Ухвала суду № 22641035, 10.04.2012, Апеляційний суд Сумської області

Справа №2-4458 Головуючий у суді у 1 інстанції - Котенко

Номер провадження 22-ц/1890/912/12 Суддя-доповідач - Дубровна

Категорія - 27

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2012 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Дубровної В. В.,

суддів - Криворотенка В. І., Маслова В. О.,

за участю секретаря - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»

на рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 14 березня 2012 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» в особі Сумської філії,

про стягнення коштів, відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 14 березня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 208 грн.39коп. - 3% річних від безпідставно списаної суми та 288 грн.60коп. інфляційних збитків, всього 496грн.99коп.

В іншій частині позову відмовлено за необґрунтованістю.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 188 грн.20 коп. у відшкодування судового збору.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», просить змінити рішення місцевого суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення інфляційних збитків в сумі 434,02 грн., 3% річних в сумі 208,39 грн., відмовивши останньому у їх стягненні.

Вказує на те, що виплата суми, яку просив стягнути позивач, не передбачена жодним договором, а була помилково списана з карткового рахунку позивача і позивач у даному випадку не є кредитором, а відповідач боржником. Статтею 625 ЦК України регулюються правовідносини, які передбачають відповідальність за порушення зобов'язань, зокрема прострочення боржника за грошовим зобов'язанням, тому вважає, що суд невірно застосував дану норму права.

Крім того, вважає, що суд не з'ясував, до якої категорії виплат належать спірні суми, які просив стягнути позивач та чи підлягають вони індексації, а тому дійшов до хибного висновку щодо стягнення з відповідача 3% річних та індексу інфляції.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» Старовойтової Олени Олександрівни, яка апеляційну скаргу підтримує з мотивів у ній викладених, пояснення ОСОБА_2, який проти скарги заперечує, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Вирішуючи спір та частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст.625 ЦК України позивачем правомірно заявлені вимоги про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, оскільки за період безпідставного списання грошової суми в розмірі 686 грн.34коп. за період з березня 2011 року по листопад 2011 року включно нараховано 3% річних 15 грн.51коп. За період безпідставного списання грошової суми в розмірі 9 647грн.38 коп. за період з квітня 2011 року по листопад 2011 року включно нараховано 3% річних - 193грн.47коп. та дійшов до обґрунтованого висновку про те, що заявлена позивачем до стягнення сума з розрахунку 3% річних 208 грн.39 коп. є обґрунтованою. Також дійшов до вірного висновку, що інфляційні збитки з суми 686 грн.34коп. становлять 28 грн. 12 коп. (за період з березня по листопад 2011р. включно - позивач в розрахунку включав і листопад 2011р.), а з суми 9 647грн.38 коп. інфляційні збитки становлять 260 грн.48коп. (з квітня 2011р. по листопад 2011р.- позивач в розрахунку включав і листопад 2011р.), що разом складає 288 грн.60 коп.

Суд першої інстанції відмовив ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог у частині стягнення з відповідача безпідставно списаних коштів на загальну суму 10 333 грн.72 коп., оскільки 29 лютого 2012 року зазначена сума відповідачем була повернута.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині відшкодування моральної шкоди, суд керувався положеннями глави 72 ЦК України, яка регулює правовідносини сторін за договором банківського рахунку, якою не передбачено стягнення моральної шкоди, внаслідок неналежного виконання договірних зобов'язань по договору банківського рахунку однією із сторін таких договірних зобов'язань.

