Постанова № 22635939, 20.06.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/1126/2011

20 червня 2011 року 17год. 44хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Пушкової О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Оксимчук А.О.,

відповідача: представник Бухта Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос"

до Державноїподаткової інспекції у м.Рівне

про оскарження податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УкрТехноФос»(далі ТзОВ «УкрТехноФос») звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Рівне (далі ДПІ у м. Рівне) про скасування податкових повідомлень-рішень від 06.09.2010 року № 0002852342/0, № 0002842342/0, від 12.10.2010 року № 0002852342/1, № 0002842342/1, від 15.12.2010 року № 0002852342/2, № 0002842342/2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами документальної невиїзної перевірки ТзОВ «УкрТехноФос»з питань дотримання вимог правильності нарахування та сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Анга»за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року Державною податковою адміністрацією в Рівненській області було складено відповідний акт перевірки № 45/35-40/30946915 від 19.08.2010 року. На підставі даного акту ДПІ у м. Рівне 06.09.2010 року прийняті податкові повідомлення-рішення № 0002852342/0, яким ТзОВ «УкрТехноФос»зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 243861 грн. 50 коп. й застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 121931 грн. 00 коп., та № 0002842342/0, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1285581 грн. 00 коп., у тому числі, за основним платежем 857054 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 428527 грн. 00 коп. Зазначені податкові повідомлення-рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку, проте рішеннями ДПІ у м. Рівне, ДПА в Рівненській області та Державної податкової адміністрації України первинна та повторні скарги ТзОВ «УкрТехноФос»були залишені без задоволення. Відповідачем в подальшому винесені податкові повідомлення-рішення з номером первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставлявся номер скарги, щодо якої воно складене: від 12.10.2010 року № 0002852342/1, № 0002842342/1, від 15.12.2010 року № 0002852342/2, № 0002842342/2, які позивач вважає необґрунтованими і такими, що підлягають скасуванню з таких підстав.

В акті перевірки № 45/35-40/30946915 від 19.08.2010 року, на думку позивача, податковим органом зроблено безпідставний висновок про те, що ТзОВ «УкрТехноФос»завищило податковий кредит з податку на додану вартість по господарських операціях з ТзОВ «Анга»на поставку мікродобрив через відсутність товарно-транспортних накладних про транспортування придбаного товару та незастосування вимог Інструкцій про приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, затверджених постановами Державного арбітражного Союзу РСР від 15.06.1965 року № П-6, від 25.04.1996 року № П-7.

Позивач зазначає, що такі документи не є обовязковими для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а підтверджують надання транспортних послуг, які при поставці товару позивачу виконував контрагент ТзОВ «Анга», тому останні відсутні у ТзОВ «УкрТехноФос».

Під час проведення перевірки податковому органу надані необхідні первинні документи бухгалтерського обліку, що підтверджують придбання товарів, оприбуткування на складі й використання в господарській діяльності, які є достатніми для підтвердження податкового кредиту з податку на додану вартість по операціях придбання товарів (робіт, послуг).

Висновки про нікчемність угод між позивачем та ТзОВ «Анга», викладені в акті перевірки, ґрунтуються також на висновках експертизи, листах виробника товару, протоколи допиту осіб у кримінальній справі, вироку суду в кримінальні справі щодо осіб, які безпосередньо не причетні до спірної господарської операції, а тому не можуть бути належними доказами в даній справі. Зокрема, суть вироку суду в кримінальній справі зводиться до того, що окремі громадяни (ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6.), підробивши платіжні доручення, здійснили перерахування коштів з розрахункових рахунків ТзОВ «Анга», такі кошти перераховувались іншим субєктами господарювання і готівкою знімались з рахунків. Вказані особи не були посадовими особами ТзОВ «Анга», будь-якої участі в операціях з ТзОВ «УкрТехноФос»не приймали, підроблення документів по таких поставках не встановлено, а тому не підтверджують нікчемність правочину.

На думку позивача, не є достатнім доводом нікчемності угод поставки товару (мікродобрив) листи виробника мікродобрив в Україні Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничий центр «Реаком»про відсутність поставок для ТзОВ «Анга», і, як наслідок, відсутність поставки ТзОВ «УкрТехноФос». Податковим органом не досліджувалось походження мікродобрив, ланцюг придбання товару ТзОВ «Анга», що не виключає можливість закупівлі товару не безпосередньо у виробника та імпорт.

