Постанова № 22661477, 09.04.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2012 р. справа № 2а/0570/1693/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Зінченко О.В.

при секретаріПаращевіній О.О.

з участю:

прокурора не зявився,

представника позивача Гавриленкова Д.Ю.,

відповідача не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом прокурора Жовтневого району м. Маріуполя в інтересах держави в особі Маріупольського міського центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення коштів, виплачених як матеріальне забезпечення на випадок безробіття, у розмірі 300,04 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2012 року прокурор Жовтневого району м.Маріуполя в інтересах держави в особі Маріупольського міського центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі відповідач або ОСОБА_2) про стягнення коштів, виплачених як матеріальне забезпечення на випадок безробіття, у розмірі 1 100,04 грн.,

В обґрунтування позову зазначив, що відповідач ОСОБА_2 перебував на обліку в центрі зайнятості як безробітний та отримував допомогу по безробіттю з 25 листопада 2010 року по 07 квітня 2011 року, але як встановлено при перевірці, відповідач в період перебування на обліку у центрі зайнятості працював за договором, укладеним із Товариством з обмеженою відповідальністю «Зроби Сам Україна», та отримував дохід. Просив стягнути з ОСОБА_2 суму незаконно отриманих коштів на випадок безробіття у розмірі 1 100,04 грн.

09 квітня 2012 року представником позивача Гавриленковим Д.Ю. подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, у звязку із частковою сплатою відповідачем отриманих коштів по безробіттю у розмірі 800,00 грн., що підтверджується виписками з рахунку. Сума несплаченої заборгованості на час розгляду справи становить 300,04 грн. Просив стягнути з ОСОБА_2, суму незаконно отриманих коштів на випадок безробіття у розмірі 300,04 грн.

Прокурор в судове засідання не зявився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності не надав.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, та із урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача 300,04 грн.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності не надав.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Прокурор Жовтневого району м.Маріуполя у відповідності до ст. 121 Конституції України та ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» звернувся до суду в інтересах держави в особі Маріупольського міського центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення суми незаконно отриманих коштів у розмірі 300,04 грн.

Згідно ст. 28 Закону України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 року №803-XII та відповідно до п.п. 1,3,4 ст. 22, п.1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», п.2.1 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №307 від 20 листопада 2000 року, ОСОБА_2 перебував на обліку в центрі зайнятості як безробітний та отримував допомогу по безробіттю з 25 листопада 2010 року по 05 квітня 2011 року.

Зокрема, відповідач 25 листопада 2010 року із відповідною заявою звернувся до Жовтневої міжрайонної філії Маріупольського міського центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні (арк. справи 7).

Іллічівським відділом зайнятості, згідно наказу №НТ101125 від 25 листопада 2010 року, ОСОБА_2 надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю (арк. справи 8-10).

З метою перевірки обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до вимог Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Маріупольським міським центром зайнятості за наслідками здійснення обміну інформацією з Державною податковою адміністрацією України встановлено, що ОСОБА_2 у першому кварталі 2011 року отримував дохід від Товариства з обмеженою відповідальністю «Зроби Сам Україна».

Факт працевлаштування відповідача на Товаристві з обмеженою відповідальністю «Зроби Сам Україна» підтверджується договором про виконання робіт № 2912/10 від 29 грудня 2010 року, укладеним між відповідачем та вказаним товариством, а також актами виконаних робіт (арк. справи 19-20).

Сума виплаченого матеріального забезпечення ОСОБА_2 в період з 23 лютого 2011 року по 05 квітня 2011 року у розмірі 1 100,04 грн. підтверджується довідкою Іллічівського відділу зайнятості № 1235 від 21 листопада 2011 року (арк. справи 25).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» від 1 березня 1991 року №803-XII (далі Закон) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Частина 2 статті 36 Закону покладає на застрахованих осіб, зареєстрованих в установленому порядку як безробітні, обовязок своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Підпунктом 5 п. 5.5 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №307 від 20 листопада 2000 року передбачено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою діяльністю або іншою діяльністю, повязаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як субєкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт за цивільно-правовими угодами).

Відповідач, протягом перебування на обліку як безробітний, Маріупольський міський центр зайнятості про те, що отримував дохід від Товариства з обмеженою відповідальністю «Зроби Сам Україна», не повідомив.

За період перебування на обліку в центрі зайнятості ОСОБА_2 отримав допомогу по безробіттю у сумі 1 100,04 грн., але у звязку з частковою сплатою заборгованості у розмірі 800,00 грн., що підтверджується випискою з рахунку, несплачена сума коштів, виплачених як матеріальне забезпечення на випадок безробіття на час розгляду справи складає 300,04 грн. (арк. справи 46-49)

Частиною 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання послуг.

Статтею 39 вказаного Закону визначено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора Жовтневого району м. Маріуполя в інтересах держави в особі Маріупольського міського центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення коштів, виплачених як матеріальне забезпечення на випадок безробіття, у розмірі 300,04 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

З огляду на наведене, керуючись статтями 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги прокурора Жовтневого району м. Маріуполя в інтересах держави в особі Маріупольського міського центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення коштів, виплачених як матеріальне забезпечення на випадок безробіття, у розмірі 300,04 грн., - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) на користь Маріупольського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (р/р 37170300901052 в ГУДКУ в Донецькій області, МФО 834016, ОКПО 24815706) кошти, виплачені як матеріальне забезпечення на випадок безробіття у розмірі 300 (триста) грн. 04 коп.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 09 квітня 2012 року.

Повний текст постанови складений 11 квітня 2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зінченко О.В.