Ухвала суду № 22645195, 11.04.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

У Х В А Л А

11.04.12 р. Справа № 20/190

Господарський суд Донецької області у складі судді Шилової О.М.

розглянув матеріали

заяви Комунального підприємства по теплопостачанню Горлівської міської ради „Вуглик, м.Горлівка

про розстрочку виконання рішення у справі №20/190 від 16.08.2010р. строком на двадцять років

у справі

за позовом Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України, м.Київ, в особі Донецької філії Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України, м.Донецьк

до Комунального підприємства по теплопостачанню Горлівської міської ради „Вуглик, м.Горлівка

про про стягнення 15045701,20грн., з яких 13568239,10грн. сума заборгованості за спожитий природний газ, 895068,47грн. сума пені, 451796,45грн. сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, 130597,18грн. сума 3% річних

за участю представників сторін:

від позивача (стягувача): ОСОБА_1 за дов. №192/10 від 29.03.2012р.

від відповідача (заявника): не зявився.

До господарського суду Донецької області звернулась Дочірня компанія Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України, м.Київ, в особі Донецької філії Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України, м.Донецьк з позовом до Комунального підприємства по теплопостачанню Горлівської міської ради „Вуглик, м.Горлівка про стягнення 15045701,20грн., з яких 13568239,10грн. сума заборгованості за спожитий природний газ, 895068,47грн. сума пені, 451796,45грн. сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, 130597,18грн. сума 3% річних.

Рішенням господарського суду Донецької області від 16.08.2010р. у справі №20/190 позовні вимоги Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України, м.Київ в особі Донецької філії Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України, м.Донецьк до Комунального підприємства по теплопостачанню Горлівської міської ради „Вуглик, м.Горлівка задоволені частково, а саме: зменшено розмір стягуваної пені до 760808,19 та стягнуто з Комунального підприємства по теплопостачанню Горлівської міської ради „Вуглик, м.Горлівка суму заборгованості за спожитий природний газ 12877659,43грн., суму пені 760808,19грн., суму інфляції 451796,45грн., суму 3% річних 130597,18грн., 25500грн. держмита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Провадження у справі щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 690579,67грн. припинено.

01.09.2010р. на виконання рішення був виданий наказ.

29.03.2012р. через канцелярію господарського суду Донецької області від Комунального підприємства по теплопостачанню Горлівської міської ради „Вуглик, м.Горлівка надійшла заява про розстрочку виконання рішення від 16.08.2010р. у справі №20/190 строком на двадцять років.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 29.03.2012р. у звязку з обранням судді Донця О.Є. суддею Донецького апеляційного господарського суду справу №20/190 передано на повторний автоматичний розподіл.

В результаті автоматичного розподілу справи №20/190 для розгляду заяви про розстрочку виконання рішення призначено суддю Шилову О.М.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 02.04.2012р. розгляд заяви призначено на 11.04.2012р. о 14-20год.

Заявник (відповідач) у судове засідання не зявився.

Стягувач (позивач) у судове засідання зявився, надав суду заперечення №308/03 від 09.04.2012р., в яких просить суд відмовити у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення.

Розглянувши заяву про розстрочку виконання рішення від 16.08.2010р. у справі №20/190 строком на двадцять років та додані до неї документи, заслухавши заперечення стягувача, господарський суд встановив наступне.

В обґрунтування вимог про розстрочку виконання рішення у справі №20/190 від 16.08.2010р. заявник посилається на приписи пунктів 2.1.1., 2.2., 2.6. статті 2 Закону України «Про деякі питання заборгованості за спожитий газ та електричну енергію» №3319-VI від 12.05.2011р. (далі Закон №3319-VI) та приписи абзацу першого пункту 10.1. статті 10 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" №2711-IV від 23.06.2005р. (далі Закон №2711-IV).

