Ухвала суду № 22641112, 06.03.2012, Апеляційний суд Сумської області

Справа №2-850 Головуючий у суді у 1 інстанції - Бурда

Номер провадження 22-ц/1890/392/12 Суддя-доповідач - Попруга

Категорія - 57

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

Головуючого - Попруги С. В.,

суддів - Гагіна М. В., Смирнової Т. В.,

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційними скаргами відповідачки ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми Сумської області від 06 грудня 2011 року та додаткове рішення цього ж суду від 05 січня 2012 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Суми, ОСОБА_3, ОСОБА_1 про зобовязання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 06 грудня 2011 року позов ОСОБА_2 задоволено: зобовязано відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Суми (далі відділення Фонду соціального страхування в м. Суми) виплатити ОСОБА_2 одноразову допомогу, визначену ч.7 ст. 34 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у звязку зі смертю чоловіка ОСОБА_4, яка сталася внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Додатковим рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 05 січня 2012 року визнано за ОСОБА_2 право на отримання одноразової допомоги, передбаченої ч.7 ст. 34 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у звязку зі смертю чоловіка ОСОБА_4, яка сталася внаслідок нещасного випадку на виробництві.

В апеляційних скаргах на вищезгадане рішення та додаткове рішення Зарічного районного суду м. Суми відповідачка ОСОБА_1 фактично посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність позивачкою обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові ОСОБА_2

ОСОБА_1 доводить, що ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції не дав належної оцінки тим обставинам, що вона та її син ОСОБА_4 були членами однієї сімї. Позивачка ОСОБА_2 та її син не підтримували подружні стосунки з березня 2010 року, з цього часу вони разом не проживали. ОСОБА_4 фактично проживав з іншою жінкою. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні безпідставно послався на рішення Лебединського районного суду від 06 вересня 2011 року, оскільки це рішення та ухвала апеляційного суду Сумської області від 13 жовтня 2011 року, є предметом розгляду суду касаційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 на додаткове рішення фактично зводяться до викладення обставин апеляційної скарги на основне рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 її представник ОСОБА_5 та представник відповідача відділення Фонду соціального страхування в м. Суми ОСОБА_6 заперечували проти доводів апеляційних скарг.

Інші особи, які беруть участь у справі в судове засідання не зявились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Судом першої інстанції під час ухвалення основного та додаткового рішень встановлено, що 25 липня 2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був укладений шлюб. З цього часу вони проживали однією сімєю до дня смерті ОСОБА_4, вели спільне господарство, мали спільні права та обовязки по відношенню один до одного, які належним чином виконували.

13 серпня 2010 року ОСОБА_4 отримав травми під час виконання трудових обовязків на виробництві у ВАТ «Сумське НВО ім. Фрунзе», від яких помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у міській клінічній лікарні № 2 м. Києва.

Відповідно до ч.7 ст. 34 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в разі смерті потерпілого в наслідок нещасного випадку або професійного захворювання, розмір одноразової допомоги повинен бути не меншим за пятирічну заробітну плату потерпілого.

Право на отримання страхової виплати має сімя померлого, членом якої є лише ОСОБА_2, тому у позивачки як члена сімї померлого виникло право на отримання страхової суми (одноразової допомоги) після смерті ОСОБА_4 внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Вищезгадані обставини були встановлені рішенням Лебединського районного суду від 06 вересня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Суми, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту проживання з померлим однією сімєю, визнання права на отримання страхових виплат, яке набрало законної сили після апеляційного перегляду 13 жовтня 2011 року, тому на підставі ч.3 ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягають.

Тому, лише позивачка ОСОБА_2 має право на отримання одноразової допомоги визначеної ч.7 ст. 34 вищезгаданого Закону, яку зобовязане виплатити відділення Фонду соціального страхування в м. Суми.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду та додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню з наступних підстав.

Так, згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції врахував всі факти, що входять до предмета доказування. Обставини, якими мотивовано рішення підтверджуються належними й допустимими доказами, яким суд дав оцінку з дотриманням вимог ст. 212 ЦПК України, доведені позивачкою ОСОБА_2 Висновки суду по суті спору, відповідають встановленим фактам, протилежного відповідачка ОСОБА_1 на порушення ст. 60 ЦПК України не довела. Суд першої інстанції дійшов цих висновків з дотриманням та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, на які послався у рішенні.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 3 СК України сім'я є первинним та основним осередком суспільства.

Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч.1 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Статтею 27 СК України передбачено, що державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства.

Державна реєстрація шлюбу засвідчується свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.

Відповідно до ст. 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.

За таких обставин та вимог закону, в т.ч. положень ч.7 ст. 34 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» України», правильними є висновки суду першої інстанції про те, що саме у ОСОБА_2, як у члена сімї ОСОБА_4 виникло право на отримання страхової суми (одноразової допомоги) після смерті потерпілого ОСОБА_4 внаслідок нещасного випадку на виробництві, яку має сплатити відділення Фонду соціального страхування в м. Суми.

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вищезгадані обставини були встановлені рішення Лебединського районного суду від 06 вересня 2011 року, яке набрало законної сили 13 жовтня 2011 року. Сторонами в тій справі були ті ж особи, які є сторонами в даній справі.

Ураховуючи викладене, колегія суддів також вважає, що відсутні порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

При подачі апеляційної скарги на вищезгадане рішення ОСОБА_1 не повністю сплатила судовий збір. Оплата судового збору була відстрочена ОСОБА_1 до ухвалення судового рішення апеляційним судом Сумської області, яке ухвалено не на користь ОСОБА_1

Тому, на підставі ст. 88 ЦПК України з відповідачки ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь держави 98, 80 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 291, 303, 304, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми Сумської області від 06 грудня 2011 року та додаткове рішення цього ж суду від 05 січня 2012 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 98, 80 грн. судового збору на рахунок 31211206780002, одержувач УДКС у м. Суми, 22030001, Банк одержувача ГУДКСУ у Сумській області, ЄДРПОУ 37970593, МФО 837013.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -