Постанова № 22659608, 12.04.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

12 квітня 2012 р. Справа № 2а/0270/611/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Воробйової І.А.,

за участю:

секретаря судового засідання: Щербатюк Л.Є.

представників позивача: Фролова В.О., Нечипоренко Л.М.

представників відповідача: Богатир С.В., Грубого Л.П., Пенської О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Немирівлатінвест"

до: Державної податкової інспекції у Немирівському районі Вінницької області Державної податкової служби

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Немирівлатінвест»до Державної податкової інспекції у Немирівському районі Вінницької області про:

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 0000482301 від 5.09.2011 р. за формою «В1»;

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 0000492301 від 5.09.2011 р. за формою «Р»;

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 0000472301 від 5.09.2011 р. за формою «В4»;

- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № 0000622301 від 5.09.2011 р. за формою «В4».

Позовні вимоги мотивовані, зокрема, тим, що за наслідком проведеної перевірки та складеного акту податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначено суми податкових зобовязань. Однак, з висновками, що стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень позивач не погоджується, оскільки, на його думку, вони є поверхневими та при перевірці не взяті до ваги всі первинні документи, які підтверджують реальність здійснення операцій. В звязку з чим оскаржувані рішення є протиправним та підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 26 березня 2012 року замінено неналежного відповідача - Державну податкову інспекцію у Немирівському районі її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Немирівському районі Вінницької обласної Державної податкової служби.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовільнити, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представники відповідача проти позовних вимог заперечили, обґрунтовуючи свою позицію правомірністю прийняття оскаржуваних рішень та просили відмовити у задоволені позовних вимог. Додатково вказали на те, що податкове повідомлення-рішення № 0000472301 від 5 вересня 2011 р. є відкликаним, відтак, підстави для його скасування відсутні. Письмова позиція податкового органу міститься в матеріалах справи (т. 2, а.с.197-200, 213).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, суд встановив наступне.

З 28.07.2011 р. по 17.08.2011 р. відповідно до наказу № 155 від 27.07.2011 р. та на підставі направлення № 73 від 28.07.11 р., податковим ревізором ДПІ у Немирівському районі проведено позапланову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Немирівлатінвест»з питань достовірності нарахування сум податку на додану вартість за травень 2011 р. у розмірі 386566 грн., заявленої до відшкодування у зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість наступних (звітних) податкових періодів, за наслідком якої складено акт № 623/23/35365645 від 25.08.2011 р. (т. 1, а.с. 17-32).

З висновків акту вбачається, що перевіркою:

- підтверджено відображене ТОВ «Немирівлатінвест»у декларації за травень 2011 р. бюджетне відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість наступних (звітних) податкових періодів у сумі 326513 грн.;

- на порушення п. 200.4 ст. 200 ПК України підприємством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість наступних (звітних) податкових періодів всього в сумі 60 053 грн.;

- на порушення п. 198.1, п.198.6 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 ПК України ТОВ «Немирівлатінвест»занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 1 931 824 грн. за січень 2011 р.;

- на порушення п. 198.1, п.198.6 ст. 198 ПК України ТОВ «Немирівлатінвест»завищено відємне значення ПДВ всього в сумі 518 512 грн., в т.ч.: за лютий 2011 р. на 448 грн., за березень 2011 р. на 502647 грн., за травень 2011 р. на 15417 грн.

За результатом проведеної перевірки та складеного акту ДПІ у Немирівському районі винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000482301 від 5.09.2011 р. за формою «В1»про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 60 6053 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 1 грн.;

- № 0000492301 від 5.09.2011 р. за формою «Р»про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1 931 824 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 1 грн.;

- № 0000472301 від 5.09.2011 р. за формою «В4»про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 518 512 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 3 грн.;

Не погоджуючись з даними рішеннями товариство звернулось зі скаргою (№707 від 19.09.2011 року (т.1, а.с.45-47) до Державної податкової адміністрації у Вінницькій області.

За наслідком розгляду поданої скарги, ДПА у Вінницькій області своїм рішенням № 23882/10/25-009 від 17.11.2011 р. (т. 1 а.с.48-55) залишила без змін податкові повідомлення рішення від 5.09.2011 р. № 0000482301 та № 0000492301; скасувала податкове повідомлення рішення від 5.09.2011 р. № 0000472301 в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій у сумі 3 грн. в іншій частині залишила без змін; збільшила суму завищення відємного значення з податку на додану вартість, визначену в податковому повідомлені рішенні від 5.09.11 р. № 0000472301 на 1 329 609 грн. Одночасно зобовязана ДПІ у Немирівському районі прийняти та направити ТОВ «Немирівлатінвест»окреме податкове повідомлення-рішення на збільшену суму.

На виконання зазначеного рішення, ДПІ у Немирівському районі прийняті податкові повідомлення рішення № 0000622301 від 23.11.2011 р. за формою «В4»про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 329 609 грн. та № 0000632301 від 16 грудня 2012 року про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 518 512 грн.

Не погоджуючись з зазначеними вище рішеннями податкового органу (крім рішення № 0000632301 від 16 грудня 2012 року), позивач звернувся з даним позовом до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000472301 від 5.09.2011 р. за формою «В4»про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 518 512 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 3 грн., суд виходить з наступного.

Згідно підпункту 60.1.3, пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України (ПК України) податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Водночас, відповідно до Податкового кодексу України, Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", законів з питань зовнішньоекономічної діяльності та інших законодавчих актів, відповідно до яких органам державної податкової служби надано право визначати суму нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість розроблено Порядок направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України №985 від 22.12.2010, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 р. за № 1440/18735 (Порядок № 985).

Згідно пункту 2.3, підпункту 5.1.2 пункту 5.1 цього Порядку, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо орган державної податкової служби зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення.

У разі зменшення (збільшення) органом державної податкової служби суми бюджетного відшкодування, зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платнику податків направляються (вручаються) окремі податкові повідомлення-рішення.

Як зазначалось вище, рішенням ДПА у Вінницькій області скасовано податкове повідомлення-рішення від 5.09.2011 р.№ 0000472301 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 3 грн. та збільшено суму відємного значення з податку на додану вартість, визначену у цьому ж податковому повідомлені рішенні на 1 329 609 грн.

За таких обставин, на підставі рішення ДПА у Вінницькій області та керуючись положеннями статті 60 ПК України та нормами Порядку № 985, ДПІ у Немирівському районі прийняла нові податкові повідомлення-рішення за № 0000622301 від 23.11.2011 р. за формою «В4»про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 329 609 грн. та № 0000632301 від 16 грудня 2012 року про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 518 512 грн.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення за № 0000472301 від 5.09.2011 р. за формою «В4»про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 518 512 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 3 грн. є відкликаним. Відтак підстави для визнання його протиправним та скасування у судовому порядку відсутні, а тому у цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Оцінюючи податкове повідомлення-рішення за № 0000482301 від 5.09.2011 р. про зменшення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 60 053 грн., суд виходить з наступного.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, висновки, що стали підставою для прийняття даного рішення ґрунтуються на тому, що в ході перевірки не надано угод щодо поставки діамофоски (10:26:26) в біг-бегах (видаткова накладна № РН -0003302 від 4.05.11 р. на загальну суму 360320 грн., сума ПДВ 60053,33 грн. (т. 1, а.с.221) від ТОВ «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД»до ТОВ «Немирівлатінвест»(т. 1, а.с.26 ).

Описуючи дане порушення, перевіряючий посилається на положення статті 547 Цивільного кодексу України, відповідно до якого форма правочину щодо забезпечення виконання зобовязання, вчиняється у письмовій формі, правочин щодо забезпечення виконання зобовязання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Крім того, інспектор вказує, що «у наведених видаткових накладних», виписаних ТОВ «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД»на ТОВ «Немирівлатінвест»у відповідній графі не зазначено прізвища осіб, що отримали товар. Отже порушено Порядок заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. № 166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 р. за № 250/2054, згідно вимог якого, дані наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Враховуючи відсутність у видатковій накладній прізвища осіб, що отримали товар та описуючи норми вказаного Порядку, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податковий орган зазначає про те, що оформлені неналежним чином первинні документи не можуть бути підставою для нарахування сум податкового кредиту, а відтак, приходить до висновку про нереальність операції. Як наслідок, робить висновок, що підприємством «завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість наступних (звітних) податкових періодів всього в сумі 60 053 грн.»за травень 2011 р.

Такі доводи податкового органу судом до уваги не можуть братись, оскільки, як вбачається з видаткової накладної № РН-0003302 від 4 травня 2011 р. (т.1, а.с. 221), на ній вказано прізвище особи, що отримала товар, а саме - ОСОБА_6 за дов. № 143 від 4.05.2011р.

Крім того, суду надано договір купівлі-продажу (оптової партії товару) № 01/28-04-11 від 28.04.2011 р. укладений між ТОВ «ТД «Агроімпорт ЛТД»та ТОВ «Немирівлатінвест»про поставку діамофоси 10-26-26 в біг-бегах та карбаміду.

Наведене спростовує доводи податкового органу про зворотне.

Більш того, суд також звертає увагу на те, що стаття 546 Цивільного кодексу України визначає види забезпечення виконання зобов'язання, якими є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток. І саме таке забезпечення, відповідно до статті 547 ЦК України і повинно вчинятись у письмовій формі.

Твердження податкового органу про необхідність наявності у позивача письмового правочину щодо забезпечення виконання зобовязання є необґрунтованим та безпідставним, оскільки такого забезпечення не було, та на такому забезпеченні не формувався податковий кредит.

Таким чином, обставини, викладені у акті перевірки не знайшли свого підтвердження в ході розгляду даної справи, в звязку з чим, висновки, що стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000482301 від 5.09.2011 р. є безпідставними та необґрунтованими.

Розглядом позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення № 0000492301 від 5.09.2011 р. про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1 931 824 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 1 грн., суд встановив наступне.

Висновки податкового органу, що стали підставою для прийняття даного рішення в частині нарахування 546 720 грн. ґрунтуються на тому, що в ході проведення перевірки (згідно інформаційних баз ДПІ) встановлено, що засновником, керівником та головним бухгалтером ТОВ «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД» є одна й та ж особа (ОСОБА_7). Станом на 1.01.2011 р. на підприємстві наявні основні фонди на суму 44,8 тис. грн., що свідчить про недостатність ресурсів для ведення господарської діяльності в значних обємах. (т. 1, а.с.28).

Крім того, у акті вказано, що до перевірки представлено договір між ТОВ «Немирівлатінвест»та ТОВ «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД»№ 01/20-01-11 від 20.01.11 р. згідно умов якого перший зобовязується поставити та передати у власність останнього товар аміачна селітра в біг-бегах по 1000 кг. Виробник та відправник товару залізничним транспортом ВАТ «Рівнеазот», станція відправлення ст. Обарів, Львівська ЗД, код 359401.Загальна сума за договором становить 3 280 320 грн., в т.ч. ПДВ -546720 грн.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції та правомірності формування ТОВ «Немирівлатінвест»сум податкового кредиту по операціям з зазначеним контрагентом перевіряючим розглянуті наступні документи:

- податкова накладна №251 від 21.01.11 р. аміачна селітра в біг-бегах, загальна сума 3280320, ПДВ 546720;