Цей висновок суду узгоджується з матеріалами справи та відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що 02 грудня 2011 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що відповідно до поданої анкети - заяви йому було відкрито картковий рахунок в Сумській філії ПАТ КБ «ПриватБанк» за № 6762 4620 3854 2012. Зазначеним рахунком він користувався у власних потребах, зокрема для перерахувань коштів та розрахунків в торгово-касових точках через термінали. На даному картковому рахунку ніяких кредитних лімітів чи інших кредитних коштів він не отримував та не мав. Враховуючи різке погіршення стану здоров'я, 14 березня 2011 року його було терміново госпіталізовано та прооперовано. У звязку з необхідністю оплати лікування, він при спробі зняти грошові кошти з вказаного вище карткового рахунку, дізнався про відсутність на ньому будь - яких коштів, які до цього часу тримав на вищевказаній картці. Відповідно до даних, отриманих ним в ПАТ КБ «ПриватБанк» з його карткового рахунку № 6762 4620 3854 2012 було списано 23 лютого 2011 року - 686,34 грн., 12 березня 2011 року 9 647,38 грн., а загалом коштів на суму 10333,72 грн. При зверненні до працівників відділення, в якому він відкривав даний рахунок, йому було повідомлено про те, що грошові кошти були перераховані з його рахунку на інший рахунок за ініціативою банку. 15 березня 2011 року він звернувся з письмовою заявою на адресу ПАТ КБ «ПриватБанк» з проханням розібратися в причинах самовільного списання грошей з картрахунку без будь - яких розпоряджень та дозволів з його боку. Майже через місяць, 11 квітня 2011 року, від ПАТ КБ «ПриватБанк» на його адресу надійшов лист про те, що нібито він є поручителем за договорами поруки № SUCOАЕ00000026 та № SUCOАЕ00000098, при цьому, ні копій договорів поруки, ні кредитних договорів він не отримав. Відповідач вказував на те, що позивач уклав з ним вищевказані договори поруки та тепер є солідарним боржником разом з іншими клієнтами даного банку, а тому на підставі умов та правил надання банківських послуг, він доручив приймати та розподіляти грошові кошти для погашення кредитної заборгованості. Зазначав, що у відповідності до ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка, банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Тому, просив стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на його користь безпідставно отримані кошти у сумі 10 333,72 грн., інфляційні збитки у сумі 434,02 грн., 3% річних за безпідставне користування коштами у сумі 208,39 грн., 20 000 грн. у відшкодування завданої моральної шкоди, а також судові витрати по справі.

Судом встановлено, що відповідно до поданої заяви позивачу ОСОБА_2 було відкрито картковий рахунок в Сумській філії ПАТ КБ «ПриватБанк» №6762 4620 3854 2012. Позивач користувався цим рахунком у власних потребах, кредитних коштів від банку він не отримував. В середині березня 2011 року позивачу стало відомо, що з його карткового рахунку 23 лютого 2011 року було списано коштів на суму 686грн. 34коп. та 12 березня 2011 року 9 647 грн.38коп., а всього 10 333грн.72 коп. (а.с.36-37).

Сумською філією ПАТ КБ «ПриватБанк» помилково були перераховані кошти з рахунку позивача на інший рахунок в погашення боргу як поручителя, хоча позивач жодних договорів поруки не укладав.

Позивач звертався до Сумської філії ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо повернення коштів, але вимоги залишились без задоволення.

Безпідставно списані з рахунку позивача кошти на загальну суму 10 333 грн.72 коп. були повернуті відповідачем на рахунок позивача 29 лютого 2012 року, що підтверджується випискою з рахунку позивача (а.с.36-37).

Сторонами не оспорюються визначені судом суми процентів та інфляційних.

Згідно з ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ст.1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком та клієнтом.

Згідно з ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунку, банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на зазначені положення Закону суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 3 відсотків річних та інфляційних виплат за порушення виконання зобовязання.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Обставини, на які посилається відповідач, були предметом дослідження суду першої інстанції і отримали обєктивну оцінку.

Суд першої інстанції вірно встанови обставини справи та відповідні їм правовідносини, рішення суду узгоджується з доказами, наявними у справі, а тому підстав для його скасування не вбачається.

У відповідності до ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Ковпаківського районного суду м.Суми від 14 березня 2012 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді -