Постанова № 22634903, 30.03.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/1359/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2012 року

м.Одеса

16год.00хв.

Зала судових засідань №19

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Аракелян М.М.

Розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ТОВ Комерційний банк «Арма»до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, Головного державного виконавця Кравець О.В., третя особа ОСОБА_1, про визнання дій неправомірними, скасування постанови та зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов ТОВ Комерційний банк «Арма»з уточненою позовною заявою, в якій позивач просить суд визнати неправомірними дії Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області Кравець О.В. щодо винесення постанови та її підписання та дії щодо порушення строків виконання виконавчого документу; скасувати постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві від 29 грудня 2011 року та направити матеріали для продовження проведення виконавчих дій; зобов'язати відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області виконати виконавчі дії протягом 6 (шести) місяців з дня відкриття виконавчого провадження (відповідно до п.2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження»); судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на тривале нездійснення будь-яких виконавчих дій щодо виконання виконавчого напису нотаріуса №1305, вчиненого 26.07.2011р. Позивач посилається на протиправність оскаржуваної постанови з огляду на те, що вона була винесена держвиконавцем Коваленко В.О., проте підписана держвиконавцем Кравець О.В. Також позивач вказує, що фінансування виконавчих дій є добровільним, а не обов'язковим та нефінансування стягувачем авансування витрат на проведення виконавчих дій не є підставою для повернення виконавчого документу.

Відповідачі заперечують проти задоволення позовних вимог, посилаючись на відповідність законодавству своїх дій та прийнятої постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві. У звязку з нездійсненням позивачем авансування виконавчих дій виконавчий документ було правомірно повернуто стягувачеві відповідно до вимог п.4 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», про можливість чого він завчасно повідомлявся згідно з Законом.

В судове засідання 29.03.2012р. представники відповідачів та третя особа не зявились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

24.02.2012р. до суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, у звязку з чим справу було призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив такі обставини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 13.07.2010р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 на підставі ст.87 Закону України "Про нотаріат" та відповідно до п. 1 Переліку документів за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року за № 1172, був вчинений виконавчий напис №ВРЛ №221841, зареєстрований в реєстрі за №1305, про стягнення заборгованості та звернення стягнення на земельну ділянку, загальною площею 0,0069 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1. Кадастровий № 5110136900:23:034:0015, власником якої є ОСОБА_1 та яка на підставі Договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 22.02.2008 року за реєстром №919, передана в іпотеку Товариству з обмеженою відповідальністю комерційному банку «АРМА», (код ЄДРПОУ 26379729, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, 41/А), у якості забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_5, (Позичальник) ІНФОРМАЦІЯ_1, місце народження - АДРЕСА_1, за Кредитним договором № 33-14/05-08 від 06.02.2008 року.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області Кравець О.В. від 03.08.2011р. №27980063 відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого напису №1305, виданого 26.07.2011р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, про звернення стягнення на земельну ділянку, загальною площею 0,0069 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий № 5110136900:23:034:0015, власником якої є ОСОБА_1 за рахунок реалізації якої задовольнити вимоги TOB КБ "АРМА" у загальному розмірі 9660447,93грн.

03.08.2011р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області Кравець О.В. прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

20.10.2011р. (вих.№09.1-24283В-1/397) на адресу ТОВ КБ «Арма»направлено лист, яким відповідно до ст.63 Закону України "Про виконавче провадження" запропоновано позивачу у 20-денний строк з дня одержання повідомлення внести на депозитний рахунок Головного управління юстиції в Одеській області авансовий внесок в розмірі 4000грн., у звязку з тим, що по вказаному виконавчому провадженню, для підготовки арештованого об'єкту нерухомості до реалізації, необхідно виготовити технічну документацію, отримати правовстановлюючі документи на об'єкт нерухомості та призначити комісійну експертизу із залученням експертів, спеціалістів та суб'єктів оціночної діяльності з метою визначення ринкової вартості арештованого майна.

Одночасно ТОВ КБ «Арма»попереджено про те, що у разі якщо ним не буде внесено авансовий внесок на депозитний рахунок Головного управління юстиції в Одеській області у встановлений строк, арешт з майна боржника буде знято, виконавчий документ буде повернуто відповідно до п.4 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження".

Направлення цієї інформації 20.11.2011р. (вих.№09.1-24283В-1/397) на адресу позивача підтверджується наданою відповідачем копією журналу реєстрації вихідної кореспонденції (за період з 16.09.2011р. по 15.11.2011р.), одержання цього повідомлення позивачем не заперечено.

Постановою Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області Кравець О.В. про повернення виконавчого документа стягувачеві від 29.12.2011р. у звязку з непроведенням ТОВ КБ «Арма»авансування виконавчих дій повернуто виконавчий напис №1305, виданий 26.07.2011р., стягувачу.

Постановою начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області від 29.12.2011р. внесено зміни до постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 29.12.2011р. та зазначено вірне прізвище, імя та по батькові державного виконавця - Кравець О.В. у звязку з допущеною опискою у вступній частині постанови.

ТОВ КБ «Арма»оскаржило постанову та дії держвиконавця до суду.

Суд не погоджується з правовою позицією позивача та вважає, що дії відповідачів та постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві від 29.12.2011р. відповідають чинному законодавству.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно зі ст.17 цього Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, такі виконавчі документи як виконавчі написи нотаріусів.

Згідно з п.1 ч.1 ст.19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до п.п.1,2 ст.11 зазначеного Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з ч.2 ст.30 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

З матеріалів справи не вбачається підстав для висновку, що відповідачами були порушені строки проведення виконавчих дій.

Згідно зі ст.42 Закону з метою забезпечення провадження виконавчих дій стягувач може за погодженням з державним виконавцем внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби певну грошову суму для здійснення необхідних витрат або покриття їх частини, якщо інше не передбачено цим Законом. Після завершення виконавчого провадження авансовий внесок повністю повертається стягувачу, якщо інше не передбачено цим Законом.

При цьому частиною 5 ст.63 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі відсутності документів, що характеризують об'єкт нерухомості, у зв'язку з чим його неможливо підготувати до реалізації, виготовлення таких документів здійснюється у встановленому порядку за рахунок коштів стягувача. У разі якщо стягувач у двадцятиденний строк з дня одержання відповідного повідомлення державного виконавця не авансує витрати, пов'язані з підготовкою документів, що характеризують об'єкт нерухомості, арешт з нього знімається.

Як вбачається з листа відповідача від 20.10.2010р. у звязку з тим, що по вказаному виконавчому провадженню, для підготовки арештованого об'єкту нерухомості до реалізації, необхідно виготовити технічну документацію, отримати правовстановлюючі документи на об'єкт нерухомості та призначити комісійну експертизу із залученням експертів, спеціалістів та суб'єктів оціночної діяльності з метою визначення ринкової вартості арештованого майна, на адресу позивача було направлене відповідне повідомлення про авансування виконавчих дій як то передбачено ст.63 Закону.

Тобто дії державного виконавця з покладення на стягувача обовязку щодо авансування виконавчих дій у вказаному випадку відповідають приписам чинного законодавства.

Не заслуговують на увагу твердження позивача щодо невідповідності прізвища державного виконавця, який прийняв оскаржувану постанову прізвищу виконавця, що її підписав, з огляду на те, що вказана технічна помилка була виправлена постановою начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області від 29.12.2011р.

Частиною 4 ст.47 Закону виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, у тому числі, якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Виходячи з викладеного, відповідачами не було порушено строків проведення виконавчих дій та ними вживалися дії для забезпечення проведення виконавчих дій щодо виконання виконавчого напису нотаріуса №1305, однак з вини стягувача (позивача), виконавчий документ не було звернено до виконання та було повернуто стягувачеві.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що повністю дотримано відповідачами.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що позовні ТОВ Комерційний банк «Арма» задоволенню не підлягають у звязку з їх невідповідністю законодавству та безпідставністю.

Керуючись ч.6 ст.128, ст.ст.158-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ТОВ Комерційний банк «Арма» до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, Головного державного виконавця Кравець О.В., третя особа ОСОБА_1, про визнання дій неправомірними, скасування постанови та зобовязання вчинити певні дії відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя /підпис/ М.М. Аракелян

30 березня 2012 року.

.