Рішення № 22650642, 12.04.2012, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 22-ц-795/2012 Головуючий у I інстанції Ченцова С.М.

Категорія цивільна Доповідач - Позігун М. І.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2012 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіПозігуна М.І.

суддів:Губар В.С., Шемець Н.В.

при секретарі:Летуті Ю.М.

за участю:позивачів ОСОБА_5, ОСОБА_6 та представника позивачів ОСОБА_7, відповідача ОСОБА_8 та його представника ОСОБА_9, представника АТ «СК «АХА Страхування» - Дєтінкіна Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційні скарги ОСОБА_8, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 лютого 2012 року у справі за позовом ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до ОСОБА_8, АТ «СК «АХА Страхування» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

У квітні 2010 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулися з позовом до ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої їм внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача 17 жовтня 2009 року близько 23 год. по проспекту Миру м. Чернігова, та просили суд винести рішення про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_5 39 359 грн. 29 коп. матеріального збитку, 350 грн. витрат за послуги евакуатора, 98 грн. за зберігання пошкодженого автомобіля на штрафмайданчику, 550 грн. за проведення дослідження автомобіля з метою визначення розміру матеріального збитку, 28 грн. за відправлення поштової кореспонденції, по 20 000 грн. кожному на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29.12.2011 року до участі у справі в якості співвідповідача було залучено АТ «СК»АХА Страхування».

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 лютого 2012 року було встановлено наявність вини обох водіїв в ДТП, яку було визначено по 50 відсотків, а тому позовні вимоги ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до ОСОБА_8, АТ «СК»АХА Страхування» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 17 658 грн. 97 коп. матеріального збитку, 350 грн. витрат на послуги евакуатора, 98 грн. витрат за зберігання пошкодженого автомобіля на штраф майданчику та 300 грн. на відшкодування моральної шкоди, а всього на відшкодування майнової і моральної шкоди - 18 406 грн. 97 коп., а на користь ОСОБА_6 700 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Судом проведено розподіл судових витрат та стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 154 грн. 50 коп. витрат на проведення судовоавтотоварозначої експертизи та 28 грн. 52 коп. витрат на інформаційнотехнічне забезпечення розгляду справи, а на користь ОСОБА_8 витрати за проведення експертиз з ОСОБА_5 1 945 грн. 10 коп., а з ОСОБА_6 73 грн. 97 коп.

Стягнуто з ОСОБА_8 судовий збір на користь держави в сумі 198 грн. 07 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 просять рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення їх вимог в повному обсязі.

Незаконність рішення суду апелянти обґрунтовують порушенням судом норм матеріального і процесуального права, які призвели до неправильного висновку щодо наявності в ДТП і вини водія ОСОБА_6, оскільки судом не було надано належної оцінки як самим висновкам фототехнічної експертизи так і автотехнічної експертиз, які ґрунтуються на припущеннях, а також їх достатності і взаємного зв'язку в сукупності з іншими матеріалами справи.

ОСОБА_9 в своїй апеляційній скарзі також просить скасувати рішення суду та винести нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду в частині наявності його вини в ДТП фактичним обставинам справи, оскільки згідно показань свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, висновків судової автотехнічної (№ 2189-2190/11-24) та фототехнічної експертиз технічною причиною виникнення дорожньотранспортної пригоди є невідповідність дій водія ОСОБА_6 вимогам п.12.4 ПДР, який рухався зі швидкістю близько 110 км/год., при максимально дозволеній швидкості руху - 60 км/год., і саме допущені позивачем порушення правил дорожнього руху знаходяться в причинно-наслідковому звязку з дорожньо транспортною пригодою та її наслідками.

Заслухавши доповідача, учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до слідуючого висновку.

Судом встановлено, що 17.10.2009 року близько 23 год. на перехресті проспекту Миру вул. Русової в м. Чернігові при непрацюючому світлофорі сталася дорожньотранспортна пригода за участю автомобіля «Шевроле Такума», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6, який рухався по головній дорозі по проспекту Миру, та автомобіля марки ВАЗ 2107, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням відповідача ОСОБА_8, який рухався по другорядній дорозі зі сторони вул. Войкова в напрямку вул. С. Русової.

Під час ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, а пасажир ВАЗ 2107 ОСОБА_15 отримав тілесні ушкодження.

ДТП сталася під час дії полісу № ВС/9553768 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між ОСОБА_9 та ЗАТ «СК « АХА «Страхування».

Постановою інспектора з дізнання Чернігівського ВДАІ при УМВС України в Чернігівській області від 16.02.2010 року відмовлено в порушенні кримінальної справи по факту ДТП на підставі п.2 ч.1 ст. 6 КПК України.

Згідно постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 07.04.2010 року провадження в адміністративній справі щодо притягнення ОСОБА_8 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП закрито у звязку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Відносно дій ОСОБА_6 протокол про адміністративне правопорушення не складався.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд виходив із наявності вини обох водіїв в дорожньо-транспортній пригоді, оскільки за висновком суду відповідачем ОСОБА_8 допущено порушення пункту 16.11 ПДР, а позивачем ОСОБА_6 допущено порушення пунктів 12.3, 12.4 ПДР, які і знаходяться, за висновком суду, в причинно наслідковому звязку з ДТП та її наслідками.

При цьому суд визнав належними і допустимими доказами по справі висновок № 1653/11-17 фототехнічної експертизи від 18.07.2011 року та висновок судової автотехнічної експертизи 3 2189-2190/11-24 від 07.11.2011 року, а наявні в матеріалах про відмову в порушенні кримінальної справи висновки спеціалістів суд визнав неповними, оскільки, за висновком суду, вони не ґрунтуються на всебічному дослідженні обставин.

Проте, висновок суду в частині наявності вини водія ОСОБА_6 в ДТП, який рухався по головній дорозі, в звязку з перевищенням останнім швидкості руху, не ґрунтується на матеріалах справи і не відповідає вимогам закону.

Так, відповідно до ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно із п. 1 ч. ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Законодавство в деліктних зобовязаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обовязок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Проте, відхиляючи висновки спеціалістів, наявні в матеріалах про відмову в порушення кримінальної справи, як неповні, суд не взяв до уваги, що матеріали про відмову в порушенні кримінальної справи, а також матеріали адміністративної справи безпосередньо стосуються предмета доказування, та не врахував, що наявні в зазначених матеріалах висновки спеціалістів в області автотехніки були предметом дослідження не лише інспекторів з дізнання Чернігівського ВДАІ під час прийняття рішень про відмову в порушенні кримінальної справи, зокрема й при винесенні постанови 16.02.2010 року, але й під час перевірки законності зазначеної постанови судовими інстанціями.

Як вбачається з матеріалів про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом ДТП, яка мала місце 17.10.2009 року на перехресті вул. С. Русової проспект Миру м. Чернігова ЖРЗПЗ № 26103, провадження в якій розпочато 17.10.2009 року та закінчено 16.02.2010 року, 05.12.2009 року старшим інспектором з дізнання Чернігівського ВДАІ Ткаченком С.В., 31 грудня 2009 року старшим інспектором з дізнання ОСОБА_17 виносились постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, згідно яких причиною ДТП та її наслідків сталоневиконання ОСОБА_8 вимог п. 16.11 ПДР.

Зазначені постанови скасовувались прокурором для проведення додаткових перевірок.

По справі відповідно до вимог КПК України були призначені та проведені: судовоавтотехнічне дослідження, транспортнотрасологічне дослідження, після проведення яких постановою інспектора з дізнання Чернігівського ВДАІ від 16.02.2010 року знову було відмовлено в порушенні кримінальної справи; встановлено, що ДТП сталась з невиконання ОСОБА_8 вимог п. 16.1 ПДР, в силу яких на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху; прийнято рішення про притягнення ОСОБА_8 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 травня 2010 року було залишено без задоволення скаргу ОСОБА_8 на постанову інспектора з дізнання ВДАІ при УМВС України в Чернігівській області старшого лейтенанта ОСОБА_18 від 16.02.2010 року про відмову в порушенні кримінальної справи.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області від 07 червня 2010 року було залишено без задоволення апеляцію ОСОБА_8, а постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 19 травня 2010 року, про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_8 на постанову інспектора з дізнання Чернігівського ВДАІ при УМВС України в Чернігівській області від 16.02.2010 року про відмову в порушенні кримінальної справи по факту дорожньо-транспортної пригоди, було залишено без змін.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 18 березня 2010 року підставою для притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_8 стало порушення ним пунктів 1.3, 1.5, 16.11, 2.3 б ПДР, оскільки він 17.10.2009 року о 23 год., керуючи автомобілем ВАЗ 2107, при виїзді на головну дорогу пр-т. Миру з другорядної дороги не надав переваги в русі автомобілю Шевроле Такума під керуванням ОСОБА_6, що рухався по головній дорозі, в результаті чого відбулося зіткнення транспортних засобів.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 квітня 2010 року провадження у справі щодо ОСОБА_8 за ст. 124 КУпАП закрито у звязку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 ч.3 КУпАП.

