Рішення № 22659814, 10.04.2012, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 513/1062/12

Справа № 2/513/320/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2012року Димитровський міький суд Донецької області у складі:

головуючої судді Клепка Л.І.,

при секретарі Тіссен О.В.,

за участю позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника позивачів ОСОБА_3,

прдставника відповідача Дружбіної А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Димитров Донецької області справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська»про відшкодування моральної шкоди, спричиненої смертю на виробництві, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська»про відшкодування моральної шкоди, спричиненої смертю на виробництві.

В обґрунтування вимог зазначили, що 19 липня 2004 року о 19 годині 55 хвилин на Державному підприємстві «Вугільна компанія «Краснолиманська»в результаті вибуху метано-повітряної суміші стався груповий нещасний випадок, внаслідок якого в числі інших гірників загинув їх син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який перебував в трудових відносинах з ДП «ВК «Краснолиманська», де працював гірничим робітником підземним очисного вибою пятого розряду. Оскільки під час вибуху син перебував безпосередньо в зоні аварії, де температура сягала 800-900°С, що призвело до горіння металу та було несумісним з людським життям, його тіло не було знайдено. Рішенням Димитровського міського суду від 19.10.2004 року сина було обявлено померлим. Вказуючи на те, що передчасною та трагічною смертю сина їм спричинена значна моральна шкода, яка полягає в батьківських стражданнях, неможливості змиритися з тяжкою та безповоротньою втратою дитини, почуттях болю та відчаю, душевних переживаннях, розладі психологічного здоровя, що вимагає від них значних додаткових зусиль для організації свого звичного укладу життя, позивачі просять суд на відшкодування моральної шкоди, спричиненої їм смертю близької людини, стягнути з відповідача на користь кожного з них по 750 000 гривень.

В судовому засіданні позивачі та їх представник позовні вимоги підтримали, обгрунтовуючи їх викладеними в позовних заявах обставинами, та просили суд задовольнити їх в повному обсязі. Крім того, зазначали, що їх моральні страждання в значній мірі полягають ще й в тому, що тіло сина після ліквідації наслідків аварії так і не було знайдено, що позбавило їх можливості поховати його та приходити на могилу, щоб віддати данину памяті та батьківської любові, через що вони дотепер зазнають невимовних душевних страждань. Все це значною мірою позначилося на їх здоровї, що викликає необхідність звернення до медичних установ з метою реабілітації та його відновлення.

Представник відповідача позови не визнав, вважав, що відшкодування моральної шкоди в разі смерті застрахованої особи несе Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, а не підприємство, та, крім того, зазначав, що нещасний випадок настав не в результаті вини підприємства, а в результаті стихійного лиха, оскільки сам по собі вибух метано-повітряної суміші під землею не свідчить про вину підприємства.

Представник третьої особи відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійськ Донецької області, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, до судового засідання не зявився, надав суду заяву про розгляд справи у відсутність представника та прийняття рішення на розсуд суду.

Вислухавши пояснення та доводи сторін, дослідивши докази у справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачі є батьками ОСОБА_5, 1981 року народження, який працював на Державному підприємстві «Вугільна компанія «Краснолиманська», де 19 липня 2004року о 19 год. 55 хв. загинув при виконанні трудових обовязків, що підтверджується витягом з державного реєстру актів цивільного стану про реєстрацію народження та актом про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 №51 від 25.11.2004року (арк.спр.7-10).

Рішенням Димитровського міського суду від 19.10.2004року ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, обявлено померлим (арк.спр.13-15).

Правовідносини, які склалися між сторонами, регулюються нормами цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі непрвомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Частиною 2 зазначеної статті визначено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сімєю.

Тобто, даною нормою законодавчо передбачено право батьків на відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого.

З дослідженого судом акту про нещасний випадок вбачається, що виник він внаслідок вибуху метано-повітряної суміші, коли горноробочий очисного вибою ОСОБА_5 в числі інших робітників знаходився під землею та перебував в другій південній лаві центрального уклону пласта Л3. Згідно зазначеного акту, потерпілий знаходився в районі сполучення лави і вентиляційного штреку, де після вибуху метано-повітряної суміші температура досягала 800-900°С, що, згідно судово-медичної експертизи, було неможливо для життєдіяльності людського організму і призвело до його повного згорання. Тіло ОСОБА_5 знайдено не було (арк.спр.8-9).