Суперечливим є показання свідка, використанні податковим органом, про те, що фірма ТзОВ «Анга»закрита, але печатку не здано. Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»передбачає лише припинення юридичної особи з проходженням відповідної ліквідаційної процедури.

Разом з тим, на момент вчинення спірних господарських операцій постачальник ТзОВ «Анга»був зареєстрованим платником податку на додану вартість, за даними офіційного сайту ДПА України його реєстрація як платника ПДВ анульована лише 28.07.2009 року, тоді як поставка товару з виписуванням податкових накладних мали місце протягом березня-серпня 2008 року.

Позивач зазначає, що поставка товару ТзОВ «Анга»носила реальний характер, виконана сторонами, в повному обсязі проведені розрахунки, що підтверджено відповідними первинними документами. Такі операції вже були предметом податкової перевірки, так як господарська діяльності позивача за період з 01.07.2008 року по 30.06.2009 року неодноразово перевірялась ДПІ у м. Рівне.

Крім того, в порушення вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327, акт перевірки не містить чіткого викладення фактів виявлених порушень податкового законодавства з посиланням на первинні або інші документи, конкретно встановлені факти, що підтверджують наявність обставин неправомірного формування позивачем сум податкового кредиту по придбанню товарів у ТзОВ «Анга».

Позивач просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.09.2010 року № 0002852342/0, № 0002842342/0, від 12.10.2010 року № 0002852342/1, № 0002842342/1, від 15.12.2010 року № 0002852342/2, № 0002842342/2.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, суду пояснив, що товариство займається оптовою торгівлею хімічними продуктами, виробництвом добрив та азотних сполук, а тому придбані мікродобрива необхідні були для подальшого використання у власному виробництві. ТзОВ «УкрТехноФос»має відповідне обладнання для виробництва мінеральних добрив, приміщення (цехи) по виробництву та фасуванню міндобрив, про що надав суду первинні документи на право власності на нерухомість, земельні ділянки (свідоцтва на право власності, договір купівлі-продажу, державні акти на право власності на земельні ділянки), договори на придбання обладнання, відомості про баланс підприємствам.

Представник позивача просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.09.2010 року № 0002852342/0, № 0002842342/0, від 12.10.2010 року № 0002852342/1, № 0002842342/1, від 15.12.2010 року № 0002852342/2, № 0002842342/2.

Представник відповідача адміністративний позов не визнала повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях, суду пояснила, що перевіркою встановлено завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по господарських операціях з придбання товарів (мікродобрив) у ТзОВ «Анга»за період з березня 2008 року по жовтень 2008 року на суму 1100915 грн. 84 коп.

Для проведення перевірки ДПА в Рівненській області було використано акти перевірок позивача, проведені ДПІ у м. Рівне за окремі періоди, копію протоколу допиту директора ТзОВ «Анга»ОСОБА_7 по кримінальній справі, вирок Октябрського районного суду міста Полтави від 05.10.2009 року по справі № 1-503/09, висновки експерта-криміналіста НДЕКЦ при УМВС на Львівській залізниці, листи ТзОВ «НВЦ «Реаком». Зокрема, з протоколу допиту ОСОБА_7 вбачається, що він від імені товариства ніякої діяльності не здійснював, будь-яких угод не підписував, розрахунки не проводив, тому податковим органом зроблено висновок про перерахування коштів на рахунок субєкта господарювання без фактичної поставки товарів та здійснення господарської діяльності. Такі дані також підтверджуються наведеним вироком суду, з якого вбачається діяльність трьох осіб у складі організованої злочинної групи, що займалися підробкою платіжних доручень на перерахування безготівкових коштів, грошових чеків на зняття готівки з банків для ряду субєктів господарювання, в тому числі ТзОВ «Анга».

Відповідно до висновку експерта-криміналіста НДЕКЦ при УМВС на Львівській залізниці від 19.05.2010 року № 367 встановлено, що у видаткових та податкових накладних від імені постачальника ТзОВ «Анга»в графі підпис та прізвище особи, яка склала накладну виконані не ОСОБА_7, а іншою особою, що суперечить вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 24.05.1995 року № 88.

Враховуючи такі обставин, а також відсутність у ТзОВ «УкрТехноФос»ТТН на поставку товару від ТзОВ «Анга», відсутність актів приймання продукції виробничо-технічного призначення та на підставі норм Цивільного кодексу України, ДПА в Рівненській області зроблені висновки про нікчемність правочину на поставку товару, укладеного між позивачем та ТзОВ «Анга», такий договір носить безтоварний характер, а тому податкові накладні, виписані постачальником, не можуть бути підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість ТзОВ «УкрТехноФос».