Проте, суд в основу рішення поклав висновки фототехнічної і автотехнічних експертиз та не дав їм оцінки в сукупності не лише з іншими доказами, а й самим висновкам зазначених експертиз, як належних і допустимих доказів по справі з врахуванням положень ч. 4 ст. 60 ЦПК України, відповідно до яких доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, згідно висновку фототехнічної експертизи відеозапис, наданий для проведення експертизи, ймовірно, монтажу не піддавався, вирішити питання в категоричній формі про відповідність зображення автомобіля, що зафіксований у відеозапису, автомобілю Шевроле Такума неможливо в звязку з низькою якістю зображення (зображення дрібномасштабне, деталі зображення автомобілів не пророблені, встановити час руху автомобіля від початку гальмування і до зіткнення з іншим автомобілем за наданим відеозаписом неможливо).

Крім того, в дослідницькій частині експерт посилається також і на неможливість встановлення, при якому із спалахів світла відбулося зіткнення (контакт) автомобілів за наданим відеозаписом, як неможливо розрахунковим методом з достатньою точністю встановити відстані на місцевості, яку проїхав автомобіль між положеннями, зафіксованими в зображеннях 2 та 6 кадрів.

Зазначені висновки фототехнічної експерти, які грунтуются на припущеннях, було враховано і при проведенні автотехнічної експертизи, як враховано і матеріали додаткового огляду місця події щодо наявності слідів гальмування автомобіля Шевроле Такума.

Згідно ж мотивувальної частини висновку автотехнічної експертизи в рамках даного дослідження однозначно встановити експертним шляхом належність позначених на схемах до протоколів огляду місця пригоди від 18.10.09 та 19.10.09 цифрами 14, 15 слідів гальмування шинам автомобіля Шевроле Такума не вдалося можливим.

Висновок експерта щодо технічної можливості належності Шевроле Такума зазначених слідів гальмування не мотивований.

Крім того, експерт зазначає, що в наданих на дослідження матеріалах справи момент виникнення небезпечної дорожньої обстановки для водія, котрий в даній дорожній обстановці має пріоритетне (першочергове) право на проїзд перехрестя, не зазначений, визначення якого є правом органу, який призначає експертизу, а оскільки момент виникнення небезпеки для водія автомобіля Шевроле Такума судом не встановлений, відповідно вирішення поставлених питань без цього неможливе.

Відповідно до п.106.3 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень» експерт може сам дати відповідні варіанти моменту виникнення небезпеки для руху, але лише в тому випадку, коли такий момент виникнення небезпеки для руху зазначено в ухвалі суду про призначення експертизи, і з таким визначеним судом моментом виникнення небезпеки для руху не погоджується експерт, але оскільки судом взагалі не було визначено момент виникнення небезпеки для руху, то експерт не мав права самостійно визначати момент виникнення небезпеки для руху.

Згідно ж висновків спеціалістів, наявних в матеріалах про відмову в порушенні кримінальної справи, які були предметом дослідження судом:

1) сліди гальмування, що виявлені в ході додаткового огляду місця події 18.10.09 року та 19.10.09 року не могли бути утворені покришками марки „HANKOOK 185/70 R14 88Т автомобіля марки CHEVROLET моделі TACUMA р/н НОМЕР_1, тобто не відповідають їм, оскільки сліди гальмування на дорожньому покритті, що виявлені при додаткових оглядах місця події, не співпадають з конструкцією протектора покришок, встановлених на автомобілі Шевроле Такума ні за розмірними характеристиками, ні за кількістю бігових доріжок, ні за їх розташуванням в протекторі, ні за шириною бігових доріжок та канавок протектора, ні за кривизною протектору. Крім того, спеціаліст звертає увагу, що згідно технічних характеристик автомобіль марки Шевроле Такума при гальмуванні не залишає видимих слідів гальмування у вигляді суцільних слідів чорного кольору (дрібних нашарувань частинок покришок) на асфальтобетонному покритті, оскільки він обладнаний антиблокувальною системою гальм, яка не дає можливості робочій гальмівній системі блокувати колеса при гальмуванні.

