Вирок № 22652827, 15.03.2012, Новоодеський районний суд Миколаївської області

15.03.2012

Справа № 1-197/2011

В И Р О К

Іменем України

15 березня 2012 року м. Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді - Ітріна М.В.,

при секретарі Андреєвої Ю.В.А., за участю прокурора Синєглазової Н.В., потерпілого ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нова Одеса кримінальну справу за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Троїцьке Новоодеського району Миколаївської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, військовозобовязаного, не судимого, розлученого, на утриманні дітей не має, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

В С Т А Н О В И В:

03 вересня 2011 року, близько о 11.30 год., підсудний ОСОБА_2, перебуваючи біля домоволодіння АДРЕСА_2, на території якого розміщено магазин «ПП ОСОБА_7», де розпивав пиво разом з ОСОБА_1 В цей час між ними, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків виникла сварка, приводом якої стала неправомірна поведінка ОСОБА_3, внаслідок якої ОСОБА_2 з метою припинення даного конфлікту, не передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, хоча повинен був та міг їх передбачати вдарив ОСОБА_1 в обличчя, від чого останній впав на вимощений бордюр з черепиці, в результаті чого отримав тілесні ушкодження у виді закритої травми органів черевної порожнини з розривом селезінки і внутрішньочеревною кровотечею, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

Підсудний ОСОБА_2 свою вину в інкримінуємому йому злочині, а саме, умисне завдання тяжких тілесних ушкоджень потерпілому як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні не визнав і суду пояснив, що за одним столиком з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 розпивав пиво. Останній був уже пяний, і почав забирати його мобільний телефон, який лежав на столі. На зауваження ОСОБА_2 залишити телефон на місці ОСОБА_3 не реагував, тоді він вдарив його долонею правої руки в обличчя і той впав, а ОСОБА_2 не допивши пиво пішов звідти. При цьому вказав, що не бив ногами ОСОБА_1 і не мав наміру заподіяти тому тяжкі тілесні ушкодження.

Встановлені судом обставини справи та вина ОСОБА_2 у заподіянні ОСОБА_1 тілесних ушкоджень з необережності, підтверджуються наступними доказами дослідженими у судовому засіданні.

Так, свідчення підсудного узгоджуються з поясненнями потерпілого ОСОБА_1, який суду показав, що дійсно 03.09.2011 р. він розпивав пиво за одним столиком з ОСОБА_2, де жартуючи взяв мобільний телефон останнього із-за чого між ними виникла сварка, в ході якої ОСОБА_2 вдарив його рукою в обличчя і він впав на бордюр. Більше підсудний його не бив.

Ці покази підтверджуються свідченням ОСОБА_4, який суду пояснив, що ОСОБА_1 почав забирати телефон ОСОБА_2 і той штовхнув рукою ОСОБА_1 в чоло, від чого останній впав на землю. Після цього ОСОБА_4 пішов з цього місця і не бачив чи бив хто ОСОБА_3.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_6 підтвердив, що пив пиво з братом ОСОБА_1 за одним столиком з ОСОБА_2 і ОСОБА_4 Випивши пиво пішов додому, а брат та вказані особи залишились. В цей же день йому стало відомо, що брата доставили до лікарні, де зробили операцію.

Свідок ОСОБА_7 суду засвідчила, що з ранку 03.09.2011 р. до її магазину неодноразово підходив ОСОБА_1 та просив у борг пиво, але вона йому відмовила. Приблизно о 11.00 год. цього ж дня вона продала ОСОБА_1 пиво за гроші, і той почав його розпивати за столиком, де вже сиділи ОСОБА_2 і ОСОБА_4. Перебуваючи у приміщенні магазину ОСОБА_7 чула, що між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 виник конфлікт, а потім коли ОСОБА_2 пішов бачила, що ОСОБА_1 сидів на землі, і біля нього нікого не було.