- видаткові накладні: РН0000549 від 1.02.11 р. аміачна селітра в біг-бегах; РН0000629 від 4.02.11 р. аміачна селітра в біг-бегах; РН0000654 від 6.02.11 р. аміачна селітра в біг-бегах; РН0000655 від 7.02.11 р. аміачна селітра в біг-бегах; РН0001198 від 26.02.11 р. аміачна селітра в біг-бегах; РН0001314 від 4.03.11 р. аміачна селітра в біг-бегах; РН0001862 від 19.03.11 р. аміачна селітра в біг-бегах; РН0001999 від 23.03.11 р. аміачна селітра в біг-бегах; РН0002107 від 27.03.11 р. аміачна селітра в біг-бегах.;

- залізничні накладні: № 35141522 від 1.02.11 р. амонія нітрат; № 35139113 від 1.02.11 р. амонія нітрат; № 35158436 від 4.02.11 р. амонія нітрат; № 35156787 від 4.02.11 р. амонія нітрат; № 35165829 від 6.02.11 р. амонія нітрат; № 35173293 від 7.02.11 р. амонія нітрат; № 35278019 від 26.02.11 р. амонія нітрат; № 35307784 від 4.03.11 р. амонія нітрат; № 35396142 від 19.03.11 р. амонія нітрат; № 35422450 від 23.03.11 р. амонія нітрат; № 35444181 від 27.03.11 р. амонія нітрат.

Як зазначив перевіряючий, всупереч вимог Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту Украйни № 644 від 21.11.00 р. у залізничних накладних відсутні відомості стосовно точної поштової адреси Відправника (зазначено лише «м.Рівне») та не вказано код згідно ЄДРПОУ, що не дає можливості ідентифікувати останнього.

Крім того, при аналізі вище перелічених первинних документів встановлено факт невідповідності назви ТМЦ. Так у накладних і податкових накладних зазначено «аміачна селітра», тоді як залізницею перевозився «Нітрат амонію».

За таких обставин, податковий орган, посилаючись на статті 203, 215, 228 ЦК України та п. 198.1, п. 198.6 статті 198 ПК України вказує на те, що підприємством завищено суму податкового кредиту по взаємовідносинах із ТОВ «Торговий дім «Агроімпорт ЛТД»по декларації за січень 2011 р. на 546 720 грн.

У зазначеній частині позиція податкового органу, як пояснила представник відповідача, полягає у тому, що операції по продажу та поставці ТМЦ фактично не відбулись, адже відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відтак, реальність здійснення господарських відносин із ТОВ Торговий дім «Агроімпорт ЛТД»не підтверджено. Крім того, товариством не надано доказів на підтвердження перевезення залізницею саме «аміачної селітри», поставка якої і є предметом договору.

Така позиція податкового органу, на думку суду, не відповідає дійсним обставинам справи, виходячи з наступного.

По-перше, згідно довідки Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 3369/23-11/35917124 від 21.10.2011 р., складеної за результатом зустрічної звірки ТОВ «ТД Агроімпорт ЛТД»«щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Немирівлатінвест»за січень, березень-травень 2011 р.», ТОВ «ТД Агроімпорт ЛТД»реалізувало хімічні продукти ТОВ «Немирівлатінвест»та виписало податкові та видаткові накладні:

- податкова накладна № 251 від 21.01.11 р.

- видаткові накладні: РН0000549 від 1.02.11 р.; РН0000629 від 4.02.11 р.; РН0000654 від 6.02.11 р.; РН0000655 від 7.02.11 р.; РН0001198 від 26.02.11 р.; РН0001314 від 4.03.11 р.; РН0001862 від 19.03.11 р.; РН0001999 від 23.03.11 р.; РН0002107 від 27.03.11 р. (що збігається з обставинами, викладеними у акті перевірки позивача).

Далі у Довідці зазначено, що суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включені до податкових зобовязань відповідних періодів, відображені у реєстрах виданих податкових накладних та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ за перевіряємий період.

Розрахунки між субєктами господарювання проводились у безготівковій формі: 21.01.11 р. в сумі 3280320 грн., 1.03.11 р. -1872640 грн., 3.03.11 р. 1143240 грн., 28.04.11 р. -360320 грн., 27.05.11 р. 92500 грн.

