Постанова № 22629506, 29.03.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 березня 2012 р. Справа №2а-8026/11/0170/25

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кононової Ю.С., за участю секретаря судового засідання Зайцевої М.О., представника позивача Щербицької В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Кредо-Крим» Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Фірма «Кредо-Крим» звернулось до Окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення № 0001102302 від 24.06.2011 року та № 0001092302 від 24.06.2011 року, винесені Державною податковою інспекцією у м. Євпаторії АР Крим.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання ними вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 рік. В ході проведення перевірки відповідачем було встановлено, що в грудні 2010 року позивач сформував за рахунок ПП «Севелітстрой» податковий кредит з ПДВ в сумі 42123 гривень та включив до складу валових витрат витрати на придбання ремонтних робіт у цього підприємства в сумі 210614 гривень. В той же час було встановлено, що в перевіряємому періоді ПП «Севелітстрой» мало взаємовідносини з ПП «Фрегат ХХ1» та «Родіна ХХ1», які мають стан платника «23» - місцезнаходження не встановлено, в них відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби що унеможливлює продаж цими субєктами господарювання товарів ПП «Севелітстрой», а як наслідок укладені цим підприємством угоди по ланцюгу з ТОВ «Фірма «Кредо-Крим є нікчемними. Вважає ці висновки податкової інспекції протиправними, оскільки укладений ними з ПП «Севелітстрой» договір підряду реально відбувся, будівельні роботи фактично виконані, що підтверджено всіма необхідними первинними документами.

Представник відповідача у судовому засіданні 27.03.2012 року позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення, в яких зазначив, що перевіркою ПП «Севелітстрой», якій був контрагентом позивача в перевіряємому періоді було встановлено, що основними постачальниками продукції підприємству в жовтні - грудні 2010 року були ПП «Фрегат ХХ1» та ПП «Родіна ХХ1», діяльність яких була визнана нікчемною та такою, що протиричить інтересам держави та суспільства. В ході перевірки були встановлені порушення ведення цими підприємствами господарської діяльності щодо формування в податкового кредиту та податкового зобовязання в тому числі в грудні 2010 року, стан цих платників відрізняється від «0», що свідчить про фіктивність формування податкового кредиту у ПП «Севелітстрой» та неможливість здійснення постачання товарів (робіт, послуг) в тому числі в грудні 2010 року. Оскільки було встановлено, що в грудні 2010 року ПП «Севелітстрой» мало взаємовідносини з ТОВ «Фірма «Кредо-Крим», податкова інспекція дійшла висновку, що укладені між ними угоди також є нікчемними.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Кредо-Крим» є юридичною особою, відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України; перебуває на обліку в ДПІ м. Євпаторії та є платником податку на додану вартість, згідно свідоцтву про реєстрацію платника податку на додану вартість № 00299620 від 08.04.2005 року (а.с. 95,96,189).

З 25.05.2011 року по 07.06.2011 року Державною податковою інспекцією в м. Євпаторії була проведена виїзна планова перевірка ТОВ «Фірма «Кредо-Крим» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, за результатами якої був складений акт № 1228/23-2/32214856 від 15.06.2011 року (а.с. 61-88).

Зазначеною перевіркою було встановлено, що ТОВ «Фірма «Кредо-Крим» в перевіряємому періоді мало господарські взаємовідносини з ПП «Севелітстрой» на підставі договору підряду від 03.11.2010 року та згідно цього договору в грудні 2010 року ТОВ «Фірма «Кредо-Крим» відбулося отримання послуг від контрагента на загальну суму 252737,08 гривень, у тому числі ПДВ 42122,85 гривень, які були внесені до податкового кредиту в декларації за грудень 2010 року № 9006228991 від 19.01.2011 року та уточнених розрахунків від 28.03.2011 року та від 24.05.2011 року на підставі акту виконаних робіт та податкової накладної № 2090 від 02.12.2010 року.

Дані операції були відображені бухгалтерськими проводками:

Дт 92 Кт 631 грудень 2010 року 210614 гривень сума отриманих субпідрядних робіт;

Дт 64 Кт 631 грудень 2010 року 42122,85 гривень сума ПДВ від вартості отриманих субпідрядних робіт.

Проте, 25.03.2011 року до них від ДПІ в м. Сімферополі надійшов акт «Про результати документальної позапланової перевірки ПП «Севелітстрой» з питань правомірності формування податкового кредиту за жовтень, листопад, грудень 2010 року, яким встановлено нікчемність правочинів з контрагентами, у тому числі з ТОВ «Фірма «Кредо-Крим».