2)в умовах місця події, викладених в постанові, водій автомобіля ВАЗ 2107 ОСОБА_8 повинен був діяти в відповідності п 8.7.3. «д» знаку пріоритету 2.1 «Дати дорогу» - водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що підїжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі, з урахуванням терміну «дати дорогу» - вимога до учасника дорожнього руху не продовжувати або не відновлювати рух, не здійснювати будь-яких маневрів (за винятком вимоги звільнити займану смугу руху), якщо це може примусити інших учасників дорожнього руху, які мають перевагу, змінити напрямок руху або швидкість; п.10.1 ПДР перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

ОСОБА_6 повинен був діяти у відповідності до вимог знаку пріоритету 2.3 Головна дорога та 12.3 ПДР - у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій обєктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху обїзду. Небезпека для руху зміна дорожньої обстановки ( у тому числі поява рухомого обєкта, який наближається до смуги руху транспортного засобу чи перетинає її).

Згідно мотивувальної частини висновку спеціаліста для встановлення технічної можливості водія Шеврале Такума уникнути зіткнення з автомобілем ВАЗ 2107 шляхом виконання вимог п.12.3 ПДР необхідно визначити момент виникнення небезпеки для руху та встановити параметри руху автомобілів з цього моменту, які та моменти відкриття оглядовості найбільш обєктивно встановлюються під час проведення відтворення обстановки і обставин події за встановленими методиками.

Проте, вище викладені обставини не були враховані судом, що й призвело до неправильного висновку щодо наявності достатніх доказів вини водія ОСОБА_6 в ДТП, які знаходяться в причинно наслідковому звязку з дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками.

Невиконання судом вимог ст. 212 ЦПК України, а саме надання переваги висновкам фототехнічної та автотехнічної експертиз, які ґрунтуються на припущеннях, без всебічної повної оцінки належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв'язку доказів у їх сукупності призвело до безпідставного висновку щодо наявності в діях водія ОСОБА_6 порушень правил дорожнього руху, та що перевищення останнім швидкості знаходяться в причинно-наслідковому звязку з ДТП та її наслідками, оскільки саме відповідач в порушення ПДР знаку пріоритету 2.1 «Дати дорогу» не надав дорогу транспортному засобу, що підїжджав до нерегульованого перехрестя по головній дорозі, продовжив рух після зупинки у лінії стоп в порушення п.10.1 ПДР не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, і саме зазначені дії знаходяться в причинно-наслідковому звязку з ДТП та її наслідками.

Крім того, судом встановлено, що ДТП сталася під час дії полісу № ВС/9553768 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між ОСОБА_9 та ЗАТ «СК« АХА «Страхування» з лімітом відповідальності 25 550 грн.

Відповідно до статей 22, 28 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Проте, згідно заперечень на апеляційну скаргу Страхова компанія заперечує наявність підстав для проведення виплати в звязку з відсутністю належного висновку відповідного органу щодо вини відповідача ОСОБА_8 в дорожньо-транспортній пригоді, та що страховий поліс на час ДТП не був укладений, оскільки відповідно до ч.3 ст. 18 Закону України «Про страхування» договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування, а страховий платіж за полісом зараховано на рахунок страхової компанії лише 19.10.2009 року.

Однак, як вбачається зі страхового полісу ОСОБА_8 страховий платіж було сплачено 04.10.2009 року і зазначені обставини ніким не оспорені, а тому в силу ст. 204 ЦК України даний правочин є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом і він не визнаний недійсним судом.

Сам по собі факт не притягнення винної особи до адміністративної відповідальності не може бути підставою для звільнення її від цивільної відповідальності.

За викладених обставин, суд безпідставно відмовив в задоволенні позовних вимог про стягнення з АТ «СК «АХА Страхування» матеріальної шкоди в межах ліміту відповідальності за вирахуванням 510 грн. франшизи (25 550 - 510), а саме: 24 990, оскільки згідно висновку автотехнічної експертизи № 425 від 18 жовтня 2011 року розмір шкоди становить 35 317 грн. 93 коп., що перевищує ліміт відповідальності, та яку судом обгрунтовано покладено в основу рішення, а не висновок автотоварознавчого дослідження, згідно якої розмір шкоди становить 39 359 грн. 29 коп.

Грунтується на матеріалах справи і відповідає вимогам закону віднесення до шкоди 350 грн. витрат за послуги евакуатора та 98 грн. витрат за зберігання пошкодженого автомобіля на штрафмайданчику.

