Рішення № 22644882, 11.04.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

11 квітня 2012 р. Справа 2/75/2011/5003

за позовом: дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1)

до: управління Служби безпеки України у Вінницькій області (21050, м. Вінниця, вул. Грушевського, 27)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області (21100 м. Вінниця, вул.Пирогова, 29)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" філія ПАТ "Вінницягаз" - Вінницьке управління газового господарства (21012, м. Вінниця, пров.Щорса, 24)

про стягнення штрафних санкцій, інфляційних витрат та 3% річних,

Головуючий суддя Тварковський А.А.

Cекретар судового засідання Горейко М.В.

Представники:

позивача: ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України"- ОСОБА_1, довіреність № 115/10 від 26.12.2011 р., паспорт серії НОМЕР_1 від 17.10.2002 р.;

відповідача: управління Служби безпеки України у Вінницькій області - ОСОБА_2, довіреність № 53/16-193нт від 19.01.2012 р., паспорт серії НОМЕР_2 від 22.12.1999 р.;

третіх осіб: не з'явилися,

ВСТАНОВИВ :

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з управління Служби безпеки України у Вінницькій області заборгованості за природний газ в сумі 65 421,72 грн., що виникла внаслідок невиконання умов договору № В-б-09-18 від 01.12.2009 року.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 13.10.2011 р. частково задоволено позов дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та стягнуто з управління Служби безпеки України у Вінницькій області на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - 56 276,13 грн. боргу, 562,75 грн. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 191,53 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.11.2011 р. рішення господарського суду Вінницької області від 03.10.2011 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.02.2012 р. постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.11.2011 р. в частині позовних вимог про стягнення 4352,96 грн. пені, 3939,32 грн. штрафу, 3714,22 грн. інфляційних втрат, 1056,75 грн. 3% річних та розподілу судових витрат скасовано, а справу № 2/75/2011/5003 в скасованій частині передано на новий розгляд до господарського суду Вінницької області.

05.03.2012 р. відповідно до автоматизованого розподілу документообігу суду справу № 2/75/2011/5003 передано судді Тварковському А.А.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 07.03.2012 р. справу № 2/75/2011/5003 прийнято суддею Тварковським А.А. до свого провадження та призначено до розгляду на 23.03.2012 року.

16.03.2012 р. до господарського суду Вінницької області від відповідача - управління Служби безпеки України у Вінницькій області надійшла заява б/н від 16.03.2012 року, в якій останній просить суд зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), які підлягають стягненню з відповідача зі 100% до 50%, у зв'язку з відсутністю вини відповідача в порушенні зобов'язання.

23.03.2012 р. ухвалою суду розгляд справи відкладено до 11.04.2012 р. у зв'язку з неявкою представника позивача, неподанням останнім витребовуваних документів. Також вказаною ухвалою здійснено процесуальне правонаступництво, замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача по справі № 2/75/2011/5003 - головне управління Державного казначейства України у Вінницькій області на його правонаступника - головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області.

На визначену дату (11.04.2012 р.) в судове засідання з'явився представник позивача та відповідача.

Представники третіх осіб в судове засідання не з'явилися, причини неявки не повідомили, при тому, що про час та місце судового засідання були повідомленні належним чином ухвалою від 23.03.2012 року, що вбачається із повідомлення про вручення поштового відправлення № 2103641411501 від 28.03.2012 р. та № 2103621411480 від 28.03.2012 р., підписаного представниками третіх осіб 29.03.2012 р.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення третіх осіб належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останніх в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що третіми особами не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні свого представника.

Розглянувши вимоги позивача про стягнення з відповідача 4352,96 грн. - пені, 3939,32 грн. - штрафу, 3714, 22 грн. інфляційних збитків, 1056,75 грн. - 3% річних, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01 грудня 2009 року між ДП "Нафтогазмережі" НАК "Нафтогаз України" в особі Вінницької філії ДП "Нафтогазмережі" НАК "Нафтогаз України", правонаступником якого є дочірня компанія "Газ України" НАК "Нафтогаз України" згідно з п.1.2. Статуту ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", (постачальник) та управлінням Служби безпеки України у Вінницькій області (покупець) був укладений договір на постачання та транспортування природного газу №В-Б-09-18 ( а.с. 9-16, т.с.1)

Відповідно до п.1.1 Договору постачальник зобов'язувався поставити споживачу у грудні 2009 та 2010 році природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити газ, послуги по його постачанню та транспортуванню на умовах договору.

