Рішення № 22648533, 29.03.2012, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2012 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючогоЯремка В. В.

суддів: Галичанського А.Д., Перепелюк І.Б.

секретар Цимбал-Семенчук І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 30 серпня 2011 року,

встановила:

У червні 2011 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітніх дітей.

Зазначала, що постановою судді Ленінського районного суду Чернівецької області від 22 серпня 2000 року з відповідача стягнуто аліменти на її користь на утримання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 17 серпня 2000 року до їх повноліття, але не менше 25% мінімальної заробітної плати.

У відповідача є ще одна неповнолітня дитина, непрацездатних батьків та дружини немає.

Їх діти є студентами денної форми навчання Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, а розмір її заробітної плати є недостатнім для утримання дітей.

Просила стягувати з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання повнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у твердій грошовій сумі в розмірі 1500 грн. щомісячно до досягнення ними 23-річного віку, а також стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_4 за минулий час з липня 2008 року.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці 30 серпня 2011 року позов задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_4, ОСОБА_5 у розмірі по 400 гривень на кожну дитину, щомісяця, починаючи з 6 червня 2011 року на період навчання до досягнення кожним з дітей 23 років.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції змінити, зменшивши розмір аліментів з 400 гривень на кожну дитину до 1/8 частки від його доходу на двох дітей, щомісячно.

Посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У справі встановлено, що постановою судді Ленінського районного суду Чернівецької області від 22 серпня 2000 року з відповідача стягнуто аліменти на її користь на утримання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 17 серпня 2000 року до їх повноліття, але не менше 25% мінімальної заробітної плати.

Їх діти є студентами денної форми навчання Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, а розмір заробітної плати позивачки є недостатнім для утримання дітей.

Відповідно до ч.1 ст.199 Сімейного кодексу України (далі СК України) якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Згідно зі ч.1 ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Частиною першою статті 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.2 ст. 200 СК України при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Як розяснив Пленуму Верховного Суду України у п. 20 постанови №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»від 15 травня 2006 року обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з фінансової можливості відповідача надавати матеріальну допомогу позивачці, стану здоровя та матеріального становища позивача, платника аліментів, наявності у відповідача неповнолітнього сина.

Такий висновок суду першої інстанції по суті є правильним.

У звязку з цим доводи апелянта про його неспроможність сплачувати аліменти у визначеному судом першої інстанції розмірі є необґрунтованими.

В апеляційні скарзі відповідач посилається те, що, оскільки він має постійне місце роботи, то йому відповідно до ст.200 СК України необхідно присудити аліменти у частці від заробітку.

Правила визначення розміру аліментів у частці від заробітку та у твердій грошовій сумі визначені ст. ст. 183, 184 СК України. Проте, відповідно до ст.201 СК України до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

Оскільки ст. ст. 183, 184 СК України у зазначеному переліку відсутні, то й доводи апеляційної скарги про необхідність встановити розмір аліментів саме у частці від заробітку є безпідставними.

Апелянт посилається на неврахування судом першої інстанції його сімейного стану, наявності у нього сімї, дитини, її стану здоровя, необхідності допомоги батькам.

Проте указані обставини враховано судом першої інстанції, про що зазначено у мотивованій частині рішення.

Апелянт також посилається на неврахування судом першої інстанції того факту, що з 1 серпня 2011 року його переведено до іншої підрядної організації, де його дохід є значно меншим.

Проте на період до та на час розгляду справи розмір середньої заробітної плати відповідача за останні шість місяців складає 4261 грн. 31 коп. (а.с.42), що свідчить про його спроможність щомісячно сплачувати аліменти у розмірі 800 грн. на двох дітей.

Що ж стосується довідки б/н від 20 вересня 2011 року (а.с.68), то вона видана після ухвалення оскаржуваного рішення, містить інформацію лише щодо заробітку за один місяць й не може бути свідченням неспроможності сплати відповідачем аліментів у визначеному судом першої інстанції розмірі.

У разі якщо майновий стан відповідача після ухвалення судом першої інстанції рішення погіршиться, відповідач вправі ставити питання про зменшення розміру стягуваних аліментів.

Водночас, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання сина ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що аліменти потрібно стягувати, починаючи з 6 червня 2011 року.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов їх внаслідок порушення норм матеріального права.

Це відповідно до п. 4 ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду у цій частині.

У справі встановлено, що ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.9).

Оскільки 6 червня 2011 року ОСОБА_5 ще не виповнилося 18 років, то й у суду не було підстав для стягнення аліментів на його утримання як на повнолітнього.

Тому рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивачки на утримання сина ОСОБА_5 аліментів підлягає зміні шляхом заміни в частині початкової дати стягнення аліментів з 6 червня 2011 року на 30 червня 2011 року.

У решті рішення суду першої інстанції слід залишити без змін з наведених вище мотивів.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 серпня 2011 року змінити в частині початкової дати стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання ОСОБА_5 з 6 червня 2011 року на 30 червня 2011 року.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: