Постанова № 22633024, 20.12.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2011 року 16:15 Справа № 2а-0870/7920/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Максименко Л.Я.,

при секретарі судового засідання Лемешко А.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою:Товариства з обмеженою відповідальністю «Асоціація «Атомспорт», м. Енергодар Запорізької області

до:Державної податкової інспекції у м. Енергодар Запорізької області,

м. Енергодар Запорізької області

про:визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників

від позивачаОСОБА_11., довіреність № 3 від 15.01.2011

від відповідача: ОСОБА_1, довіреність № 9296/10/10-013 від 25.06.2011;

ОСОБА_2, довіреність № 11211/10/10-013 від 05.08.2011;

ОСОБА_3, довіреність № 392/10/10-013 від 13.01.2011

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Асоціація Атомспорт» (далі позивач) звернулось із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Енергодарі Запорізької області (далі відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Енергодарі Запорізької області від 15.09.2011 № 0000302301 та № 0000312301.

В обґрунтування позову посилається на те, що висновки, викладені в акті перевірки про те, що договори позивача з ТОВ «Вик Оил», ТОВ «Нафта-Сервіс», ТОВ «Фірма «Клото», ТОВ «Торг-Стандарт», ПП «Акарі-Груп» не спричиняють реального настання правових наслідків, а значить є недійсними є необґрунтованими та такими, що суперечать діючому законодавству. Вказує, що ТОВ «Атомспорт» по цивільно-правовим угодам з вказаними вище контрагентами придбавало паливно-мастильні матеріали, які були в повному обсязі обліковані по бухгалтерському обліку підприємства на підставі первинних документів та в подальшому проводилась їх роздрібна реалізація як фізичним так і юридичним особам. Зазначає, що ТОВ «Атомспорт» має фізичні, технічні та технологічні можливості для вчинення дій, що становлять зміст господарської операції за правочинами щодо придбання паливно-мастильних матеріалів. Як то наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, в т.ч. транспортних засобів для перевезення ПММ, приміщень для їх зберігання тощо. Стверджує, що перед укладанням угод ТОВ «Асоціація «Атомспорт» перевіряла своїх контрагентів на підставі інформації, отриманої від контрагентів та за базами даних ДПА України та встановило, що на час укладання угод всі контрагенти були в базі даних платників ПДВ, була відсутня інформація щодо перебування юридичної особи в процесі припинення, набрання законної сили рішенням про припинення юридичної особи, відсутність за місцезнаходженням, не підтвердження відомостей тощо. Вважає, що предявлені товариством під час перевірки податковому органу первинні документи відповідають визначенню ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та повністю підтверджують факт здійснення операцій і відповідно право позивача на включення відповідних сум до складу валових витрат та податкового кредиту по операціям з вищевизначеними юридичними особами. З огляду на викладене вважає, що відповідачем в акті перевірки № 268/23-0/24520069 від 29.08.2011 по вищенаведеним правочинам позивача з ТОВ «Вик Оил», ТОВ «Нафта-Сервіс», ТОВ «Фірма «Клото», ТОВ «Торг-Стандарт», ПП «Акарі-Груп» щодо валових витрат та податкового кредиту неправильно застосовані норми матеріального права, податковий орган вийшов за межі своєї компетенції щодо визнання угод недійсними, а тому, на думку позивача, прийняті ДПІ у м. Енергодар Запорізької області податкові повідомлення-рішення від 15.09.2011 № 0000302301 та № 0000312301 є протиправними та підлягають скасуванню.

В судових засіданнях представник позивача підтримав заявлені вимоги з підстав, викладених вище, в обґрунтування чого надав додаткові документи. Наполягає на задоволенні позову.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях від 07.11.2011 вх. № 43277 посилається на те, що ДПІ у м. Енергодар складено акт від 29.08.2011 № 268/23-0/24520069 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Асоціація «Атомспорт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 по 30.06.2011. В ході перевірки встановлено, що на порушення п. 5.1 п. п. 5.2.1, п. 5.2 п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» товариством занижено податок на прибуток в період з 01.04.2009 по 31.03.2011 на загальну суму 1 420 699 грн.; п. 138.2 ст. 138 ПК України підприємством занижено податок на прибуток в період з 01.04.2011 по 30.06.2011 на загальну суму 325 506 грн.; п. п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України підприємством занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся на загальну суму 1 429 945 грн. Вказує, що оскільки перевіркою встановлено, що на ТОВ «Вик Оил», ТОВ «Нафта-Сервіс», ТОВ «Фірма «Клото», ТОВ «Торг-Стандарт», ПП «Акарі-Груп» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобовязання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту не мають реального товарного характеру. Посилаючись на положення ст. ст. 203, 215, 626, 629, 655, 658,662 ЦК України вважає, що угоди, укладені між ТОВ «Асоціація «Атомспорт» та ТОВ «Вик Оил», ТОВ «Нафта-Сервіс», ТОВ «Фірма «Клото», ТОВ «Торг-Стандарт», ПП «Акарі-Груп» не спричинили реального настання правових наслідків. З огляду на це податковий орган вважає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податків відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту підприємства навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Представники відповідача у судовому засіданні підтримали заперечення з підстав, викладених вище.