Транспортування товару здійснювалось залізничним транспортом (номера вагонів, дати відвантаження, номера накладних, кількість також зазначені у довідці).

ТОВ «ТД Агроімпорт ЛТД»є посередником та імпортером. Постачальником товару є ЗАТ ВАТ «Дорогобуж», Росія згідно ВМД № 000493 від 1.03.11 р

У висновку вказаної Довідки вказано, що звіркою ТОВ «Торговий Дім «Агроімпорт ЛТД»документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ТОВ «Немирівлатінвест», їх вид, обсяг, якість та розрахунки; встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків із ТОВ «Немирівлатінвест», яка мала правові відносини з платником податків.

Перелічені у Довідці документи збігаються з тими, що бути предметом перевірки позивача.

Більш того, Довідкою підтверджено реальність здійснення господарських операцій, що ставить під сумнів висновки податкового органу, викладені у акті перевірки позивача.

По-друге, на спростування доводів податкового органу щодо недостатності ресурсів для ведення господарської діяльності на ТОВ «ТД «Агроімпорт», з тих підстав, що на підприємстві працює лише ОСОБА_7, який є засновником, керівником та головним бухгалтером, позивачем надані податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 1-4 квартали 2011 р., якими підтверджується що на ТОВ "ТД "Агроімпорт" у вказаний період працювало від 10 до 48 чоловік. Тобто трудовий ресурс все ж таки був.

По-третє, на перевезення небезпечних вантажів залізничним транспортом територією України поширюються Правила перевезення небезпечних вантажів, затверджені Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 1430 від 25.11.2008, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 26 лютого 2009 р. за №180/16196 (Правила).

У пункті 5.5 Правил зазначено, що на кожне відправлення небезпечного вантажу відправник повинен надати станції відправлення накладні (комплект перевізних документів) за формою ГУ-29-О або ГУ-29-Б, заповнені відповідно до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 N 644, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за N 863/5084. До накладної необхідно додавати відповідні дозволи і сертифікати, установлені законодавчими актами України.

Згідно пункту 3.6.1 Правил, транспортним найменуванням небезпечного вантажу є та частина позиції, що надрукована в Переліку до цих Правил прописними літерами (з урахуванням будь-яких цифр, літер грецького алфавіту, префіксів "втор-", "трет-" "м-", "н-", "о-", "п-" тощо) з додаванням технічних найменувань вантажів.

Відповідно до Переліку небезпечних вантажів, що є Додатком 3 до підпункту 2.7.1 Правил перевезення небезпечних вантажів, вказано: «Амонію нітрат (селітра аміачна)», що і зазначено у залізничних накладних, до яких також додані сертифікати якості на селітру аміачну (т.1, а.с. 148-189).

Щодо відсутності точної поштової адреси відправника на залізничних накладних, то суд враховує те, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Витрати для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обовязок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобовязання.

Така позиція викладена в інформаційному листі ВАСУ від 01.11.2011 № 1936/11/13-11, що спрямований на однакове застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України.

Також в листі зазначено, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Додатково суд зазначає, що податковим органом не вказано у акті, що первинні документи, які надані на перевірку, не взяті до уваги, як такі, що не відповідають вимогам чинного законодавства. Інших зауважень, крім зазначених вище, щодо їх оформлення не висловлено.

Відповідно до статей 1, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; певний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідачем в ході розгляду справи не доведено, що первинні бухгалтерські документи позивача, які були надані для перевірки не відповідають вимогам закону, відтак і не доведено, що правовідносини між позивачем та його контрагентом (ТОВ "ТД "Агроімпорт") є безтоварними.

Окремо суд також вказує на те, що надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Вказана позиція викладена у Інформаційному листі ВАСУ «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»від 20.07.2010 № 1112/11/13-10, що спрямований на однакове застосування адміністративними судами окремих приписів Закону України "Про податок на додану вартість".

В даному випадку, податковим органом і не встановлено і не доведено, що відомості, які містяться в наданих позивачем документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, або недійсність яких установлена судом.

