Постанова № 22659485, 21.09.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

< Список >

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 вересня 2011 р. (17:52) Справа №2а-216/11/23/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Алексєєвої Т.В., при секретарі судового засідання Лапшині В.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного підприємства Видавництво і друкарня «Таврида»

до Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя

про визнання протиправною та скасування вимоги №Ю-2132 від 07.12.2010 р.,

за участю:

від позивача - представник за довіреністю №5 від 10.01.11 р. ОСОБА_1

від відповідача: представник за довіреністю №8280/09-5 від 19.01.11 р. ОСОБА_2

Обставини справи: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з вимогами до Управління Пенсійного фонду України в м. Євпаторії АР Крим про визнання протиправною та скасування вимоги від 07.12.11 р №Ю-2132 та зобовязання відповідача привести стан лицьового рахунку відповідно до діючого законодавства.

Позов мотивовано тим, що оскаржувана вимога стосується сплати недоїмки зі страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за жовтень 2010р. та пені і фінансових санкцій за рішенням № 1032 від 13.12.07, але позивач наполягає на тому, що підприємством сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за жовтень 2010 та листопад 2010р. своєчасно та у повному обсязі, та у нього взагалі немає заборгованості по сплаті страхових внесків, всі страхові внески сплачуються підприємством своєчасно та в повному обсязі.

Стосовно рішення № 1032 від 13.12.07. позивач наполягає на тому, що між УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя та ДП Видавництво і друкарня "Таврида" укладено договір про розстрочення від 20.12.2010 року, відповідно до умов якого відповідач надає позивачу розстрочку сплати накладених (нарахованих) штрафів та пені на суму 931953,53 грн. з 20.12.2010 року до 20.06.2014 року з відстрочкою першого платежу на 90 календарних днів, в суми пені та фінансових санкцій розстрочених за Договором увійшли суми за рішеннями, які накладені (нараховані) до 01.01.09. та не скасовані, в тому числі сума за рішенням № 1032 від 13.12.07.

Позивач наполягає на тому, що заборгованість, зазначена в оскаржуваній вимозі, виникла у звязку із протиправним перерозподілом УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя за рішенням від 13.12.2007 року №1032 поточних страхових внесків, сплачених підприємством, що доведено в судовому порядку, а саме підтверджується постановою Окружного адміністративного суду АРК від 16.12.08. по справі № 2а-3197/08/08, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.07.09р.

Також, позивач в обґрунтування позовних вимог посилається і на те, що на час розгляду справи, Управлінням ПФУ було виконано рішення суду по справі № 2а-3197/08/08 та відповідно до картки особового рахунку, навіть за даними Управління ПФУ, підприємство не має заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування взагалі.

Відносно заборгованості зі сплати боргу по фінансовим санкціям та пені, між підприємством та Управлінням ПФУ підписано договір про розстрочення від 20.12.10.

Крім того, позивач в обґрунтування позовних вимог посилається і на те, що заборгованість, зазначена в оскаржуваній вимозі, виникла у звязку із протиправним перерозподілом УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя поточних страхових внесків, сплачених підприємством в період 13.11.06. по 13.04.07. в рахунок сплати фінансових санкцій та пені за рішенням № 691 від 08.06.06., що доведено в судовому порядку, а саме підтверджується Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.01.11. по справі № 2а-10525/09/1/0170.

Також позивач в обґрунтування позовних вимог посилається і на те, що на час розгляду справи, Управлінням ПФУ не було виконано рішення суду по справі № 2а-10525/09/1/0170, яке набрало законної сили 17.01.11.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що так як у підприємства ДП Видавництво і друкарня „Таврида" заборгованість зі страхових внесків виникла з 2005 року та потім постійно прирощувалась, тому відповідно до ч.5 ст.106 Закону №1058 за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій. Отже суми, що надходили від підприємства, зараховувались в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій, що виникли раніше.

Представник відповідача зазначив, що у листопаді 2010 року Управлінням ПФУ в Центральному районі м. Сімферополя виконано рішення Окружного адміністративного суду АРК №2а-3197/08/08, скасований перерозподіл страхових коштів, які надходили від підприємства у 2008 році в рахунок погашення рішення №1032 від 13.12.2007 року. В картку особового рахунку у ручному режимі внесені зміни, страхові внески підприємства зараховані за призначенням, але це тільки зменшило суму недоїмки, так як у ДП ВД „Таврида" ще до винесення даної вимоги існувала заборгованість за страховими внесками, яка виникла з 2005 року та постійно прирощувалась. Тому на 01.12.2010 року у підприємства ДП Видавництво і друкарня „Таврида" з урахуванням виконання рішення Окружного адміністративного суду АРК №2а-3197/08/8:

- на рахунку 2560870448712 сума недоїмки складає 231924,55 грн.,

- на рахунку 2560870548713 сума недоїмки складає 17134,20 грн.

