Постанова № 22629595, 28.03.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 березня 2012 р. 11:15 Справа №2а-13146/11/0170/15

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Тоскіної Г.Л., при секретарі Єлжовій Н.М., за участю:

представника позивача - Деревянко О.М.

представника відповідача Чекамов О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Публічного акціонерного товариства "Бром"

до Красноперекопської обєднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

Суть спору: до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки звернулось з адміністративним позовом Публічне акціонерне товариство "Бром" (далі позивач) до Красноперекопської обєднаної державної податкової інспекції в АР Крим (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000382301 від 11.10.11 про зменшення від'ємного значення з податку на прибуток в сумі 61 704 грн. за 1 квартал 2011 року та в сумі 1 126 799 грн. за 2 квартал 2011 року, № 0000372301 від 11.10.11 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 1 840 091 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні податкові повідомлення-рішення в оскаржуваній частині прийняті з порушенням норм діючого законодавства, відповідачем невірно застосовані норми Податкового кодексу України в частині зменшення відємного значення обєкту оподаткування податком на прибуток та норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.1 ст. 5 Закону, позивачем надані всі первинні бухгалтерські документи на підтвердження суми валових витрат, понесених на отримання товару та послуг, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні щодо первинних облікових документів.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 25.11.2011 року було відкрите провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 28.03.2012 року здійснена заміна Красноперекопської обєднаної державної податкової інспекції в АР Крим на правонаступника Красноперекопську обєднану державну податкову інспекцію АР Крим Державної податкової служби.

Під час розгляду справи представник позивача надав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0000382301 від 11.10.11 про зменшення від'ємного значення з податку на прибуток в сумі 61 704 грн. за 1 квартал 2011 року та в сумі 1 067 099 грн. за 2 квартал 2011 року, № 0000372301 від 11.10.11 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 1840091 грн.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог з урахуванням заяви про зменшення позовних вимогу повному обсязі з підстав, наведених у адміністративному позові, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначив, що податкові повідомлення рішення були прийняті за результатами проведеної перевірки у звязку з виявленими порушеннями податкового законодавства з боку позивача, на підставі та в межах закону, тому підстав для їх скасування не має.

В обґрунтування правової позиції представник відповідача зазначив, що в ході перевірки позивача було встановлено порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під час формування валових витрат по операціям з ТОВ «Вісан» та КП «Комункомбінат». Представник відповідача зазначив, що в ході перевірки було встановлено, що ТОВ «Вісан» не знаходиться за юридичною адресою, відомості, які містяться в документах, отриманих від ТОВ «Вісан», не відповідають даним податкового обліку вказаного суб'єкта, у звязку з чим, КВАТ «Бром» укладено нікчемний правочин з контрагентом ТОВ «Вісан», що є наслідком завищення валових витрат по операціям з придбання товарів з ТОВ «Вісан» за 1 квартал 2011р. на суму 61650,00 грн.

Під час перевірці питання правомірності віднесення до валових витрат позивача 54,00 грн. по взаємовідносинам з КП «Комункомбінат» встановлено, що станом на 01.04.2011р. КП «Комункомбінат» має «16» стан припинено (ліквідовано, закрито), у складі податкових зобов'язань КП «Комункомбінат» не відображено суми податку по податковим накладним, які ПАТ «Бром» вказує у реєстрі отриманих податкових накладних та додатку 5 до декларації з ПДВ за березень 2011 року. Згідно бази даних автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту декларація з ПДВ за березень 2011 року КП «Комункомбінат» не надана. Станом на 30.06.2011р. у ПАТ «Бром» по КП «Комункомбінат» враховується кредитове сальдо по рах.63.11 у сумі 160,0 грн. Тому, на думку представника відповідача, в порушення п.п.5.3.9, п.5.3. ст.5 Закону України «Про податок на прибуток підприємств» ПАТ «Бром» завищено валові витрати по операціям з придбання послуг у КП «Комункомбінат» за 1 квартал 2011 року на суму 54,00 грн. Таким чином, на думку представника відповідача, підприємством завищено відємне значення обєкту оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2011 року на суму 61704,00 грн.

Крім того, представник відповідача вказує, що під час перевірки встановлено, що позивачем у порушення п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України, п. 3 підрозділу 4 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України включено у 2 кварталі 2011 р. до рядку 06.6 податкової декларації з податку на прибуток від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2010 р. у розмірі 9127193 грн., у результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта від усіх видів діяльності за 2 кв. 2011 року у сумі 1 126 799 грн. та занижено податку на прибуток за 2 квартал у сумі 1 840 091 грн.

