Постанова № 22660697, 04.04.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2012 р. справа № 2а/0570/3950/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 09год. 45хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шинкарьової І.В.

при секретаріЗаднепровської В.О.

за участю

представника заявника Шульги Є.М.,

представника відповідача не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за поданням Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована проектно-монтажна компанія - 8» про підтвердження обґрунтованості застосування адміністративного арешту майна платника податків,-

ВСТАНОВИВ:

Заявник, Державна податкова інспекція у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з поданням до Колективного підприємства «Спеціалізована проектно-монтажна компанія - 8» про підтвердження застосування обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

В обґрунтування вимог, заявник посилається на приписи п.94.1 ст.94 Податкового кодексу України, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обовязків, визначених законом.

Станом на 02.04.2012 року відповідач має податковий борг у сумі 123966,77грн. Борг виник у звязку з несплатою зобовязань за лютий 2012 рік з податку на додану вартість на загальну суму 123966,77грн. самостійно визначених платником податків у декларації. Згідно з п.89,3 ст.89 Кодексу майно, на яке поширюється право податкової застави, оформляється актом опису. 02.04.2012 року фахівцями інспекції здійснено вихід на підприємство з метою складання акту опису майна для передачі у податкову заставу. Директором відповідача було відмовлено в допуску податкового керуючого до перевірки, про що згідно з вимогами п.91.4 ст.91 Податкового кодексу України складено акт про перешкоджання діям податкового керуючого.

На підставі вищевикладеного начальником ДПІ у Київському районі м. Донецька 02.04.2012 року прийняте рішення про застосування та накладення адміністративного арешту.

Представник заявника у судовому засіданні вимоги подання підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у поданні, просив суд задовольнити вимоги подання в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився та надав письмові заяви, в яких зазначив, що підприємство згодне з поданням та признає його в повному обсязі та просить розглянути справу без участі його представника. (а.с.17,22)

Суд заслухавши пояснення представника заявника, розглянувши матеріали справи, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована проектно-монтажна компанія - 8» зареєстровано як юридична особа 03.03.2008 року за №12661020000029581 Виконавчим комітетом Донецької міської ради, ідентифікаційний код юридичної особи 35794556, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, довідка АБ №255516 з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.11,13), перебуває на податковому обліку в ДПІ у Київському районі з 04.03.2008 року за №7076, згідно довідки про взяття на облік платника податків за формою 4-ОПП від 15.10.2010 року №1217/10/29-014-20 (а.с.12).

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно п.1 ч.1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції зокрема виконують такі функції як здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів.

Згідно абз.1-2 ст.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби є, зокрема здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Відповідно до п.п.41.1.1. п.4.1 ст.41 Податкового кодексу України,- контролюючими органами є, зокрема органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Таким чином, заявник, Державна податкова інспекція у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби - є субєктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує повноваження надані йому Податковим кодексом та Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

Сторона, до якої застосовуються заходи підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, Товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована проектно-монтажна компанія - 8» - є юридичною особою.

Як вбачається із матеріалів справи, у Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована проектно-монтажна компанія - 8» існує податкова заборгованість у сумі 123966,77грн. (а.с.14)

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен повинен сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.

Керуючись п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п.п.31.1 ст.31 кодексу строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

П.30 ст.2 Бюджетного кодексу України визначено, що органи стягнення є податкові, митні та інші державні органи, яким відповідно до закону надано право стягнення до бюджету податків, зборів (обовязкових платежів) та інших надходжень.

Відповідно до п.89.8 ст.89 кодексу, орган державної податкової служби зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.

П.89.1 ст.89 Податкового кодексу України передбачено, що право податкової застави виникає у разі:

- несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

- несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

В п.89.2 ст.89 кодексу зазначено, з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

П.89.3 ст.89 Податкового кодексу передбачено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом державної податкової служби.

Відповідно до п.91.1 ст.91 кодексу, керівник органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податків податкового керуючого. Податковий керуючий повинен бути посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби. Податковий керуючий має права та обов'язки, визначені цим Кодексом.