Таким чином, з урахуванням виконання постанови Окружного адміністративного суду АРК по справі №2а-3197/08/08, недоїмка зі страхових внесків на 01.02.2010 року склала 249058,75 грн., тобто заборгованість все одно існувала, всупереч заяви позивача про те, що недоїмки у підприємства станом на 01.12.2010 року не було взагалі.

Крім того представник відповідача повідомив, що на даний час між підприємством - ДП Видавництво і друкарня „Таврида" та УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АРК укладений договір розстрочки на сплату фінансових санкцій та пені і картка особового рахунку набула іншого вигляду.

УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АРК наголошувало на тому, що навіть з виконанням вищевказаного рішення Окружного адміністративного суду АРК у справі №2а-3197/08/8 та укладенням договору розстрочки у підприємства все одно існувала заборгованість станом на 01.12.2010 року зі сплати страхових внесків за рахунком №2560870448712 - 231924,55 грн., за рахунком №2560870548713 - 17134,20грн., всупереч заяви позивача про те, що недоїмки у підприємства не було взагалі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Видавництво і друкарня "Таврида" є юридичною особою, зареєстрованою Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 21.08.2002 року, про що свідчить копія свідоцтва про державну реєстрацію серії А00 № 9488049 та копія довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Головного управління статистики в АРК № 05/3-6-25/381 (ідентифікаційний код 05905680) (а.с.28-29 т.1).

Судом встановлено, що ДП Видавництво і друкарня "Таврида" зареєстровано в Управлінні Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим як платник страхових внесків за реєстраційним номером 15-01-0094.

Принципи, основи та механізм функціонування системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування визначені в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.03р. №1058-IV (далі Закон № 1058) із відповідними змінами та доповненнями.

Стаття 3 Закону № 1058 визначає, що Пенсійний фонд і юридичні особи є суб'єктами системи пенсійного забезпечення в Україні.

Частина 3 ст. 15 Закону № 1058 встановлює, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків з дня їх реєстрації в територіальному органі Пенсійного фонду. Згідно п.6 ч.2 ст.17 Закону № 1058 страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

У відповідності зі ст.ст. 14, 15, 20 Закону № 1058, ДП Видавництво і друкарня «Таврида» є суб'єктом солідарної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування Страхувальником. ДП Видавництво і друкарня "Таврида", сплачуючи заробітну плату працівникам, відповідно до чинного законодавства здійснює відповідну поточну сплату обовязкових платежів по внескам на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

07.12.10 р. позивачем було винесено вимогу про сплату боргу № Ю-2132, згідно з якою станом на 01.12.2010 р. заборгованість позивача по сплаті страхових внесків склала 249058,75 грн., по сплаті фінансових санкцій 376941,61 грн., по сплаті пені 214678,19 грн. Вказану заборгованість відповідач вимагав сплатити.

Позивач, не погоджуючись з діями УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя по винесенню вимоги про сплату боргу № Ю-2132 від 07.12.10 р., звернувся до суду з вимогами про визнання протиправною та скасування вказаної вимоги..

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України). Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1.1. розділу 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року, № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.

Таким чином, Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є органом виконавчої влади та субєктом владних повноважень.

Отже, суд приходить до висновку, що зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства Окружним адміністративним судом АРК.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Згідно з п.1 ч. 1 ст. 14 Закону № 1058 страхувальниками визнаються роботодавці підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру. Частиною 1 статті 15 Закону визначено, що платниками страхових внесків є страхувальники, зазначені у статті 14 Закону.

Судом встановлено, що ДП Видавництво і друкарня "Таврида" є юридичною особою, страхувальником та платником страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Згідно ст. 1 Закону №1058 страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, яке діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування згідно цього Закону. Відповідно до п. 2 ст. 5 Закону №1058 виключно цим Законом визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, а також стягнення заборгованості за цими внесками.

Згідно з п.п. 4,6 ч. 2 ст. 17 Закону № 1058 страхувальник зобовязаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом; нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Відповідно до частини 3 статті 20 Закону № 1058 територіальні органи Пенсійного фонду мають право обчислювати страхові внески лише на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які нараховуються страхові внески.

Частиною 6 статті 20 Закону № 1058 встановлено, що страхувальники зобовязані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовий період для виду страхувальника, до якого відноситься позивач, встановлений зазначеною нормою закону один календарний місяць. Згідно із ч. 12 ст. 20 Закону № 1058 страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Відповідно до абзацу 6 частини 6 статті 20 Закону №1058, п. 5.1.6. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663 (далі Інструкція) перерахування страхових внесків здійснюється страхувальником одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці, у тому числі в безготівковій або натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг).

Частинами 2, 3 статті 106 Закону №1058 встановлено, що суми страхових внесків, своєчасно не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до частини 10 статті 20 Закону №1058 якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені Законом. Право застосування фінансових санкцій за п. 6 частини 1 статті 64 Закону №1058 надано територіальним органам Пенсійного фонду. Частиною 17 статті 106 Закону №1058 встановлено, що від імені виконавчих органів Пенсійного фонду накладати фінансові санкції мають право начальники управлінь Пенсійного фонду в районах.

Відповідно до частини 13 статті 106 Закону №1058 про нарахування пені та накладення штрафів, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду виносять рішення.

Відповідно до частини 1 статті 106 Закону №1058 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобовязані самостійно сплатити їх з нарахуванням пені в розмірах, визначених законом.

Згідно з абзацом 2 пункту 2 частини 9 статті 106 Закону №1058 одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу. Розрахунок фінансових санкцій у разі несвоєчасної сплати страхових внесків здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника, як встановлено абзацом 3 підпункту 9.3.2. пункту 9.3. Інструкції. Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем настання строку відповідного платежу, до дня його фактичної сплати страхувальником, або з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку перерахування (зарахування) відповідних сум, до дня їх фактичного перерахування (зарахування) банками та організаціями, які здійснюють виплату і доставку пенсій (п. 1 ч. 10 ст. 106 Закону 1058).

Відповідно до ч. 8 ст. 106 Закону №1058 на недоїмку нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до пп. б, вп. 8.2 Інструкції органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки у випадках: якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків; якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені. Вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.

Судом встановлено, що спірну вимогу прийнято на суму недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування у розмірі 249058,75 грн. (за рахунком № 2560870448712 у сумі 231924,55 грн., за рахунком № 2560870548713 у сумі 17134,20 грн.).

Стосовно наявності у позивача станом на час прийняття оскаржуваної вимоги недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за жовтень 2010р. у розмірі 249058,75 грн. суд зазначає наступне.

В ході судового розгляду справи судом було досліджено довідку ДП ВД «Таврида» про суми розрахунків по сплаті страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за період з листопада 2009р. по жовтень 2010р., довідку ДП ВД «Таврида» про сплату сум страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за період з листопада 2009р. по жовтень 2010р. за даними бухгалтерського обліку позивача,

Зі змісту вищенаведених документів вбачається, що позивачем було сплачено своєчасно та у повному обсязі страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за період з листопада 2009р. по жовтень 2010р., що також підтверджується платіжними документами позивача (а.с. ?)

Позивач, в обґрунтування позовних вимог посилається на незаконний перерозподіл відповідачем сплачених позивачем сум страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, а також на те, що заборгованість за рішенням УПФУ в Центральному районі м.Сімферополя від 13.12.2007 року №1032 була погашена позивачем та на час розгляду справи у підприємства взагалі немає заборгованості по страховим внескам.

З цього приводу суд зазначає наступне.

В ході судового розгляду було встановлено, що заборгованість, яка існувала за даними Управління ПФУ у підприємства станом на час винесення оскаржуваної вимоги, виникла в зв'язку з діями Управління ПФУ по самостійному перерозподілу грошових коштів підприємства, сплачених як поточні страхові внески.

Такі дії представник відповідача обґрунтовує посиланням на ч. 5 ст. 106 Закону № 1058, якою визначено право органів Пенсійного фонду за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки погашати суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення та право здійснювати зарахування поточних сум страхових внесків, сплачених страхувальником на погашення наявної недоїмки, пені та фінансових санкцій.

В той час, вказані дії були визнані в судовому порядку Окружним адміністративним судом АРК та Севастопольським апеляційним адміністративним судом протиправними (справа № 2а-3197/08/08, справа № 2а-10525/09/1/0170).

Так, постановою Окружного адміністративного суду від 16.12.08 року по справі №2а-3197/08/8 визнано протиправними дії Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АРК по самостійному перерозподілу грошових коштів ДП Видавництво і друкарня "Таврида", сплачених на оплату страхових внесків, на користь погашення заборгованості по рішенню Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АРК №1032 від 13.12.07 року після відкриття Центральним ВДВС Сімферопольського МУЮ АРК виконавчого провадження по примусовому виконанню рішення Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АРК №1032 від 13.12.07 року та в період примусового виконання цього рішення, а також визнано протиправними дії Управління Пенсійного

Фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АРК по самостійному зміненню призначення платежів та перерозподілу страхових внесків ДП Видавництво і друкарня "Таврида", на користь погашення пені та фінансових санкцій за рішенням УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АРК №1032 від 13.12.07 року, в період оскарження рішення УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АРК №1032 від 13.12.07р. у судовому порядку.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.07.09 року апеляційну скаргу УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду АРК від 16.12.08 року по справі № 2а-3197/08/8 залишено без змін.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній, господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд зазначає, що судовим рішенням № 2а-3197/08/8 в адміністративній справі, що набрало законної сили 23.07.09 року, встановлено, що відповідач мав зупинити стягнення за рішенням № 1032 саме на період судового оскарження цього рішення, а дії УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя щодо самостійного змінення призначення платежів, здійснених Державним підприємством Видавництво і друкарня "Таврида" в рахунок сплати страхових внесків, здійснення перерозподілу грошових коштів на погашення заборгованості за Рішенням Управлінням ПФУ в Центральному районі м. Сімферополя № 1032 від 13.12.07 року, яке знаходиться на примусовому виконанні у Центральному ВДВС Сімферопольського МУЮ та під час судового розгляду справи за позовом ДП Видавництво і друкарня "Таврида" про скасування рішення № 1032 від 13.12.07 року, визнані судом протиправними.

Не оспорюючи право відповідача на перерозподіл страхових внесків в звичайних умовах, суд прийшов до висновку, що УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя не мало право та відповідних повноважень по перерозподілу сплачених позивачем страхових внесків саме під час примусового виконання рішення № 1032 від 13.12.07 р. та його оскарження в суді.

Виходячи з позиції суду, викладеної у справі № 2а-3197/08/8, борг за рішенням УПФУ в Центральному районі м.Сімферополя № 1032 від 13.12.2007 року мав бути внесений до картки особового рахунку лише після його остаточного узгодження, тобто після набрання чинності постановою Господарського суду АРК по справі № 2-29/466-2007А про оскарження рішення №1032 від 13.12.2007 року (яке набрало законної сили 05.06.08 р.), де оскаржуване рішення було визнано судом законним та обґрунтованим і не було скасовано, а отже борг за рішенням № 1032 від 13.12.2007 року мав бути внесений до картки особового рахунку не раніше 05.06.2008 року. Саме з цього часу поточні платежі можуть та повинні бути перерозподілені на погашення існуючого боргу, у тому числі за рішенням № 1032 від 13.12.2007 року, і до 05.06.08р. УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя не мало право проводити ніяких дій стосовно погашення заборгованості, яка виникла на підставі рішення № 1032 від 13.12.07 р.

З матеріалів справи вбачається, що в ході розгляду даної справи, ухвалою Окружного адміністративного суду АРК від 22.09.09 р. було розяснено резолютивну частину постанови Окружного адміністративного суду АРК від 16.12.08р. по адміністративній справі №2а-3197/08/8, яка була залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.09.10 р.

Також, слід зазначити, що після набрання ухвалою Окружного адміністративного суду АРК від 22.09.09 р. про розяснення судового рішення законної сили, відповідач виконав постанову Окружного адміністративного суду АРК по справі № 2а-3197/08/8 та вніс зміни до картки особового рахунку позивача з урахуванням вищенаведеної постанови та ухвали від 22.09.09 р. про розяснення судового рішення в ручному режимі.

Результатом таких дій стала відсутність заборгованості зі сплати страхових внесків та укладення між позивачем та відповідачем договору розстрочки на сплату фінансових санкцій та пені.

Суд звертає увагу на те, що починаючи з 20.12.10. та по сьогодні, як за даними підприємства так і за даними Управління ПФУ, відповідно до картки особового рахунку, у ДП Видавництво і друкарня «Таврида» взагалі відсутня заборгованість зі сплати страхових внесків.

Крім того, суд звертає увагу на те, що в Центральному ВДВС Сімферопольського МУЮ відкрито виконавче провадження від 11.02.08. про стягнення з Підприємства (боржник) на користь Управління ПФУ (стягувач) суми за рішенням № 1032 від 13.12.07.

