Рішення № 22661289, 17.04.2012, Центральний районний суд м. Сімферополя

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-1375/11

17.04.2012 рокум. Сімферополь

Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим

у складі:

головуючого судді Іщенка І.В.,

при секретарі Бажиній І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного Акціонерного Товариства «Родовід Банк» в особі Відділення «Кримське РУ» ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за договором кредиту та звернення стягнення на заставлене майно

в с т а н о в и в :

Звертаючись до суду позивач Публічне Акціонерне Товариство «Родовід Банк» (далі Банк) просить стягнути з відповідача суму заборгованості, а також штрафні санкції за кредитним договором у розмірі 156702,71 гривень. Вимоги мотивовані тим, що між сторонами, було укладено кредитний договір № 36/СЖ-148.08.1 від 10 квітня 2008 року (далі Договір), за яким ОСОБА_1 отримав 150000 гривень, за умови повернення і в строки зазначені в договорі. Зобовязання за кредитними договорами було забезпечено договором іпотеки, за якими позивач набуває права задовольнити свої вимоги в разі порушення зобовязань за договором. Умови кредитного договору відповідач не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Позивач уточнив позовні вимоги, просив звернути стягнення на заставлене майно квартиру АДРЕСА_2 в рахунок погашення заборгованості за Договором в сумі 142267,99 гривень (а.с. 92-95).

Представник позивача позовні вимоги підтримав, уточнив, що в уточнених позовних вимогах сума пені та процентів помилково зазначені в доларах США натомість слід читати, як гривня.

Представники відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 в судовому засіданні не погодилися з вимогами позову, наголосили, що Банком було порушено вимоги Закону України «Про іпотеку», крім того, зазначили, що відповідно до уточнених позовних вимог, сума пені та процентів зазначені в доларах США, що не передбачено Договором, тому просили відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статі 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит)

позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 1050 Цивільного кодексу України у разі не своєчасного повернення суми позики, позичальник зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України «боржник який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором».

Судом встановлено, що 10 квітня 2008 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено Договір зі сплатою відсотків за користування кредитом, за якими ним було отримано 150 000 гривень (а.с. 12-17).

10 квітня 2008 року у забезпечення виконання основного зобов`язання між Банком та ОСОБА_1, ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки (а.с. 8-11).

Крім того, в цей же день між Банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки, за якими вона поручилися за виконання ОСОБА_1 зобов`язання за договором кредиту (а.с. 18-19).

Згідно розділу 2 Договору позичальник зобовязаний виплачувати проценти за користування кредитом та повернути кредит в строки обумовлені Договором (а.с. 12-17).

Матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем грошових зобовязань за Договором щодо погашення заборгованості за основним та простроченим кредитом у розмірі 132630,86 гривень, процентами за користування кредитом у розмірі 7076,57 гривень (а.с. 101-103, 108-114). Отже зазначені суми повинні бути стягнуті з відповідача.

Всупереч вимогам статті 60 Цивільного процесуального кодексу України доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом, відповідачем не надано, в той час, як кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 2560,56 гривень за несвоєчасне виконання зобовязань по кредитному договору.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань».

Статями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Заявлена позивачем сума пені у розмірі 2560,56 гривень станом на 01 лютого 2012 року підлягає стягненню з відповідача, оскільки підтверджується матеріалами справи та визнана судом обґрунтованою.(а.с. 101-103).

Суд не приймає до уваги посилання відповідачів щодо невідповідності умовам Договору вимог про стягнення пені та процентів, у звязку із зазначенням суми у доларах США, оскільки з матеріалів справи вбачається, що зазначені суми розраховані у гривні, а в заяві про уточнення позовних вимог допущено описку.

При стягненні заборгованості суд не враховує висновки експертизи, оскільки фактично підтверджують розрахунки Банку, а розбіжності в підсумках на суму 353,69 гривень було враховано позивачем при уточненні позовних вимог (а.с. 106-107).

У забезпечення виконання зобов'язань за Договором між Банком та ОСОБА_1, ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір від 10 квітня 2008 року (а.с. 8-11).

За умовами зазначеного договору іпотекодавець передає в забезпечення виконання ним зобовязань за Договором, належну їм у рівних частках, квартиру АДРЕСА_2 (право власності зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 18 січня 2005 року, за номером 6240900).

Відповідно до положень статті 589 ЦК України в разі невиконання зобовязання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержавтель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки відшкодування збитків, завданих порушенням зобовязання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також вимог, понесених у звязку із предявленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з пунктом 4.1. іпотечного договору, у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцями основного зобовязання іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 1 статті 590 ЦК України передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до цього ж договору іпотекодержатель має право стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, що відповідає вимогам статті 33 Закону України «Про іпотеку».

Згідно із вимогами частини 1 статті 35 Закону України «Про іпотеку» (далі Закон), у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем позичальникові було направлено досудову вимогу про дострокове виконання всіх його боргових зобов'язань (а.с. 28).

Банк, на порушення вказаних вимог Закону, не направив ОСОБА_2, як іпотекодавцю за іпотечним договором в забезпечення виконання кредитних договорів, укладених з ОСОБА_1, письмову вимогу щодо порушення позичальником зобов'язань за кредитним договором з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання ними цих зобов'язань.

За таких обставин позовні вимоги Банку про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягають задоволенню.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд також бере до уваги ті обставини, що вимоги позивача в цій частині заявлені без урахування вимог статті 39 Закону, та такого того факту, що сума заборгованості є не співмірною з вартістю іпотечного майна (а.с. 8).

На підставі статей 11, 526, 536, 549, 550, 1048, 1050, 1054 ЦК України, керуючись статтями 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов Публічного Акціонерного Товариства «Родовід Банк» в особі Відділення «Кримське РУ» ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за договором кредиту та звернення стягнення на заставлене майно задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_3/АДРЕСА_2) на користь Публічного Акціонерного Товариства «Родовід Банк» (ЄРДПОУ 14349442, м. Київ, вул. Північно - Сирецька, 1-3) (к/р 32008171201, МФО 321712, в Головному Управлінні НБУ в м. Києві та Київської області) суму боргу за договором кредиту у розмірі 142267 (сто сорок дві тисячі двісті шістдесят сім) гривень 99 копійок, яка складається з заборгованості за кредитом, процентів, пені.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд АР Крим через Центральний районний суд м. Сімферополя шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя