Постанова № 22663838, 11.01.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

11.01.2012 р. 13:12Справа № 2а-6549/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Зіньковського О.А., секретар судового засідання Дубінко В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ПДСП-10", пр-т Леніна 67, к.221, м.Миколаїв, 54017;

доДПІ Центрального району, вул.Потьомкінська 24/2, м.Миколаїв, 54030;

проскасування податкового повідомлення - рішення №0012862330 від 26.08.2011р.;

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 30.09.2011 року;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 04.01.2011 року;

Товариством з обмеженою відповідальністю "ПДСП-10" предявлено позов до ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва з вимогою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 26.08.11р. №0012862330.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав зазначених у позовній заяві, додаткових поясненнях та наданих доказах (а.с.3-5).

Крім того позивач зазначив, що всі господарські операції позивача з його контрагентами підтверджені відповідними первинними документами. є реальними та мають наслідком відповідні податкові відносини щодо ПДВ, посилання відповідача на порушення позивачем норм ЦК України є безпідставним та некоректним, податковим законодавством не надано право органам податкової служби визнавати нікчемними правочини укладені між суб'єктами господарювання.

Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначив, що податкове повідомлення - рішення від 26.08.11р. №0012862330 прийнято у відповідності до чинного законодавства, перевірка позивача проведена в порядку та у спосіб передбачений чинним законодавством (а.с.92-94).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши інші докази в межах позовних вимог, адміністративний суд -

встановив:

ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва, відповідно до пп.78.1.2 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України, на виконання наказу від 12.08.11р. №1755, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ щодо відображення відносин з контрагентами-постачальниками ТОВ РІП (код за ЄДРПОУ 32168147) та ТОВ АЛЬФА -К (код за ЄДРПОУ 35817379) за травень 2011р. за результатами якої було складено акт №1057/23-300/33084260 від 16.08.11р. (а.с.8-36).

За результатами проведеної перевірки відповідачем було встановлено наступні порушення:

- ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині здійснення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Відповідно до частини 1,5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.228 ЦК України, правочин має ознаки нікчемності та є нікчемним - в силу припису закону;

- правочини, укладені ТОВ ПДСП-10з ТОВ РІП (код за ЄДРПОУ 32168147) в травні 2011 року на суму ПДВ 104405,00грн. та ТОВ АЛЬФА -К (код за ЄДРПОУ 35817379) на суму ПДВ 616,67грн. порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб;

- п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 105021,67грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.08.11р. №0012862330 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 105021,67грн. за основним платежем та за штрафними санкціями в розмірі 1грн. (а.с.7).

Крім того, відповідачем в акті перевірки було встановлено, що операції з поставки товарів, робіт (послуг) зазначеними контрагентами на адресу позивача є безтоварними, оскільки контрагенти відсутні за місцем реєстрації, згідно офіційних даних, наведених в декларації по податку на прибуток, вони не мають основних засобів (складських приміщень, автотранспорту, земельних ділянок, обладнання тощо) для здійснення господарських операцій з купівлі-продажу будь-якого товару у обсягах, що задекларовані, не мають найманих працівників для здійснення відповідної діяльності.

В той же час позивач вважає, що єдиною підставою для визнання права на формування податкового кредиту є наявність необхідних документів, які підтверджують розмір податкового кредиту (податкові накладні), платіжних документів, які підтверджують взаєморозрахунки з контрагентами, а також документів, які підтверджують факт наявності договірних відносин та їх виконання (договорів, накладних тощо).

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про не обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав:

Відповідно до п.п.21.1.1 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобовязані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції на час виникнення правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, суд зазначає, що статтею 1 Закону від 16.07.99р. №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, акти виконаних робіт, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Наслідки в бухгалтерському, і, відповідно в податковому обліку платника, створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що повязані з рухом активів, зміною зобовязань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку правочинах. Тобто у разі безтоварності операцій або виконання робіт (послуг) іншою особою визначення податкового кредиту слід визнати безпідставним, незважаючи на наявність у платника податку, а даному випадку у позивача, доказів сплати підряднику вартості послуг з ПДВ, а також наявність оформлених податкових накладних.

Таким чином, відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат.

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано відповідні копії первинних документів, а саме:

- податкових накладних; копії договорів по постачанню металоконструкцій, на електромонтажні роботи, додаткові роботи на пункті розвантаження зерна з комплексом додаткових пристроїв з ТОВ РІП (код за ЄДРПОУ 32168147) (а.с.27-42);

- копію документів щодо господарських (ремонт енергоакумуляторів) відносин з ТОВ "Альфа-К" (код за ЄДРПОУ 35817379) (а.с.43-46);

- інші документи щодо відносин з третіми особами (акціонерним товариством "Укрречфлот" (а.с.47-80).

В той же час в акті перевірки відповідачем встановлено (а.с.8-26):

- контрагенти позивача (ТОВ "РІП" та ТОВ "Альфа-К") не мали можливості фактичного здійснення господарських операцій, у зв'язку з відсутністю майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі продажу або надання послуг тощо;

- відсутні необхідні умов для досягнення результатів економічної діяльності;

- відсутність управлінського та технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, спеціального обладнання тощо;

- позивачем не надано товарно транспортних накладних на підтвердження транспортування товару (металоконструкцій);

- відсутність контрагентів позивача (ТОВ "РІП" та ТОВ "Альфа-К") за юридичною адресою;

- відсутність керівників або інших осіб, які виконують керівні функції зазначених суб'єктів господарювання тощо.

Таким чином, суд дійшов висновку, що діяльність зазначених контрагентів позивача була направлена не на одержання економічного ефекту в результаті підприємницької або іншої економічної (господарської) діяльності, а виключно на отримання податкової вигоди за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності (в даному випадку для позивача).

У зв'язку з цим суд критично оцінює докази надані представником позивача. Формальна наявність податкових накладних, актів виконаних робіт, розрахункових документів тощо в даному випадку не може бути достатньою підставою для доведеності виконання робіт (послуг) саме контрагентами позивача.

Доводи позивача також не спростовують законності вчинених дій відповідача та не можуть бути підставою для звільнення позивача від обов'язку своєчасної сплати податків (зборів), обов'язкових платежів та правильності ведення податкової та бухгалтерської звітності та обліку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до вимог п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях в межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності платника податку.

Правові наслідки у вигляді права на податковий кредит з ПДВ можуть мати реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не лише оформлення відповідних документів чи рух коштів на поточному рахунку платника податків.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку, що позивачем на порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 ПКУ включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по контрагенту - постачальнику ТОВ РІП у розмірі 104405,00грн. та по ТОВ АЛЬФА -К у розмірі 616,67грн. за травень 2011р.

У зв'язку з порушеннями п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України відповідачем правомірно зменшено суму податкового кредиту за травень 2011р. на загальну суму ПДВ 105021,67грн. та збільшено позитивне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту за травень 2011р. на 105021,67грн.

На підставі викладеного, податкове повідомлення-рішення відповідача від 26.08.11р. №0012862330 прийняте у відповідності до чинного законодавства.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Слід також зазначити, що згідно положень ст.79 та 86 КАС України передбачено, що письмовими доказами є документи, акти, листи, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач довів суду правомірність оскаржуваного рішення та прийняття його в межах своєї компетенції та у спосіб встановлений законодавством.

Доводи та докази позивача не спростовують законності прийнятого рішення та не можуть бути підставою для скасування податкового повідомлення рішення від 26.08.11р. №0012862330.

У зв'язку з цим, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по справі покладені на позивача.

У судовому засідання проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись статтями 2, 7, 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення у судому засіданні вступної та резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

СуддяЗіньковський О.А.

Вступну та резолютивну частини постанови

складено в нарадчій кімнаті і проголошено

в присутності представників сторін 11.01.12р.

Повний текст постанови складено та підписано 16.01.12р.