Ухвала суду № 22632836, 09.04.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ БЕЗ РУХУ

09 квітня 2012 року Справа № 0870/3177/12

м. Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Бойченко Ю.П., перевіривши позовну заяву та додані до неї матеріали

за позовомУправління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі Запорізької області

доФізичної особи підприємця ОСОБА_1

простягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в сумі 1641 грн.60 коп.,

ВСТАНОВИВ:

06 квітня 2012 року до Запорізького окружного адміністративного суду звернулось Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі Запорізької області (далі позивач або УПФУ) з адміністративним позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач або ФОП ОСОБА_1.) в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в сумі 1641 грн.60 коп.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви зясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу.

Стаття 106 КАС України встановлює обовязкові вимоги до позовної заяви.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 106 КАС України, у позовній заяві зазначається зміст позовних вимог згідно з частиною третьою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Зміст позову складають два елемента - підстава та предмет позову. Підставою адміністративного позову є юридичні факти, на яких позивач обґрунтовую свої позовні вимоги до відповідача, тобто юридичні факти, з наявністю або відсутністю яких закон повязує виникнення, зміну або припинення правовідносин. Зазначення підстави позову сприяє встановленню спірних правовідносин та можливості прийняття справи до провадження суду. Предметом позову є та конкретна матеріально-правова вимога до відповідача, яка випливає із спірного матеріального публічно-правового відношення та з приводу якої адміністративний суд має прийняти рішення.

Також, згідно з ч. 2 ст. 106 КАС України, на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.(ч.4 ст.70 КАС України).

В якості нормативних підстав позову позивач посилається на Закон України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Пунктом 6 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страхувальник зобовязаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Частиною 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страхувальники зобовязані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. У даному випадку базовим звітним періодом є календарний місяць.

У відповідності до ч. 12 ст. 20 зазначеного Закону, страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Як цілком слушно зазначив позивач, відповідно до абз.5 та 6 ч. 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VІ, стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Виходячи з вищенаведеної норми, заявлена в позові сума недоїмки повинна стягуватись у відповідності до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» в редакції, яка діяла до внесення змін, відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування».

Відповідно до ч. 3 ст.106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (в редакції яка діяла на час виникнення заборгованості), Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

Згідно з нормами абз. 8 ч. 3 ст. 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (в редакції, яка діяла на час виникнення заборгованості), у випадку, якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом 10-ти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом із застосованою до нього фінансовою санкцією, включеною до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі, якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом 10-ти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутись до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.

Також, відповідно до пп. «б» п. 8.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 р. за № 64/8663 (далі за текстом - Інструкція), органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків.

Як свідчать матеріали позовної заяви та додатки до неї, сума боргу відповідача виникла у 2010 році.

Таким чином, для стягнення заборгованості потрібно брати до уваги вимоги законодавства, яке діяло під час виникнення заборгованості.

Однак, в позовній заяві УПФУ не зазначає чи направлялась на адресу відповідача вимога про сплату боргу, у разі якщо направлялась то коли відповідач її отримав. Відомості щодо вимоги, відсутні також в додатках до позовної заяви.

Відповідно до ст. 108 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

За таких обставин позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.

При усуненні недоліків позовної заяви позивачу необхідно врахувати вимоги п.4 «Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів», затверджених наказом Міністерства транспорту та звязку України №1149 від 12.12.2007р.

Керуючись ст. ст. 106, 108, 160, 165 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі Запорізької області до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в сумі 1641 грн.60 коп. залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви до 25 квітня 2012 року.

Недоліки позовної заяви можуть бути усунені шляхом фактичного отримання судом до дати, встановленої судом, документальних відомостей щодо дати направлення та отримання відповідачем вимоги про сплату боргу. Якщо вимога не направлялась письмові пояснення з цього приводу.

Розяснити позивачу, що згідно з п. 1 ч. 3 ст. 108 КАС України, якщо у встановлений судом строк, позивач не усуне недоліки позовної заяви, її буде повернуто позивачу з усіма доданими до неї матеріалами.

Копію цієї ухвали надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис)Ю.П. Бойченко

25 квітня 2012 року