Рішення № 22645331, 11.04.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 32/19/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.12 Справа № 5009/1102/12

Суддя Колодій Н.А., розглянувши матеріали

за позовом: Концерну Міські теплові мережі в особі філії концерну Міські теплові мережі Хортицького району (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; 69097, м. Запоріжжя, вул. Задніпровська, 7)

до відповідача: Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, (АДРЕСА_1)

про стягнення суми основного боргу за поставлену теплову енергію у сумі 1784,76грн., 14,13грн. 3% річних, 5,64грн. інфляційних витрат та пені в розмірі 67,75грн. загальна сума - 1922,28грн.

Суддя Колодій Н.А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_3, на підставі довіреності № 06/27 від 03.01.2012р.

від відповідача: не зявився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

23.03.2012 року Концерн «Міські теплові мережі»в особі Філії Концерну Міські теплові мережі Хортицького району звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення суми основного боргу за поставлену теплову енергію у сумі 1834,76грн., 14,13грн. 3% річних, 5,64грн. інфляційних витрат та пені в розмірі 67,75грн. загальна сума - 1922,28грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.03.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 5009/1102/12 з призначенням судового засідання на 11.04.2012р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та обєктивного розгляду і вирішення справи. Ухвала направлялась на адресу сторін в установленому законом порядку.

11.04.2012р. справу розглянуто, прийнято рішення. Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Позивач до початку судового засідання 11.04.2012 р. надав заяву, якою уточнив та зменшив розмір позовних вимог. Повідомив суду, що відповідач до звернення позивача до суду - 20.03.2012 р. погасив частину заборгованості в сумі 50,00 грн., на момент розгляду справи в суді основна заборгованість складає 1784,76 грн. Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу за поставлену теплову енергію у сумі 1784,76грн., 14,13грн. 3% річних, 5,64грн. інфляційних витрат та пені в розмірі 67,75грн. загальна сума - 1922,28грн.

Заява відповідає вимогам ст. 22, 28 ГПК України та задовольняється судом.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзиву на позов суду не надав, представник відповідача в судове засідання 11.04.2012р. за викликом не зявився. Про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з п. 26.4.7-1 Розяснення президії Вищого господарського суду України №04-5/609 від 31.05.2002р. Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких розяснень президії Вищого арбітражного суду України, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що вся відповідальність за несвоєчасне повідомлення органів реєстрації про зміну місцезнаходження покладається безпосередньо на юридичну особу, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

У позовній заяві та у судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, вказавши на існування між сторонами договірних відносин, згідно яких, позивач постачав відповідачу теплову енергію в гарячій воді, а відповідач не в повному обсязі оплатив отриману теплову енергію в гарячій воді, внаслідок чого, за останнім на час розгляду справи в суді виникла заборгованість. Заявлені вимоги позивач обґрунтовує ст. ст. 1, 49, 54, 55 ГПК України, ст. ст. 526, 527, 530, ч. 1 ст. 626, ст. 629 ч. 1 ст. 903 ЦК України, ст. ст. 193, 173, 198, 199 ГК України, ст. 19 ЗУ «Про теплопостачання», та умовами Договору № 403060 від 01.07.2007р. «Купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді».

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2007р. між позивачем Концерном Міські теплові мережі (теплопостачальна організація) та Субєктом підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 був укладений Договір № 403060 «Купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді»(далі Договір).

Згідно її. 3.2.6. Договору, Відповідач взяв зобов'язання виконати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Згідно п. 6. 7 Договору, Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру, акт приймання-передачі.

Згідно договору 6.6.2 у разі неотримання Теплопостачальною організацією підписаного акту приймання-передачі або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п.6.6.1. договору, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

Позивач, виконуючи договірні зобовязання, з квітня 2011р. по січень 2012р. (включно) поставив Відповідачу теплову енергію на суму 1784,76 грн., що підтверджується рахунками за поставлену теплову енергію за вказаний період.

Факт одержання відповідачем теплової енергії в гарячій воді доведений у судовому засіданні позивачем, підтверджений матеріалами справи (копії актів приймання-передачі теплової енергії за вказаний період містяться в матеріалах справи).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену теплову енергію в гарячій воді складає 1784,76грн., та до теперішнього часу не погашена.

Крім того, позивачем відповідачу було відправлено претензію № 264/08-73 від 05.03.2012р., з вимогою про сплату боргу, яка залишилась відповідачем без реагування та задоволення.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 1784,76 грн. основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічний припис містить ст. 526 ЦК України.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приймаючи до уваги те, що відповідач, за період часу з квітня 2011р. по січень 2012р. (включно) має заборгованість в сумі 1784,76грн., доказів її погашення не надав, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 1784,76грн., основного боргу обґрунтована та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 5,64 грн. втрат від інфляції та 14,13грн. 3 % річних за весь період порушення грошових зобовязань.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати повязані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Заявлені вимоги позивача про стягнення з відповідача 5,64 грн. втрат від інфляції та 14,13грн. 3 % річних, суд вважає обґрунтованими, вірними та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути із відповідача 67,75 грн. пені за період часу з 20.05.2011 р. по 20.02.2012 р.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з положеннями ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

В разі несплати або несвоєчасної оплати споживачем за теплову енергію, відповідно до терміну, встановленого у п. 6.3. цього договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати споживачу нараховується пені у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожний день прострочення по день фактичної оплати (п. 7.2.8. договору).

Приписами статті 223 ГК України передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України. Статтею 258 ЦК України встановлені спеціальні строки позовної давності в один рік в частині стягнення неустойки (штрафу, пені). Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано. Згідно із ст. ст. 252, 253 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Таким чином, стаття 232 Господарського Кодексу України передбачає, за який період може бути нарахована пеня, статті 252, 253 визначають загальний порядок обчислення строків, а стаття 258 ЦК України передбачає, що з позовом про стягнення неустойки (штрафу, пені) можливо звернутися в суд протягом року.

З огляду на зазначені норми права, наданий позивачем розрахунок суми пені у розмірі 67,75 грн. суд вважає обґрунтованим, вірним та виконаним з дотриманням вказаних норм права та умов договору, тому судом задовольняться вимога позивача щодо стягнення пені у розмірі 67,75 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи зменшення позовних вимог позивачем, позовні вимоги задовольняються частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, (адреса згідно договору: АДРЕСА_3; адреса згідно паспорту: АДРЕСА_2; адреса згідно свідоцтва про реєстр. СПД: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Концерну «Міські теплові мережі»(69091 м. Запоріжжя, бул. Гвардійський 137, п/р 26004045320001 в АКБ «Індустріалбанк», МФО 313849, ЄДРПОУ 32121458) 1784 (одна тисяча сімсот вісімдесят чотири) грн. 76 коп. основного боргу, 14 (чотирнадцять) грн. 13коп. 3% річних, інфляційних втрат в сумі 5 (пять) грн. 64 коп., пені в розмірі 67 (шістдесят сім) 75 коп. та державного мита 1609 (одна тисяча шістсот девять) грн. 50 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.А. Колодій

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Повне рішення підписано 13.04.2012р.