Представник відповідача вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірними та просила в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з таких підстав.

Судом встановлено, що ТзОВ «УкрТехноФос»є субєктом господарювання, перебуває на обліку як платник податків у ДПІ у м. Рівне, зареєстроване платником податку на додану вартість.

Відповідно до довідки Головного управління статистики у Рівненській області серії АА № 143261 від 21.07.2009 року підприємство здійснює, серед іншого, оптову торгівлю хімічними продуктами, виробництво добрив та азотних сполук та мало відповідну ліцензію на виробництво агрохімікатів, оптову, роздрібну торгівлю пестицидами та агрохімікатами, видану Міністерством промислової політики України від 13.12.2004 року з строком дії з 28.12.2004 року по 28.12.2009 року, про що зазначено в пункті 2.6 акту перевірки № 45/35-40/30946915 від 19.08.2010 року та не заперечується сторонами.

ДПА в Рівненській області була проведена документальна невиїзна перевірка ТзОВ «УкрТехноФос»з питань дотримання вимог правильності нарахування та сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТзОВ «Анга»за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року, про що складено акт № 45/35-40/30946915 від 19.08.2010 року. Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпунктів 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено відємне значення податку на додану вартість за березень 2008 року в сумі 207230 грн. 00 коп., за квітень 2008 року в сумі 207230 грн. 00 коп., не сплачено до бюджету податок на додану вартість за травень 2008 року в розмірі 610718 грн. 00 коп., завищено відємне значення податку на додану вартість за червень 2008 року на 243861 грн. 00 коп., за липень 2008 року 243861 грн. 00 коп., за серпень 2008 року 243861 грн. 00 коп., за вересень 2008 року 243861 грн. 00 коп., не сплачено до бюджету податок на додану вартість за жовтень 2008 року в розмірі 246336 грн. 00 коп.

Висновки акту перевірки ДПА в Рівненській області ґрунтуються на матеріалах перевірок позивача, проведених ДПІ у м. Рівне (актах та довідках) за окремі податкові періоди, в яких заявлялось бюджетне відшкодування податку на додану вартість, а також на показаннях директора ТзОВ «Анга»ОСОБА_7 по кримінальній справі (протокол допиту від 17.04.2009 року), вироку Октябрського районного суду міста Полтави від 05.10.2009 року по справі № 1-503/09, висновках експерта-криміналіста НДЕКЦ при УМВС на Львівській залізниці, листів ТзОВ «НВЦ «Реаком».

На підставі таких документах відповідачем зроблено висновки про відсутність господарської діяльності у ТзОВ «Анга», участь такого субєкта господарювання у ланцюгах поставок товарів без фактичного постачання товарів лише з метою перерахування коштів та подальше переведення їх з безготівкового обігу в готівку. Також в акті наведено відсутність у ТзОВ «УкрТехноФос»ТТН на перевезення товару, актів приймання продукції виробничо-технічного призначення, та встановлено недійсність підписів на видаткових, податкових накладних, тобто виконання їх не директором ТзОВ «Анга»ОСОБА_7 За інформацією виробника мікродобрив ТзОВ «НВЦ «Реаком», що є єдиним виробником в Україні, він не реалізовував товар ТзОВ «Анга», а тому останнє не могло його постачати позивачу.

З посиланням на такі обставини та норми статтей 203, 228, 626, 629, 655, 662, 658 ЦК України, ДПА в Рівненській області зроблені висновки про нікчемність правочину на поставку товару, такий договір носить безтоварний характер, а тому податкові накладні, виписані на операції поставки, не можуть бути підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість ТзОВ «УкрТехноФос». Як наслідок, позивачем допущено завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та заниження податкових зобовязань з цього податку.

На підставі акта перевірки № 45/35-40/30946915 від 19.08.2010 року ДПІ у м. Рівне 06.09.2010 року прийняті податкові повідомлення-рішення № 0002852342/0, яким ТзОВ «УкрТехноФос»зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 243816 грн. 00 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 121931 грн. 00 коп., та № 0002842342/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість 1285581 грн. 00 коп., у тому числі за основним платежем 857054 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 428527 грн. 00 коп., які в подальшому були оскаржені позивачем в адміністративному порядку. Рішеннями ДПІ у м. Рівне № 43680/25-09 від 08.10.2010 року, ДПА в Рівненській області № 25382/25-16/375 від 13.12.2010 року та ДПА України № 3521/6/25-0115 від 21.02.2011 року первинна та повторні скарги ТзОВ «УкрТехноФос»залишені без задоволення. ДПІ у м. Рівне виносились податкові повідомлення-рішення з номером первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставлявся номер скарги, щодо якої воно складене, крім рішення ДПА України, а саме: від 12.10.2010 року № 0002852342/1, № 0002842342/1, від 15.12.2010 року № 0002852342/2, № 0002842342/2.

Згідно із частиною другою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюються на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач у даній справі не довів правомірності податкових повідомлень-рішень про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість ТзОВ «УкрТехноФос»по господарських операціях позивача з ТзОВ «Анга», висновки акту перевірки не знайшли свої підтвердження під час судового розгляду справи, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року (з наступними змінами та доповненнями, чинного на момент спірних правовідносин) податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 цього Закону є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обовязкових реквізитів.

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є основним, але не беззаперечним документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем ПДВ у ціні товару, (робіт, послуг) та надає право на формування податкового кредиту платника податків. За змістом наведених правових норм необхідною умовою для включення податку на додану вартість до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобовязань, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг). При цьому, наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії або події, які викликають зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

З урахуванням зазначеного та доводів ДПІ у м. Рівне про нікчемність правочину на поставку мікродобрив, укладеного між позивачем та ТзОВ «Анга», без мети настання реальних правових наслідків через встановлення фактів порушення податкового законодавства постачальником ТзОВ «Анга», відсутність первинних документів на підтвердження перевезення та приймання товару, судом при розгляді справи підлягали зясуванню обставини щодо фактичного здійснення господарських операцій поставки товару, по яких визначено суму податкового кредиту, наявність чи відсутність первинних бухгалтерських документів, що підтверджують обставини здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, зміст цих господарських операцій, їх реальний характер, а також використання в господарській діяльності позивача.

Судом встановлено, що відповідно до видаткових накладних № 30 від 03.30.2008 року, № 67 від 01.04.2008 року, податкових накладних № 46 від 03.03.2008 року на суму 1243380 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 207230 грн. 00 коп., № 53 від 01.04.2008 року на суму 9873000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 164550 грн. 00 коп., № 58 від 03.05.2008 року на суму 1433629 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 238938 грн. 17 коп., № 74 від 02.06.2008 року на суму 1415170 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 235861 грн. 67 коп., № 84 від 01.08.2008 року на суму 1478016 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 246336 грн. 00 коп., продавець ТзОВ «Анга»на підставі договору купівлі-продажу поставив ТзОВ «УкрТехноФос»такий товар: реаком-С-зерно, реаком-хелат бору, реаком-Р-ріпак, ліфдрип, нутравант (мікродобрива). На підставі отриманих податкових накладних позивач сформував податковий кредит з податку на додану вартість у березні 2008 року на суму 207230 грн. 00 коп., травні 2008 року на суму 164550 грн. 00 коп., 238938 грн. 17 коп., червні 2008 року 235861 грн. 67 коп., вересні 2008 року 246336 грн. 00 коп., а всього в розмірі 1100915 грн. 84 коп.

Товарно-матеріальні цінності придбані у ТзОВ «Анга»були оприбутковані на складі покупця ТзОВ «УкрТехноФос»згідно з накладними на внутрішнє переміщення № 2/3 від 03.03.2008 року, № 6/4 від 01.04.2008 року, № 7/4 від 03.04.2008 року, № 8/6 від 02.06.2008 року, № 10/8 від 01.08.2008 року, звітами про отримання товару за 03.03.2008 року, 01.04.2008 року, 03.04.2008 року, 02.06.2008 року, 01.08.2008 року, загальним звітом за період з 03.03.2008 року по 01.08.2008 року. Такі обставини підтверджуються також складськими довідками про обліковування по складу товариства ТМЦ, придбаних у ТзОВ «Анга», станом на 03.03.2008 року - № 257 від 04.04.2011 року, станом на 01.04.2008 року - № 238а від 01.04.2011 року, станом на 03.04.2008 року - № 239 від 01.04.2011 року, станом на 02.06.2008 року - № 265а від 06.04.2011 року, станом на 01.08.2008 року - № 261а від 05.04.2011 року, за період з 03.03.2008 року по 01.08.2008 року - № 311 від 20.04.2011 року, бухгалтерськими довідками про підтвердження по складу товариства та обліковування на бухгалтерському рахунку 281 «Товари на складі»ТМЦ, придбаних у ТзОВ «Анга»станом на 03.03.2008 року - № 258 від 04.04.2011 року, станом на 01.04.2008 року - № 272 від 07.04.2011 року, станом на 03.04.2008 року - № 269а від 06.04.2011 року, станом на 02.06.2008 року - № 249а від 01.04.2011 року, станом на 01.08.2008 року - № 284 від 08.04.2011 року, за період з 03.03.2008 року по 01.08.2008 року - № 318 від 27.04.2011 року.

З пояснень позивача вбачається, що перевезення товару здійснювалось транспортом та за рахунок постачальника ТзОВ «Анга». Товар приймався на складі покупця матеріально-відповідальною особою з оприбуткуванням на складі, що відображено в бухгалтерському обліку ТзОВ «УкрТехноФос». За отриманий товар розрахунки проведені в повному обсязі.

Придбані мікродобрива були використанні ТзОВ «УкрТехноФос»для виробництва мінеральних добрив (виробництва тукосуміші), тобто в межах основної господарської діяльності. З долученого позивачем до матеріалів справи Постійного технологічного регламенту виробництва тукосуміші «УкрТехноФос-NРК», затвердженого генеральним директором товариства та погодженим головним державним санітарним лікарем Рівненської області вбачається, що технологічний процес виробництва тукосуміші складається з кількох стадій, на першій з них відбувається приймання і зберігання сировини (амофосу, хлористого калію, карбаміду, суперфосфату) та передбачено збагачення сировини рідкими мікроелементами (якими і є мікродобрива, що придбавалися у ТзОВ «Анга»). Згідно з технічними умовами тукосуміші «УкрТехноФос-NРК», затвердженими генеральним директором товариства та погодженими з Головним санітарно-епідеміологічним управлінням Міністерства охорони здоровя України на підставі висновок від 17.05.2007 року допускається використання сировинних компонентів, зокрема, таких, які позивач придбавав у ТзОВ «Анга».

Позивачем надано суду докази, що підтверджують наявність в останнього обладнання для виробництва мінеральних добрив, зокрема, контракт на придбання обладнання у нерезидента № М 2707-А від 26.10.2004 року, бухгалтерську довідку про баланс підприємства та наявність на балансі підприємства устаткування. ТзОВ «УкрТехноФос»має у власності земельні ділянки, склад матеріалів на два поверхи, нежитлову будівлю цеху по виробництву тукосумішей з дільницею по фасуванню мікродобрив, що підтверджується копіями договорів купівлі-продажу земельної ділянки, державними актами на право власності на земельну ділянку, копіями свідоцтв про право власності, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майна, що долучені до матеріалами справи.

Судом досліджені належні та допустимі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та повязані з рухом активів, виконанням зобовязань (описані вище), останні відповідають змісту, відображеному в податкових накладних на придбання товару, та підтверджують обґрунтованість визначення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Оцінюючи докази, які є у справі, суд враховує норми частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року (з наступними змінами та доповненнями), про те, що бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до статті 1 цього ж Закону первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Підпунктом 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, передбачено, що для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні мати обовязкові реквізити.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача про невідповідність первинних документів вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, оскільки останні містять всі необхідні реквізити, зокрема, назву документа, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операцій поставки, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, а також відбитки печаток кожної з юридичних осіб.

Відповідно до Порядку, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку продавця. Отже, податкова накладна може підписуватись не лише керівником підприємства, а й іншою уповноваженою особою. При цьому, окремий недолік податкової накладної (проставлення прізвища керівника, а не іншої уповноваженої особи на підписання податкової накладної) сам по собі не може бути безумовною підставою для позбавлення податкової накладної сили звітного документа, а відтак позбавлення покупця права на формування податкового кредиту.

Право на виписування податкових накладних ТзОВ «Анга»підтверджується тим, що такий субєкт господарювання був належним чином зареєстрованим як платник податку на додану вартість. Його реєстрація як платника зазначеного вище податку припинилася лише 28.07.2009 року (згідно відомостей з Реєстру анульованих свідоцтв платників ПДВ, що розміщені на офіційному сайті ДПА України). Відповідно до пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»реєстрація осіб як платників податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Щодо доводів відповідача про недотримання ТзОВ «УкрТехноФос»вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу СРСР від 15.06.1965 року, № П-6 та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу СРСР при Раді міністрів СРСР від 25.04.1966 року № П-7, то суд враховує вимоги пункту 25 Інструкції П-6 та пункту 29 Інструкції П-7 про те, що комісійне приймання продукції за кількістю та якістю на складі вантажоодержувача здійснюється у випадку виявлення невідповідності кількості та якості (комплектності) продукції, що надійшла та за результатами такого приймання складаються відповідні акти за встановленою формою. З пояснень представника позивача вбачається, що при надходженні мікродобрив нестачі або невідповідності якості не встановлено, а тому комісійні акти приймання товару у порядку Інструкції П-6, П-7 на складі вантажоодержувача не оформлялись.

Щодо відсутності у позивача ТТН на поставку товару, отриманого від ТзОВ «Анга», то суд звертає увагу що між сторонами укладались господарські договори, де позивач не був замовником і отримувачем транспортних послуг, згідно з умовами договору постачання товару могло відбуватися на умовах «склад покупця», тобто обов'язок по доставці товару покладався на постачальника, що й слідує з пояснень представника позивача. Протилежне податковим органом не доведено.

Згідно зі статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є: для автомобільного перевізника ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України. Таким чином, зазначений нормативний акт не містять вказівок на обовязковість оформлення саме товарно-транспортної накладної, а передбачає можливість оформлення інших документів на вантаж, що можуть зберігатися лише у постачальника, перевізника.

Також, на думку суду, не є достатнім і беззаперечним доказом для висновку про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по господарських операціях з ТзОВ «Анга»через їх нікчемність, протокол допиту в кримінальній справі ОСОБА_7, який був директором цього товариства. З його пояснень слідує, що він будь-якої діяльності від імені ТзОВ «Анга»не здійснював, договорів не укладав. Відповідач не зміг пояснити відносно кого розслідується кримінальна справа та на якій стадії вона перебуває. Вироку суду, в якому були б встановлені факти фіктивного підприємництва відносно ТзОВ «Анга», відповідачем не представлено.

Стаття 72 КАС України передбачає, що тільки вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок суду, і лише в питаннях, чи мало місце діяння, чи вчинене воно цією особою. Податковий орган покликається лише на пояснення особи, без підтвердження конкретними письмовими доказами фактів не здійснення господарської діяльності ТзОВ «Анга», відсутність можливостей, ресурсів для її ведення, в тому числі не виконання зобовязань по договору поставки перед «УкрТехноФос», тому суд приходить до висновку, що твердження відповідача про відсутність реальних наслідків по угоді, укладеній між позивачем та ТзОВ «Анга», є необґрунтованим.

В акті перевірки № 45/35-40/30946915 від 19.08.2010 року є посилання на покази підсудного в кримінальній справі № 1-503/09 ОСОБА_4 про те, що ТзОВ «Анга»в кінці 2008 року було закрите, але печатку не здано. При цьому, ДПА в Рівненській області не встановила чи є такі дані достовірними та чи були внесені відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Згідно з частиною першою та другою статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»від 15.05.2003 року (з змінами і доповненнями) якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Також такі показання ОСОБА_4 не узгоджуються з приписами статей 59-60 Господарського кодексу України, 104-105, 110-111 ЦК України, Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», які визначають порядок припинення юридичної особи та проведення ліквідаційної процедури, а тому не могли бути використанні податковим органом без встановлення інших достовірних фактів.

Аналізуючи обставини, встановлені вироком Октябрського районного суду міста Полтави від 05.10.2009 року по справі № 1-503/09, яким засуджено ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 за частиною третьою статті 28, частиною другою статті 200, частинами другою та третьою статті 358 Кримінального кодексу України за підроблення документів на переказ платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків (розрахункових чеків), їх використанні, підроблення документів, які видаються чи посвідчуються підприємством, яке має право видавати чи посвідчувати такі документи з метою їх використання, суд приходить до висновку, що такі обставини не стосуються укладення та виконання договору купівлі-продажу мікродобрив, укладеного між ТзОВ «Анга»та ТзОВ «УкрТехноФос». Вироком суду встановлено підроблення засудженими платіжних доручень на перерахування коштів від імені ряду субєктів господарювання, в тому числі ТзОВ «Анга». Проте такі обставини не впливають на спірні правовідносини в даній адміністративній справі, оскільки ТзОВ «Анга»виступало постачальником та отримувало кошти від ТзОВ «УкрТехноФос», щодо розрахунків з яким не встановлено використання підроблених розрахункових документів.

