Постанова № 22660853, 03.04.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2012 р. справа № 2а/0570/2423/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12-25

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Толстолуцькій М.М.

при секретаріПеровій В.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом:

Дебальцівського міського центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (м. Дебальцеве)

до

ОСОБА_1 (м. Дебальцеве)

про

стягнення допомоги по безробіттю у розмірі 4 307,03 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2 за довіреністю

від відповідача - ОСОБА_1 - особисто

Дебальцівський міський центр зайнятості робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення допомоги по безробіттю у розмірі 4 307,03 грн.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав адміністративний позов, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнала, проте письмової заяви суду не надала. Відповідно до ч. 1 ст. 136 КАС України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Враховуючи, що відповідачем не було надано суду письмової заяви про визнання адміністративного позову, суд при вирішенні справи по суті не застосовує положення ст.ст.72, 112 КАС України.

Заслухавши доводи представника позивача та пояснення відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

23 лютого 2012 року Дебальцівський міський центр зайнятості робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення допомоги по безробіттю у розмірі 4 307,03 грн., мотивуючи свої вимоги тим що, до Дебальцівського міського центру зайнятості 18.10.10р. звернулася ОСОБА_1 за сприянням у працевлаштуванні. 25 жовтня 2010 року їй наданий статус безробітної та була призначена виплата допомоги по безробіттю з 25.10.10 р. відповідно до п.п. 1,3,4 ст.22, п. 1 ст.23 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

24 листопада 2010 року відповідач звернулась до центру зайнятості із заявою про бажання пройти навчання за професією підприємець початківець. За результатами розгляду вказаної заяви було укладено договір, предметом якого було направлення відповідача на підвищення кваліфікації в Донецьку філію Державної академії статистики. Після закінчення навчання відповідач через відсутність на ринку праці підходящої роботи звернулась з заявою з проханням призначити виплату допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності. Добовим наказом по центру зайнятості від 28.01.11р. відповідач був знятий з обліку у зв`язку з отриманням одноразової виплати допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності.

Згідно з «Порядком обміну інформацією між Державною податковою адміністрацією України, Пенсійним фондом України та Державним центром зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України», затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 12.07.2006 року № 259/207 Дебальцівським міським центром зайнятості було здійснено обмін інформацією з Державною податковою адміністрацією України. За результатами розслідування встановлено, що відповідач працювала згідно трудового договору у період отримання допомоги по безробіттю, та отримувала заробітну плату.

Відповідно до ч. 3 ст.36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та наданих соціальних послуг.

На підставі розрахунку суми позову, незаконно отримана допомога по безробіттю за період з 21.01.11р. по 27.01.11р. складає 161,22 грн., нараховану та виплачену допомогу по безробіттю (одноразово) за період з 28.01.11р. по 21.07.11р. в розмірі 4 145,81 грн., що загалом складає 4 307,03 грн. На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути з відповідача на їх користь виплачене безробітній ОСОБА_1 матеріальне забезпечення на випадок безробіття в сумі 4 307,03 грн.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Маріупольський міський центр зайнятості робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття контролює правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття та проводить розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення.

Розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних Пенсійного фонду України та Державної податкової адміністрації України, а в разі необхідності - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_1 25 жовтня 2010 року звернулася до Дебальцівського міського центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні та була зареєстрована, як така, що шукає роботу.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» зайнятість це діяльність громадян, повязана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що приносить доход у грошовій або іншій формі.

Згідно ч. 2 Закону України «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Відповідно до вимог статей 32, 33 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» відповідачу 25.10.10р. було надано статус безробітного та призначена виплата допомоги по безробіттю.

24 листопада 2010 року відповідач звернувся до позивача з заявою про направлення на навчання за професією «підприємець-початківець».

24 листопада 2010 року між Дебальцівським міським центром зайнятості та ОСОБА_1 було укладено договір №0509/76/2010. Відповідно до п.1.1 предметом вказаного договору є направлення ОСОБА_1 на підвищення кваліфікації в Донецьку філію Державної академії статистики, обліку та аудиту Держкомстата України за професією, спеціальністю, навчальною програмою, підприємець-початківець строком на 1.00 міс. (136 год.) з метою сприяння в подальшому працевлаштуванні. 17 грудня 2010 року відповідачу було видано свідоцтво про підвищення кваліфікації.

25 січня 2011 року в зв`язку з неможливістю працевлаштування через відсутність на ринку праці підходящої роботи, відповідач звернувся до позивача з заявою про виплату призначеної допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності.

Наказом №НТ110128 від 28.01.11р. відповідачу було виплачено одноразово допомогу по безробіттю для організації безробітними підприємницької діяльності в розмірі 4 307,03 грн.

Згідно ч.2 ст. 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобовязані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

За результатами перевірки даних ТОВ «В.І.В.» підтвердився факт працевлаштування ОСОБА_1 в період перебування її на обліку як безробітної у центрі зайнятості про що Донецьким міським центром зайнятості було складено акт №1283 від 15.12.11р.

Згідно з наказом ТОВ «В.І.В.» ОСОБА_1 було прийнято на роботу з 21.01.11р. на посаду оператора-касира з окладом відповідно до штатного розкладу.

Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та наданих соціальних послуг.

Згідно відомостей виплат незаконно отримана допомога по безробіттю, складає 4 307,03 грн. Вказана сума відповідачем ОСОБА_1 сплачена не була.

Також, з метою досудового урегулювання спору Дебальцівським міським центром зайнятості відповідачу направлено претензію від 13.01.12р. №02-64, в якому було запропоновано відповідачу протягом місяця з моменту отримання претензії перерахувати зайве виплачених сум матеріального забезпечення. Претензію було отримано відповідачем 18.01.12р., про що свідчить поштове повідомлення про вручення рекомендованого листа, але до теперішнього часу відповіді на лист не надійшло та суму боргу на момент подачі позову не сплачено.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі і з відповідача на користь позивача необхідно стягнути матеріальне забезпечення на випадок безробіття у сумі 4 307,03 грн.

Відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати з відповідача, який не є субєктом владних повноважень не стягуються.

На підставі викладеного та керуючись Конституції України, Законом України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Законом України «Про зайнятість населення», ст.ст. 2, 9, 11, 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 160-163, 167, 188, 255, 257 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Дебальцівського міського центру зайнятості робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_1 про стягнення допомоги по безробіттю у розмірі 4 307,03 грн. задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, місце проживання 84700, АДРЕСА_1) на користь Дебальцівського міського центру зайнятості робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України незаконно отриману допомогу по безробіттю у сумі 4 307,03 грн. на р/р 37170304900026 в УДК Донецької області, МФО 834016, ід.код. 23421069.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 3 квітня 2012 року.

Повний текст постанови складений 9 квітня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Толстолуцька М.М.