В судовому засіданні 20.12.2011 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

На підставі направлення від 01.08.2011 № 393, 394, 395, 396, 397 згідно п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 77, п. 82.1, 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання, наказів ДПІ у м. Енергодар від 01.08.2011 № 838 та від 12.08.2011 № 945 проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Асоціація «Атомспорт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 по 30.06.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 30.06.2011, про що складено акт № 268/23-0/24520069 від 29.08.2011.

Перевіркою встановлено, що на порушення п. 5.1 п. п. 5.2.1, п. 5.2 п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» товариством занижено податок на прибуток в період з 01.04.2009 по 31.03.2011 на загальну суму 1 420 699 грн.; п. 138.2 ст. 138 ПК України підприємством занижено податок на прибуток в період з 01.04.2011 по 30.06.2011 на загальну суму 325 506 грн.; п. п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України підприємством занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся на загальну суму 1 429 945 грн.

15 вересня 2011 року на підставі акту перевірки № 268/23-0/24520069 від 29.08.2011 ДПІ у м. Енергодар Запорізької області прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000312301, яким ТОВ «Асоціація «Атомспорт» визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 1 676 260,75 грн., в т.ч. 1 429 945,00 грн. за основним платежем та 246 315,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення-рішення № 0000302201, яким ТОВ «Асоціація «Атомспорт» визначено податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 2 050 869,25 грн., в т.ч. 1 746 205,00 грн. за основним платежем та 304 664,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із податковими повідомленням-рішенням від 15.09.2011 № 0000312301 та № 0000302201 ТОВ «Асоціація «Атомспорт» звернулось до суду.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю виходячи з наступного.

В акті перевірки № 268/23-0/24520069 від 29.08.2011 зазначено, що на ТОВ «Вик Оил», ТОВ «Нафто-Сервіс», ТОВ «Торг-Стандарт», ТОВ фірма «Клото» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобовязання, зокрема, у випадку коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Посилаючись на положення ст. ст. 3, 17 Господарського кодексу України, п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств», ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» податковий орган дійшов висновку про те, що ТОВ «Асоціація «Атомспорт» з метою заниження обєкту оподаткування, несплати податків, здійснювало взаємовідносини з ТОВ «Вик Оил», ТОВ «Нафто-Сервіс», ТОВ «Торг-Стандарт», ТОВ фірма «Клото» без мети настання реальних наслідків, у звязку із чим позивачем є «вигодонабувачем», а такі дії призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Також вказано, що оскільки у ПП «Акарі-Груп» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні необхідні основні фонди, кваліфікований технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, видаткові накладні підписані невстановленою особою в звязку із відсутністю зазначення в них прізвища особи, яка склала видаткову накладну (наявний лише підпис), відсутність відображення операцій у бухгалтерському обліку, відсутність підтвердження транспортування товару, то операції ТОВ «Асоціація «Атомспорт» та ПП «Акарі-Груп» не є господарською діяльністю підприємства в розумінні п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, а взаємовідносини між вказаними товариствами в силу положень ст. ст. 203, 215, 216, 236, 626, 629, 655 ЦК України не спричинили реального настання правових наслідків.

Однак, суд не погоджується з такими висновками ДПІ у м. Енергодар Запорізької області виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Асоціація «Атомспорт» у перевіряємому періоді здійснювало, зокрема, роздрібну торгівлю нафтопродуктами через автозаправні станції та мало в наявності дозвільні документи для ведення даного виду господарської діяльності. Також, товариство мало в розпорядженні основні фонди (земельну ділянку, АЗС, склади тощо) та трудові ресурси для здійснення господарської діяльності. Про це безпосередньо свідчать відомості викладені в довідці про загальну інформацію щодо ТОВ «Асоціація «Атомспорт» (додаток № 2 до акту перевірки № 268/23-0/24520069 від 29.08.2011).

З метою здійснення власної господарської діяльності позивач придбавав ПММ у контрагентів шляхом укладання цивільно-правових угод, зокрема:

1)взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Нафто-Сервіс» у перевіряємому періоді регулювались договорами № 176-1.4/10 від 24.11.2009 та № 35-1.4/10 від 11.01.2010 на купівлю нафтопродуктів. Відповідно до умов вказаних договорів продавець (ТОВ «Нафто-Сервіс») зобовязався передати у власність покупця (ТОВ «Асоціація «Атомспорт»), а останній прийняти та оплатити нафтопродукти на умовах визначених договором та додатками до нього, що є його невідємними частинами. Згідно з п. 3.1 вказаних договорів, товар поставляється покупцеві партіями на підставі погодженої сторонами заявки, у кількості, за найменуваннями та ціною, згідно специфікацій та/або накладних, які є невідємною частиною цього договору на умовах EXW естакада наливу АТ «Укртатнафта» ЗАТ «ЛИНИК» м. Лисичанськ. Фактично поставка паливно-мастильних матеріалів здійснювалась на підставі рахунків-фактур, видаткових накладних та на підставі довіреностей на отримання товару, переліки яких визначені податковим органом на сторінках 8-9 акту перевірки. Також на поставлений товар продавцем видані податкові накладні, перелік яких визначений податковим органом на стор. 38-39 акту перевірки. Транспортування нафтопродуктів по вказаним договорам здійснювалось за замовленням продавця перевізниками (приватними підприємцями) згідно товарно-транспортних накладних (перелік наведено у додатку № 4 до акту перевірки).

2)взаємовідносини між ТОВ «Асоціація «Атомспорт» (покупцем) та ТОВ «Торг-Стандарт» (продавцем) здійснювались на підставі договору купівлі-продажу № 010311 від 01.03.2011, відповідно до умов якого продавець зобовязався передати у власність покупця нафтопродукти, продукти нафтоперероблення, дизельне пальне та інші види ПММ на умовах договору. Асортимент, кількість та ціна визначаються в кожному випадку окремо згідно додаткових угод, специфікацій, заявок або виставлених рахунків, які є невідємною частиною договору. Фактична поставка паливно-мастильних матеріалів здійснювалась на підставі рахунків, видаткових накладних та на підставі довіреностей на отримання товару, перелік яких визначений податковим органом на стор. 14 акту перевірки. Також, на поставлений товар продавцем видані податкові накладні, перелік яких визначений податковим органом на стор. 47 акту перевірки. Транспортування нафтопродуктів за договором здійснювалось продавцем згідно товарно-транспортних накладних (перелік наведено у додатку № 4 до акту перевірки).

3)взаємовідносини між ТОВ «Асоціація «Атомспорт» (покупцем) та ТОВ «Вик Оил» (постачальник) у перевіряємому періоді здійснювались на підставі договору поставки нафтопродуктів № 1010 від 29.12.2008, згідно якого постачальник зобовязався передати в погоджені строки, а покупець прийняти та оплатити на умовах, визначених у договорі, нафтопродукти. Умовами договору передбачено, що номенклатура товару, його кількість, ціна встановлюються сторонами за обопільною згодою на основі заявки покупця й зазначаються у розрахункових документах та/чи у відвантажувальних документах (видаткових накладних) на товар, які є специфікацією в розумінні ст. 266 Господарського кодексу України та складають невідємну частину договору. Фактично поставка паливно-мастильних матеріалів здійснювалась на підставі рахунків-фактур, видаткових накладних та на підставі довіреностей на отримання товару, перелік яких визначений податковим органом на стор. 6-7 акту перевірки. Також на поставлений товар продавцем видані податкові накладні, перелік яких визначений податковим органом на стор. 37-39 акту перевірки. Транспортування нафтопродуктів за договором здійснювалось безпосередньо позивачем власним автотранспортом згідно товарно-транспортних накладних (перелік наведено у додатку № 4 до акту перевірки) та подорожніх листів.