Правова позиція відповідача викладена в письмових запереченнях на адміністративний позов.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Бром» є юридичною особою, зареєстрованою 15.08.1996 року Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №063426, довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ №407623 від 01.03.2011 року (місце знаходження: АР Крим, м. Красноперекопськ, вул. Північна, б. 1).

Посадовими особами Красноперекопської обєднаної державної податкової інспекції в АР Крим була проведена позапланова виїзна перевірка ПАТ «Бром» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.06.2011 року.

За результатам перевірки був складений акт №1311/23-0/05444552 від 30.09.2011р., яким встановлено:

- порушення п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України «Про податок на прибуток підприємств» №283/97-ВІ від 22.05.1997р. зі змінами та доповненнями, у результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 4 квартал 2010 р. у сумі 23932 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткуванні податку на прибуток за 1 квартал 2011р. у сумі 61704 грн.

- п.п. 139.1.12 п. 139.1. ст. 139, п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України від 2 грудня року №2755-VI, п. З підрозділу 4 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, у результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності за 2 квартал 2011р. у сумі 1126799 грн. та заниження податку на прибуток за 2 квартал 20 у сумі 1853822 грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000382301 від 11.10.11 про зменшення від'ємного значення з податку на прибуток в сумі 61 704 грн. за 1 квартал 2011 року та в сумі 1 126 799 грн. за 2 квартал 2011 року, та податкове повідомлення рішення № 0000372301 від 11.10.11 р. про визначення податку на прибуток у сумі 1 889 720,00, в тому числі: за основним платежем 1877754 грн. та за штрафними фінансовими санкціями 11 966,00 грн.

Не погодившись з податковим повідомленням рішенням №0000382301 від 11.10.11 з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог в частині зменшення від'ємного значення з податку на прибуток в сумі 61 704 грн. за 1 квартал 2011 року та в сумі 1 067 099 грн. за 2 квартал 2011 року, а також з податковим повідомлення-рішенням № 0000372301 від 11.10.11 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 1 840 091 гри., позивач звернувся до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, суд зобовязаний перевірити, чи є правомірними дії відповідача у звязку прийняттям такого повідомлення рішення, яким позивачеві зменшено відємне значення обєкту оподаткування податком на прибуток та визначені податкові зобовязання з податку на прибуток в межах заявлених позовних вимог, чи прийняті податкові повідомлення-рішення в оскаржуваній частині на підставі закону, у межах повноважень та у спосіб, передбачений законом, добросовісно, розсудливо з дотриманням принципу пропорційності.

По епізоду виключення зі складу валових витрат за 1 квартал 2011 р. суми у розмірі 61650,00 грн. по операціям з придбання товарів у ТОВ «Вісан», судом встановлено наступне.

Платники податку на прибуток, обєкти, базу та ставки оподаткування на час формування валових витрат у1 кварталі 2011 року були визначені в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року, тому суд вважає за необхідним в цій частині керуватися саме нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п. 3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; на суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Визначення терміну «валовий доход» містить пункт 4.1. ст. 4 Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року, відповідно до якого валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами (п.4.1. ст.4 Закону).

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Положеннями пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Зазначений обов'язок платника податку - покупця встановлений законодавцем з врахуванням права платника податку на включення до валових витрат вартості придбаних товарів (робіт, послуг) в податковому періоді за датою оприбуткування цих товарів (робіт, послуг) незалежно від їх оплати, як це передбачено пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 вказаного Закону, зменшуючи при цьому об'єкт оподаткування без понесення реальних витрат у розмірі суми, на яку відбулося таке зменшення.

У такий спосіб законодавець забезпечив відповідність об'єкту оподаткування, а відтак і податкових зобов'язань платника податку фактичним даним його фінансово-господарської діяльності, що відповідає такому принципу побудови системи оподаткування, як обов'язковість, суть якого згідно зі ст. 3 Закону України "Про систему оподаткування" полягає, в тому числі, у впровадженні норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період.

Таким чином, згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у платника податків виникають валові витрати, в тому числі, понесені у межах відповідних договорів на отримання товару.

