Постанова № 22633958, 10.04.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Копія

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2012 року Справа № 1170/2а-662/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя Пасічник Ю.П., секретар Юрчук Л.М.,

за участю представників: позивача Матковська О.С., відповідача Панасенко І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Кіровограді адміністративну справу за позовом державного підприємства «Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №2»Державного агентства резерву України (надалі - позивач) до Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (надалі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень,?

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.01.2012р. №0000052330, яким визначено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток в сумі 404216 грн. та частково №0000042330, яким збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на додану вартість в розмірі 356547 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на підставі акту планової виїзної перевірки від 23.12.2011 року № 185/23-30/00951862 відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Висновки відповідача ґрунтуються на тому, що позивачем протягом перевіреного періоду було здійснено збиткові господарські операції, а саме, в результаті реалізації нерезиденту АТ «Кишинівський хлібокомбінат «Франзелуца»борошна за ціною нижчою ніж ціна придбання цього борошна у резидента ПП «Балканіка Трейд».

Позивач не погоджуючись з висновками відповідача вказує, що підприємством за результатами вказаних операцій фактично отримано прибуток в сумі 84257,33 грн., оскільки ціну реалізації товару на експорт він правомірно зменшив на 20%, у звязку з тим, що при експорті ставка податку з ПДВ становить 0%.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав та просив суд позов задовольнити.

Відповідачем подано до суду письмові заперечення, позов не визнається, вказується, що оскаржувані рішення є правомірними оскільки в порушення положень Податкового кодексу України, позивачем здійснено господарську операцію без мети одержання прибутку, що суперечить меті здійснення господарської діяльності.

В судовому засіданні 10.04.2012 року на підставі ст. 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Складення постанови в повному обсязі відкладено до 15.04.2012р.

Розглянувши долучені до справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010р. по 30.09.2011р.

Результати перевірки оформлені актом від 23.12.2011 року № 185/23-30/00951862 (а.с.13-16).

В ході перевірки встановлено порушення:

- п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 150.1 ст. 150, п. 3 підрозділу 4 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток всього в сумі 404216 грн., у т.ч. за 3 квартал 2011 р. в сумі 404216 грн.;

- п.п. 7.4.1 п. 7.4., п.п. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 376544 грн., в т.ч. за грудень 2010 р. у сумі 19997 грн., березень 2011 р. 356547 грн.

Визначаючи позивачеві грошові зобовязання за платежем податок на прибуток та податок на додану вартість, відповідачем зроблено висновок, що позивачем незаконно в 3 кварталі 2011 року завищено валові витрати за 1 квартал 2011 року на загальну суму 1782737 грн., крім того віднесено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість 356547,33 грн.

Висновок відповідача ґрунтується на тому, що позивач протягом березня 2011 року здійснював господарські операції з придбання та продажу борошна.

Так, 17.03.2011р. та 28.03.2011р., на підставі договору купівлі-продажу №04/41 від 01.03.2011р. (а.с. 17-19) позивачем придбано у ПП «Балканіка Трейд»борошно в кількості 672,8 тон на загальну суму 2139284 грн., в т.ч. ПДВ 356547,33 грн.

В подальшому, на підставі контракту від 03.03.2011р. (а.с. 20-22) вказане борошно було реалізоване нерезиденту - АТ «Кишинівський хлібокомбінат «Франзелуца»за ціною 1866994 грн. без ПДВ.

Вказані господарські операції були предметом дослідження під час перевірки позивача, що знайшло свої відображення в акті перевірки (а.с. 14).

За висновками відповідача вказана операції з придбання та продажу борошна є збитковими оскільки ціна реалізації є меншою від ціни придбання на 272290 грн. (2139284 - 1866994).

Висновок відповідача ґрунтується на тому, що при проведенні операцій по експорту продукції підприємством, не відбулося збільшення активу або зменшення зобовязання, що зумовили зростання власного капіталу. Крім того, в результаті проведення цих операцій не відбулося збільшення економічних вигід підприємства. Єдиною підставою проведення вказаних операцій є формування валових витрат та податкового кредиту, що призводить в подальшому до зменшення сплати поточних платежів з податку на прибуток та податку на додану вартість.

У звязку з виявленими порушеннями, відповідачем зроблено висновок, що позивачем незаконно віднесено до складу валових витрат вартість борошна придбаного у резидента 1782737 грн. без ПДВ та сформовано податковий кредит в сумі 356547,33 грн.

