Постанова № 22662806, 09.04.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2012 року 2а-1002/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України у Тетіївському районі Київської області

до Приватного акціонерного товариства Тетіївське ремонтно-транспортне підприємство

простягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій в сумі 14125 грн. 31 коп.

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України у Тетіївському районі Київської області звернулось до суду з позовом про стягнення (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) з Приватного акціонерного товариства Тетіївське ремонтно-транспортне підприємство заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2 у загальному розмірі 14125 грн. 31 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно з даними особового рахунку страхувальника у відповідача утворився борг з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2 за період з 01.10.2011 року по 29.02.2012 року.

Посилаючись на пункт 2 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV та пункт 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663, позивач просить суд стягнути суму заборгованості з відповідача.

Територіальні органи Пенсійного фонду України в силу закону здійснюють функції з контролю за правильністю, повнотою нарахування і своєчасністю сплати страхувальниками внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, а також стягнення заборгованості за страховими внесками, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми вказаної заборгованості.

Представник позивача у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, 19.03.2012 року та 09.04.2012 року на адресу суду надійшла заява від Начальника УПФУ у Тетіївському районі Київської області С.В. Дзюба про розгляд справи у відсутності представника Управління Пенсійного фонду України у Тетіївському районі Київської області у порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відзиву на позов не надав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив.

На підставі ст. 122, ч. 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування від 26.06.1997 № 400/97-ВР (далі - Закон України № 400/97-ВР), платниками збору на обовязкове державне пенсійне страхування є субєкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх обєднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, обєднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - субєкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне акціонерне товариство Тетіївське ремонтно-транспортне підприємство(ідентифікаційний код 03744936, місцезнаходження: 09800, Київська область, Тетіївський район, м. Тетіїв, вул. Ломоносова, буд. 3) зареєстроване державним реєстратором Тетіївської районної державної адміністрації Київської області як юридична особа 18.04.1997, про що зроблено запис про включення відомостей про юридичну особу до Єдиного державного реєстру за № 1 349 120 0000 000270.

Як платник страхових внесків відповідач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Тетіївському районі Київської області за № 103004.005, що підтверджується відомостями, наведеними в картці особового рахунку відповідача.

Таким чином, відповідач є платником збору на обовязкове державне пенсійне страхування у розумінні Закону України № 400/97-ВР.

Згідно з абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону України № 400/97-ВР, для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів бзстатті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 № 1788-XII (надалі Закон України № 1788-XII) до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону.

Приписами пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон України № 1058-IV) встановлено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону України № 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України № 1788-XII.

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону України № 1058-IV. При цьому, зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Отже, із набранням чинності з 1 січня 2004 року Законом України № 1058-IV порядок компенсації фактичних витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій не змінився.

До набрання чинності Законом України № 1058-IV обов`язок щодо відшкодування пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів бзстатті 13 Закону України № 1788-XII було передбачено Законом України № 400/97-ВР.

Відповідно до абзацу 3 пункту 1 статті 4 Закону України № 400/97-ВР, для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, встановлюються ставки збору у розмірі 100 відсотків від обєкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Згідно зі статтею 1 Закону України № 1058-IV, страхові внески це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обовязкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Тобто, грошові кошти, які сплачуються субєктами господарювання на відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів бз статті 13 Закону України № 1788-XII, є страховими внесками, у розумінні Закону України № 1058- IV.

Порядок відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначається розділом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 (надалі Інструкція № 21-1).

Пунктом 6.4 розділу 6 Інструкції № 21-1 встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

У разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає повідомлення згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї Інструкції для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства. Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації (пункт 6.9 розділу 6 Інструкції № 21-1).

Згідно з пунктом 6.8 розділу 6 Інструкції № 21-1, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Як свідчать наявні матеріали справи, а саме: розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів бз статті 13 Закону України № 1788-XII з жовтня, з грудня 2011 року та з січня 2012 року, загальний розмір фактичних витрат, що підлягає відшкодуванню відповідачем за період з 01.10.2011 року по 29.02.2012 р. становить 14125 грн. 31 коп.

На підставі викладеного, судом встановлено, що у відповідача утворилась та наявна заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 2, у вказаному вище розмірі.

Склад витрат та факт їх понесення Управлінням Пенсійного фонду України у Тетіївському районі Київської області підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи, зокрема, відомостями картки особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2 та розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Так, з матеріалів справи вбачається, що територіальним органом Пенсійного фонду України направлено на адресу відповідача розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій пенсіонерам відповідача, в якому зазначено суми пенсій, виплачені пенсіонерам разом з витратами на їх доставку.

Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів бз статті 13 Закону України № 1788-XII з жовтня, з грудня 2011 року та з січня 2012 року, надісланих на адресу відповідача у відповідності до приписів пункту 6.4 розділу 6 Інструкції № 21-1.

Розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів бзстатті 13 Закону України № 1788-XII, з жовтня 2011 року . з грудня 2011 року та січня 2012 року отримані представником відповідача нарочно, про що свідчать підписи на зазначених вище розрахунках.

Згідно зі статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

На час розгляду справи та винесення рішення по суті заявлених позовних вимог доказів про сплату заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2, що виникла за період відповідачем суду надано не було.

Відповідно до частини дванадцятої статті 20 Закону України № 1058-IV, страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника і мають пріоритет перед всіма іншими зобов`язаннями, у тому числі із сплати податків та інших обов`язкових платежів.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що суму заборгованості до Управління Пенсійного фонду України у Тетіївському районі Київської області у розмірі 14125 грн. 31 коп. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив; наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується доказами, що містяться у матеріалах справи; доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості на день винесення рішення не надано, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки, спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,

п о с т а н о в и в:

Позов Управління Пенсійного фонду України у Тетіївському районі Київської області до Приватного акціонерного товариства Тетіївське ремонтно-транспортне підприємство про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій в сумі 14125 грн. 31 коп. задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства Тетіївське ремонтно-транспортне підприємство на користь Управління Пенсійного фонду України у Тетіївському районі Київської області заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у сумі 14125(чотирнадцять тисяч сто двадцять пять) грн. 31 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Лиска І.Г.