Із системного аналізу чинного податкового законодавства та визначення господарської діяльності, наведеного у п. 1.32 ст. 1 Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року, вбачається, що це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у раз,і коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Вісан» та КВАТ «Бром» ( на даний час ПАБ «Бром») був укладений Договір № 2 від 23.02.2011 року на постачання вугілля марки АКО у кількості 200 т. за ціною 833,33 грн. Загальна сума договору складає 199 999,20 грн. у т.ч. ПДВ - 33333,20 грн. Умови поставки - FСА за адресою ст. Щетово Донецької з/д, згідно з Правилами тлумачення торгових термінів INKOTERMS в редакції 2000 року.

Матеріалами справи підтверджується, що КВАТ «Бром» здійснена оплата вартості товару, в тому числі ПДВ, про що свідчіть платіжне доручення №3027 від 23.02.2011 року.

Судом встановлено, що КВАТ «Бром» від ТОВ «Вісан» згідно видаткової накладної №82 від 17.03.2011 року був отриманий товар вугілля марки АКО на загальну суму 73980,00 грн., в тому числі ПДВ 12330,00 грн. (без ПДВ 61650,00 грн.). Факт доставки та отримання товару також підтверджується залізничною накладною №49920036.

Сума у розмірі 61650,00 грн. була включена до складу валових витрат підприємства у декларації за 1 квартал 2011 р. та відповідно до податкового обліку підприємства є відємним значенням обєкту оподаткування податком на прибуток.

В подальшому вказаний товар був використаний в господарській діяльності підприємства, про що свідчать лімітні картки.

Крім того, згідно відомостей по рахунку 37.11 встановлено зміну в структурі активів та зобов'язань платника податку ПАТ «Бром».

Таким чином, зазначені первинні бухгалтерські документи свідчать про реальне виконання КВАТ «Бром» та ТОВ «Вісан» укладеного договору на виконання купівлі-продажу та про розрахунки за отриманий товар.

Всі первинні документи, що підтверджують здійснення КВАТ «Бром» і ТОВ «Вісан» вищезазначеної господарської операції, є в матеріалах справи, оцінені судом та визнані такими, що оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про нікчемність укладеного позивачем з ТОВ «Вісан» договору з тих підстав, що постачальник позивача не має необхідних умов для здійснення господарської діяльності, а саме: основних фондів, виробничих потужностей та транспортних засобів, виходячи з встановленої товарності господарської операції між позивачем та ТОВ «Вісан», та зазначає наступне.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ст. 174 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод. Суб'єкти господарського зобов'язання - це учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), порушення якої згідно до ч. 1 ст. 207 ГК України тягне за собою визнання його судом недійсним повністю або в частині.

Як вбачається із вищевикладеного, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності господарського зобов'язання та для дійсності угоди (правочину), співпадають.

Виходячи з положень розділу IV ГК України, господарські зобов'язання виникають на підставі угод, фактично складаючи їх суть, тобто ці два поняття співвідносяться як форма та зміст.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Отже, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті З Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

В даному випадку ТОВ «Вісан» та позивачем була вчинена господарська операція щодо придбання товару. Матеріали справи підтверджують отримання товару для подальшого використання в господарської діяльності. Оплата за договорами була здійсненна позивачем в повному обсязі.

Зазначене свідчить про те, що господарська операція між позивачем та його постачальником була спрямована на реальне настання правових наслідків і при виконанні господарської операції, зокрема, позивач діяв у межах діючого законодавства України.

Таким чином, викладене спростовує висновок відповідача, що даний правочин є нікчемним та суперечить інтересам держави та суспільства.

Суд зазначає, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаних договорів, укладених позивачем з контрагентами, відповідачем не наведено.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд вважає, що відповідачем належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладеного позивачем з ТОВ «Вісан» правочину на настання обумовлених ними правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Крім того, суд виходить з того, що відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд зауважує, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