4)взаємовідносини між ТОВ «Асоціація «Атомспорт» (покупцем) та ТОВ Фірма «Клото» (продавцем) здійснювались на підставі договору купівлі-продажу № 11/10-01 від 12.11.2010, відповідно до умов якого продавець зобовязався передати у власність покупця нафтопродукти, продукти нафто перероблення, дизельне пальне та інші види ПММ на умовах договору. Умовами договору передбачено, що асортимент, кількість та ціна визначаються в кожному випадку окремо згідно додаткових угод, специфікацій, заявок або виставлених рахунків, які є невідємною частиною договору. На виконання умов договору, поставка паливно-мастильних матеріалів здійснювалась на підставі рахунків, видаткових накладних та згідно довіреностей на отримання товару, перелік яких визначений податковим органом на стор. 11-12 акту перевірки. Також на поставлений товар продавцем видані податкові накладні, перелік яких визначений податковим органом на стор. 41 акту перевірки. Транспортування нафтопродуктів за договором здійснювалось продавцем згідно товарно-транспортних накладних (перелік наведено у додатку № 4 до акту перевірки).

5)взаємовідносини між позивачем (покупцем) та ТОВ «Акарі-Груп» (продавцем) здійснювались на підставі договору купівлі-продажу № 030511 від 05.05.2011, відповідно до умов якого продавець зобовязався передати у власність покупця нафтопродукти, продукти нафтоперероблення, дизельне пальне та інші види ПММ на умовах договору. Асортимент, кількість та ціна визначаються в кожному випадку окремо згідно додаткових угод, специфікацій, заявок або виставлених рахунків, які є невідємною частиною договору. На виконання умов договору поставка паливно-мастильних матеріалів здійснювалась на підставі рахунків, видаткових накладних та на підставі довіреностей на отримання товару, перелік яких визначений податковим органом на стор. 28 акту перевірки. Також на поставлений товар продавцем видані податкові накладні, перелік яких визначений податковим органом на стор. 49 акту перевірки. Транспортування нафтопродуктів за договором здійснювалось продавцем згідно товарно-транспортних накладних (перелік наведено у додатку № 4 до акту перевірки).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинний на момент вчинення спірних операцій), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зокрема до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону).

Слід зазначити, що ст. 11 вказаного Закону «Правила ведення податкового обліку» не встановлює будь-яких вимог до форми та виду документів, які б відносились до податкового обліку.

Згідно з п.п.11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п. п. 5.3.9 п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених положень Закону випливає, що обов'язковою умовою віднесення витрат підприємства на оплату товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат є наявність господарських операцій з придбання цих товарів (робіт, послуг) підкріплена належними документами та зв'язок цих витрат з господарською діяльністю платника.

Тобто, за своїм змістом наведені норми Закону передбачають як підставу для не включення у валові витрати тільки випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість включення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, не підтверджених документами взагалі.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що всі придбані нафтопродукти були своєчасно та в повному обсязі оприбутковані ТОВ «Асоціація «Атомспорт» за накладними, що підтверджується Журналами обліку нафтопродуктів, які надійшли на АЗС. Зокрема в Журналах зазначено № ТТН, постачальника та обсяги поставленого пального. Суд, під час розгляду справи по суті здійснював співставлення даних, зафіксованих у Журналах обліку нафтопродуктів з інших первинними документами, зокрема видатковими накладними, ТТН, Журналом виданих довіреностей та встановив, що показники дати, обсягів, вартості тощо ПММ, що визначені у вказаних документах, співпадають. Крім того, суд дослідив Журнали-ордери і Відомість по рахунку 282 «Товари в торгівлі» та оборотно-сальдову відомість по рахунку 281 ТОВ «Асоціація «Атомспорт» за перевіряємий період та встановив, що пальне, яке надійшло за первинними бухгалтерськими документами було оприбутковано та проведено по бухгалтерському обліку позивача, що в свою чергу призвело до змін в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства - платника податків.

Також судом встановлено, що всі придбані нафтопродукти у подальшому були реалізовані товариством в роздрібній торгівлі через автозаправні станції, що також підтверджується Журналом-ордером і Відомістю по рахунку 282 «Товари в торгівлі».

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ; назва документа (форми), код форми, дата і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі); посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Тобто, лише порушення вимог щодо змісту та форми документу можуть позбавити його юридичної сили та доказовості. В Акті перевірки податковий орган будь-яких претензій щодо змісту та форми таких первинних документів, як видаткова накладна, довіреність, рахунки тощо не заявляв.