До заяви додає: 1) копію акту звіряння заборгованості за природний газ, спожитий у 2010 році, станом на 04.06.2011р. та не погашеної на 12.12.2011р.; 2) копію акту про наявність та обсяг заборгованості з пені, штрафних та фінансових санкцій, які нараховані на заборгованість за спожитий природний газ у період з 01.01.1997р. по 01.01.2011р., що не погашена станом на 20.09.2011р.; 3) копію листа №74-10299 від 12.12.2011р. на імя директора ДФ ДК «Газ України» з клопотанням про надання згоди на проведення реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ та пропозицією укласти відповідний договір згідно пункту 10.1. статті 10 Закону №2711-IV.

Стягувач у запереченнях №308/03 від 09.04.2012р. просить суд відмовити у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення з огляду на наступне.

Дочірня компанія «Газ України НАК «Нафтогаз України» є підприємством державної форми власності і має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, оскільки виконує функції по забезпеченню природним газом всіх категорій споживачів України, а отже, невиконання відповідачем у даній справі своїх договірних зобовязань тягне за собою негативні наслідки не лише для позивача, зокрема:

- відсутність коштів у ДК «Газ України» призведе до неможливості придбати природний газ для забезпечення потреб всіх споживачів в межах України;

- несплата коштів за отриманий природний газ тягне порушення умов міждержавних угод, відсутність належного поповнення доходної частини бюджету України і, відповідно, зростання соціальної напруги в суспільстві.

Стягувач вважає посилання Відповідача на важкий фінансовий стан не підтвердженим документально, оскільки жодного документального обґрунтування про реальний стан заборгованості до заяви про розстрочку виконання рішення не надано. Крім того, зазначає: важке фінансове становище утворилось внаслідок власної господарської діяльності відповідача, а не в силу обєктивних обставин, які унеможливили виконання договірних зобовязань та рішень суду.

Надавши правову оцінку доводам заявника, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення суду від 16.08.2010р. у справі №20/190 строком на двадцять років з огляду на наступне.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України.

Згідно зі статтею 115 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обовязковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони господарський суд у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може розстрочити виконання рішення.

Таким чином, підставою для розстрочки виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання щодо розстрочки виконання рішення, суд повинен обєктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу. У той же час господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Положеннями статей 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Вказані докази повинні містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об'єктивної істини.

Чинним господарсько-процесуальним законодавством не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами, встановленими статтею 43 ГПК України.

Законами №3319-VI та №2711-IV, на які заявник посилається в обґрунтування своїх вимог, передбачено таке.

Відповідно до п.2.1.1. статті 2 Закону №3319-VI на умовах, визначених цим Законом, підлягає списанню заборгованість за природний газ підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, яка обліковувалась станом на 1 січня 2010 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом (тобто на 04.06.2011р.). Пунктом 2.2. статті 2 Закону №3319-VI передбачено списання заборгованості (у тому числі встановленої судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, на заборгованість за природний газ, спожитий ними у період з 1 січня 1997року по 1 січня 2011року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом. Відповідно до п.2.6. Закону №3319-VI підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, реструктуризують заборгованість за природний газ, яка утворилася станом на 1 січня 2011 року і не сплачена на дату набрання чинності цим Законом, відповідно до чинного законодавства.

Згідно з абзацом першим пункту 10.1. статті 10 Закону №2711-IV державним і комунальним підприємствам, які відносяться до підприємств паливно-енергетичного комплексу та внесені до Реєстру, дозволяється без отримання додаткових погоджень з державними органами, уповноваженими управляти зазначеними підприємствами, за взаємною згодою, провести реструктуризацію кредиторської та/або дебіторської заборгованостей терміном до двадцяти років з дати укладення відповідних договорів про реструктуризацію заборгованості з відстрочкою погашення заборгованості до двох років дії таких договорів та сплатою протягом наступних років щомісячно рівними частками.

Таким чином, Закон №3319-VI дозволяє реструктуризувати заборгованість за природний газ відповідно до чинного законодавства. Чинним законодавством, а саме Законом №2711-IV, державним і комунальним підприємствам дозволяється за взаємною згодою провести реструктуризацію кредиторської та/або дебіторської заборгованостей терміном до двадцяти років шляхом укладення відповідних договорів про реструктуризацію заборгованості за умови, що такі підприємства відносяться до підприємств паливно-енергетичного комплексу та внесені до відповідного Реєстру.

У вказаних Законах не міститься визначення поняття «реструктуризація заборгованості».

Юридична енциклопедія визначає реструктуризацію заборгованості як оптимізацію структури заборгованості (Юридична енциклопедія: в 6 т./Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. К.: «Укр.енцикл.», 1998 Т.5: ПС. 2003. 736с. С.299.).

В той час як відповідно до Розяснень Вищого арбітражного суду №02-5/333 від 12.09.1996р. "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" розстрочка виконання рішення суду означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі та з визначенням строків виконання кожної частки.

Суд наголошує, що реструктуризація заборгованості, як зазначено у п.10.1 Закону №2711-IV та в листі заявника №74-10299 від 12.12.2011р., проводиться за взаємною згодою шляхом укладення відповідного договору, тобто є правом (а не обовязком) державних і комунальних підприємств. Для укладення договору про реструктуризацію заборгованості саме на підставі п.10.1 Закону №2711-IV тобто терміном до двадцяти років з дати укладення відповідних договорів про реструктуризацію заборгованості з відстрочкою погашення заборгованості до двох років дії таких договорів та сплатою протягом наступних років щомісячно рівними частками сторони такого договору мають відноситись до підприємств паливно-енергетичного комплексу та бути внесеними до відповідного Реєстру.

Розстрочка виконання рішення суду згідно з приписами ч.1 ст.121 ГПК України є правом (а не обовязком) суду і здійснюється шляхом винесення судом вмотивованої ухвали, яка може бути оскаржена у встановленому порядку (ч.3 ст.121 ГПК України).

З вищенаведеного вбачається, що «реструктуризація заборгованості» та «розстрочка виконання рішення суду» не є тотожними поняттями.

Згідно п.1.6 ст.1 Закону №2711-IV, Реєстр підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості автоматизована комп'ютерна база даних, призначена для накопичення, систематизації і зберігання відомостей про підприємства паливно-енергетичного комплексу, які прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості, а також для видачі відповідних документів, які підтверджують участь підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості, визначеної цим Законом, і забезпечення інформацією користувачів Реєстру.

Судом встановлено, що у матеріалах справи №20/190 та у матеріалах заяви про розстрочку виконання рішення відсутні належні докази внесення відповідача до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу. Таким чином, відповідач не довів наявності у нього права на укладення договору про реструктуризацію заборгованості на підставі приписів п.10.1 Закону №2711-IV.

Що ж до розстрочки виконання рішення суду, то підставою для її застосування не може бути передбачене законом право на реструктуризацію заборгованості, оскільки таке право є пільгою, а не винятковим випадком, про який йдеться в ч.1 ст.121 ГПК України.

З огляду на вищевикладене, суд відхиляє доводи заявника в цій частині як безпідставні.

Суд зазначає, що до заяви про розстрочку виконання рішення не надано жодного доказу на підтвердження наявності обставин, що ускладнюють виконання відповідачем рішення або роблять його неможливим, та їхньої винятковості.

Враховуючи вищевикладене, а також матеріальні інтереси обох сторін та той факт, що незадовільний фінансовий стан відповідача не є винятковою обставиною, яку може бути протиставлено матеріальному інтересу позивача у справі, що полягає у отриманні стягнутих рішенням суду грошових коштів за переданий відповідачу природний газ, суд дійшов висновку, що заява про розстрочення виконання рішення господарського суду Донецької області від 16.08.2010р. у справі №20/190 строком на двадцять років підлягає залишенню без задоволення.

За таких обставин, керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст. 33, 34, 43, 86, 115, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Заяву Комунального підприємства по теплопостачанню Горлівської міської ради „Вуглик, м.Горлівка про розстрочку виконання рішення від 16.08.2010р. у справі №20/190 строком на двадцять років залишити без задоволення.

Суддя Шилова О.М.