Рішення № 22658563, 18.04.2012, Балаклійський районний суд Харківської області

2001/1746/2012

2/2001/383/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2012 м.Балаклія

Балаклійський районний суд Харківської області в складі головуючого суді Носова Г.С. при секретарі Стрижко Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Балаклія цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Мегабанк»до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстрації, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, на предмет іпотеки відповідно до Іпотечного договору № 22-307П\2007-з від 03.04.2007 року, яким є 1-кімнатна квартира АДРЕСА_1 та житловий будинок з надвірними будівлями, розташований в АДРЕСА_2, разом з земельними ділянками площею 0,1000 га та 0,0320 га, визнавши на яки за ним право на іпотеку, шляхом продажу від свого імені, виселення всіх мешканців, зареєстрованих у вказаних вище обєктах нерухомості, зокрема ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та зняття з реєстрації відповідача та всіх інших осіб, зареєстрованих в цій квартирі та будинку. В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що 03.04.2007 року був укладений кредитний договір № 22-307П\2007 (далі - Договір) між ВАТ «Мегабанк», правонаступником якого є ПАТ «Мегабанк»(далі - Банк), та ОСОБА_2 на умовах і положеннях якого Банк надав позичальнику грошові кошти на споживчі цілі в розмірі 300 000 грн. на строк з 03.04.2007 року до 02.04.2017 року зі сплатою 25,0% річних. На виконання умов цього договору в забезпечення виконання позичальником зобовязань за кредитним договором, між Банком та ОСОБА_2 було укладено Іпотечний договір № 22-307П\2007-з від 03.04.2007 року, предметом якого є вищевказане нерухоме майно: квартира та житловий будинок, які належать відповідачу на праві приватної власності. Оскільки мало місце неналежне виконання боржником за кредитним договором ОСОБА_2 умов кредитного договору, на її адресу неодноразово надсилались письмові вимоги щодо погашення заборгованості, які залишились без відповіді, заборгованість не погашена. В порушення прийнятих на себе зобовязань ОСОБА_2 станом на 20.03.2012 року має заборгованість за кредитом 372 545,28 грн. Посилається на право у випадку невиконання боржником своїх зобовязань за кредитним договором отримати задоволення за рахунок майна, переданого в іпотеку.

Представник позивача в судовому засіданні участі не приймав, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить розписка про одержання судової повістки, причини неявки суду не повідомив.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Перевірив матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Правочіном є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (ст.202 ЦК України).

Згідно зі ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави «Позика, кредит, банківський вклад», якщо інше не встановлено параграфом 2 «Кредит»і не випливає із суті кредитного договору. Викладене міститься у ст.1054 ЦК України.

Загальні умови виконання зобовязань передбачені ст.527 ЦК України. Згідно ст.525 цього Кодексу одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається. Якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку», іпотека це вид забезпечення виконання зобовязання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобовязання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Основне зобовязання це зобовязання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобовязання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою.

Статтею 589 ЦК України, ст.ст.7, 12, 33 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату

процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання, в тому числі й що стосується відшкодування витрат, повязаних з предявленням вимоги за основним зобовязанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки, а також збитків, завданих порушенням основного зобовязання чи умов іпотечного договору .

Статтею 35 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що у разі порушення основного зобовязання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобовязань, вимога про виконання порушеного зобовязання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч.3 ст.33 Закону України «Про іпотеку»звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що 03 квітня 2007 року між ВАТ «Мегабанк», правонаступником всіх прав і обовязків якого є ПАТ «Мегабанк»та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 22-307П/2007 (далі - Договір), згідно якого банк надав їй грошові кошти в розмірі 300 000 грн. на строк з 03.04.2007 року до 02.04.2017 року, які остання зобовязалася повернути та сплатити 18,2 % річних , згідно додаткової угоди № 4 до Договору від 28.08.2008 року 25,00 % річних .

На виконання п.2.1. зазначеного вище договору в забезпечення виконання позичальником зобовязань за кредитним договором, між ВАТ «Мегабанк»та відповідачем було укладено Іпотечний договір № 22-307П/2007-з від 03.04.2007 року (далі Іпотечний договір), предметом якого стало нерухоме майно, а саме: 1-кімнатна квартира АДРЕСА_1, яка належить відповідачу на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченому 17.09.1997 року та житловий будинок з надвірними будівлями, розташований по АДРЕСА_2, належний на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно б/н від 01.08.2005 року .

Відповідно до п.п.1.1. Іпотечного договору, останній є забезпеченням виконання боржником ОСОБА_2 зобовязань за кредитним договором.