Отже, висновок податкового органу щодо порушення позивачем вимог п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, п. 5.1, п. п. 5.2.1 п. 5.2, п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» суд вважає безпідставним та таким, що спростовується фактичними обставинами справи.

Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент вчинення господарських операцій (надалі за текстом - Закон України № 168/97-ВР), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 7.5 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Крім того, відповідно до п.п.7.2.3. п.7.2 ст. 7. Закону України № 168/97-ВР саме податкова накладна є звітним податковим та одночасно розрахунковим документом.

Отже, Законом України № 168/97-ВР встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи наявність у позивача податкових накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів (послуг) були включені до податкового кредиту, приймаючи до уваги, що зазначені податкові накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих податкових накладних вимогам Закону України № 168/97-ВР акт перевірки не містить, ТОВ «Асоціація «Атомспорт» цілком правомірно включило суми податку на додану вартість по отриманим товарам (послугам) до складу податкового кредиту, оскільки його право на податковий кредит підтверджується єдиним і належним, з точки зору діючого законодавства, доказом.

Отже, висновок податкового органу щодо порушення позивачем вимог п. п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» суд вважає безпідставним та таким, що спростовується фактичними обставинами справи.

Крім того, суд не може погодитись з правовою позицією відповідача і в частині визнання нікчемними укладених позивачем з ТОВ «Вик Оил», ТОВ «Нафто-Сервіс», ТОВ «Торг-Стандарт», ТОВ фірма «Клото» угод, вважає її хибною з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України, встановлено свободу договору. Тобто сторони вільні в укладені договору, визначені умов договору, тощо.

Суб'єкти господарювання самостійно визначають умови ведення господарської діяльності, економічної доцільності ведення тих чи інших господарських операцій. Визначення умови переходу права власності на товар, умов поставки товару є також правом сторін.

Суд вважає, що спірні правочини були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Так, на виконання умов вищезазначених договорів поставки (купівлі-продажу) позивач отримав товари, які зазначені у договорах, сплатив їх вартість у повному обсязі, про що свідчать наявні у справі документи, зокрема Журнал-ордер і Відомість по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками». Крім того, зазначені товари використані позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується наданими позивачем документами.

Частина 1 ст. 203 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Виходячи з положень ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України, правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Провочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права тощо.

В акті перевірки податковий орган говорить про відсутність у контрагентів трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, з чого інспекція вбачає проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобовязання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту не мають реального товарного характеру.

Однак суд зауважує, що усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства, правопорядку демократичної, правової держави.

При цьому, акт перевірки не тільки не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, а навіть не містить посилання на те, в чому таке порушення полягає.

Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом. При цьому, як вже вище було зазначено, судові рішення про визнання договорів недійсними, укладених позивачем з контрагентами, відсутні.

Статтею 207 ГК України встановлено: господарське зобовязання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину укладений позивачем правочин є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про взаємовідносини, які відбулись між учасниками такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Суд відмічає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність правочинів позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Під час розгляду справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами угоди не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Суд зазначає, що позивачем належним чином оформлено господарські правовідносини з контрагентами, а фактичне здійснення таких операцій підтверджується належними первинними документами та документами податкової звітності. Контрагенти позивача на момент вчинення спірних господарських операцій були належним чином зареєстровані, не знаходились у стані припинення та мали свідоцтва платників ПДВ. Вказані обставини перед укладання відповідних угод були зясовані позивачем самостійно, про що надано суду відповідні документи (установчі документи контрагентів) та дослідженні судом під час розгляду справи (витяги з ЄДРПОУ щодо контрагентів).

Іншого відповідачем не доведено, хоча відповідно до ст. 71 КАС України він, як суб'єкт владних повноважень, має довести суду правомірність свого рішення.

Доводи ДПІ у м. Енергодар Запорізької області, наведені в акті перевірки № 268/23-0/24520069 від 29.08.2011 та в письмових запереченнях суд спростовує наступним.

Слід зазначити, що до висновку про порушення позивачем положень Податкового кодексу України, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість», відповідач дійшов з огляду на обставини діяльності інших осіб контрагентів за угодами.

Так, податкова інспекція посилається на акти № 491/232/37150064 від 11.07.2011 ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Торг-Стандарт», № 3305/23-209/36007629 від 25.05.2011 Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Нафто-Сервіс», № 219/233/19306799 від 06.04.2011 ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська про результати невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ «Фірма «Клото», № 438/233-33906042 від 30.09.2011 ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Акарі-Груп» та № 708/23-80/23125543 від 19.08.2011 ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Вик Оил».