При цьому, відповідно до ст. 2 та п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні № 509-ХІІ державні податкові інспекції на виконання покладених на органи державної податкової служби завдань та функцій наділені повноваженням подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобовязує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Матеріали справи свідчать про те, що правочин у встановленому законом порядку недійсним не визнано, а відтак є дійсним, направлений на настання реальних наслідків.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім того, постановою Окружного адміністративного суду АР Крим у справі 2а-6624/11/0170/15 від 29.09.2011 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2012 року в задоволенні адміністративного позову про стягнення з ПАТ "Бром", ТОВ "Вісан" в дохід держави суму, одержану за нікчемним правочином, а саме за договором №2 від 23.02.2011 року, укладеному між КВАТ «Бром» та ТОВ «Вісан», у розмірі 199999,20 грн., в т. ч. ПДВ - 33333,20 грн. відмовлено. Під час розгляду справи судом встановлено, що укладення договору було спрямовано на реальне настання правових наслідків і при виконанні цього договору КВАТ «Бром» та ТОВ «Вісан» діяли в межах діючого законодавства України. Судом також підтверджено вчинення господарської операції між КВАТ «Бром» та ТОВ «Вісан», за наслідком якої відбулося зміна в структурі активів та зобов'язань платника податку ПАТ «Бром».

Згідно статті 254 КАС України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до статті 72 КАС України не належить доказувати обставини, встановлені в іншому судовому рішенні, що набрало законної сили. Обставини вважаються встановленими в іншому судовому рішенні, якщо про це зазначено у мотивувальній чи резолютивній частинах цього рішення. Існування такої підстави звільнення від доказування обумовлено тим, що особа, яка мала можливість спростовувати ту чи іншу обставину в іншому (адміністративному, цивільному, господарському) процесі і не зробила цього, не може спростовувати цю обставину і при розгляді адміністративної справи. Це правило застосовується у разі, якщо всі особи, які беруть участь у справі, брали участь й у справі, у якій було встановлено обставини.

Таким чином, зазначені обставини спростовують висновки податкового органу про безтоварність господарської операції, нікчемність укладеного правочину, а відтак позивачем правомірно відображена сума у розмірі 61650,00 грн. у складі валових втрат та відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у 1 кварталі 2011 р.

По епізоду виключення зі складу валових витрат за 1 квартал 2011 р. суми у розмірі 54,00 грн. по операціям з придбання товарів у КП «Комункомбінат», судом встановлено наступне.

Між позивачем та КП «Комункомбінат» був укладений договір №9 надання послуг по складуванню відходів на місцевому полігоні від 04.01.2011 року.

За умовами вказаного договору КП «Комункомбінат» взяло на себе зобовязання надати позивачу послуги по складуванню твердих відходів. Відповідно до вказаного договору ПАТ «Бром» придбало послуги по складуванню твердих відходів на загальну суму 65,16 грн., в тому числі ПДВ 10,86 грн. (без ПДВ 54,30 грн.).

Матеріалами справи підтверджується, що ПАТ «Бром» здійснена оплата вартості отриманих послуг в тому числі ПДВ, про що свідчіть платіжне доручення №235 від 28.03.2011 року.

Отримання послуг також підтверджується актом №2002 від 23.03.2011 року та податковою накладною №1258 від 23.03.2011 року.

Сума у розмірі 54,00 грн. була включена до складу валових витрат та відємного значення обєкту оподаткування податком на прибуток підприємством у 1 кварталі 2011 р.

Підставою для виключення цієї суми з валових витрат підприємства згідно акту перевірки є те, що КП "Комункомбінат" не включило суму ПДВ до своїх податкових зобов'язань, не надало декларацію з ПДВ за березень 2011 року, КП «Комункомбінат» має стан 16 припинено (ліквідовано, закрито), у звязку з чим, на думку податкового органу, зазначена обставина виключає можливість формування валових витрат позивачем по операціям з КП «Комункомбінат».

Суд погоджується з доводами позивача про те, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обовязку щодо сплати податків, зборів (обовязкових платежів) вступає у звязку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обовязку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

Крім того, згідно листа Красноперекопської обєднаної державної податкової інспекції в АР Крим від 09.02.2011 року №1265/10/15-02 Красноперекопська ЖЄО (правонаступник КП «Комункомбінат») відобразило в додатку №5 декларації з ПДВ за березень 2011 року податкове зобовязання у сумі 10,86 грн. по операціям з ПАТ «Бром».

За приписом підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 названого Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Слід зазначити, що п.5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

У частині другій ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, зазначено, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Вимоги до первинного документу встановлені ст.9 Закону: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Правила ведення податкового обліку визначено статтею 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", однак вказана стаття не містить переліку обов'язкових документів, якими повинні бути підтверджені валові витрати.

Згідно підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Тобто, валові витрати у платника податку на прибуток виникають з настанням будь-якої з подій, визначених у п.11.2.1 п.11.2 ст.11 вказаного Закону, саме первинні документи і є підтвердженням понесення валових витрат платником податку.

