Рішення № 22652046, 11.04.2012, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 1620/786/2012

Номер провадження 2/1620/356/2012

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11 квітня 2012 року

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі : головуючого судді Чернюк В.Д.,

при секретарі Міщанін Т.М.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Миргороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства „Миргородський завод продтоварів „Калинка про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

В березні 2012 року позивач звернувся в суд з цим позовом до Закритого акціонерного товариства „Миргородський завод продтоварів „Калинка, посилаючись на порушення своїх трудових прав відповідачем.

Під час перебування даної справи в провадженні суду позивач ОСОБА_1, користуючись своїми процесуальними правами, відмовився від частини заявлених ним позовних вимог щодо зміни формулювання запису в трудовій книжці про причини звільнення з роботи. Ухвалою суду від 10.04.2012 року прийнято відмову позивача від цих вимог, а справу в цій частині провадженням закрито / а.с. 46, 47 /.

В судовому засіданні позивач свій уточнений позов підтримав, просив задовольнити його і стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з роботи, який він вважає заробітком за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в сумі 5000 гривень. В своїх поясненнях стверджував, що станом на момент подачі цього позову в суд нараховану йому заробітну плату не виплачено, а згодом хоч і виплачено, проте не в повному обсязі, без врахування суми командировочних виплат. Цим йому завдано моральної шкоди, оскільки бездіяльність відповідача призвела до моральних страждань через неможливість нормального та повноцінного забезпечення сімї, сплати комунальних платежів, що потребує додаткових зусиль для організації життя. Не заперечував того факту, що після звернення в суд з даним позовом, відповідач перерахував на його картковий рахунок частину заборгованої заробітної плати в сумі понад 9000 гривень.

Представники відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які діяли на підставі відповідних довіреностей / а.с. 26, 40, 45 /, заявлений, а згодом і уточнений позов не визнали, заперечуючи проти нього з тих підстав, що всю заборговану заробітну плату позивачу виплачено, інші вимоги задоволено в позасудовому порядку, а відтак підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди немає.

Заслухавши пояснення позивача і представників відповідача, дослідивши письмові докази по справі, надані сторонами на засадах змагальності і диспозитивності та, проаналізувавши їх в сукупності, суд приходить до висновку про те, що уточнений позов підлягає до часткового задоволення з наступних обгрунтувань.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових правовідносинах з відповідачем з 11 травня 1998 року до 10 січня 2012 року, працюючи на посаді головного інженера підприємства, після чого звільнений з роботи по пункту 7 частини 1 ст. 40 КЗпП України у звязку з появою на роботі в нетверезому стані, що підтверджується змістом копії його трудової книжки / а.с. 6 8 /.

Факт звільнення позивача з роботи 10 січня 2012 року підтверджується також копією наказу голови правління відповідача № 6-к від 10.01.2012 року / а.с. 20/.

Згідно витягу із Книги обліку руху трудових книжок і вкладишів до них, після звільнення з роботи, позивач отримав належну йому трудову книжку в день звільнення, тобто, 10 січня 2012 року / а.с. 18 19 /. З вказаного часу ОСОБА_1, при відсутності позовних вимог про поновлення його на роботі, не був позбавлений права та можливості працевлаштуватися, а відтак він не перебував у вимушеному прогулі. Доказів на підтвердження перебування у вимушеному прогулі позивачем суду не надано.

Стороною відповідача визнано факт не проведення повного розрахунку з позивачем ОСОБА_1 на момент його звільнення з роботи.

Згідно до положень ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Факт перерахунку відповідачем грошових коштів на картковий рахунок позивача в установі банку саме 19 березня 2012 року, тобто в строк понад два місяці з моменту звільнення з роботи, підтверджується копією платіжного доручення № 310 від 19.03.2012 року / а.с. 21 /.

За даними установи банку, згідно відомості розподілу заробітної плати Закритого акціонерного товариства „Миргородський завод продтоварів „Калинка, саме 19.03.2012 року на картковий рахунок ОСОБА_1 зараховано 9133,48 гривни заборгованої заробітної плати, які сторона відповідача вважає тими сумами, що належать позивачу на день звільнення / а.с. 22 /.

