Рішення № 22645648, 10.04.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" квітня 2012 р.Справа № 5017/245/2012

За позовом: Військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та в особі Військової частини А 2171;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма ветеран Збройних Сил України

про стягнення 72898,34грн.

Суддя Погребна К.Ф.

В судових засіданнях приймали участь представники:

від прокуратури: ОСОБА_1 довіреність;

ОСОБА_2. посвідчення;

від позивача (Міністерства оборони України): ОСОБА_3. довіреність;

від позивача (Військової частини А 2171): ОСОБА_3 довіреність;

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 10.04.2012р. приймали участь представники:

від прокуратури: ОСОБА_1 довіреність;

від позивача (Міністерства оборони України): ОСОБА_3. довіреність;

від позивача (Військової частини А 2171): ОСОБА_3 довіреність;

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Військовий прокурор Одеського гарнізону звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Військової частини А 2171 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма ветеран Збройних Сил України заборгованості в сумі 73940,43грн., яка складається з основного боргу в сумі 72796,17грн., індексу інфляції в розмірі 102,17 грн. та пені в сумі 1042,09грн.

Підстави звернення до суду прокурора з позовом обґрунтовані наступним. Невиконання або неналежне виконання субєктами підприємницької діяльності умов договорів, укладених з військовими частинами Міністерства оборони України, завдає шкоди економічним інтересам держави. Адже майно, закріплене за військовими частинами є державним майном, органом управління якого є Міністерство оборони України.

Статтями 20 і 36-1 Закону України „Про прокуратуру передбачено, що підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є наявність порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.01.2012р. було порушено провадження по справі №5017/245/2012.

Представник прокуратури 10.04.2012р. надав до суду письмові пояснення щодо уточненої редакції позовних вимог, відповідно яких просить суд стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі з урахуванням індексу інфляції в сумі 72898,34грн.

Відповідно до приписів ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Вищенаведена редакція позовних вимог Прокуратури, згідно з вказаними поясненнями є остаточною, у звязку з чим приймається господарським судом для розгляду по суті викладених в них вимог.

Відповідач у судове засідання не зявився, хоча був належним чином повідомлений про місце та дату засідання, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням від 22.02.2012р., відзив на позов не надав, у звязку з чим справу розглянуто у відповідності зі ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 10.04.2012р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

07.05.2003р. між Військовою часиною А 2171 (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Фірма ветеран Збройних Сил України (Орендар) був укладений договір оренди №42-с/2003/голов КЕУ..

Згідно п.1.1. договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно, що не використовується у повсякденній діяльності військової частини будівлі за генпланом №1 (технічний будинок 200,15кв.м); №5 (будинок ПЕС 177,55кв.м); №6 (казарма штаб 487,2кв.м); №7 (гараж 306,54кв.м) (надалі Майно) загальною площею 1171,44кв.м., військового містечка №203, за адресою: м. Одеса, 6-й км. Овідіопольської дороги, що знаходиться на балансі військової частини А 2171, та обліковується в КЕЧ Одеського району, вартість якого визначена згідно з Актом оцінки і становить за експертною оцінкою 420347грн.

Згідно п. 1.2.договору склад орендованого майна згідно з Актом інвентаризації (Додаток №1).

Пунктами 2.1., 2.4. договору передбачено, що Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, вказаний в Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та Акта приймання-передачі Майна (Додаток №2). Передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною в Акті оцінки, складеному за Методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Згідно акту оцінки нерухомого військового майна від 24.04.2003р. ринкова вартість нежитлових приміщень загальною площею 1171,44кв.м розташованого за адресою: м. Одеса, 6-й км. Овідіопольської дороги (військове містечко №203) складає 420347 грн.

З матеріалів справи вбачається, що за актом прийому передачі від 10.08.2003р. Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду гараж ГП №7 за адресою: м. Одеса, 6-й км. Овідіопольської дороги, побудований 1988р. військового містечка №203, загальною площею 306,54кв.м., вартістю 110048грн.; за актом прийому передачі від 11.08.2003р. Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду нежитловий технічний будинок ГП №1 за адресою: м. Одеса, 6-й км. Овідіопольської дороги, побудований 1947р. військового містечка №203, загальною площею 200,15кв.м., вартістю 71854грн.; за актами прийому передачі від 10.08.2003р. Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду нежитловий будинок ПЕС та казарми - штаба ГП №5, №6 за адресою: м. Одеса, 6-й км. Овідіопольської дороги, побудовані 1966р. та 1988р. військового містечка №203, загальною площею 177,55кв.м. та 487,2кв.м. вартістю 63740грн. та 174905грн.;

Пунктом 10.1 визначено, що цей договір діє з 07.05.2003р. троком на 15 (пятнадцять) років.

Відповідно до п. 3.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (лютий 2003р.) 3502,89грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється в порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування базової орендної плати на індекси інфляції за період з базового до першого місяця оренди.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно додаткової угоди № 1 від 01.01.2007 р. до договору оренди № 37 від 19.12.2005 р. п. 3.1. договору був викладений у новій редакції, відповідно до якої орендна плата встановлена без ПДВ за базовий та перший місяць оренди (січень 2007 року) становить 6225,21грн.

При цьому відповідно до п. 3.3 вказаного договору, орендна плата у розмірі 100% перераховується Орендарем до державного бюджету на спеціальний реєстраційний рахунок орендодавця в територіальному органі Державного казначейства щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним.

Із змісту п. 5.2 договору вбачається, що Орендар зобовязаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідач свої зобов'язання за договором оренди належним чином не виконував, оренду плату не сплачував, внаслідок чого за період з квітня 2011р. по грудень 2011р. у нього утворилася заборгованість по орендній платі в сумі 72796,17грн.

Невиконання відповідачем своїх зобовязань за договором військовий прокурор Одеського гарнізону вважає порушенням інтересів держави в особі Міністерства оборони України та в особі Військової частини А 2171, у звязку з чим звернувся до суду за захистом порушеного права та згідно уточнених позовних вимог вимагає стягнення з відповідача на користь Військової частини А 2171 заборгованість по орендній платі в сумі 72796,17грн. та інфляційні витрати в сумі 102,17грн.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин мають виконувати господарські зобов'язання належним чином у відповідності до закону, інших правових актів, договорів.

Частиною 1, 3 ст.283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Орендар зобовязаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п.п.1,2 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.3 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі вносити плату за користування приміщенням.

Згідно з ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами. Припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. При цьому, зобовязання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в розмірі 72796,17грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Відповідно ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання ( неналежне виконання).

За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок вважає його обґрунтованим та заявлена сума індексу інфляції в розмірі 102,17грн. підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведенні позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма ветеран Збройних Сил України (65028, м. Одеса, вул.. Богдана Хмельницького, 59, код 32323642) на користь Військової частини А 2171 (65036, м. Одеса, вул. Овідіопольська дорога, 8, код ЄДРПОУ 08309566) 72796 (сімдесят дві тисячі сімсот девяносто шість) грн. 17коп. заборгованості по орендній платі, 102 (сто дві) грн. 17коп.індексу інфляції.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фірма ветеран Збройних Сил України (65028, м. Одеса, вул.. Богдана Хмельницького, 59, код 32323642) на користь Державного бюджету України (отримувач: ГУ ДКСУ в Одеській області, рахунок № 31210206783008, код ЄДРПОУ 37607526, банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код класифікації: 22030001) судовий збір у розмірі 1609 ( одну тисячу шістсот девять)грн. 50коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний тектс рішення складено 17.04.2012р.

Суддя Погребна К.Ф.