Відповідно до ч. 3 ст. 106 Закону України № 1058, вимога про сплату боргу є виконавчим документом. В звязку з тим, що у Центральному ВДВС СМУЮ відкрито виконавче провадження за рішенням № 1032 від 13.12.07. та ведеться примусове його виконання, Управління ПФУ не має право одночасно включати в вимогу суму боргу за рішенням № 1032, що може призвести до подвійного стягнення суми за цим рішенням.

Відповідач в своїх запереченнях зазначав, що хоча відповідачем в картку особового рахунку у ручному режимі і були внесені зміни, страхові внески підприємства зараховані за призначенням, але це тільки зменшило суму недоїмки, так як у ДП ВД „Таврида" ще до винесення оскаржуваної вимоги існувала заборгованість зі страхових внесків, яка виникла з 2005 року та постійно прирощувалась.

Тому на 01.12.2010 року у підприємства ДП ВД „Таврида" з урахуванням виконання рішення Окружного адміністративного суду АРК № 2а-3197/08/8 за рахунком №2560870448712 заборгованість складає 231924,55 грн., за рахунком №2560870548713 заборгованість складає 17134,20 грн.

Відповідач пояснив, що у звязку з тим, що на даний час виконано рішення Окружного адміністративного суду АРК у справі №2а-3197/08/8 від 16.12.2008 року та 20.12.2010 року між підприємством ДП ВД „Таврида" та УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АРК укладений договір розстрочки на сплату фінансових санкцій та пені, картка особового рахунку набула іншого вигляду, тому дослідити, як перерозподілялись страхові внески за 2010 рік і в рахунок сплати яких фінансових санкцій є не можливим.

Суд зазначає, що постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.01.11. по справі № 2а-10525/09/1/0170 визнано протиправними дії Управління Пенсійного Фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АРК по самостійному зміненню призначення платежів та перерозподілу страхових внесків ДП Видавництво і друкарня "Таврида", на користь погашення пені та фінансових санкцій за рішенням УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АРК № 691 від 08.06.06 року, в період оскарження рішення Управління ПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АРК № 691 від 08.06.06. у судовому порядку.

Виходячи з позиції суду, викладеної у справі № 2а-10525/09/1/0170, борг за рішенням УПФУ в Центральному районі м.Сімферополя № 691 від 08.06.06 року мав бути внесений до картки особового рахунку лише після його остаточного узгодження, тобто після набрання чинності відповідного судового рішення по справі про оскарження цього рішення, а саме 20.03.08.

Таким чином, до 21.07.08. (до прийняття ГС АРК Постанови по справі № 2-24/16047-2006А про стягнення з підприємства суми за рішенням № 691 від 08.06.06.) Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим перерозподілом погасило суму за рішення № 691 від 08.06.06.

Отримання Управлінням Пенсійного фонду України в Центральному районі м.Сімферополя АР Крим виконавчого листа № 2-30/12844-2006А про стягнення з підприємства суми за рішенням № 691 від 08.06.06р. у розмірі 236697,83 грн. призвело до подвійного стягнення суми за рішенням № 691 від 08.06.06р.:

- перше - перерозподілом поточних страхових внесків підприємства на користь рішення № 691;

- друге - стягнення в судовому порядку за виконавчим листом № 2-30.12844-2006А про стягнення з підприємства суми за рішенням № 691 від 08.06.06р.

Крім того, судом встановлено, що в період з 13.07.06. по 01.03.07. було відкрито виконавче провадження за рішенням № 691 від 08.06.06. та велися виконавчі дії по примусовому його виконанню. Суми стягнення підтверджуються листами Центрального ВДВС СМУЮ від 20.01.09. від 19.05.09.. від 26.05.09., 20.08.09.

Також, станом на грудень 2010р. у Центральному ВДВС СМУЮ досі відкрито виконавче провадження за виконавчим листом Господарського суду АРК від 10.10.08. про стягнення з Підприємства на користь Управління ПФУ суми за рішенням № 691 від 08.06.06. в розмірі 236697,8 грн.

Як встановлено судом та проти чого не заперечував відповідач, рішення суду по справі № 2а-10525/09/1/0170 відповідачем не виконано. Виходячи з зазначеного, суд приходить до висновку, що виконання рішення суду по справі № 2а-10525/09/1/0170 та внесення відповідних змін до картки особового рахунку підприємства призведе до суттєвих змін стосовно факту існування заборгованості зі сплати страхових внесків.