Суд зазначає, що висновки відповідача є безпідставними оскільки не ґрунтуються на нормах Податкового кодексу України.

Пунктом 185.1 ст. 185 ПК України визначено перелік операцій, які є обєктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з ст. 194 ПК України операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною. Податок становить 17 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.

Відповідно до п.п. 195.1.1. п. 195.1. ст. 195 ПК України за нульовою ставкою оподатковуються операції з експорту товарів (супутніх послуг), якщо їх експорт підтверджений митною декларацією, оформленою відповідно до вимог митного законодавства.

Таким чином, позивач придбавав у резидента борошно за ставкою оподаткування 20% (враховуючи положення п. 10 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень ПК України), в той час як реалізовував нерезиденту за нульовою ставкою що повністю відповідає вимогам ПК України.

Пунктом 198.6 ст. 198.6 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Податковому кодексі України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку покупця належно оформленої та виданої податкової накладної.

Зважаючи на те, що будь-яких заперечень чи зауважень, як під час перевірки так і вході розгляду справи, до змісту господарської операції між позивачем та ПП «Балканіка Трейд», податкової накладної виписаної останнім, у відповідача не виникало, то позивачем правомірно сформовано податковий кредит по господарській операції з придбання борошна у ПП «Балканіка Трейд».

Щодо застосування поняття «ціна»для визначення доходності чи збитковості операцій з поставки товарів/послуг, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 188.1. ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Тобто, відповідно до вказаної норми ціна не включає в себе ПДВ, який є податком, який нараховується до ціни товару.

В даному випадку, ціна продажу борошна нерезиденту (1866994 грн.) є вище ціни, за яку позивач придбав товару резидента (1782736,67 грн).

Щодо прибутковості вказаних операцій суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Ціна реалізації борошна на експорт відрізняється від ціни придбання товару у резидента на 84257,33 грн. (1866994 грн. - 1782736,67 грн.) у бік збільшення, що свідчить про наявність прибутку.

Відповідно до п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включаються до складу валового доходу суми податку на додану вартість, отримані (нараховані) платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів (робіт, послуг), за винятком випадків, коли підприємство-продавець не є платником податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 5.3.3. п. 5.3. ст. 5 вказаного Закону не включаються до складу валових витрат витрати на сплату податку на прибуток підприємств, податку на нерухомість, а також податків, установлених пунктами 7.8, 10.2 і статтею 13 цього Закону; сплату податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, сплату податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються за рахунок сум виплат таких доходів згідно із законом України про оподаткування доходів фізичних осіб.

Позивачем, не включалось до складу валових витрат суму ПДВ сплачену у складі вартості борошна придбаного у ПП «Балканіка Трейд», що не заперечується відповідачем.

Зважаючи на те, що ставка ПДВ при експорті борошна становила 0%, то його продаж за ціною вищою від ціни придбання - 84257,33 грн. (1866994 грн. - 1782736,67 грн.), не є збитковим, а валові доходи перевищують валові витрати, що свідчить про наявність економічної вигоди.

Таким чином, господарські операції з придбання та реалізації борошна були спрямовані на отримання доходу, внаслідок здійснення яких позивачем отримано дохід в розмірі 84257,33 грн., що повністю співпадає з вимогами пункту 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід».

Крім того, визначаючи позивачеві грошове зобовязання за платежем податок на прибуток, відповідач виходив з того, що позивачем неправомірно, в порушення п. 150.1 ст. 150, п. 3 підрозділу 4 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, до рядку 06.6 декларації з податку на прибуток за 2-3 квартали 2011 року включено відємне значення обєкту оподаткування за 2010 рік в сумі 5408442 грн. (а.с.38, 39).

Суд зазначає, що правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника цього податку передбачені нормами ПК України, зокрема, розділом ІІІ "Податок на прибуток".

Однак, відповідно до пункту 1 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" розділу XX "Перехідні положення", розділ III "Податок на прибуток" цього Кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Разом із тим, відповідно до розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України, Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" втрачає чинність лише 01 квітня 2011 року.

Аналіз наведених положень Податкового кодексу України свідчить про те, що в періоді з 01.01.2011р. по 01.04.2011р. правовідносини щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, складу валового доходу та валових витрат платника цього податку регулювалися саме Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", а починаючи з 01.04.2011 р. - положеннями Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 1 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України норми розділу III Кодексу застосовуються під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом. До вказаного терміну для цілей визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток, у разі, якщо об'єкт оподаткування має від'ємне значення, застосовуються норми пункту 6.1 статті 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Суд зауважує, що податковим органом не врахованого того, що в періоді до 01.04.2011 року положення Податкового кодексу України не діяли, а діяв Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відтак, позивач здійснюючи свою господарську діяльність, розраховуючи та декларуючи відємне значення об'єкта оподаткування мало керуватися положеннями саме вказаного Закону.