Отже, підприємство формувало валові витрати виключно на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення господарських операцій, оскільки факт придбання товарів (робіт, послуг) підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення рішення №0000382301 від 11.10.11 про зменшення від'ємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток в сумі 61 704 грн. за 1 квартал 2011 року прийнято з порушенням основних принципів адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України.

По епізоду зменшення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток за 2 квартал 2011 року у сумі 1 067 099 грн. та нарахування податкових зобовязань з податку на прибуток у сумі за основним платежем 1 840 091 грн. суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що згідно акту перевірки податковим органом зроблений висновок, що позивачем у податковій декларації на прибуток підприємства за 2 квартал 2011 року з порушенням вимог абзацу 2 пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України у рядку 06.6 декларації за 2 квартал 2011 року перенесені збитки з урахуванням збитків за 2010 рік.

Відповідно до статті 3 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 №334/94-ВР, що діяв у 1 кварталі 2011 року, обєкт оподаткування визначений як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У пункті 22.4. Прикінцевих положень Закону передбачалось, що у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

У статті 6 Закону встановлено, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року.

З матеріалів справи судом встановлено, що згідно декларації за 1 квартал 2011 року рядок 08 (обєкт оподаткування) складає «-9127193 грн.», у рядку 04.9. (відємне значення обєкта оподаткування попереднього податкового року) значиться прочерк. Таким чином, позивачем задеклароване відємне значення обєкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 9127193 грн., яке виникло виключно за підсумками 1 кварталу 2011 року.

Судом встановлено, що при обчисленні даного показнику приймав участь і рядок 05.2 "Коригування валових витрат в зв'язку з самостійним виявленням помилок за результатами минулих податкових періодів" 13 048 341 грн. Так, в 3 кварталі 2010 року підприємством були виявлені власні помилки за 2008, 2009 роки щодо невключення до валових витрат суми 17181202,17 грн.

Відповідно до п.22.4 ст. 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

ПАТ «Бром» при самостійному виявленні в 3 кварталі 2010 року помилок минулих років в сумі 17 181 202.17 грн. включило до декларації за 3 квартал лише 20 %, що становить 3436240,43 грн. Останні 80% або 13 744 961,74 грн. ПАТ «Бром» включило до складу валових витрат 1 кварталу 2011 року в рядок 05.2 декларації.

При цьому позивачем враховане зменшення від'ємного значення на 696 621 грн., що відображено у рядку 05.2. декларації 13 744 962 -696 621 = 13 048 341.

Зазначена обставина встановлена в акті перевірки та не заперечувалася представником відповідача у судовому засіданні.

Таким чином, відємне значення обєкту оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2011 року складає 9 127 193 (26 454 985 (рядок 01- валовій дохід від усіх видів діяльності) 34 264 606 (скориговані валові витрати) 1 317 572 (сума амортизованих відрахувань)= «- 9 127 193»).

Сума відємного значення обєкту оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2011 року у розмірі 9 127 193 грн. без урахування 61704 (валові витрати по операціям з ТОВ «Вісан» - 61650 грн. та КП «Комункомбінат» - 54 грн., загалом 9065489 грн.) визнана податковим органам, про що зазначено у акті перевірки та не заперечувалося представником відповідача під час розгляду справи.

На підставі наведеного, враховуючи, що ПАТ «Бром» правомірно включено до складу валових витрат 61704 грн., суд дійшов висновку, що позивачем був правомірно сформований склад обєкту оподаткування відємний за 1 квартал 2011 року у розмірі «- 9 127 193» грн.

Судом встановлено, що підставою для зменшення відємного значення обєкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 126 799 грн. (в оскаржуваній частині 1 067 099 грн.) згідно податкового повідомлення рішення №0000382301 від 11.10.11 р. та нарахування податкових зобовязань з податку на прибуток у розмірі за основним платежем в оскаржуваній частині 1 840 091 грн. згідно податкового повідомлення-рішення № 0000372301 від 11.10.11 року є виключення на підставі п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України, п. 3 підрозділу 4 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України зі складу обєкту оподаткування відємного податком на прибуток у 2 кварталі 2011 р. збитків у розмірі 9 127 193 грн., як збитків 2010 року.

Судом встановлено, що згідно податковій декларації з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року відємне значення обєкту оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (рядок 06.6. декларації) складає 9 127 193 грн., обєкт оподаткування від усіх видів діяльності «-1 126 799» грн.