Отже, на думку суду, у разі нездійснення відповідачем протиправного перерозподілу страхових внесків підприємства, сплачених за лютий-серпень 2008р., на користь погашення рішення № 1032 від 13.12.07 р. та сплачених в період з 13.11.06. по 13.04.07. на користь погашення рішення № 691 від 08.06.06. у період оскарження відповідних рішень в судовому порядку та перебування цих же рішень на примусовому виконанні у Центральному ВДВС Сімферопольського МУЮ, за позивачем не виникла б заборгованість зі сплати страхових внесків та у відповідача не було б підстав для винесення оскаржуваної вимоги № 2132 від 07.12.10 р., так як, матеріалами справи підтверджується, що позивачем у відповідності до вимог Закону № 1058 було сплачено страхові внески за жовтень та листопад 2010р., а також за період з листопада 2009р. по листопад 2010р. саме у строки, визначені Законом та у повному розмірі.

Виходячи з зазначеного, суд приходить до висновку, що перерозподіл та зміна УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АРК призначення платежів за платіжними дорученнями на погашення заборгованості за рішеннями № 1032 від 13.12.07 року та № 691 від 08.06.06. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені, призвело до невірного перерозподілу страхових внесків, сплачених позивачем платіжними дорученнями, призначеними для сплати страхових внесків та призвело до невірного розрахунку заборгованості позивача зі сплати страхових внесків та відповідно до необґрунтованого винесення відповідачем вимоги №Ю-2132 від 07.12.10 року щодо сплати позивачем недоїмки по страховим внескам у сумі 249058,75 грн.

Крім того суд звертає увагу і на те, що відповідачем після виконання постанови Окружного адміністративного суду АРК по справі № 2а-3197/08/8, в ході судового розгляду справи надавались суперечливі письмові пояснення стосовно заборгованості у позивача зі сплати страхових внесків за певний період. Так, в запереченнях на адміністративний позов, відповідач зазначав, що в суму спірної вимоги включено заборгованість зі сплати страхових внесків за листопад 2010р. Але в розрахунку за вимогою № Ю-2132, позивач зазначає, що в спірну вимогу включено заборгованість зі сплати страхових внесків за жовтень 2010р.

Крім того, відповідач наполягав на тому, що з урахуванням виконання постанови Окружного адміністративного суду АР Крим №2а-3197/08/08, недоїмка зі сплати страхових внесків на 01.12.2010 року склала 249058,75 грн., причому відповідачем не було надано доказів, що підтверджують такі висновки та обґрунтовують зазначену суму заборгованості із зазначенням підстав та періоду її виникнення.

У той час, було встановлено, що у звязку із тим, що на даний час виконано рішення Окружного адміністративного суду АРК по справі №2а-3197/08/8 та 20.12.2010 року між підприємством ДП ВД „Таврида" та УПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АРК укладений договір розстрочки на сплату фінансових санкцій та пені і картка особового рахунку набула іншого вигляду, дослідити, як перерозподілялись страхові внески за 2010 рік і в рахунок сплати яких фінансових санкції відповідач не має можливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи суперечливу позицію відповідача стосовно наявності заборгованості зі сплати страхових внесків у позивача станом на 01.12.10 р., після виконання рішення Окружного адміністративного суду АРК по справі №2а-3197/08/8, але не виконання рішення суду по справі № 2а-10525/09/1/0170 та не надання відповідачем доказів стосовно наявності вищенаведеної заборгованості, суд вважає такі висновки відповідача не доведеними та не обґрунтованими.

Суд враховує, що рішення, дії субєкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Суд також враховує, що субєкт владних повноважень зобовязаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Отже враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що відповідачем необґрунтовано та незаконно було винесено оскаржувану вимогу № 2132 від 07.12.10 р. на суму недоїмки зі сплати страхових внесків р. у розмірі 840678,55 грн., у звязку із чим, суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог Державного підприємства Видавництво і друкарня "Таврида" у звязку із доведеністю неправомірних та необґрунтованих дій відповідача, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги повністю, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 3 гривні 40 копійок.

Під час судового засідання, яке відбулось 21.09.11 року були проголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 26.09.11року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158,160-163, 167 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати протиправною та скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим № 2132 від 07.12.10 р. року про сплату боргу у розмірі 840678,55грн. відносно Державного підприємства «Видавництво і друкарня "Таврида".

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Видавництво і друкарня "Таврида" (95040, м. Сімферополь, вул. Генерала Васильєва, 44, код ЄДРПОУ 05905680) 3,40 гривень судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя < підпис > Алексєєва Т.В.

< Текст >