Рішення № 22645107, 17.04.2012, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.04.12р.Справа № 14/5005/1167/2012

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", 69035, м.Запоріжжя, вул. Діагональна, 11

до відповідача-1 Державного підприємства "Придніпровська залізниця", 49602, м.Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 108

відповідача-2 Публічного акціонерного товариства "Ясинівський коксохімічний завод", 86110, Донецька обл., м.Макіївка, вул. 50 років утворення СРСР, буд. 5

про стягнення 3343,16 грн.

Суддя Панна С.П.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1. - юрисконсульт, довіреність № 18-227 від 26.12.2011р

Від відповідача-1 ОСОБА_2.- провідний юрисконсульт за довіреністю № 80 від 01.01.12р

Від відповідача-2 не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" та Публічного акціонерного товариства "Ясинівський коксохімічний завод" про стягнення шкоди в сумі 3343,16 грн., судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення п. п. 52, 129 Статуту залізниць України, згідно комерційного акту № 019633/903 позивачем було отримано вантаж, при переважуванні якого виявлено недостачу в кількості 2320 кг, вартість якої позивач і просить суд стягнути з відповідача.

Відповідач-1 позовні вимоги не визнає (відзив на позовну заяву від 09.12.2012 року) посилаючись на те, що у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів, щодо запобігання видуванню або просипанню вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів. Таки заходи розробляються відправником окремо для кожного виду вантажу (п 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу).

Відповідач-2 позовні вимоги не визнає (відзив на позовну заяву № 2119/14 від 27.03.2012 року) посилаючись на те, що недостача коксового горішка виникла через втрату вантажу на шляху прямування. У відповідності до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниця забезпечує збереження вантажу на шляху проходження і на залізничних станціях.

Відповідача-2 було своєчасно і належним чином повідомлено про місце, час і дату розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення №8611000537410.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у справі оголошувались вступна та резолютивна частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача та представника відповідача-1, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Справа, згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядається за наявними в ній матеріалами.

23.12.2010 року між Відкритим акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів", як постачальником, та Відкритим акціонерним товариством "Запорізький завод феросплавів", як покупцем, було укладено договір поставки № 1007466 згідно п. 1.1 якого, постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця коксову продукцію, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити вказану продукцію, асортимент, кількість, строки поставки і ціна якої зазначені у специфікаціях до даного договору, які є його невід'ємними частинами.

Як встановлено матеріалами справи, 26.10.2011 року на адресу позивача за залізничною накладною № 50486364 зі станції відправлення Кринична Донецької залізниці на станцію Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці прибув вагон № 67172809 з вантажем коксового горішку (а. с. 13).

Платіжним дорученням № 174421 від 30.12.2010 року позивачем постачальнику перераховано 71000000 грн.

Відповідно до зазначеної залізничної накладної вантажовідправником коксового горішку є ПАТ "Ясинівський коксохімічний завод" (відповідач-2).

Зазначений вагон був виданий позивачу згідно зі ст. 52, 129 Статуту залізниць України зі складанням комерційного акту № 019633/903 від 27.10.2011 року, в якій зафіксовані ознаки незбережного перевезення, такі як порушення маркування, виїмка вантажу та недостача у розмірі 2320 кг.

При складанні комерційного акту № 019633/903 від 27.10.2011 року при візуальному огляді вантажу в вагоні № 67172809 було виявлено наступне: за документом значиться вага тари 21500 кг, нетто 43400 кг. Фактично у вагоні виявлено вага брутто 62580 кг, тара з документу 21500 кг, нетто 41080 кг, що менше ваги зазначеної в документі на 2320 кг. В комерційному відношенні навантаження у вагоні вище рівнів бортів 30 см, шапкоподібна з природними скосами к торцевим та продольним стінкам вагону. Вантаж маркований вапняком шляхом розпилювання. Справа над 1-7 люками порушено маркування, наявна виїмка розміром 900х120х60 см. В технічному відношенні вагон справний, двері цільнометалеві, люки закриті, течія вантажу відсутня. При повторному переважуванні вагону комісією в тому ж складі результат не змінився (а. с. 14).

Пунктом 2 ст. 308 Господарського кодексу України передбачено, що відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Відповідно до ст. 314 Господарського кодексу України, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (п. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України).

У разі пошкодження вантажу внаслідок неправильного розміщення та кріплення, відповідальність покладається на відправника, доки він не докаже вину залізниці (п. 3.8 розяснення Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 року № 04-5/601).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов цього Кодексу або інших актів цивільного законодавства.

Залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству (ст. 110 Статуту залізниць України).

Згідно зі ст. 31 Статуту залізниць України, яка передбачає, що залізниця зобов'язана надавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а в необхідних випадках - продезінфіковані вагони і контейнери.

Як встановлено матеріалами справи, відповідач-1 прийняв спірний вагон без будь-яких зауважень з його сторони відносно повноти його завантаження, наявності течі і технічного стану вагону, тобто ДП "Придніпровська залізниця" не застосувала у відношенні спірного вагону такий правовий засіб, як відмова в прийнятті вагону, який недовантажений до технічних норм або повного вміщення, або вимоги здійснення дозавантаження вагону, оскільки для цього існували правові підстави, що свідчить про те, що вагон був завантажений до повного вміщення.

З наявних матеріалів справи пошкоджень спірного вагону не виявлено, тобто вина відповідача-2 відсутня.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.

Згідно з ч. 2 ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження)прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Позовні вимоги позивача підтверджені належними доказами та підлягають задоволенню щодо стягнення з відповідача-1 завданої шкоди в сумі 3343,16 грн., підстави щодо стягнення шкоди з відповідача-2 відсутні.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача-1.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 110, 113, 114 Статуту залізниць України, ст. ст. 307, 308, 314 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 599, 909, 924 Цивільного кодексу України, ст. ст. 12, 23 Закону України "Про залізничний транспорт", ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49602, м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 108, р/р 26036000002003 в Дніпропетровській філії АБ "ЕкспресБанк", МФО 306964, код ЄДРПОУ 01073828) на користь Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (69035, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 11, р/р 26005130029045 в ПАТ "Приватбанк" м. Дніпропетровськ, МФО 305299, код ЄДРПОУ 00186542) 3343 (три тисячі триста сорок три) грн. 16 коп. - шкоди, 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. - судового збору, про що видати наказ.

В позовних вимогах щодо стягнення шкоди з відповідача-2 - відмовити.

Суддя С.П. Панна Повне рішення складено 17.04.12р.