відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України, проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Позивача щодо правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за травень 2011р.

Вказана перевірка проводилась у період з 05.08.11р. по 11.08.11р.

Результати перевірки оформлені актом від 17.08.11р. №2454/23-100/33730548 (а.с.41-56).

За результатами проведеної перевірки встановлено порушення позивачем п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України та відповідно до п.п.1, 2 ст.215, п.п.1, 5 ст.203 Цивільного кодексу України правочини є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, в результаті чого занижено податок на додану вартість за травень 2011 року у сумі 125067грн.

07.09.2011 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000192360 яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 125068грн. в тому числі 125067грн. - за основним платежем та 1грн. - за штрафними санкціями (а.с.58).

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав:

Відповідно до п.п.21.1.1 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобовязані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

29.04.2011 року між позивачем та ТОВ Діловой Бум був підписаний договір №0531 на організацію перевезень автомобільним транспортом по Україні (а.с.10-12).

Державній податковій інспекції у Ленінському районі, ТОВ Діловой Бум надав звіт господарської діяльності як платник ПДВ, який підтверджувався договором, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами здачі-прийняття робіт.

Відповідно до ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Позивач надав суду копії документів, що підтверджують здійснення ним господарських операцій у періоді що перевірявся.

Судом були досліджені наступні докази:

- акти виконаних робіт між позивачем та третьою особою по справі (а.с.12-15);

- копії платіжних доручень, податкових накладних, виписки з рахунків, товарно транспортних накладних, реєстр транспортно експедиційних послуг ТОВ "Діловий бум" з зазначенням прізвищ водіїв, номерів транспортних засобів, маршрутів руху тощо (а.с.16-37);

- копії договорів на постачання продуктів харчування іншим суб'єктам господарювання (а.с.91-108);

- правовстановлюючі документи ТОВ "Діловий бум" (а.с.83-90, 153-159);

- пояснення керівника ТОВ "Діловий бум" щодо господарських відносин з позивачем (а.с.119);

- копії платіжних доручень щодо взаєморозрахунків за надані послуги за організацію постачання товарів (а.с.121-126);

На підставі зазначених доказів, суд дійшов висновку, що господарські правовідносини позивача та ТОВ ТОВ "Діловий бум" є реальними, товарними, направленими на досягнення економічного ефекту та на отримання прибутку. Правочини не мають ознак нікчемності або фіктивності, не суперечать інтересам держави, оскільки були укладені та реалізовані в рамках законної господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Крім того, з акту перевірки ДПІ вбачається, що на момент реалізації правовідносин позивача з контрагентами вони були зареєстровані, як діючі підприємства, суб'єкти підприємницької діяльності і платники податків.

Слід також зазначити, що відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.09р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними, згідно з ч.5 ст. 12 ЦК України, добросовісність набувача майна презюмується.

Пункт 18 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України надає перелік правочинів, які є нікчемними, як такі, що порушують публічний порядок: такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні, соціальні основи держави, зокрема:

- правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності;

- правочини, спрямовані на незаконне відчуження, або незаконне володіння, користування землею, як основним національним багатством, її надрами, іншими природними ресурсами;

- правочини щодо відчуження викраденого майна;

- правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу, або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Таким чином, оспорювані правочини між позивачем та ТОВ "Діловий бум" щодо придбання та поставки товарів (надання послуг по організації транспортного обслуговування) не є нікчемними по закону, як помилково стверджує відповідач.

Відповідачем не надано суду будь яких доказів застосування до ТОВ "Діловий бум" фінансових санкцій, порушення кримінальних справ та інших допустимих та достатніх доказів на підтвердження наявності безтоварності господарських операцій або порушення публічного порядку з боку ТОВ "Діловий бум" або ТОВ "Бестгроссер.

Крім цього, слід зазначити, що органи податкової служби не наділені повноваженнями за власною ініціативою визнавати нікчемними господарські угоди між двома субєктами господарювання з огляду на норми Закону України Про державну податкову службу в Україні та ст.20 Податкового кодексу України.

В той же час судом встановлено (доказів про інше відповідачем суду не надано) що у позивача була відсутня як головна мета одержання доходу винятково або переважно за рахунок податкової вигоди. Навпаки, судом було встановлено намір здійснювати та фактичне здійснення реальної підприємницької діяльності сторонами по справі (ТОВ "Діловий бум" та позивачем).

Суд також дійшов висновку що дії позивача як платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Проаналізувавши зміст наданих відповідачем актів суд встановив, що висновки про нікчемність операцій (правочинів) позивача та його контрагентів є необґрунтованим, оскільки відповідачем не наведено жодної правової підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди нікчемними правочинами. Висновки відповідачем зроблені без дослідження усіх первинних документів та самих оспорюваних правочинів. Посилання відповідача на частини 1, 5 ст.203, ст.215, частину 1 ст.216 ЦКУ є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними у судовому порядку.

В адміністративних справах субєкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Відповідач, доказів наявності певних обставин, які свідчать про те, що позивач порушив вимоги чинного законодавства, укладаючи спірні правочини, завідомо діяв з умислом, спрямованим на досягнення такої мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, не надав (ч.4 ст.71 КАС України).

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.05р. № 327, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 25.08.05р. за №25/11205 (надалі - Порядок), а саме підпунктів 2.4.1, 2.4.2 пункту 2.4, висновок акту виїзної планової перевірки повинен відображати узагальнений опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства з посиланням на підпункти, пункти, статті нормативно-правових актів. Аналогічні вимоги до формування висновків акту перевірки містяться у пункті 4 Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок субєктів господарювання та документування виявлених порушень, затверджених наказом ДПА України від 11.09.08р. № 584.

При розгляді справи, судом встановлено, що висновки Акта перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства, викладені в ньому обставини ґрунтуються на припущеннях, без зазначення первинних документів та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні та оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Судом не приймається до уваги посилання відповідача на пояснення керівника ТОВ "Діловий бум" наданих їм оперуповноваженому податкової міліції (а.с.148) з огляду на те, що вони стосуються взаємовідносин з іншою юридичною особою, а не безпосередньо з позивачем та не спростовують реальність наданих позивачу послуг по організації транспортного обслуговування позивача по справі.

Таким чином, відповідачем не наведено достатніх доказів наявності спрямованості правочинів позивача на порушення публічного порядку. У зв'язку з цим, відповідач також не довів суду правомірність прийнятого оскаржуваного рішення.

Крім того, суд бере до уваги, що відповідно до статті 4 Податкового кодексу України податкове законодавство ґрунтується, крім інших, на презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обовязків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Суд також зазначає, що вищенаведені висновки узгоджуються із правовими позиціями ВСУ при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах від 09.09.08р. у справі №21-500во08, від 01.06.10р. у справі №21-573во10 та від 31.01.11р. у справі №21-47а10 Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно із ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини№3477-IV від 23.02.06р. українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими, підкріплені належними та достатніми доказами, та, у зв'язку з цим, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись статтями 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва №0000192360 від 07 вересня 2011 року.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бестгроссер" суму сплаченого судового збору в розмірі 3грн. 40коп.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення у судому засіданні вступної та резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

СуддяЗіньковський О.А.

Вступну та резолютивну частини постанови

складено в нарадчій кімнаті і проголошено

в присутності представників сторін 30.01.12р.

Повний текст постанови складено та підписано 03.02.12р.