Таким чином, загальний розмір матеріальної шкоди становить 35 765 грн. 93 коп. (35 317.93 +350+98), а тому 10 875 грн. 93 коп. матеріальної шкоди ( 35 765.93 - 24 990) підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_8 безпосереднього заподіювача шкоди - на користь ОСОБА_5

Суд також вірно прийшов до висновку щодо наявності підстав для відшкодування моральної шкоди в звязку з пошкодженням майна позивачів, яке їх спільною сумісною власністю, але оскільки розмір моральної шкоди судом першої інстанції визначався з врахуванням вини позивача ОСОБА_6, що не знайшло підтвердження в суді апеляційної інстанції, то розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивачів, підлягає збільшенню до 1000 грн. кожному.

З врахуванням викладеного підлягає зменшенню розмір матеріальної та моральної шкоди, стягнутої з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 з 18 406 грн. 97 коп. до 11 875 грн. 97 коп. ( 10 875.93+1000); збільшенню стягнутий з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 розмір моральної шкоди з 700 грн. до 1000 грн.

Законним і обґрунтованим є рішення суду і в частині відсутності підстав для стягнення з відповідача 550 грн. витрат за проведення автотоварознавчого дослідження, 28 грн. за відправлення поштової кореспонденції та 1 286 грн. 88 коп. на користь ОСОБА_8 за проведення автотехнічного дослідження та послуги банку.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України в звязку зі зміною апеляційним судом рішення місцевого суду, відповідно підлягає зміні рішення і в частині розподілу судових витрат, зокрема, підлягає скасуванню рішення в частині стягнення на користь ОСОБА_8 з ОСОБА_5 1945 грн. 10 коп., а з ОСОБА_6 - 73 грн. 97 коп. витрат, повязаних з проведенням експертиз; збільшенню розмір стягнутих із ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 витрат на інформаційно-технічне забезпечення з 28 грн. 52 коп. до 36 грн. 16 коп., а розмір витрат за проведення судової автотоварознавчої експертизи з 154 грн. 50 коп. до 195 грн. 84 коп., збільшенню стягнутий з ОСОБА_8 судовий збір на користь державного бюджета м. Чернігова зі 198 грн. 07 коп. до 321 грн. 90 коп.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_6, ОСОБА_8, задовольнити частково.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 лютого 2012 року скасувати в частині стягнення на користь ОСОБА_8 з ОСОБА_5 1945 грн. 10 коп., а з ОСОБА_6 - 73 грн. 97 коп. витрат, повязаних з проведенням експертиз та частково - в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до приватного акціонерного товариства „СК „АХА Страхування про відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнути з приватного акціонерного товариства „СК „АХА Страхування на користь ОСОБА_5 у відшкодування матеріальної шкоди 24 990 грн.; в часткове повернення витрат: за проведення судової автотоварознавчої експертизи - 454 грн. 15 коп. та 83 грн. 84 коп. сплачених за інформаційно технічне забезпечення розгляду справи.

Змінити рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 лютого 2012 року, зменшивши розмір матеріальної та моральної шкоди, стягнутої з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 з 18 406 грн. 97 коп. до 11 875 грн. 97 коп.; збільшивши розмір стягнутих із ОСОБА_8 на користь ОСОБА_5 витрат на інформаційно-технічне забезпечення з 28 грн. 52 коп. до 36 грн. 16 коп., а розмір витрат за проведення судової автотоварознавчої експертизи з 154 грн. 50 коп. до 195 грн. 84 коп.; збільшивши стягнутий з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 розмір моральної шкоди з 700 грн. до 1000 грн.; збільшивши стягнутий з ОСОБА_8 судовий збір на користь державного бюджета м. Чернігова зі 198 грн. 07 коп. до 321грн. 90 коп.

Стягнути з приватного акціонерного товариства „СК „АХА Страхування судовий збір в сумі 249 грн. 90 коп. на користь держави (код ЄДРПОУ 22825965, МФО 853592 ГУДК України у Чернігівській області, розрахунковий рахунок 31212206700002, код бюджетної класифікації 22030001, призначення платежу 02894496).

Стягнути з приватного акціонерного товариства „СК „АХА Страхування судовий збір в сумі 124грн.95 коп. за апеляційний розгляд справи (код ЄДРПОУ 38054398, МФО 853592 ГУДКСУ у Чернігівській області, розрахунковий рахунок 31210206780002, код бюджетної класифікації 22030001).

Стягнути з ОСОБА_8 судовий збір в сумі 107 грн. 30коп. за апеляційний розгляд справи (код ЄДРПОУ 38054398, МФО 853592 ГУДКСУ у Чернігівській області, розрахунковий рахунок 31210206780002, код бюджетної класифікації 22030001).

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає чинності негайно і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:Судді: