Ухвала суду № 22635042, 05.04.2012, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №1490/1561/12 05.04.2012 05.04.2012 05.04.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/1490/1062/12 Головуючий у першій інстанції: Пісоцький О.М.

Категорія 27 Доповідач апеляційного суду Шаманська Н.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 квітня 2012 р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Данилової О.О.,

суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

при секретарі судових засідань: Громовій Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, без участі сторін, цивільну справу за апеляційною скаргою

публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

(далі ПАТ КБ «ПриватБанк»)

на заочне рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 22 грудня 2011 р. за позовом

ОСОБА_4

до

ПАТ КБ «ПриватБанк»

про визнання неправомірним збільшення процентної ставки за кредитним договором ,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2010 р. ОСОБА_4 звернувся з позовом до ВАТ КБ «ПриватБанк» про визнання неправомірним збільшення процентної ставки за кредитним договором.

Позивач зазначав, що 25 квітня 2007 р. між ним та ВАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк») укладено кредитний договір № NKUCAN00000052, за умовами якого Банк надав йому 74814, 58 грн. кредиту для придбання автомобілю, строком до 24 квітня 2011 р. зі сплатою за користування кредитом 1,34 % на місяць на суму залишку кредиту.

Одночасно, з метою забезпечення виконання кредитного договору з позивачем укладено договір застави автомобілю Daewoo Matiz 4A11BV 2007 р. випуску.

Умови договору позивачем виконувались належним чином, а з 2009 р. позивач став виплачувати більшу суму кредиту для скорішого погашення зобовязань за кредитним договором та у 2010 р. сплатив останній платіж.

Звернувшись до відповідача з заявою про виключення його автомобілю з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, у звязку з припиненням забезпеченого заставою зобовязання, позивач дізнався, що Банк в односторонньому порядку збільшив відсоткову ставку та на даний час існує заборгованість.

Посилаючись на те, що він своєчасно та в повному обсязі виконав умови договору, а повідомлення про існуючу заборгованість взагалі не отримував, позивач просив визнати неправомірним збільшення процентної ставки за кредитним договором.

Заочним рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 22 грудня 2011 р. позов задоволено. Визнано неправомірним збільшення ПАТ КБ «ПриватБанк» процентної ставки. Розподілені судові витрати.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне зясування обставин справи просило скасувати рішення суду.

Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 25 квітня 2007 р. між Банком та ОСОБА_4 (позичальник) укладено кредитний договір № NKUCAN00000052, за умовами якого Банк передав йому кредитні кошти в сумі 74814 грн. 58 коп. на споживчі цілі. Відповідно до умов Договору він зобовязувався здійснювати погашення кредиту згідно графіку щомісяця та сплачувати за користування кредитними коштами 16,8% відсотків річних на суму залишку заборгованості.

Як зазначено у апеляційній скарзі відповідача, 8 січня 2009 р. Банком відправлено лист, яким повідомимлено позичальника про підвищення відсоткової ставки за користування кредитом до 27,48% на рік з 1 лютого 2009 р. Проценти за користування кредитом у розмірі 27,48 % річних Банк розпочав нараховувати позивачу з 1 лютого 2009 р.

Згідно ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобовязання.

Згідно пунктів 2.3.1 договору кредиту, укладеному сторонами, Банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні конюнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміни курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленому НБУ на моменту укладення даного Договору, зміні облікової ставки НБУ, зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ). При цьому Банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки Банком у вказаному порядку можливо в границях кількості пунктів, на яку збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набуття ними чинності.

9 січня 2009 р. набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» від 12 грудня 2008 р. (№ 661-VI).

Зазначеним Законом ЦК доповнено ст. 1056-1 «Проценти за кредитом», відповідно до частин 2, 3 якої встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Надсилаючи 8 січня 2009 р. позичальнику лист про збільшення відсоткової ставки з 1 лютого 2009 р., Банку було достовірно відомо про те, що з 9 січня 2009 р. набуває чинності Закон № 661-VI від 12 грудня 2008 р. і збільшення банком розміру процентів за кредитними договорами в односторонньому порядку з 1 лютого 2009 р. є незаконним, оскільки на той час уже була чинною ст. 1056-1 ЦК про заборону таких дій.

Крім того, за час, який минув з дати підписання Договору до збільшення відсоткової ставки до 27,48 % за рік, дійсно, відбулися значні зміни конюнктурного ринку грошових ресурсів в Україні (зміна курсу долару США до гривні на 52,5% у порівнянні з курсом на час укладення договорів кредиту; розмір облікової ставки НБУ збільшився на 4%; підвищення середньозваженої процентної ставки за кредитами банків на 5,3 пунктів). Збільшення ж відсоткової ставки відбулося на 70 % порівняно з відсотковою ставкою за Договором, що не відповідає положенням пункту 2.3.1 Договору щодо меж збільшення відсоткової ставки за користування кредитом у випадку зміни конюнктури ринку грошових ресурсів в Україні.

За такого збільшення відповідачем в односторонньому порядку з 1 лютого 2009 р. розміру процентної ставки за користування кредитом до 27,48% не відповідає вимогам закону та Договору, а тому в силу ст. ст. 203, 215, 216 ЦК України таки зміни умов Договору є недійсними і суд обґрунтовано задовольнив позов.

У звязку з наведеним, посилання апелянта на те, що за Договором у нього були підстави для односторонньої зміни відсоткової ставки не відповідають вимогам діючого закону і не можуть бути взяті до уваги.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити, а заочне рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 22 грудня 2011 р. залишити без змін.

Ухала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: