Рішення № 22644857, 12.04.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 121

РІШЕННЯ

Іменем України

12.04.2012Справа №5002-23/682-2012

За позовом Публічного акціонерного товариства «Львівський холодокомбінат» (вул. Повітряна, буд. 2, Залізничний район, м. Львів, Львівська область, 79025; ідентифікаційний код 01553706)

До відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 98680; ідентифікаційний номер НОМЕР_1

про стягнення 14180,58 грн. та повернення майна

Суддя Доброрез І.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача не зявився.

Від відповідача не зявився.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство «Львівський холодокомбінат» звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою, в якій просить:

- стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 14180,58 грн., що включають: 10010,00 грн. основної заборгованості, 773,76 грн. 3% річних, 1555,80 грн. пені, 1841,02 грн. втрат від інфляції;

- повернути майно, що належить позивачу, а саме фірмове холодильне обладнання марки RIO S100 у кількості 9 шт. на загальну суму 18149,40 грн. Крім того, ПАТ «Львівський холодокомбінат» просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2682,50грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобовязань за договором № Д21 від 02.01.2009 р. та додатків до нього. Вищевказане порушення обовязків, на думку ПАТ «Львівський холодокомбінат», виражається у несплаті відповідачем грошових коштів за надані йому транспортні послуги за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 376/7 від 06.07.2009 р. та № 541/8 від 27.08.2009 р. Разом з тим, позивачем заявлені до стягнення суми пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ у відповідності до п. 5.5 договору, інфляційних втрат та 3% річних згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України. Вимоги Публічного акціонерного товариства «Львівський холодокомбінат» щодо повернення майна ґрунтуються на положеннях п. 12 додатку № 1 до договору № Д21 від 02.01.2009 р.

Ухвалою суду від 01.03.2012 р. позовну заяву прийнято до розгляду і порушено провадження у справі.

Позивач явку свого повноважного представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце слухання справи проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією за адресою його місцезнаходження, проте, від ПАТ «Львівський холодокомбінат» надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача у звязку із неможливістю явки в судове засідання.

Представник відповідача у судові засідання 22.03.2012р. та 12.04.2012р. не зявився, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце слухання справи був проінформований належним чином рекомендованою кореспонденцією за адресою, яка вказана в Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, сформованого за електронним запитом від 01.03.2012 р. за № 13201679.

Тим самим судом згідно статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України було надано можливість відповідачу захищати свої інтереси, але відповідач своїми правами не скористався.

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1, п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р. в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством звязку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд вважає можливим розгляд справи за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд

Встановив :

02 червня 2009 року між ВАТ «Львівський холодокомбінат» (новим найменуванням якого є ПАТ «Львівський холодокомбінат» - Постачальник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець-Дистриб'ютор) був укладений договір №Д21.

За вищезгаданим договором Постачальник передає у власність Покупця-Дистриб'ютора продукцію, та доручає здійснювати її розповсюдження (дистрибуцію) в межах території розповсюдження дистрибуції) на умовах, визначених у цьому договорі та додатках до нього (п. 1.1 договору).

Відповідно до п.3.2 договору Постачальник може надавати Покупцю-Дистрибю'тору транспортні послуги по перевезенню продукції. Оплата таких транспортних послуг здійснюється згідно рахунку-фактури виставленого Постачальником, протягом 3 банківських днів з менту після його отримання.

Відповідачеві було надано транспортних послуг на суму 10010,00 грн., які не були оплачені в строк, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №376/7 від 06.07.2009р. на суму 6510,00 грн., договором-заявкою на перевезення №25Л від 06.07.2009р., рахунком-фактурою №376 06.07.2009р., актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №541/8 від 27.08.2009р. на суму 3500,00 грн. та рахунком-фактурою №541 від 27.08.2009р.

Крім того, між сторонами виникли правовідносини з оренди холодильного обладнання.

Позивачем та відповідачем укладено Додаток №1 до Договору №Д21 від 02.01.2009р., згідно п. 1 якого Постачальник (Орендодавець) дає, а покупець-Дистриб'ютор (Орендар) бере у тимчасове платне користування фірмове холодильне обладнання морозильні камери, інше обладнання, необхідне для зберігання та продажу Продукції (Обладнання).

Кількість одиниць Обладнання, що надається в оренду, визначається Актами прийому-передачі (п.3 Додатку №1).

Покупець-Дистриб'ютор сплачує Постачальнику за користування Обладнанням плату, що становить 1 грн. в рік за одиницю Обладнання. Орендна плата сплачується одноразово по виставленому Постачальником рахунку (п. 4 Додатку № 1).