Згідно із п. 6.1 Договору в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ, послуги з постачання та транспортування у строки, зазначені у п.5.2. даного договору, споживач сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. За прострочення понад тридцять календарних днів, окрім пені, додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від суми заборгованості. Неустойка нараховується постачальником протягом 6 місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Беручи до уваги вказівки суду касаційної інстанції, що містяться у постанові Вищого господарського суду України від 15 лютого 2012 року у справі №2/75/2011/5003, які в силу ст.111-12 ГПК України є обовязковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, суд, розглядаючи справу по суті, дійшов наступних висновків.

Визначаючись щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних витрат, суд виходив із наступного.

Згідно з частиною 1 статті 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст. 202-205 ГК України, ст.ст. 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема ст. 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін у зобов'язанні.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі статтею 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

З огляду на вищезазначене та у звязку із тим, що перевіркою наданого позивачем розрахунку 3% та інфляційних витрат у заявлених до стягнення сумах помилок не виявлено, позовні вимоги в частині стягнення 3714,22 грн. інфляційних втрат та 1056,75 грн. 3% річних підлягають задоволенню.

Що стосується штрафу та пені, суд врахував слідуюче.

Згідно із ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно з ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що оскільки, відповідач прострочив виконання зобов'язання, позивачем згідно п.6.1. Договору нараховано та пред'явлено до стягнення 4352,96 грн. - пені, та 3939,32 грн. штрафу.

Водночас, відповідачем - управлінням Служби безпеки України у Вінницькій області 16.03.2012 р. суду надано заяву, згідно із якою останнє просить зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), які підлягають стягненню з останнього зі 100% до 50%, у зв'язку з відсутністю вини відповідача в порушенні зобов'язання.

З врахуванням досліджених у справі обставин, суд прийшов до висновку про зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу, з огляду на таке.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Застосовуючи припис, який міститься в п.3 ст.83 ГПК України, суд враховує вказівку, що міститься в п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського Суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", в якому зазначається, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій.

Приймаючи рішення про зменшення розміру неустойки, суд взяв до уваги наступні обставини:

- відповідач є державною установою та фінансується з Державного бюджету України, фінансовий стан якої залежить від якості казначейського обслуговування;

- всі розрахунки за надані послуги здійснюються через Державну казначейську службу України на підставі поданих постачальником рахунків-фактур;

- відсутність вини в простроченні оплати спожитого газу в зв'язку із невизначеністю постачальника в 2010 році;

- відповідач є добросовісним платником рахунків за спожитий газ, як видно з листа № 53/21-2730нт від 26.07.2011 р. відповідач просив позивача провести реструктуризацію заборгованості, оскільки відповідач являється державною установою і кошти на сплату відповідних платежів надаються з державного бюджету і при надходженні даних коштів обов'язково проведе розрахунки.

- кошти сплаченні ВАТ "Вінницягаз" за надані послуги з постачання природного газу, в подальшому були скеровані на рахунки НАК "Нафтогаз України", дочірньою компанією якої є позивач, що також є підтвердженням того факту, що в діях відповідача відсутній будь-який умисел щодо несплати заборгованості.

Більше того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

За сукупністю наведених обставин, судом встановлено, що заборгованість за поставлений в січні - березні 2010 року природний газ виникла не з вини відповідача, позивачеві не завдано збитків, крім того, відповідач вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобовязання, що стверджується матеріалами справи.

З огляду на викладене суд, користуючись правом, наданим йому ст.551 ЦК України, 233 ГК України та ст.83 ГПК України, зменшує пеню та штраф до 50% та стягує з відповідача 2176,48 грн. пені, 1969,66 грн. штрафу.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи наведене, позовні вимоги ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" про стягнення з управління Служби безпеки України у Вінницькій області штрафних санкцій, інфляційних витрат та 3% річних підлягають частковому задоволенню.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Також суд враховує п.6.3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз'яснення в якому вказується, що у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем.

Керуючись ст.ст.4-3,4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з управління Служби безпеки України у Вінницькій області (21050, м. Вінниця, вул. Грушевського, 27, код ЄДРПОУ 20001473) на користь дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ - 31301827) 2176,48 грн. пені, 1969,66 грн. штрафу, 3714,22 грн. інфляційних втрат, 1056,75 грн. 3% річних, 693,39 грн. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 236,00 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Тварковський А.А.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 17 квітня 2012 р.

віддрук. 1 прим.: у справу