У відповідності до вимог п.91.3 ст.91 цього кодексу, податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди органу державної податкової служби (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов'язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб. У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно.

Керуючись п.91.4 ст.91 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків, що має податковий борг, перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, такий податковий керуючий складає акт про перешкоджання платником податків виконанню таких повноважень у порядку та за формою, що встановлюються центральним органом державної податкової служби.

Відповідно до наказу ДПІ у Київському районі м. Донецька від 04.11.2011 року №1404 «Про призначення, зміну та компетенцію податкових керуючих» призначено податковим керуючим відповідача Гришко Н.І. (а.с.9).

В ході судового розгляду справи встановлено, що податковим керуючим Гришко Н.І. 02.04.2012 року здійснено вихід за юридичною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована проектно-монтажна компанія - 8» з метою складання акту опису майна для передачі у податкову заставу. Директору відповідача було запропоновано допустити податкового керуючого Гришко Н.І. до складання опису майна для передачі у податкову заставу, про що було відмовлено.

Керуючись п.91.4 ст.91 Податкового кодексу України податковим керуючим Гришко Н.І. та старшим оперуповноваженим відділу податкової міліції Шульгою Є.М. складено акт про перешкоджання платником податків виконанню повноважень податкового керуючого від 02.04.2012 року №32, в якому підтверджено факт перешкоджання виконання податковим керуючим своїх повноважень. (а.с.5)

Керуючись п.61.1 ст.61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 94.1 ст. 94 Податкового кодексу України,- адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Згідно з п.п.94.2.7 п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу.

Відповідно до п.94.4 ст.94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Пунктом 94.5 ст.94 Податкового кодексу України передбачено, що арешт майна може бути повним або умовним.

Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного органу державної податкової служби на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником органу державної податкової служби, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Керуючись п.п.94.6.1 п.94.6 ст.94 Податкового кодексу України керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна.

Так на виконання норм п.94.10 ст.94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Наведена норма Податкового кодексу України кореспондує з п.2 ч.1 ст.183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

За таких обставин, 02.04.2012 року начальник ДПІ у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби Ярошевич Д.В. розглянувши звернення заступника начальника відділу податкової міліції ДПІ у Київському районі м. Донецька (а.с.7) із усіма доданими до нього матеріалами про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована проектно-монтажна компанія - 8», вирішив застосувати умовний адміністративний арешт майна з вимогою тимчасової заборони відчуження майна, яке належить відповідачу. Зазначене рішення було отримано відповідачем.

Оскільки матеріалами справи підтверджуються обставини перешкоджання посадовими особами Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована проектно-монтажна компанія - 8» виконанню повноважень податкового органу щодо складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, суд приходить до висновку про обґрунтованість рішення начальника Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька від 02.04.2012 року про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків.

Крім того, матеріали справи містять заяву відповідача, із змісту якої вбачається, що він визнає вимоги подання у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.136 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Частиною 3 ст.136 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення у звязку з визнанням адміністративного позову ухвалюється за правилами, встановленими статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно вимог ст.112 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Крім того, суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Таким чином, суд приймає визнання подання, оскільки ці дії відповідача не суперечать закону і не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси, та приймає постанову про задоволення подання.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 1, 2, 4, 5, 6, 10, 11, 14, 15, 17, 23, 48, 58, 69-71, 79, 86, 87, 94, 98, 104, 105, 111, 112, 114, 121, 160, 161, 162, 163, 183-3, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Вимоги подання Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована проектно-монтажна компанія - 8» про підтвердження обґрунтованості застосування адміністративного арешту майна платника податків, задовольнити.

Визнати обґрунтованим рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби від 02.04.2012 року про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована проектно-монтажна компанія - 8» (83000 м. Донецьк, пр-т Визволення Донбасу, буд.8б, ідентифікаційний код юридичної особи 35794556).

Постанова суду підлягає негайному виконанню.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 04 квітня 2012 року в присутності представника заявника.

Постанова у повному обсязі складена 06 квітня 2012 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.