Станом на 11.11.2011р. заборгованість із сплати орендної плати за надане в користування майно становить 51,00 грн.

Згідно Акту №1 прийому-передачі морозильних камер згідно з Додатком № 1 до договору №Д21 від 02.01.2009р. від 21.04.2009 р. позивач передав відповідачеві у строкове платне користування майно, що належить йому на праві власності, а саме: фірмове холодильне обладнання морозильні камери для зберігання та продажу продукції марки RIO S100 у кількості 114 штук.

Актом №2 прийому-передачі морозильних камер згідно з Додатком № 1 до Договору №Д21 від 02.01.2009р. від 05.05.2009 р. позивач передав відповідачеві у строкове платне користування майно, до належить йому на праві власності, а саме: фірмове холодильне обладнання морозильні камери для зберігання та продажу продукції марки RIO S100 у кількості 10 штук.

Станом на дату подання позову у користуванні відповідача залишається 9 одиниць морозильного обладнання, а саме: наступне фірмове холодильне обладнання: марки RIO S100 у кількості 9 штук серійні номери: 29006700000908, 29006700001079, 29006700000449, 29006700001028, 35014300000181, 29006800003077, 29006800002961, 29006700000413, 29006700000616 на загальну суму 18149,40 грн.

Відповідно до п.12 Додатку №1 до Договору №Д21 від 02.01.2009р. Постачальник має право вилучити у будь-якому місці знаходження Обладнання у випадку якщо Покупцем Дистриб'ютором порушуються умови договору (у даному випадку порушуються умови договору про строк оплати за поставлену продукцію), він не реагує на письмове звернення.

Суд вважає, що позовні вимоги частково обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню на підставі наступного.

Відповідно ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином і у встановлений строк.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Листом від 26.11.2010р. позивачем скеровано претензію щодо погашення заборгованості.

Однак, відповідач не оплатив заборгованість за надані послуги на суму 10010,00грн.

Таким чином, заборгованість відповідача у сумі 10010,00грн. підтверджена матеріалами справи, є непогашеною та підлягає стягненню з останнього.

Крім того, у звязку із порушенням відповідачем умов договору, на підставі п.12 Додатку №1 до Договору №Д21 від 02.01.2009р. фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зобовязаний повернути позивачу фірмове холодильне обладнання: марки RIO S100 у кількості 9 штук серійні номери: 29006700000908, 29006700001079, 29006700000449, 29006700001028, 35014300000181, 29006800003077, 29006800002961, 29006700000413, 29006700000616 на загальну суму 18149,40 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача 1555,80грн. пені за період з 22.02.2011р. по 22.02.2012р.

Позовні вимоги у частині стягнення пені підлягають задоволенню частково по таким обставинам.

Пунктом 5.5 договору №Д21 від 02.01.2009р. передбачений обовязок Покупця-Дистрибю'тора у разі затримки розрахунків за надані транспортні послуги у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення зобовязання від своєчасно не сплаченої суми вартості транспортних послуг за кожен день прострочення оплати.

Виходячи зі змісту статей 546, 548, 549 Цивільного кодексу України зобовязання може забезпечуватися відповідно до закону або умов договору неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобовязання.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Таким чином, при укладанні договору сторони не позбавлені можливості збільшити у договорі розмір неустойки, передбачений законом.

Але, відповідно до ч.1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобовязань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Приписами п.6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань». Статями 1, 3 цього Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлені за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Однак, згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано, тобто нарахування пені повинно бути закінчено 22.08.2011р.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 773,65 грн., у частині 782,15грн. пені суд у позові відмовляє.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нараховані позивачем 773,76 грн. 3% річних, 1841,02 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та також підлягають стягненню з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Витрати на оплату судового покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 98680; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Львівський холодокомбінат» (вул. Повітряна, буд. 2, Залізничний район, м. Львів, Львівська область, 79025; ідентифікаційний код 01553706) 10010,00 грн. основної заборгованості, 773,65 грн. пені, 773,76 грн. 3% річних, 1841,02 грн. інфляційних втрат та 1520,73 грн. судового збору.

3. Зобовязати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 98680; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 повернути Публічному акціонерному товариству «Львівський холодокомбінат» (вул. Повітряна, буд. 2, Залізничний район, м. Львів, Львівська область, 79025; ідентифікаційний код 01553706) майно, а саме наступне фірмове холодильне обладнання: марки RIO S100 у кількості 9 штук серійні номери: 29006700000908, 29006700001079, 29006700000449, 29006700001028, 35014300000181, 29006800003077, 29006800002961, 29006700000413, 29006700000616 на загальну суму 18149,40 грн.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5. В частині позовних вимог про стягнення 782,15грн. пені у позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Доброрез І.О.