Таким чином, в декларації з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року відображені збитки 1 кварталу 2011 року.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Суд зазначає, що відповідно до підрозділу 4 Розділу XX "Перехідні положення" ПКУ, застосування Розділу III "Податок на прибуток підприємств" починається з 1 квітня 2011 року.

Порядок урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування в результатах наступних податкових періоді з 01.04.2011 року встановлений статтею 150 Податкового кодексу України, де зазначено, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Пункт 3 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств у 2011 році" Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України встановлює, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого:

якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Судом встановлено, що згідно декларації з податку на прибуток підприємства за 2 квартал 2011 року у складі витрат рядок 06 позивачем зазначено відємне значення обєкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду) (рядок 06.6) у сумі 9 127 193 грн., які виникли у 1 кварталі 2011 року у звязку з відображенням помилок при формуванні валових витрат попередніх періодів 2008, 2009 року.

Таким чином, твердження представника відповідача, що 9 127 193 грн. є збитками 2010 року суд вважає помилковим.

Суд не погоджується з правовою позицією податкового органу про те, що до складу другого, кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за перший 2011 р. без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 р. та вважає подібне тлумачення зазначеного положення Податкового кодексу України хибним, виходячи з наступного.

У даній нормі законодавець, як і раніше, під час коригування порядку формування розміру валових витрат з урахуванням від'ємного значення у 2010 році, шляхом прийняття Закону України від 20.05.2010 №2275-УІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, визначив особливий порядок формування обєкту оподаткування податком на прибуток.

Дослівне тлумачення положень пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України дає підстави вважати, що у разі наявності від'ємного значення обєкту оподаткування у 1 кварталі 2011 року, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу витрат 2 кварталу та у подальшому до складу витрат 2-3 кварталу 2011 року.

Обмеження витрат, що мають бути враховані у складі валових витрат 2, 2-3 кварталу 2011 року, зазначена законодавча норма не містить.

Відповідно до статті 4 ПКУ податкове законодавство ґрунтується на таких принципах, зокрема, рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу. Згідно до пункту 7.3. статті 7 Податкового кодексу України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Витрати, що не враховуються при визначенні оподаткування прибутку зазначені у статті 139 Податкового кодексу України, цій перелік є вичерпним та не містить такого поняття як відємне значення обєкта оподаткування за підсумками першого кварталу без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З досліджених в ході судового розгляду справи письмових доказах, поясненнях представників сторін судом встановлено відсутність порушень в діях позивача норм пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ ПКУ та, відповідно, відсутність факту завищення суми від'ємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у 2 кварталі 2011 року у розмірі 9 127 193 грн.

Крім того, суд зазначає, що правова позиція податкового органу взагалі робить неможливим для позивача у подальшому скористуватися відємним значенням обєкту оподаткування з податку на прибуток, який сформований підприємством у відповідності до норм податкового законодавства, що на думку суд є порушенням основних засад права.

Виходячи з зазначеного, правова позиція відповідача не ґрунтується на нормах, які регулюють спірні правовідносини, та суперечить основним принципам права.

Із врахуванням вищевикладених обставин та заявлених позовних вимог, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення №0000382301 від 11.10.11 в частині зменшення від'ємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток за 2 квартал 2011 року в сумі 1 067 099 грн. (36489608 (рядок 01) 37616407 (рядок 04) + 59700 грн. (сума завищених витрат на збут товаротранспортних послуг від ФОП ОСОБА_3, яку не оскаржує позивач) = 1 067 099 грн.), та № 0000372301 від 11.10.11 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 1 840 091 грн. (згідно позовними вимогами ПАТ «Бром») прийняті з порушенням основних принципів адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України, у звязку з чим є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми діючого законодавства, позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення розміру позивних вимог, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 3,40грн. Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 року № 2135/11/13-11у резолютивній частині судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень відповідача.

У звязку зі складністю справи судом 28.03.2012р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови, а 30.03.2012р. постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Красноперекопської обєднаної державної податкової інспекції в АР Крим №0000382301 від 11.10.11 року в частині зменшення від'ємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2011 року в сумі 61 704 грн. за 2 квартал 2011 року в сумі 1 067 099 грн., № 0000372301 від 11.10.11 року в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем в сумі 1 840 091 гри.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Бром" 3,40грн. судового збору, шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Красноперекопської обєднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Тоскіна Г.Л.