Якщо більш детально аналізувати вказані акти перевірки то вбачається, що останні два акти перевірки взагалі нічого не можуть доводити, оскільки вони складені відносно неможливості проведення зустрічної звірки ПП «Акарі-Груп» та ТОВ «Вик-Оил». Однак, навіть з цих актів вбачається, що у спірні періоди, що підлягали перевірці, підприємства звітували та декларували зобовязання до сплати. Зокрема про це свідчить і наявні в матеріалах справи декларації з ПДВ ПП «Акарі-Груп» та розшифровки до них, в яких контрагент звітував про наявність операцій з позивачем, а також підписаний сторонами акт звірки взаємних розрахунків від 12.09.2011.

Дії щодо складання акту перевірки № 219/233/19306799 від 06.04.2011 ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська про результати невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ «Фірма «Клото були оскаржені платником податків у судовому порядку та постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 2а/0470/5820/11 від 28.09.2011 задоволені позовні вимоги ТОВ «Фірма «Клото». Однак, вказане рішення на час розгляду вказаної справи по суті не набрало законної сили у звязку із оскарженням податковим органом.

Все ж таки, з акту перевірки № 219/233/19306799 від 06.04.2011 судом зясовано, що за перевіряємий період товариство декларувало податкові зобовязання з ПДВ та мало взаємовідносини з іншими контрагентами, які мають основні стани платників податків «0». Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Фірма «Клото» анульовано 15.03.2011, тобто на момент здійснення операцій з ТОВ «Асоціація «Атомспорт» контрагент був платником ПДВ. Також, суд приймає до уваги надані представником позивача декларації з ПДВ ТОВ «Фірми «Клото» та розшифровки до них, якими також підтверджується факт декларування контрагентом господарських операцій з ТОВ «Асоціація «Атомспорт».

Акт перевірки № 3305/23-209/36007629 від 25.05.2011 Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Нафто-Сервіс» взагалі спростовує висновки ДПІ у м. Енергодар Запорізької області. Так, зокрема в акті перевірки ТОВ «Асоціація «Атомспорт» № 268/23-0/24520069 від 29.08.2011 вказано на те, що у ТОВ «Нафто-Сервіс» відсутній кваліфікований персонал, основні фонди, дозвільні документи на ведення певного виду господарської діяльності тощо. Однак, у акті перевірки ТОВ «Нафто-Сервіс» зазначено про те, що товариство декларувало валовий дохід на формування якого мало вплив здійснення операцій з реалізації газу зрідженого, дизпалива та бензину. Вказане також підтверджується наданими представником позивача копіями декларацій та розшифровок до них ТОВ «Нафто-Сервіс». Крім того, в акті вказано на наявність на підприємстві основних фондів та трудових ресурсів, а також на здійснення товариством відповідних нарахувань на заробітну плату та відрахувань до Пенсійного фонду і інших фондів.

З акту перевірки № 491/232/37150064 від 11.07.2011 ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Торг-Стандарт» судом встановлено, що товариство мало взаємовідносини з контрагентами, які мали основний стан платника податків «0».Свідоцтво платника ПДВ анульовано лише 27.04.2011. З самого акту перевірки вбачається, що податкова інспекція дійшла висновку про відсутність основних засобів та оборотних активів виходячи лише з того, що декларація з податку на прибуток не надавалась, а сама перевірка проведена на підставі однієї податкової декларації з ПДВ за квітень 2011 та додатку № 5. На думку суду, вказане не дає підстави стверджувати про обґрунтованість висновків податкового органу.

Крім того, податковий орган надав до заперечень на позовну заяву письмові пояснення гр. ОСОБА_5, відібрані оперуповноваженим ОНМ ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська 05.09.2011. У вказаних поясненнях ОСОБА_5 щодо взаємовідносин ТОВ «Торг-Стандарт» та ТОВ «Асоціація «Атомспорт» нічого не може сказати, оскільки фінансово-господарські документи за період з липня 2010 по січень 2011 були втрачені. На даний час такого підприємства як ТОВ «Асоціація «Атомспорт» не памятає.

Однак, суд вважає такі пояснення неналежним доказом у справі, який, зокрема має суперечливі відомості, що спростовуються іншими доказами у справі.