Таким чином, на основі доказів, наданих стороною відповідача, суд приходить до висновку про те, що на порушення вимог ст. ст. 21, 116 ч. 1 КЗпП України виплата всіх сум, що належать позивачу підприємством відповідачем в день звільнення проведена не була.

За змістом ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд сприяє всебічному і повному зясуванню обставин справи: розяснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обовязки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 27 ч. 2 ЦПК України особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобовязані подати усі наявні у них докази до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться до початку розгляду справи по суті.

В супереч цих вимог закону та вимог ст. 60 ЦПК України стороною позивача суду не надано належних і допустимих доказів відносно факту наявності заборгованості по заробітній платі та її розміру, після проведення відповідачем відповідних виплат станом на 19 березня 2012 року.

При розгляді справи відповідно до положень ст. 10 ч. 4 ЦПК України судом розяснено позивачу право клопотати про призначення по справі судової бухгалтерської експертизи з метою встановлення факту наявності заборгованості по заробітній платі та її розміру, після проведення йому відповідачем відповідних виплат.

Проте від призначення та проведення такої експертизи позивач відмовився.

Відповідно до ст. 21 Закону України „Про оплату праці, ст. 43 Конституції України кожен працівник має право на заробітну плату.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За довідкою відповідача, зі змістом якої погоджується і позивач, середня заробітна плата ОСОБА_1 за два останні місяці, які передували його звільненню, становить ( 2500 гр. + 2386, 36 гр. : 2 ) 2443,18 гривень / а.с. 17 /.

Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача з роботи за період з 10 січня (день звільнення з роботи) по 19 березня 2012 року ( день перерахування коштів відповідачем на картковий рахунок позивача в установі банку) становитиме:

-з 10 січня по 10 березня 2012 розмір заробітку складає ( 2443, 18 гр. х 2 місяці ) 4886,38 гривень;

-з 11 березня по 19 березня 2012 року сплинуло 6 робочих днів;

-середній заробіток позивача за 1 робочий день в місяць складає 2443,18 гривень (середньомісячна заробітна плата позивача) : 21 робочий день у березні 2012 року = 116 гривень 34 копійки;

-середній заробіток позивача за 6 робочих днів у березні 2012 року становить: 6 днів х 116 гр. 34 коп. = 698 гривень 04 копійки;

-вся сума середнього заробітку становить 4886,38 гр. + 698,04 гр. = 5584, 42 гривни.

Оскільки, право позивача, передбачене ст. 116 ч. 1 КЗпП України відповідачем порушено і таке порушення призвело до його моральних страждань, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя та життя сімї, суд вважає обгрунтованими вимоги ОСОБА_1 по відшкодуванню завданої йому моральної шкоди. При визначенні розміру відшкодування такої шкоди враховується характер та незначну тривалість порушення права позивача, його моральні переживання з приводу порушеного права, яке в частині визнано стороною відповідача, ступінь вини відповідача, дії відповідача по погашенню наявної заборгованості. З огляду на це, суд вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, підлягають до часткового задоволення в межах доведених позовних вимог, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, в сумі 500 гривень.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 14, 60, 61, 62, 64, 88, 208, 209, 214, 215, 367 ч. 1 ЦПК України, ст. ст. 21, 116, 117, 237 1 КЗпП України, ст. 21 Закону України „Про оплату праці, суд ,-

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Миргородський завод продтоварів „Калинка (юридична адреса: 37600, Полтавська область, м. Миргород, вул. Багачанська, 2, розрахунковий рахунок 26000054525440 в ПГРУ ПАТ КБ „ПриватБанк, МФО 331014, код ЗКПО 00377041 ІПН 003770416058) на користь ОСОБА_1 в рахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи 5584 гривни 42 копійки; в рахунок відшкодування моральної шкоди 500 гривень.

Всього стягнути з відповідача на користь позивача 6084 ( шість тисяч вісімдесят чотири ) гривни 42 копійки.

В іншій частині уточнених позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Миргородський завод продтоварів „Калинка на користь держави судовий збір в сумі 429 (чотириста двадцять девять) гривень 20 копійок за двома задоволеними позовними вимогами ( підпункти 1, 6 пункту 1 ст. 4 Закону України „Про судовий збір).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України рішення суду в частині присудження працівникові виплати заробітної плати за один місяць в сумі 2443 гривни 18 копійок допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області через Миргородський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя:В. Д. Чернюк