Так, відповідно до пункту 6.1 ст.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році норми цього пункту діяли з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.

Зокрема, було встановлено, що у звітних податкових періодах 2010 року у складі валових витрат платника податку враховувалося 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.

У I кварталі 2011 року сума збитків з податку на прибуток, які утворилися станом на 01.01.2010 р. та не були враховані у складі валових витрат у 2010 р., та збитки, які утворилися у 2011 році, включаються до складу валових витрат першого календарного кварталу 2011 року та, відповідно, стають від'ємним значенням I кварталу 2011 року.

Зазначене відповідає положенням статті 6.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідно до яких сума від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року включається до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року та, відповідно, стає витратами I календарного кварталу.

З викладеного вбачається, що відємне значення минулих років - це абсолютно правомірна складова витрат І кварталу 2011 року, оскільки його включення до складу податкових витрат, саме в цьому періоді, було передбачене нормами Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що діяв у той час.

Починаючи з II кварталу 2011 року до доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, застосовуються норми Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України пункт 150.1 статті 150 цього Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Згідно з п.150.1 ст.150 розділу 3 Податкового кодексу України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Від'ємне значення як результат розрахунку об'єкта оподаткування, отриманий від ведення діяльності, яка підлягає патентуванню, не враховується для цілей абзацу першого цього пункту та відшкодовується за рахунок доходів, отриманих у майбутніх податкових періодах від такої діяльності.

Орган державної податкової служби не може відмовити у прийнятті податкової декларації, яка містить від'ємне значення як результат розрахунку об'єкта оподаткування, з причин наявності такого від'ємного значення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що п. 3 підрозділу 4 Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, не містить заборони на врахування у 2011 році збитків, які виникли до 01.01.2011 року, а отже, такі збитки повинні враховуватись у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення. Позивачем правомірно складено декларацію з податку на прибуток за ІІ-ІІІ квартали 2011 року, а відтак підстав для зменшення відємного значення обєкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду у податкового органу не було.

Суд не погоджується з доводами відповідача про те, що до складу другого кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за перший квартал 2011 року без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року.

У даній нормі законодавець, як і раніше, під час коригування порядку формування розміру валових витрат з урахуванням від'ємного значення у 2010 році, шляхом прийняття Закону України від 20.05.2010 N 2275-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визначив особливий порядок формування об'єкта оподаткування податком на прибуток, а саме.

Дослівне тлумачення положень пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень ПК України дає підстави вважати, що у разі наявності від'ємного значення об'єкта оподаткування у 1 кварталі 2011 року сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу витрат 2 кварталу 2011 року.

Обмеження витрат, що мають бути враховані у складі валових витрат 2 кварталу 2011 року, зазначена законодавча норма не містить.

Відповідно до статті 4 ПК України, податкове законодавство ґрунтується на таких принципах, зокрема, рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу.

Згідно з п. 7.3 статті 7 ПК України, будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Витрати, що не враховуються при визначенні оподаткування прибутку, зазначені у статті 139 ПК України, цей перелік є вичерпним та не містить такого поняття як "від'ємне значення об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року".

Враховуючи вищевикладені положення Податкового кодексу України, а також фактичні обставини справи, суд не вбачає в діях позивача порушень податкового законодавства під час формування відємного значення обєкта оподаткування за період, що перевірявся, а тому висновки відповідача є хибними.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що представником відповідача не доведена обґрунтованість та законність прийнятих відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

У відповідності до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби Кіровоградської області від 13.01.2012р. №0000052330 про збільшення суми грошового зобов'язання позивачу по податку на прибуток в розмірі 404 216,00 грн.

Визнати протиправним та частково скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби Кіровоградської області від 13.01.2012р. №0000042330 в частині збільшення суми грошового зобов'язання позивачу по податку на додану вартість в розмірі 356547,00 грн.

Присудити позивачеві судові витрати з державного бюджету шляхом зобовязання Державної казначейської служби України безспірно списати з рахунку Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби Кіровоградської області грошові кошти в розмірі 2146,00 грн.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 12.04.2012р.

Суддя-підпис.

З оригіналом згідно:

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного судуПасічник Ю.П.