Щодо нікчемності та недійсності господарської операції/правочину (в акті податковий орган посилається на ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України, однак не вказує, що саме визнано нікчемни/недійсним), то суд зазначає, що статтею 215 Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) визначено, що підставою недійсності саме правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Водночас, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого вказаною статтею міститься обовязкова ознака специфічна мета порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обовязковому доведенню.

Крім того, при кваліфікації правочину за цією статтею, має враховуватись вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобовязання повязує з наступним:

1) невідповідністю його змісту вимогам закону;

2) наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства;

3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності).

Відповідачем не надано доказів порушення позивачем при укладанні/виконанні правочину/здійснені операції по поставці товару конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання договору, як і не доведено вини позивача та наявності умислу при укладенні угоди/здійснені господарської операції.

Зважаючи на викладене, а також те, що позивачем надані всі первинні документи на підтвердження виконання умов договору № 01/20-01-11 від 20.01.11 р., як то: договір купівлі-продажу, накладні, податкові накладні, залізничні накладні, сертифікати якості, видаткові накладні - суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість посилання податкового органу на нікчемності/недійсність операції/правочину, відтак, відсутність підстав вважати, що товариством завищено податковий кредит в сумі 546720 грн.

Другою підставою для прийняття оскаржуваного рішення в частині нарахування 1385104 р. стали висновки, викладені у акті виїзної позапланової перевірки ТОВ «Немирівлатінвест»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 1.09.2010 р. по 31.12.2010 р. (акт перевірки № 90/23/35365643 від 10.03.2011 р.), які полягають у наступному.

«… 3. на порушення підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»… ТОВ «Немирівлатінвест»завищено залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 2714714 грн., в тому числі за грудень 2010 року в сумі 271474 грн.

Залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 Декларації з податку на додану вартість) за грудень 2010 року підтверджено в сумі 24103 грн.

Податкові повідомлення-рішення, винесені ДПІ у Немирівському районі на підставі акта перевірки № 0000152301 від 25.03.2011 р., № 0000162301 від 25.03.2011 р. та № 0000172301 від 25.03.2011 р. оскаржувались ТОВ «Немирівлатінвест»у адміністративному порядку.

ДПА України рішенням про результати розгляду скарги № 21643/7/25-0115 від 11.08.2011 р. залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Немирівському районі та рішення ДПА у Вінницькій області від 31.05.2011 р. № 11617/10/25-009, прийняте за розглядом первинної скарги, а скаргу без задоволення.

Таким чином, з урахуванням зазначеного акта перевірки, на порушення п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України … ТОВ «Немирівлатінвест»в січні 2011 р. завищено залишок відємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового періоду) на суму 2 714 713 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 1 385 104 грн. за січень 2011 р.».

Щодо таких висновків, то суд звертає увагу на те, що відповідно до пунктів 201.14, 201.15 статті 201 ПК України, платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу

Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п. 203.1 ст. 203 ПК України).

Отже, останнім днем подання декларації з податку на додану вартість за січень 2011 р. є 20 лютого 2011 р.

Складання відповідної декларації здійснювалось відповідно до Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 25.01.2011 р., на виконання якого в податковій декларації було відображено відповідні дані з урахуванням прийнятої відповідачем декларації за грудень 2010 р.

В березні 2011 року податковим органом проведено перевірку дотримання податкового законодавства товариством за період з 01 вересня 2010 року по 31 грудня 2010 року, за результатом якої складено акт № 90/23/35365643 від 10.03.2011 р. та прийнято податкові повідомлення-рішення від 25 березня 2011 року № 0000162301 форма "В1" на суму 147651 грн., від 25.03.2011р. № 0000172301 (форма "В4") на суму 2 714 714 грн., від 25.03.2011 р. № 0000152301 форма «Р на суму 929970 грн., які, в свою чергу, оскаржені спочатку в адміністративному порядку, пізніше-в судовому.

Відповідно до пункту 56.16 статті 56 ПК України скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Крім того, пунктом 56.18 ПК України визначено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Аналогічна норма міститься й у Порядку № 985.

Так, згідно пунктів 4.2, 4.4 4.5 вказаного Порядку, протягом процедури адміністративного оскарження сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

У разі звернення платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення за умови надходження до органу державної податкової служби ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків не пізніше настання граничного строку сплати, зазначеного в податковому повідомленні-рішенні, структурний підрозділ, який склав таке податкове повідомлення-рішення, у день отримання ухвали вносить відповідні дані до реєстру податкових повідомлень-рішень.

При цьому, сума грошового зобов'язання в той самий день виводиться з реєстру податкових повідомлень-рішень та обліковується в окремому реєстрі до дня набрання рішенням суду законної сили.

Після прийняття судом рішення по суті, яке набрало законної сили, структурний підрозділ, який склав податкове повідомлення-рішення, що оскаржувалося, в день отримання відповідного рішення органом державної податкової служби вносить інформацію про таке рішення до зазначеного в попередньому абзаці окремого реєстру та підшиває копію рішення до матеріалів перевірки або безпосередньо до справи платника податків.

Аналогічні дії здійснюються у разі оскарження платником податків рішення суду в апеляційному порядку (за умови прийняття апеляційної скарги апеляційним господарським судом до провадження).

У разі надходження до органу державної податкової служби ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків після закінчення граничного строку сплати сума грошового зобов'язання, нарахована в картці особового рахунку платника податків, підлягає виведенню з неї до окремого реєстру, де вона міститься до дня набрання судовим рішенням законної сили.

І лише після закінчення процедури адміністративного оскарження та/або судового оскарження та набрання судовим рішенням законної сили суми узгодженого грошового зобов'язання, та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість в автоматичному режимі переносяться з реєстру податкових повідомлень-рішень (окремого реєстру, передбаченого пунктом 4.4 цього розділу) до автоматизованої інформаційної облікової системи органів державної податкової служби.

Підпунктом 4.6.7 пункту 4.6 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 25.01.2011 № 41, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2011 р. за № 197/18935 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), вказано, що рядок 21.3 передбачений для відображення збільшення або зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24) за результатами камеральної чи документальної перевірки, проведеної органом державної податкової служби.

Таким чином, відображення результатів проведеної перевірки та прийняття податкових повідомлень-рішень у разі проведення процедури адміністративного чи судового оскарження здійснюється платником податку у рядку 21.3 податкової декларації з ПДВ звітного періоду, в якому закінчено процедуру такого оскарження.

Так, скориставшись своїм правом на оскарження податкових повідомлень-рішень позивач звернувся до вищестоящого органу податкової служби та пізніше до суду.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2011 р. у справі №2а/0270/3986/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Немирівлатінвест" до Державної податкової інспекції у Немирівському районі Вінницької області про скасування податкових повідомлень - рішень, залишеною без змін ухвалою апеляційної інстанції від 8.12.11 р., позов задоволено повністю, визнано протиправними й скасовано податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Немирівському районі Вінницької області від 25 березня 2011 року №0000162301 (форма В1) на суму 147651 грн., №0000152301 (форма Р) частково на суму 874386 грн., у тому числі за основним платежем на суму 699509 грн. та штрафними санкціями на суму 874386 грн. та №0000172301 (форма В4) частково на суму 2437807 грн.

За таких обставин, податковий орган безпідставно врахував результати акту попередньої перевірки платника податків під час перевірки правильності складання податкової звітності за січень 2011 р.

Визначаючись щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за № 0000622301 від 23.11.2011 р. за формою «В4»про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 329 609 грн., суд виходить з наступного.

Як зазначалось вище, вказане рішення відповідачем прийнято на виконання рішення ДПА України у Вінницькій області № 23882/10/25-009 від 12.11.2011 р., яким збільшено суму завищення відємного значення з податку на додану вартість у розмірі 1 329 609 грн.

Дане рішення мотивоване проведенням тієї ж виїзної позапланової перевірки ТОВ «Немирівлатінвест»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 1.09.2010 р. по 31.12.10 р. (акт перевірки № 90/23/35365643 від 10.03.2011 р.), якою встановлено, що на порушення підпункту 7.2.6 пункту7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»ТОВ «Немирівлатінвест»завищено залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в сумі 2714714 грн.., в т.ч. за грудень 2010 р. та винесеними за її результатом податковими повідомленнями-рішеннями, які оскаржено в адміністративному порядку та залишеними без змін рішенням вищестоящого органу податкової служби. Таким чином, з урахуванням зазначеного акту, податкова адміністрація, зазначає, що на порушення пункту 200.4 статті 200 ПК України ТОВ «Немирівлатінвест»в податковій декларації з податку на додану вартість за січень 2011 р. завищило залишок відємного значення попереднього звітного (податкового )періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового )періоду (рядок 23.2 декларації) на суму 2 714714 грн., завищило залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 декларації) на суму 1329609 грн. та занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету (рядок 27 декларації) на суму 1 931 824 грн.

З наведеного вбачається, що підстави для прийняття досліджуваного рішення ті ж самі, що й підстави для прийняття податкового повідомлення-рішення №0000492301 від 5.09.11 р. Відтак, підстави для визнання його необґрунтованим аналогічні підставам зазначеним вище при розгляді правомірності винесення рішення № №0000492301 від 5.09.11 р.

За сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що вести мову про зачищення податкових зобовязань з податку на додану вартість та завищення суми бюджетного відшкодування з цього ж податку неможливо з огляду на поверховість проведеної перевірки, без врахування та оцінки всіх первинних документів та не дослідження всіх істотних для справи обставин.

При цьому, суд зазначає, що постанови Немирівського районного суду Вінницької області від 23.11.11р. та від 21.11.11 р. у справах № 3-1705/211 р. та № 3-1701/11 про притягнення до адміністративної відповідальності головного бухгалтера та директора ТОВ «Немирівлатінвест», судом до уваги не беруться, оскільки даними судовими рішеннями встановлено лише порушення у ведені податкового обліку, а не відсутність реальності здійснених операцій, що є предметом дослідження у даній справі.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Мотивація та докази, на які посилається відповідач заперечуючи проти позову, не дають суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували доводи позивача, а встановлені у справі обставини не підтверджують позиції відповідача покладеної в основу оскаржуваних рішень.

Крім того, оскаржувані рішення не відповідають критеріям визначеним у статті 2 КАС України. Відтак, позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000482301 від 05.09.2011 року, 0000492301 від 05.09.2011 року та №0000622301 від 23.11.2011 року підлягають задоволенню.

В решті позову слід відмовити.

Враховуючи викладене, витрати пов'язані з розглядом справи, згідно положень статті 94 КАС України, відшкодовуються пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовільнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Немирівському районі від 05.09.2011 року №0000482301 за формою "В1" про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 60053 грн. та застосування штрафної санкції в розмірі 1 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Немирівському районі від 05.09.2011 року №0000492301 за формою "Р" про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1931824 грн. та застосування штрафної санкції в розмірі 1 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Немирівському районі від 23.11.2011 року №0000622301 за формою "В4" про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1329609 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Немирівлатінвест" (вул. Центральна, 3, с.Сподахи, Немирівський район, Вінницька обл., р/р 26007410226204 у КРД АТ "Райффайзен Банк Аваль", м.Київ, МФО 322904, код ЄДРПОУ 35365643) судові витрати в розмірі 1609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять грн. 50 коп.) згідно платіжного доручення № 16 від 07.02.2012 року, шляхом їх безспірного стягнення органом Державної казначейської служби України із рахунку Державної податкової інспекції у Немирівському районі Вінницької області Державної податкової служби.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

СуддяВоробйова Інна Анатоліївна