Так, відповідно до цього Акту, було встановлено завищення ПП «Севелітстрой» податкових зобовязань з податку на додану вартість на загальну суму 7514228 гривень, в тому числі в грудні 2010 року на суму 4182016 гривень.

Згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України було встановлено, що ПП «Севелітстрой» сформувало податковий кредит в жовтні грудні 2010 року за рахунок постачальників, стан яких відрізняється від «0», а саме, - ПП «Севелітстрой» мало взаємовідносини: з ПП «Фрегат ХХ1» ПП «Родіна ХХ1», які мають стан платника «23» - місцезнаходження не встановлено та свідоцтва платника ПДВ яких анульоване 14.03.2011 року.

Враховуючи неможливість підтвердити фактичне здійснення отримання, приймання передачі, оприбуткування товарно матеріальних цінностей та отримання послуг від ПП «Фрегат ХХ1» і ПП «Родіна ХХ1» до ПП «Севелітстрой», податкова дійшла висновку щодо нікчемності цих угод, а як наслідок і нікчемності операцій з реалізації товарів та послуг в грудні 2010 року по ланцюгу постачання на адресу покупців, яким є ТОВ «Фірма «Кредо-Крим».

Встановивши ці обставини, ДПІ в м. Євпаторії дійшла висновку про порушення ТОВ «Фірма «Кредо-Крим»:

- п. 5.1 пп. 5.2.1 пп. 5.2.5, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податкове зобовязання з податку на прибуток в 2010 році в сумі 17994 гривень;

- п. 5.1 пп. 5.2.1 пп. 5.2.5 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено відємне значення обєкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 138640 гривень;

- пп. 7.2.1 7.2.3 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168\97-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого позивачем було занижено податок на додану вартість за грудень 2010 року в сумі 42123 гривень.

На підставі зазначених висновків, були прийняті оскаржувані податкові повідомлення рішення:

- № 0001102302 від 24.06.2011 року, яким ТОВ «Фірма «Кредо-Крим» збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 52653,75 гривень, у тому числі за основним платежем 42123 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями 10530,75 гривень (а.с. 34);

- № 0001092302 від 24.06.2011 року, яким ТОВ «Фірма «Кредо-Крим» збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 22492,50 гривень, у тому числі за основним платежем 17994 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями 4498,50 гривень (а.с. 35).

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновку податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток підприємств на 17994 гривень, завищення відємного значення обєкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 138640 гривень, у звязку з завищенням валових витрат на 210614 гривень та завищення податкового кредиту на 42124 гривень є неправомірне включення до складу валових витрат та врахування при формуванні податкового кредиту з ПДВ операцій з придбання ремонтних робіт у контрагента ПП «Севелітстрой», якій в свою чергу сформував податковий кредит за рахунок нікчемних угод, укладених з ПП «Родіна ХХ1» та з ПП «Фрегат ХХ1».

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких він повинен дотримуватись при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як встановлено судом, ПП «Севелітстрой» є юридичною особою, яка здійснює господарську діяльність, повязану із створенням обєктів архітектури, відповідно до Ліцензії, виданої Державною архітектурно будівельною інспекцією, є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 100164137 від 11.05.2007 року (а.с. 178-185).

03 листопада 2010 року між ТОВ «Фірма «Кредо-Крим» (Замовник) та ПП «Севелітстрой» (підрядник) було укладено договір № 01-11-10/807, відповідно до умов якого Підрядник зобовязався з власних матеріалів виконати роботу по капітальному ремонту КРУ «Євпаторійський геріатричний будинок інтернат для громадян похилого віку та інвалідів». Вартість робіт була визначена сторонами в сумі 289895 гривень (а.с. 36-37).

Згідно Довідки про вартість виконаних підрядних робіт, складеної на основі Типової форми № КБ-3, яка підписана 02.12.2010 року представниками підрядника та замовника, в грудні 2010 року ПП «Севелітстрой» на замовлення позивача були виконані будівельні роботи загальною вартістю 252737,08 гривень (а.с. 38).

02.12.2010 року між сторонами були підписані акти приймання виконаних будівельних робіт: № 1 на загальну суму 98214,24 гривні; № 2 на загальну суму 140340,22 гривень ; № 3 на загальну суму 7862,63 гривень та № 4 на загальну суму 6319,99 гривень, а всього, - 252737,08 гривень (а.с. 191-215).

02.12.2010 року ПП «Севелітстрой» було виписано ТОВ «Фірма «Кредо-Крим» податкову накладну № 2090 на загальну суму 252737,08 гривень, в тому числі ПДВ 42122,85 гривень (а.с. 39).