Так, із пояснень вбачається, що ОСОБА_5 втратила документи підприємства за період з липня 2010 по січень 2011 року, що підтверджується також постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 24.01.2011. Проте, податковий орган посилаючись на вказані документи, не прийняв до уваги той факт, що взаємовідносини з ТОВ «Торг-Стандарт» позивач мав пізніше, а саме з березня 2011 року.

Більш того, представником позивача в судове засідання надані додатки № 5 до податкових декларацій з ПДВ ТОВ «Торг-Стандарт» з яких зокрема вбачається, що контрагент звітував про наявність господарських операцій саме з ТОВ «Асоціація «Атомспорт». Також у позивача наявний акт звірки взаємних розрахунків від 12.09.2011, підписаний з боку ТОВ «Торг-Стандарт» тією ж ОСОБА_5, що посвідчує факти операцій та здійснені між сторонами розрахунки.

Також, в акті перевірки позивача № 268/23-0/24520069 від 29.08.2011 ДПІ у м. Енергодар посилається на те, що керівники ТОВ «Нафто-Сервіс» та ТОВ «Вик Ойл» не отримували заробітну плату на вказаних підприємствах, а отже податковий орган дійшов висновку про те, що первинні документи підписані не уповноваженими особами. При цьому, в судові засідання суду вже були надані відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів відносно ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5,ОСОБА_9 Однак, суд критично оцінює вказані докази, оскільки, по-перше, податковим органом не доведено що особа, відносно якої сформовано запит, і керівники контрагентів є одними і тими ж особами; по-друге, той факт, що керівник товариства не отримував заробітну платню на підприємстві, не є підставою стверджувати про те, що підписані ним первинні документи є нечинними.

Крім того, ДПІ у м. Енергодар Запорізької області виказані певні сумніви відносно товарно-транспортних накладних, складених під час здійснення господарських операцій між ТОВ «Асоціація «Атомспорт» та його контрагентами.

З цього приводу суд зазначає, що пунктом 11.1 розділу 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, встановлено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно п. п. 11.4, 11.5, 11.6, 11.7 вказаних Правил оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Отже, наявність товарно-транспортних накладних, складених з порушенням вимог чинного законодавства чи їх відсутність взагалі є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом безпосередньо самим перевізником, а тому вантажоотримувач не може нести відповідальність чи будь-які негативні наслідки за неправильне оформлення таких документів. Крім того, не дивлячись на те, що товарно-транспортна накладна хоча і є документом, що призначається для оперативного та бухгалтерського обліку, норма п. п. 5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відносить до документів, обовязковість ведення та зберігання яких передбачена саме правилами податкового обліку.

Суд, досліджуючи надані представниками сторін ТТН оцінював їх у сукупності, разом із іншими доказами, наявними у справі та дійшов висновку про те, що придбаний позивачем товар перевозився, що і посвідчується складеними ТТН, а самі угоди були реальними (товарними).

Особливо багато зауважень було у податкового органу до ТТН складених під час транспортування ПММ придбаного у ТОВ «Вик Оил», оскільки невірно вказаний вантажовідправник, вантажоотримувач тощо. Однак суд приймає до уваги той факт, що перевезення за вказаним договором здійснювалось самим позивачем і останнім надані суду належним чином засвідчені копії подорожніх листів вантажного автомобіля, накази про прийняття на роботу та призначення відповідальним за безпечну експлуатацію, технічний стан та зберігання під час експлуатації автомобілю МАЗ 504 І, реєстраційний номер НОМЕР_4 ОСОБА_10 Вказані документи містять усі необхідні реквізити, зокрема і посилання на ТТН, а тому, на думку суду, в достатній мірі підтверджують факт транспортування ПММ.

Перевезення ПММ під час виконання умов договору між ТОВ «Асоціація «Атомспорт» та ТОВ «Нафто-Сервіс» здійснювалось за допомогою ПП ОСОБА_12, ПП ОСОБА_13, ПП ОСОБА_14, ТОВ «Нова-Мрія», ПП ОСОБА_15, ПП ОСОБА_16 тощо. Хоча, згідно відповіді УДАІ УМВС України в Полтавській області від 17.08.2011 № 11/9-5951 (долучена до матеріалів справи) ТОВ «Нафто-Сервіс» має і власні транспортні засоби для здійснення таких перевезень.

