Постанова № 22662769, 04.04.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2012 року 2а-5855/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., при секретарі судового засідання Малихіні Д.Ю., за участю представників

позивача: ОСОБА_1,

відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Юнівест Маркетинг»

доФастівської обєднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Юнівест Маркетинг»(далі ТОВ «Компанія «Юнівест Маркетинг») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Фастівської обєднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі Фастівська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішеньвід 03.11.2011за№ 000022230, № 0000202302та № 0000212302.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, а саме пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94, пункту 188.1 статті 188, пункту 198.3, 198.6 статті 198 та пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, оскільки операції з поставки товарів (робіт, послуг) між ним і ТОВ «Бізнес сервіс А-плюс» мали реальний характер, що підтверджуєтьсяпервинними документами бухгалтерського обліку: відповідними договорами, видатковими накладними, податковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), актами списання матеріалів, платіжними дорученнямитощо.

А відтак, твердження посадових осіб податкового органу про нікчемність правочинів укладених між ТОВ «Компанія «Юнівест Маркетинг»та ТОВ «Бізнес сервіс А-плюс»ґрунтуються лише на їх припущеннях, а висновки про заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств та завищення суми бюджетного відшкодування по взаємовідносинах з ТОВ «Бізнес сервіс А-плюс»є безпідставними та такими, що не відповідають податковому законодавству.

Крім цього, як зазначає позивач, у відповідача були відсутні законодавчо визначені підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень, з огляду на положення пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України, відповідно до якого, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

За наведених обставин позивач вважає оскаржувані рішення відповідача про донарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств та зменшення суми бюджетного відшкодування безпідставними, необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні 04.04.2012 підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволені позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представник відповідача у судовому засіданні 04.04.2012 заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ «Компанія «Юнівест Маркетинг»є юридичною особою, що зареєстрована Фастівським міськвиконкомом 09.06.1994. Як платник податків перебуває на податковому обліку з 19.06.1994 за № 390. У періоді, за який проводилась перевірка, позивач, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 22.12.2004 за № 14094322, виданого Фастівською ОДПІ, був платником податку на додану вартість. Згідно із довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності ТОВ «Компанія «Юнівест Маркетинг»є поліграфічна діяльність, не віднесена до інших угрупувань, виробництво друкарських форм, дослідження ринку та вивчення суспільної думки, рекламна діяльність, видання журналів та періодичних публікацій. Разом з цим, податковим органом встановлено, що позивач фактично, у періоді, що перевірявся, здійснював діяльність щодо друкування журналів та іншої періодичної публікації, надавав інші послуги, повязані з поліграфічною діяльністю субєктам підприємницької діяльності на території України та за її межами.

У період з 04.10.2011 по 10.10.2011 на підставі наказу Фастівської ОДПІ від 04.10.2011 № 716 відповідно до положень статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11статті 78 та пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України посадовими особами Фастівської ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Компанія «Юнівест Маркетинг»з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Бізнес сервіс А - плюс»за період з 01.01.2011 по 30.06.2011.

За результатами перевірки складений акт від 21.10.2011 № 368/59/2302-20059685 (надалі - Акт перевірки), який містить висновки про порушення позивачем пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 1020472,00 грн.; пункту 188.1 статті 188, пункту 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за квітень 2011 року на суму 33991,00 грн.; пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за січень 2011 року у розмірі 364314,00 грн., за березень 2011 року у розмірі 249867,00 грн., за квітень 2011 року у розмірі 302342,00 грн.

На підставі Акта перевірки, відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, Фастівською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення: від 03.11.2011 № 0000222302, відповідно до якого позивачеві збільшено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств на суму 1188143,00 грн., в тому числі, за основним платежем 1188142,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1,00 грн.; від 03.11.2011 № 0000202302, відповідно до якого позивачеві збільшено податкове зобовязання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на суму 33992,00 грн., в тому числі, за основним платежем 33991,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1,00 грн.; від 03.11.2011 № 0000212302, відповідно до якого позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 916523,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач скористався своїм правом оскаржити їх в судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

З матеріалів адміністративної справи та пояснень представника відповідача вбачається, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень є висновок податкового органу про нікчемність правочинів контрагента позивача ТОВ «Бізнес сервіс А-плюс»з третіми особами та, як наслідок, з ТОВ «Компанія «Юнівест Маркетинг», у звязку з відсутністю наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків.

При цьому, як вбачається із змісту Акта перевірки та пояснень представників відповідача, такий висновок ґрунтується виключно на даних акта перевірки контрагента позивачавід 20.09.2011 № 352/23-618/35017678, що проведена посадовими особами ДПІ у Подільському районі м. Києва, в якому встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Бізнес сервіс А-плюс».

Дане твердження посадових осіб ДПІ у Подільському районі м. Києва обумовлене наявністю кримінальної справи, яка порушена старшим слідчим СВ Подільського РУ ГУМВС України у м. Києві капітаном міліції Вишневським А.В. від 17.05.2011 за фактом підробки документів та фіктивного підприємництва за ознаками злочинів, передбачених частиною першою статті 358, частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, у ході якої встановлено, що протягом 2007 2010 років невстановлена слідством особа, перебуваючи у невстановленому слідством місці, підробила від імені посадових осіб підприємства реєстраційні документи та податкову звітність та висновку почеркознавчої експертизи, відповідно до якого підписи від імені посадових осіб ТОВ «Бізнес сервіс А-плюс»виконані не ними, а іншими особами.

А відтак, посадові особи ДПІ у Подільському районі м. Києва дійшли висновку, що усі операції з купівлі- продажу ТОВ «Бізнес сервіс А-плюс» за період з 01.01.2011 по 30.06.2011 не підтверджені первинними документами, тому не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

У звязку з цим, посадові особи відповідача також дійшли висновку про те, що угоди, укладені між позивачем та ТОВ «Бізнес сервіс А-плюс», акти прийому здачі робіт (надання послуг) та податкові накладні, надані ТОВ «Бізнес сервіс А-плюс» позивачеві, є нікчемними.

Таким чином, вирішення даної справи, залежить від доведеності суду факту відсутності поставки товару за господарськими операціями позивача з придбання у ТОВ «Бізнес сервіс А-плюс» продукції (робіт, послуг).

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається із змісту Акта перевірки ТОВ «Компанія «Юнівест Маркетинг» перевіряючими встановлено, що ТОВ «Бізнес сервіс А-плюс»на виконання умов договору поставки від 04.01.2011 за № БС-04011 (том І а.с. 60) зобовязується поставляти і передавати у власність ТОВ «Компанія «Юнівест Маркетинг»поліграфічні матеріали, а покупець зобовязується приймати поставлений товар та своєчасно здійснювати його оплату. Згідно з пунктом 1.2. даного договору, найменування, одиниця виміру товару, ціна за одиницю товару, строки поставки визначаються додатковими угодами.

Зазначений договір зі сторони ТОВ «Бізнес сервіс А-плюс»підписаний його директором ОСОБА_5

04 січня 2011 року між ТОВ «Бізнес сервіс А-плюс»та ТОВ «Компанія «Юнівест Маркетинг»укладено додаткову угоду до зазначеного договору, в якому визначено найменування, одиниця виміру та ціна за одиницю товару на загальну суму з ПДВ 2185881,98 грн. (том І а.с.67-68).

04 січня 2011 року ТОВ «Бізнес сервіс А-плюс»було складено податкову накладну № 4011 на загальну суму з ПДВ 2185883,02 грн. та оформлено видаткову накладну № БС -04011 від 04.01.2011 на суму 2185881,98 грн. на поставку поліграфічного матеріалу (бум ролу) (том І а.с.69-73).

Крім цього, 28.10.2010 між ТОВ «Бізнес сервіс А-плюс»(виконавець) та ТОВ «Компанія «Юнівест Маркетинг»(замовник) був укладений договір № 140/10 відповідно до якого замовник доручає, а виконавець виконує роботи по модернізації та капітальному ремонту обладнання, яке належить замовникові. Відповідно до пункту 2 зазначеного договору, найменування обладнання, перелік та вартість робіт, що виконуватимуться протягом дії даного договору, оформлюються окремими додатковими угодами, які є невідємною частиною договору. Виконання робіт оформлюється відповідними актами.

Як встановлено у ході розгляду справи та відображено у Акті перевірки, на виконання додаткових угод від 28.12.2010 №№ 1, 2, 3, 4до договору від 28.10.2010, виконавець зобовязується у період з 04.01.2011 по 31.03.2011 виконувати, а замовник оплачувати роботи по модернізації та капітальному ремонту CORONA C-18 (загальна вартість робіт складає 648000,00 грн. ), по модернізації та капітальному ремонту ролевої друкарської машини Heidelberg M-600 (загальна вартість робіт становить 720000,00 грн.), по модернізації та капітальному ремонту ролевої офсетної друкарської машини КВА Компакта С 318 (загальна вартість робіт становить 1464000,00 грн.) та по капітальному ремонту основного двигуна фарбової секції № 2 ролевої офсетної друкарської машини КВА Компакта С 318 (загальна вартість робіт становить 685200,00 грн.). Загалом 3517200,00 грн. (том І а.с.42-45).