Оплата отриманих від ПП «Севелітстрой» послуг була здійснена позивачем починаючи з 31.08.2010 року по 15.03.2011 рік, що підтверджується платіжними дорученнями: № 26 від 31.08.2010 року; № 5294 від 26.01.2011 року; № 5940 від 31.01.2011 року; № 6121 від 15.03.2011 року; № 5173 від 02.09.2010 року; № 5174 від 02.09.2010 року; № 5175 від 02.09.2010 року; № 5375, 5376, 5377, 5378, 5379, 5380 від 04.10.2010 року (а.с. 105-117).

Як на момент укладення та виконання договору підряду, так і на момент проведення податковою інспекцією перевірки, ПП «Севелітстрой» було та є зареєстрованим платником податку на додану вартість, свідоцтво якого не анульоване.

Податковою інспекцією при проведенні перевірки позивача була перевірена вся первинна документація ТОВ «Фірма «Кредо-Крим» та жодних зауважень щодо правильності складання цих документів в акті перевірки не викладено.

Тобто, фактичне виконання ПП «Севелітстрой» робіт за договором підряду, укладеним з ТОВ «Фірма «Кредо-Крим», їхня оплата контрагентом, повністю підтверджені матеріалами справи.

Державна податкова інспекція в м. Євпаторії, здійснюючи перевірку позивача дійшла висновку щодо нікчемності зазначеного правочину лише з тих підстав, що перевіркою ПП «Севелітстрой» не було підтверджено факт поставки на його адресу товарів від «ПП Фрегат ХХ1» та ПП «Родіна ХХ1».

Ніяких інших правових та фактичних підстав для висновків податкової інспекції про заниження позивачем податку на прибуток приватних підприємств, завищення відємного значення обєкту оподаткування податком на прибуток внаслідок завищення валових витрат та неправомірного формування податкового кредиту з ПДВ податковою інспекцією не встановлено.

Суд не може погодитись з такими висновками податкової інспекції з наступних підстав.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» (порушення якого встановлено відповідачем), валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 ст. 5 Закону заборонено встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових крім тих, що визначені в цьому Законі.

Правила ведення податкового обліку визначаються статтею 11 Закону, при цьому вказана стаття не містить будь-яких вимог до наявності документів, що підтверджують право на віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Відповідно до підпункту 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Отже, до валових витрат платник може включити витрати на придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у його господарській діяльності, у разі, якщо такі витрати підтверджені первинними бухгалтерськими документами.

ДПІ вважає, що ТОВ «Фірма «Кредо-Крим» допущені порушення при формуванні валових витрат з придбання ремонтних робіт у сумі 210614 гривень, проте як встановлено судом, витрати на придбання у ПП «Севелітстрой» ремонтних робіт у повному обсязі підтверджені належними первинними документами, що відображують отримання та оплату вказаних послуг, витрати на придбання ремонтних робіт у повному обсязі повязані з господарською діяльністю ТОВ «Фірма «Кредо-Крим» та призвели до отримання ним доходу та валового прибутку. Вказані обставини також підтверджуються висновком проведеної по справі судово економічної експертизи (а.с. 129-148).

Стосовно неправомірного, на думку податкової інспекції формування позивачем податкового кредиту в грудні 2010 року суд зазначає наступне:

Обєктом оподаткування, відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон) (якій був діючим в той період, за який проводилась перевірка), - є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на обєкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі обєкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Цим Законом було передбачено право платника податку на отримання податкового кредиту, яким, відповідно до п. 1.7 Закону є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Виникнення права на податковий кредит, порядок його нарахування передбачені ст.. 7 Закону.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 цього Закону, 1.7. податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п. 7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п. 7.5 ст. 7 Закону).

Документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається належним чином оформлена податкова накладна, яка підтверджує сплату податку на додану вартість (пп. 7.2.3 п. 7.2 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону).

П.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлює вимоги до податкових накладних, які надають право покупцю формувати податковий кредит з податку на додану вартість передбачає, що платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити окремими рядками: порядковий номер податкової накладної, дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, імя та по-батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи; зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах утримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 цього Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Інших умов для формування податкового кредиту за наслідками придбання товарів у Законі України «Про податок на додану вартість», таких як обовязкова сплата постачальниками та виробниками товару сум податку на додану вартість до бюджету, не передбачено.

При придбанні товару покупець зобовязаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість в ціні товару продавцю, який зобовязаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обовязку понести за це відповідальність. Покупець не несе відповідальності за несплату податку до бюджету продавцем (платником податку).

Певні обмеження щодо формування податкового кредиту передбачені пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого до складу податкового кредиту можуть бути включені тільки суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), яки при цьому обовязково повинні бути підтверджені податковими накладними. В разі недотримання цього правила до платників податку на додану вартість застосовуються фінансові санкції відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону.

Проведеною Державною податковою інспекцією в м. Євпаторії перевіркою дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Фірма «Кредо-Крим» було встановлено, що за наслідками придбання у ПП «Севелітстрой» будматеріалів та послуг позивач сформував податковий кредит на підставі належним чином оформленої податкової накладної, яка була виписана зареєстрованим платником податку на додану вартість. Сплата безпосередньо позивачем податку на додану вартість під сумнів не ставиться.

Будь-яких невідповідностей виписаної ПП «Севелітстрой» накладної вимогам податкового законодавства, а саме: пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» № 165 від 30.05.2009 року в акті перевірки не викладено та судом також не встановлено.

Той факт, що операції між ТОВ «Фірма «Кредо-Крим» та ПП «Севелітстрой» на підставі договору підряду дійсно мали реальний характер, що ці операції призвели до змін у структурі активів та пасивів позивача, що вони були придбані з метою використання в господарській діяльності позивача та використані в його господарській діяльності, реальність цих операцій з урахуванням часу, простору, складських та виробничих потужностей позивача, отримання позивачем економічної вигоди від цих відносин також підтверджується висновком судово економічної експертизи № 229/11 від 26.02.2012 року, призначеної та проведеної по цій адміністративній справі, яким також повністю спростовані висновки, викладені в акті перевірки відповідача № 1228/23-2/32214856 від 15.06.2011 року (а.с. 129-148).

В свою чергу податкова інспекція не надала будь-яких доказів того, що послуги з будівництва були отримані позивачем від іншого субєкту господарської діяльності, а не від ПП «Севелітстрой».

Стосовно доводів податкового органу щодо фіктивності взаємовідносин позивача з ПП «Севелітстрой», то підприємство є третім в ланцюзі учасників договірних відносин від ПП «Родіна ХХ1» та ПП «Фрегат ХХ1», які, відповідно до встановлених податковою інспекцією обставин мали ознаки фіктивності, проте суд вважає, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів не можуть мати безпосереднього впливу на дослідження факту реальності вчиненої господарської операції між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у звязку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Разом з тим, власне фіктивність діяльності одного з постачальників позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, повязаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобовязань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Чинним законодавством України на покупця товару платника податку не покладено обовязку при формуванні податкового кредиту та заявлені суми відємного значення до бюджетного відшкодування перевіряти дотримання постачальниками товару в ланцюгу постачання вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобовязань до бюджету.

Як встановлено судом, позивач мав взаємовідносини з підприємством, яке було та є зареєстрованим платником податку на додану вартість, валові витрати підтверджені первинними бухгалтерськими документами, податковий кредит був ним сформований на підставі належним чином оформленої податкової накладної, реальне виконання договору підряду також підтверджено матеріалами справи.

Таким чином, на думку суду, на момент укладення договору з ПП «Севелітстрой» та на момент виконання цього договору позивач не міг та не повинен був передбачати порушення податкового законодавствами підприємствами, які навіть не були його контрагентами безпосередньо.

Таким чином, на думку суду, податковим органом не надано будь-яких фактичних даних на підтвердження обставин, зазначених в акті перевірки та письмових запереченнях, що договір безпосередньо між ТОВ «Фірма «Кредо-Крим» та ПП «Сеіелстстрой» має ознаки фіктивності, висновок податкової інспекції щодо фіктивності цього договору ніяким чином не підтверджений, а тому суд вважає нарахування позивачеві податкових зобовязань згідно з оспорюваними податковими повідомленнями рішеннями безпідставним.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним та скасування рішення субєкта владних повноважень.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Фірма «Кредо-Крим» є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

В судовому засіданні 29.03.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У повному обсязі постанову складено 30.03.2012 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Кредо-Крим» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення № 0001102302 від 24.06.2011 року, винесене ДПІ у м. Євпаторії, яким ТОВ «Фірма «Кредо-Крим» збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в загальній сумі 52653,75 гривень, з яких 42123 гривень основний платіж та 10530,75 гривень штрафні санкції.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення № 0001092302 від 24.06.2011 року, винесене ДПІ у м. Євпаторії, яким ТОВ «Фірма «Кредо-Крим» збільшено грошове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в загальній сумі 22492,50 гривень, з яких 17994 гривень основний платіж та 4498,50 гривень штрафні санкції.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Ю.С. Кононова