Також податковим органом на підтвердження викладених в акті перевірки висновків подано відповідь ДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 11.08.2011 вих. № 14/11234 в якій зазначено про те, що в період з 01.01.2009 по 11.08.2011 за ТОВ фірма «Клото», ПП «Акарі-Груп», ТОВ «Торг-Стандарт» транспортні засоби не зареєстровано.

З цього приводу суд зазначає, що вказана відповідь не є беззаперечним фактом того, що перевезення придбаного позивачем товару не здійснювалось.

Як встановлено судом, з наданої відповідачем відповіді Енергодарського відділення реєстраційно-екзаменаційної роботи УДАІ ГУМВС України в Запорізькій області від 11.10.2011 вих. № 807 автомобілі, на яких перевозився вантаж за господарськими операціями позивача з ТОВ «фірма «Клото», ТОВ «Торг-Стандарт», ПП «Акарі-Груп» належать фізичній особі ОСОБА_4, що мешкає у м. Дніпропетровськ.

Тобто, вказані автомобілі могли бути орендовані у вказаної особи для здійснення відповідних перевезень, або замовлені послуги з перевезення транспортом власника. Вказану думку суду підтверджує, зокрема, наданий представником позивача договір № 01/1102 від 01.02.2011 оренди вантажних автомобілів з екіпажем укладений між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ «Торг-Стандарт».

Аналогічна ситуація могла бути і з іншими контрагентами, однак, податковим органом перевірка вказаних обставин не проводилась.

Суд також не приймає до уваги відповідь Дніпропетровського міжміського бюро технічної інвентаризації від 06.10.2011 вих. № 12161, оскільки відомості в ньому сформовані станом на 05.10.2011 та не охоплюють проведені раніше (до 2003 року) реєстраційні дії з нерухомістю.

Інші довідки надані податковим органом, зокрема про відсутність зареєстрованих земельних ділянок за контрагентами, відсутність отримання дозволу на перевезення ПММ тощо, на думку суду, також не спростовують реальності укладених між позивачем та його контрагентами угод.

Взагалі зясування таких обставин, як наявність земельних ділянок, основних фондів, трудових ресурсів тощо стороною за угодою чинним законодавством не вимагається. Як зазначалось вище, товариством було проявлено розумну обережність задля зясування загальної інформації щодо контрагентів за угодами, яка є офіційною та загальнодоступною. Що в свою чергу дає підстави стверджувати відносно добросовісності намірів позивача на укладання та виконання господарських операцій. Наявність протиправного умислу в діях позивача належним чином не доведена, про що йшлось раніше.

Таким чином, висновок податкового органу про нікчемність укладених ТОВ «Асоціація «Атомспорт» правочинів зроблений лише з огляду на діяльність інших осіб (контрагентів) є неприпустимим як за законодавством України так і міжнародними нормами.

Так, рішеннями Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України» та від 22.01.2009 «Булвес» АД проти Болгарії, які згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань…Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, повязаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобовязання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4)безсторонньо (неупереджено);

5)добросовісно;

6)розсудливо;

7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби , яким платнику податків донараховані податкові зобовязання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

Обставини, які слугували фактичною підставою для донарахування позивачу суми податкового зобовязання з податку на прибуток та податку на додану вартість, а також зменшенню відємного значення суми податку на додану вартість згідно спірних податкових повідомлень-рішень, знаходяться поза межами вимог Податкового кодексу України, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, суд вважає, що відповідач неправомірно дійшов висновків про заниження позивачем податку на прибуток в періоді з 01.04.2009 по 31.03.2011 на загальну суму 1 420 699 грн., податку на прибуток в періоді з 01.04.2011 по 30.06.2011 на загальну суму 325 506 грн. та заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 1 429 945грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги ТОВ «Асоціація «Атомспорт» підлягають задоволенню, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Енергодар Запорізької області № 0000302301 та № 0000312301 від 15.09.2011 - скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 12, 14, 86, 158 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Асоціація «Атомспорт» до Державної податкової інспекції у м. Енергодар Запорізької області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Енергодар Запорізької області № 0000302301 від 15.09.2011 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Асоціація «Атомспорт» податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 2 050 869,25 грн., в т.ч. 1 746 205,00 грн. за основним платежем та 304 664,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення № 0000312301 від 15.09.2011 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Асоціація «Атомспорт» податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальній сумі 1 676 260,75 грн., в т.ч. 1 429 945,00 грн. за основним платежем та 246 315,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Асоціація «Атомспорт» 3,40 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя (підпис) Л.Я. Максименко