Крім того, п.п.3.3.4. Іпотечного договору передбачено, що іпотекодержатель має право у випадку невиконання іпотекодавцем обовязків встановлених Договором вимагати дострокового виконання основного зобовязання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

В звязку з порушенням ОСОБА_2 строків виконання зобовязання їй було направлено вимоги про усунення порушення та надано тридцятиденний строк з моменту отримання якої на відновлення порушених прав банку з попередженням про звернення стягнення на заставне майно, яке є предметом іпотечного договору з метою погашення заборгованості за кредитним договором за рахунок заставленого майна у разі непогашення заборгованості у зазначений термін. Але, вимога Банку не задоволена, заборгованість за кредитним договором не погашена.

Станом на 20.03.2012 року заборгованість за Договором складає 372 545, 28 грн.

Як вбачається з матеріалів справи позивач свої договірні зобовязання за Договором виконав в повному обсязі, надавши ОСОБА_2 грошові кошти у вищевказаному розмірі, проте остання, всупереч досягнутим між сторонами домовленостям узяті на себе зобовязання належним чином не виконує та протягом тривалого часу порушує умови кредитного договору щодо погашення заборгованості за кредитом, а також сплати відсотків за користування кредитом, в звязку з чим утворилась значна кредиторська заборгованість, яка позичальником залишається непогашеною, незважаючи навіть на неодноразові письмові повідомлення банку про наявність таких порушень, вимоги про їх усунення та попередження про можливість звернення стягнення на заставлене нерухоме майно предмет іпотеки, направленої на адресу позичальника та іпотекодавця, які були отримані нею особисто.

Таким чином, є всі підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки для сплати заборгованості по Договору шляхом продажу позивачем предмета іпотеки.

Стосовно вимоги позивача про визнання за ним права на іпотеку земельних ділянок площею 0,1000 га, державний акт на право власності серія ЯД № 031001 від 12.08.2008 року та площею 0,0320 га, державний акт на право власності серія ЯД № 031002 від 12.08.2008 року, ця вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ч.4 ст.6 Закону України «Про іпотеку»якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві

власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована. Якщо ця земельна ділянка належить іншій особі та була передана іпотекодавцю в оренду (користування), після звернення стягнення на

будівлі (споруди) їх новий власник набуває права і обов'язки, які мав іпотекодавець за правочином, яким встановлено умови оренди цієї земельної ділянки (користування нею).

Відповідно до умов Іпотечного договору (п.п.6.12) протягом шести місяців з дня набрання чинності Договором іпотекодавець повинен був надати іпотекодержателю документи про право власності на земельні ділянки, на яких розташований предмет іпотеки. ОСОБА_2 державні акти про право власності на земельні ділянки (ЯД № 031001 від 12.08.2008 року площею 0,1000 га кадастровий номер 6320210100:00:033:0052 та ЯД № 031002 від 12.08.2008 року площею 0,0320 га кадастровий № 6320210100:00:033:0053) були передані в 2008 році.

Частинами 1, 2, 6 ст.120 Земельного Кодексу України визначений перехід права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду.

Вимога позивача про виселення та зняття з реєстрації всіх мешканців, зареєстрованих в 1-кімнатній квартирі АДРЕСА_1 та з жилого будинку, розташованого по АДРЕСА_2, зокрема ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та зняття з реєстрації відповідача та всіх інших осіб, зареєстрованих в цій квартирі та будинку підлягає задоволенню за наступних підстав.

Статтею 39 Закону України «Про іпотеку»передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

Закон України «Про іпотеку»не містить чіткої процедури виселення мешканців при зверненні стягнення на предмет іпотеки, зокрема спірним є питання щодо застосування ч.2 ст.39 цього Закону в контексті вимог ст.40 цього ж Закону та ч.3 ст.109 ЖК України.

Відповідно до ч.4 ст.9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з

підстав і в порядку, передбачених законом.

Частиною 2 ст.39 Закону України «Про іпотеку»одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Разом з тим, ч.1 ст.40 цього ж Закону зазначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом. У частині 2 цієї ж статті встановлено певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно

звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч.3 ст.109 ЖК України. Вимога про добровільне звільнення житлового приміщення може бути направлена разом з вимогою, передбаченою ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку».

Закон України «Про іпотеку»передбачає можливість виселення мешканців житлового будинку чи житлового приміщення в судовому порядку як під час задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, та і в подальшому, але з дотриманням обовязкової процедури письмового попередження про звільнення житлового приміщення протягом одного місяця, що є суперечливими позиціями.

Матеріали справи містять повідомлення Банку № 6 від 13.02.2012 року про порушення умов Договору та Іпотечного договору з письмовою вимогою про добровільне звільнення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги житлового приміщення, що є предметом іпотеки. Вказане повідомлення отримане ОСОБА_2 13.02.2012 року.

Таким чином, виконанні усі імперативно-диспозитивні приписи, встановлені ч.2 ст.40 Закону України «Про іпотеку»та ч.3 ст. 109 ЖК України.

Оцінюючи викладене, суд визнає позовні вимоги ПАТ «Мегабанк»обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідачем не надано достатніх заперечень проти позову і доказів, які б підтверджували незаконність вимог позивача або їх необґрунтованість.

У відповідності до ч.1 ст. 88 ЦПК України з відповідача стягується судовий збір на користь позивача.

Керуючись ст.ст.377, 526, 572,589-591,610, 611, 612, 626 ЦК України, ст.ст. 6, 7, 12, 33, 35,38,39,40 ЗУ «Про іпотеку», ч.1,2,6 ст.120,126 ЗК України, ст.ст. 209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, ст.4 Закону України «Про судовий збір»від 08.07.2011 р. № 3674-VI, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» задовольнити повністю.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 22-307П/2007 від 03.04.2007 року, станом на 20.03.2012 року в розмірі 372 545,28 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 03.04.2007 року № 22-307П/2007-з, а саме 1-кімнатної квартири АДРЕСА_1, шляхом продажу ПАТ «Мегабанк»від свого імені зазначеного предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу за ціною встановленою на підставі оцінки майна, проведеної субєктом оціночної діяльності, на рівні не нижчої за звичайну ціну на цей вид майна у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку», для чого надавши право ПАТ «Мегабанк»на отримання будь-яких документів необхідних для виконання рішення суду, в тому числі, але не виключно право на отримання витягу (на відчуження) з реєстру прав власності на 1-кімнатну квартиру АДРЕСА_1, а також всі повноваження необхідні для здійснення продажу.

Визнати за ПАТ «Мегабанк»право на іпотеку земельної ділянки площею 0,1000 га кадастровий № 6320210100:00:033:0052, державний акт на право власності ЯД № 031001 від 12.08.2008 року та земельної ділянки площею 0,0320 га кадастровий номер 6320210100:00:033:0053, державний акт на право власності ЯД № 031002 від 12.08.2008 року.

Для задоволення вимог ПАТ «Мегабанк»в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 22-307П/2007 від 03.04.2007 року, станом на 20.03.2012 року в розмірі 372 545,28 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором від 03.04.2007 року № 22-307П/2007-з, а саме: житловий будинок з надвірними будівлями літ. «А-1»житловою площею 99,8 кв.м, гараж-літня кухня літ. «Б», погріб літ. «В», гараж літ. «Г», зливна яма № 2, трубчатий колодязь № 3, вбиральня-душ № 4, ворота № 5, паркан № 6, хвіртка № 7, реєстраційний номер 11569256, який розташований по АДРЕСА_2 разом із земельною ділянкою площею 0,1000 га кадастровий № 6320210100:00:033:0052, державний акт на право власності ЯД № 031001 від 12.08.2008 року та земельною ділянкою площею 0,0320 га кадастровий номер 6320210100:00:033:0053, державний акт на право власності ЯД № 031002 від 12.08.2008 року, шляхом продажу ПАТ «Мегабанк»від свого імені зазначеного предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу за ціною встановленою на підставі оцінки майна, проведеної субєктом оціночної діяльності, на рівні не нижчої за звичайну ціну на цей вид майна у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку», для чого надавши право ПАТ «Мегабанк»на отримання будь-яких документів необхідних для виконання рішення суду, в тому числі, але не виключно право на отримання витягу (на відчуження) з реєстру прав власності на житловий будинок з надвірними будівлями літ. «А-1»житловою площею 99,8 кв.м, гараж-літня кухня літ. «Б», погріб літ. «В», гараж літ. «Г», зливна яма № 2, трубчатий колодязь № 3, вбиральня-душ № 4, ворота № 5, паркан № 6, хвіртка № 7, реєстраційний номер 11569256, який розташований по АДРЕСА_2 разом із земельною ділянкою площею 0,1000 га кадастровий № 6320210100:00:033:0052, державний акт на право власності ЯД № 031001 від 12.08.2008 року та земельною ділянкою площею 0,0320 га кадастровий номер 6320210100:00:033:0053, державний акт на право власності ЯД № 031002 від 12.08.2008 року, а також всі повноваження необхідні для здійснення продажу.

Виселити всіх мешканців, зареєстрованих у 1-кімнатній квартирі № 59, розташованої за адресою Харківська область вул.Жовтнева, 12 та з житлового будинку, розташованого за адресою Харківська область м.Балаклія вул.Зелена, 22, з урахуванням вимог ч.3 ст. 40 Закону України «Про іпотеку»та зобовязати сектор громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Балаклійського РВ ГУМВСУ в Харківській області зняти їх з реєстрації.

Стягнути з ОСОБА_2 суму сплаченого судового збору в розмірі 3 433 (три тисячі чотириста тридцять три) гривень 60 копійок на поточний рахунок 31214206700021 код за ЄРДПОУ 38059663 МФО банку 851011 одержувач платежу Управління Державної казначейської служби України у Балаклійському районі Харківської області, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській області код платежу 22030001, призначення платежу «Судовий збір».

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

СУДДЯ