Наведене узгоджується з висновком судово-медичної експертизи (№ 2194 від 29.09.2011 р.), в якій зазначено, що у ОСОБА_1 виявлені ушкодження у виді закритої травми органів черевної порожнини з розривом селезінки і внутрішньою кровотечею, яке відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

При цьому зі змісту цієї експертизи видно, що існує маловірогідність отримання ОСОБА_1 цих тілесних ушкоджень внаслідок падіння на площину після надання тілу прискорення (а. с. 58).

Між тим, як встановлено у судовому засіданні, падіння потерпілого ОСОБА_1 відбулося не на площину поверхні землі, а на бордюр вимощений із черепиці гострим кутом. Медичним експертам на розгляд таке питання не ставилося, а тому мало вірогідність такого падіння ОСОБА_1 на площину з отриманням тілесного ушкодження набуває характер вірогідності.

Таким чином, дослідивши всю сукупність доказів, суд дійшов висновку про винність підсудного ОСОБА_2 у вчиненні ним злочину, передбаченого ст. 128 КК України, а саме в необережному заподіянні ОСОБА_1 тяжкого тілесного ушкодження.

Досудовим слідством підсудний ОСОБА_2 обвинувачувався у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, тобто умисному завданні тілесних ушкоджень ОСОБА_1

Приводом і підставою для обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні цього злочину були лише покази потерпілого та висновок судово медичної експертизи.

Проте, вищевикладеними обставинами, а також зміною показів у судовому засіданні самим потерпілим, таке обвинувачення в ході судового слідства не знайшло свого підтвердження, а тому суд перекваліфікував дії ОСОБА_2 з ч. 1 ст. 121 КК України на ст. 128 КК України.

При визначенні виду і міри покарання підсудному ОСОБА_2 суд враховує, характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного ним злочину, а також те, що вчинений ним злочин відноситься до категорії невеликої тяжкості.

Обставини, які помякшують та обтяжують покарання підсудному ОСОБА_2 відсутні.

Враховуючи особу підсудного ОСОБА_2, позитивну характеристику за місцем проживання, обставини при яких він скоїв злочин, вчинення злочину вперше, суд приходить до висновку, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства.

Зважаючи на те, що підсудний не працює до нього не може бути застосоване покарання у виді виправних робіт, що зазначене у санкції статті 128 КК України, отже суд вважає за необхідне застосувати більш суворе покарання у виді обмеження волі.

Що стосується цивільного позову прокурора району в інтересах Держави в особі Новоодеської районної державної адміністрації Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_2 шкоди за лікування потерпілого від злочину, то він підлягає задоволенню у повному обсязі з таких підстав.

Відповідно до ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобовязана відшкодувати витрати закладові охорони здоровя на лікування потерпілого від цього злочину.

Так, вина ОСОБА_2 у вчиненому злочині відносно завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_1 не оспорюється підсудним.

Судом встановлено, що потерпілий ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у Новоодеській районній центральній лікарні Миколаївської області з 03.09.2011 р. по 13.09.2011 р., включно, тобто 11 діб.

Відповідно до довідки Новоодеської ЦРЛ Миколаївській області (а. с. 81), вартість одного ліжко-дня у вересні 2011 р. складала 248,64 грн. Таким чином, матеріальний збиток спричинений лікувальному (медичному) закладу становить 2 735,04 грн (248,64 грн * 11 діб).

За такого ця грошова сума підлягає стягненню з ОСОБА_2 у безспірному порядку.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 128 КК України і призначити йому покарання у виді обмеження волі строком 2 (два) роки.

Згідно ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку терміном 1 (один) рік 6 (шість) місяців не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обовязки.

За правилами пунктів 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України зобовязати засудженого ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи і повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 залишити попередній підписка про невиїзд.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Новоодеської районної державної адміністрації Миколаївської області (р/ 3540002001039 в ГУДКУ Миколаївської області, код 01998294, МФО 826013) витрати на лікування потерпілого в розмірі 2 735,04 (дві тисячі сімсот тридцять пять гривень 04 коп.) гривень.

Вирок може бути оскаржено на протязі 15 діб до апеляційного суду Миколаївської області через Новоодеський районний суд.

Головуючий