На підтвердження виконання зазначених робіт позивачем, як у ході проведення перевірки, так і під час розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, надані: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № БС-310317 на суму 279000,00 грн., № БС-310318 на суму 180000,00 грн., № БС-310319 на суму 160800,00 грн., № БС-310320 на суму 65400,00 грн., № БС-310331 на суму 720000,00 грн., № БС-310332 на суму 1464000,00 грн., № БС-310333 на суму 648000,00 грн. (загалом вартість прийнятих робіт- 3517200,00 грн. (том І а.с.46-52); податкові накладні від 31.03.2011 № 310320 на суму 279000,00 грн., № 310321 на суму 180000,00 грн., № 310322 на суму 160800,00 грн., № 310323 на суму 65400, 00 грн., № 310335 на суму 720000,00 грн., № 310336 на суму 1464000,00 грн., № 310337 на суму 648000,00 грн. (загалом - 3517200,00 грн. (том І а.с.53-59).

Крім цього, як вбачається із змісту Акта перевірки, станом на 13.10.2011 заборгованість між ТОВ «Компанія «Юнівест Маркетинг»та ТОВ «Бізнес сервіс А-плюс»відсутня. Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідних періодів, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даних декларацій з податку на додану вартість.

Тобто, позивачем відповідачеві під час проведення перевірки надані усі документи первинного бухгалтерського обліку, які встановлюють факт здійснення господарської операції щодо поставки товарів, надання робіт (послуг) від ТОВ «Бізнес сервіс А-плюс»та його оплати. Вказана обставина не заперечувалась відповідачем.

Як встановлено судом, на час укладання та виконання правочинів, контрагент позивача був зареєстрований юридичною особою та платником податку на додану вартість. Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Бізнес сервіс А-плюс»були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду як на дату укладання чи виконання договорів так і на дату складання податкових накладних.

Відповідачем також не надано суду доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Бізнес сервіс А-плюс»недійсними, а також визнання недійними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують їх виконання.

Разом з цим, факт поставки позивачеві товару (робіт, послуг) від ТОВ «Бізнес сервіс А-плюс»та оплати його вартості підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості продукції (робіт, послуг), придбаних у ТОВ «Бізнес сервіс А-плюс», посвідчується належним чином оформленими податковими накладними.

Відповідачем також не заперечувався той факт, що придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Бізнес сервіс А-плюс»повязане із підготовкою, організацією та веденням позивачем господарської діяльності.

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Ураховуючи вищезазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладені між позивачем та ТОВ «Бізнес сервіс А-плюс»правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт виконання господарських зобовязань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності.

Надаючи оцінку діям податкового органу, що полягали у визначенні в Акті перевірки нікчемними правочини, суд перевіряє обґрунтованість тверджень органу державної податкової служби про наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод нікчемними і настання відповідних юридичних наслідків.

Відповідно до положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору; належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (частина перша статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд звертає увагу на те, що в даній адміністративній справі, відповідачем, який посилається на нікчемність укладених між позивачем та його контрагентом договорів, повинно бути надано належні докази на обґрунтування нікчемності укладених правочинів.

Крім того, для визнання правочину нікчемним на тій підставі, що його укладено з метою порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, суд досліджує в чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення правочину, якою із сторін і в якій мірі виконано правочин, а також вину сторін у формі умислу.

Під наявністю умислу у сторін правочину суд розуміє те, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали протиправність правочину, який укладався, і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, передбачали настання протиправних наслідків і бажали або свідомо допускали їх настання.

Проте, відповідачем на підтвердження позиції щодо нікчемності правочину не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, належних доказів, які б свідчили, що документи, виписані на виконання договору, були сфальсифікованими, як і не надано доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у звязку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності.

Наявні в матеріалах справи податкові накладні, акти виконаних робіт містять усі дані стосовно змісту операції. Вказані документи містять назву постачальника та покупця, перелік проданого товару (робіт, послуг), підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»і фіксують факт здійснення господарської операції.

Всі наявні накладні дають змогу визначити, які саме товари (роботи, послуги) були продані, за якою ціною та між якими контрагентами.

Судом встановлено, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість, а тому мав право видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Наявні матеріали справи підтверджують фактичне здійснення позивачем господарської операції щодо придбаних у ТОВ «Бізнес сервіс А-плюс»товарів (робіт, послуг) з урахуванням його виду економічної діяльності та їх подальше використання в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності.

Відповідачем не доведено того факту, що зазначені правочини були укладені не з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, а з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, що вони спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею, її надрами, іншими природними ресурсами, укладені щодо відчуження викраденого майна або порушує правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Крім цього, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Проте, жодних рішень із зазначеного приводу відповідачем суду не надано, а тому вказані правочини не можуть розглядатися як нікчемні з мотивів його завідомої суперечності інтересам держави і суспільства.

При цьому, суду не надано жодного доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагента позивача.

Як встановлено у ході розгляду справи та не було спростовано відповідачем на момент вчинення відповідних господарських операцій контрагент позивача, а саме ТОВ «Бізнес сервіс А-плюс»був зареєстрований як юридична особа, а його директором був ОСОБА_5

Суд не приймає до уваги, як на єдиний доказ щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем і ТОВ «Бізнес сервіс А-плюс», на наявність висновку спеціаліста від 14.05.2011 № 742 (том ІІ а.с.189), який провів почеркознавче дослідження та в якому встановлено, що підписи від імені директора ТОВ «Бізнес сервіс А-плюс»ОСОБА_5, вчинені не ним, а іншої особою з огляду на те, що на дослідження спеціалісту не були представлені жодні документи по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Бізнес сервіс А-плюс»та на підставі яких позивачем були сформовані податкові зобовязання та податковий кредит.

Крім цього, в матеріалах справи наявна нотаріально завірена заява пояснення директора ТОВ «Бізнес сервіс А-плюс»ОСОБА_5, в якій він підтверджує факт особистого підписання всіх документів (договори, накладні, рахунки, акти, податкові накладні, тощо) по взаємовідносинах з позивачем.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, законодавець в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, покладає саме на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів та довести його недобросовісність.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Слід також зазначити, що обовязок сплачувати податки і збори та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованими. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за правопорушення, вчинені іншими особами.

Таким чином, нарахування позивачем податкового зобов`язання та визначення ним сум податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової процедури його контрагентом, а також іншими юридичними особами за ланцюгом постачання.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності та ту обставину, що єдиною підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень слугував висновок податкового органу про нікчемність правочину, який був зроблений виключно на висновках Акта перевірки контрагента позивача; зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарської операції, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості; а твердження про відсутність факту поставки товарів спростовується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім цього, суд звертає увагу на ту обставину, що відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначається статтею 78 Податкового кодексу України.

Так, як вбачається з матеріалів справи, перевірка позивача була проведена на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, відповідно до якого, документальна перевірка здійснюється у випадку отримання постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадження.

Як доказ щодо правомірності призначення та проведення перевірки відповідач надав суду постанову від 17.05.2011 про порушення старшим слідчим СВ Подільського РУ ГУМВС України у м. Києві капітаном міліції Вишневським А.В. кримінальної справи за фактом підробки документів та фіктивного підприємництва за ознаками злочинів, передбачених частиною першою статті 358, частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України (том І а.с.98).

Однак, дана постанова не містить жодного припису щодо проведення будь-якої перевірки в рамках цієї кримінальної справи.

Разом з цим, в силу положень пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Однак, як на дату прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень, так і на дату розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, суду не надано доказів набрання законної сили рішення суду по кримінальній справі.

У звязку з цим, дії відповідача щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень рішень, що складені за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону, є такими, що не ґрунтуються на положеннях податкового законодавства.

Крім цього, суд звертає увагу на ту обставину, що приписи пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України безальтернативно визначають обовязок податкового органу не приймати податкове повідомлення-рішення за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону, не встановлюючи при цьому взаємозвязок між його прийняттям (неприйняттям) та обєктом (предметом) злочину, що розслідується.

Дана норма права є чіткою, безальтернативною та не допускає неоднозначного чи множинного тлумачення.

В той же час, законодавець визначає, що матеріали такої перевірки з висновками про порушення платником податків податкового законодавства та визначеною сумою податкового зобовязання приєднуються до матеріалів кримінальної справи як відповідний доказ наявності обєктивної сторони злочину та з метою визначення кваліфікації такого злочину. Остаточне рішення за результатами такої перевірки приймається судом у кримінальній справі шляхом ухвалення обвинувального або виправдувального вироку.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Фастівської обєднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби № 0000222302 від 03.11.2011, № 0000202302 від 03.11.2011 та № 0000212302 від 03.11.2011.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Юнівест Маркетинг» понесені судові витрати у формі судового збору у сумі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 09 квітня 2012 р.