Те, що в акті не зазначено винних в нещасному випадку, на що, як на одну з підстав відмови в задоволенні позову посилався представник відповідача, не позбавляє відповідальності підприємства за смерть потерпілого, оскільки відповідно до ст.153 КЗпП України відповідальність за забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладено саме на власника або уповноваженого ним органу, тому необхідність доведення умови вини роботодавця і протиправності його поведінки в даному випадку відсутня.

Не заслуговують на увагу і доводи представника відповідача про те, що обовязок відшкодування моральної шкоди в звязку зі смертю на виробництві відповідно до Закону України Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності покладено на Фонд, оскільки ці доводи суперечать нормам ч. 1 ст. 2 зазначеного Закону, згідно яких його дія поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємстві, в установі, організації і не поширюється на осіб, які мають право на відшкодування моральної шкоди в звязку зі смертю на виробництві застрахованої особи, бо такі правовідносини регулюються нормами цивільного законодавства, а саме ст.ст.1167, 1168 ЦК України. Відповідно, моральна шкода, заподіяна смертю потерпілого на виробництві, має бути стягнута саме з підприємства, з яким він перебував в трудових відносинах, в даному випадку з ДП «ВК «Краснолиманська».

Відповідно до частини 3 ст.23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх ралізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної щкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з врахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Спосіб відшкодування шкоди встановлюється законом. За загальним правилом відшкодування моральної (немайнової) шкоди зазвичай здійснюється у формі одноразової виплати грошової суми, на чому і наполягають позивачі. Визначаючи її розмір, суд керується не лише тими критеріями, які обумовлюють субєктивне сприйняття звістки про смерть близької людини гострі потрясіння, біль втрати, фізичне та душевне виснаження, порушення рівноваги, почуття відчаю та страху перед майбутнім, на які посилалися в судовому засіданні позивачі, але й тими, які характеризують їх зовнішній прояв порушення звичайного способу життя, вимушеність докладання додаткових зусиль для його організації в звязку з передчасною та непоправною втратою близької людини. При цьому суд враховує характер стосунків, що існували на час життя потерпілого, ступінь їх близькості, неможливість їх відновлення, обсяг фізичних і душевних страждань, завданих батькам передчасною смертю дитини, з життям якої вони повязували своє майбутнє, тривалість душевних страждань, а також істотність порушень їх життєвого укладу. Саме ці критерії є визначальними показниками настання моральної шкоди та її оцінки в грошовому вимірі. При цьому суд враховує і доводи позивачів про те, що неможливість здійснити обряд поховання сина, відвідувати його могилу посилює біль втрати та прояви негативного психоемоційного стану позивачів, додає важких і болісних емоцій, внутрішнього напруження, що завдає шкоди фізичному і психічному здоровю за своїми руйнівними наслідками.

Визначаючи розмір морального відшкодування в результаті смерті особи при виконанні ним трудових обовязків, суд виходить з того, що відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя та здоровя визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, тому з врахуванням безповоротності втрати близької людини вважає за необхідне розмір моральної шкоди на користь кожного з позивачів визначити в 50.000гривень, Суд вважає, що таким визначенням розміру моральної шкоди не будуть порушені принципи поміркованості, виваженості, розумності та справедливості і такий розмір моральної шкоди буде достатнім для розумного задоволення потреб батьків, втративших єдиного сина, викликаних негативними наслідками (втратами) немайнового характеру.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат у відповідності з нормами ст.88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська»на користь УДК в м.Димиитров судовий збір в розмірі 214,60грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 23, 1167, 1168 ЦК України, ст. ст. 3, 5, 7, 8, 10, 14, 57-60, 79, 88, 208-209, 212-218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська»про відшкодування моральної шкоди, спричиненої смертю на виробництві, задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», код ЄДРПОУ 31599557, на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди, завданої їм смертю сина ОСОБА_5 по 50000 (пятидесят тисяч) грн. кожному.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська»на користь держави судовий збір у розмірі 214,60грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня його оголошення. В разі, якщо особи, які приймали участь, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, вони можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені 10 квітня 2012 року.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 17 квітня 2012 року.

Суддя