Оцінюючи докази, які є у справі, щодо спірної господарської операції поставки мікродобрив, суд враховує загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. На підставі статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до частини третьої статті 228 ЦК України (з змінами і доповненнями, зокрема внесеними Законом України від 02.12.2010 року) у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін в разі виконання правочину обома сторонами в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Такі норми ЦК України щодо наслідків правочину повністю узгоджуютьсю зі статтями 207, 208 Господарського кодексу України, що діяв на час укладення, виконання спірного в даних правовідносинах договору.

Отже, при кваліфікації правочину як нікчемного має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути встановлений вироком суду в кримінальній справі чи постановою про припинення провадження у кримінальній справі з підстав, що не реабілітують обвинуваченого.

У випадку придбання ТзОВ «УкрТехноФос»товарів у ТзОВ «Анга»не встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, наявності протиправного умислу на укладення правочинів (виписування податкових накладних), з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а отже віднесення їх до категорії нікчемних та таких, що не спрямовані на настання реальних наслідків.

Суд звертає увагу, що надані відповідачем докази не є належними в розумінні статті 70 КАС України, для встановлення умислу контрагента позивача порушити публічний порядок. Докази наявності умислу в ухиленні від сплати податків (навмисному заниженні податкових зобовязань, завищенні бюджетного відшкодування) зі сторони ТзОВ «УкрТехноФос»також відсутні.

При цьому суд враховує, що відсутність судового рішення про визнання недійсним правочину не може розглядатися як перешкода для зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість платнику податків чи нарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість у тому разі, якщо таким платником не дотримано вимог податкового законодавства. Посилання податкового органу на нікчемність правочину не є необхідною передумовою для розгляду господарських операцій платників податку як таких, що вчинені з порушенням вимог податкового законодавства, якщо тільки відповідні товари (роботи, послуги) платником у постачальників (підрядників) реально не придбавалися. В даному випадку покупцем ТзОВ «УкрТехноФос»доведено фактичну поставку товару та використання в господарській діяльності.

На думку суду, не є достатнім доказом відсутності факту поставки товару (мікродобрив) ТзОВ «УкрТехноФос»листи виробника мікродобрив в Україні ТзОВ «НВЦ «Реаком», про що він не реалізовував їх ТзОВ «Анга». Податковим органом не досліджувалось чи придбавало ТзОВ «Анга»мікродобрива в Україні чи імпортувалося, не виключаючи можливості закупівлі товару не безпосередньо у виробника.

Надаючи правову оцінку правовідносин між позивачем та ТзОВ «Анга», суд враховує, що податковим органом не надано належних доказів того, що податкові накладні, видані позивачу його контрагентом, не відповідають змісту операції зазначеної в них та вимогам чинного законодавства, зокрема, наполягаючи на фіктивній діяльності ТзОВ «Анга», не надали вироку суду про визнання осіб винними в скоєнні злочину, в тому числі про визнання винними осіб, які видали податкові накладні. Докази не відповідності фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства податкових накладних на вимогу суду не надані. При розгляді справи судом зясовано та встановлено, що поставка товару ТзОВ «Анга»на користь ТзОВ «УкрТехноФос»мали реальний характер.

З огляду на реальний характер операцій, можливі порушення контрагентом ТзОВ «Анга»податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення добросовісного платника податків ТзОВ «УкрТехноФос»права на податковий кредит з податку на додану вартість та бюджетне відшкодування.

З урахуванням наведеного вище, ДПІ у м. Рівне не доведено правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень від 06.09.2010 року № 0002852342/0, № 0002842342/0, від 12.10.2010 року № 0002852342/1, № 0002842342/1, від 15.12.2010 року № 0002852342/2, № 0002842342/2, відтак адміністративний позов підлягає до задоволення.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державноїподаткової інспекції у м.Рівне №0002852342/1 від 12 жовтня 2010 року форми "В1", №0002842342/1 від 12 жовтня 2010 року форми "Р", №0002852342/0 від 6 вересня 2010 року форми "В1", №0002842342/0 від 6 вересня 2010 року форми "Р", №0002852342/2 від 15 грудня 2010 року форми "В1", №0002842342/2 від 15 грудня 2010 року форми "Р".

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрТехноФос" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жуковська Л.А.