Постанова № 22629244, 27.03.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 березня 2012 р. Справа №2а-2347/12/0170/25

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кононової Ю.С., за участю секретаря судового засідання - Зайцевої М.О., представника позивача Арептової В.В., представника відповідача Джемілової А.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-НК-плюс» до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Транс-НК-плюс» звернулось до Окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення, винесені Державною податковою інспекцією в Бахчисарайському районі АР Крим № 0000102300 від 16.02.2012 року про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 5742 гривень та № 0000092300 від 16.02.2012 року про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість розмірі 65572,50 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка з питань взаємовідносин позивача з ТОВ «ПРОМТЕХОЙЛ» за серпень 2011 року, якою встановлено неправомірне включення до податкового кредиту з ПДВ за рахунок цього контрагенту суми у розмірі 58201,08 гривень, внаслідок нікчемності укладених з цим підприємством угод. Вважає ці висновки безпідставними, оскільки господарські операції з ТОВ «ПРОМТЕХОЙЛ» відбувались реально, підтверджені всіма необхідними документами бухгалтерського і податкового обліку, є підтвердження використання отриманого товару в господарській діяльності підприємства, а отже податковий кредит за рахунок цих взаємовідносин був сформований правомірно.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення, в яких зазначив, що ними було встановлено, що в перевіряємому періоді контрагент позивача ТОВ «ПРОМТЕХОЙЛ» мав взаємовідносини з підприємствами ТОВ «Таврія Славутич Торг» та ПП «Нольга», в яких відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби та підприємства не знаходяться за юридичною адресою. Таким чином, правочини, укладені від імені цих підприємств не спричиняють реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави і суспільства. На підставі цього податкова інспекція дійшла висновку, що ТОВ «ПРОМТЕХОЙЛ» не здійснювало операцій по купівлі товару від постачальників ТОВ «Таврія Славутич Торг» та ПП «Нольга», а отже не могло мати обсягів товарної маси для її подальшої реалізації ТОВ «Транс-НК-плюс», а тому укладені угоди з позивачем є нікчемними.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-НК-плюс» є юридичною особою, відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, Довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, перебуває на обліку платників податків в Державній податковій інспекції у Бахчисарайському районі Державної податкової служби та є платником податку на додану вартість, згідно свідоцтва про реєстрацію № 100282353 від 06.05.2010 року (а.с. 46-49).

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, одними з видів діяльності позивача є оптова та роздрібна торгівля паливом (а.с. 48).

З 27.01.2012 року по 02.02.2012 року Державною податковою інспекцією в Бахчисарайському районі АР Крим була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ «Транс-НК-плюс» з питань його взаємовідносин з ТОВ «ПРОМТЕХОЙЛ» за серпень 2011 року, за результатами якої був складений акт № 39/23/37084264 від 06.02.2012 року (а.с. 19-25).

В ході проведення перевірки було встановлено, що ТОВ «Транс-НК-плюс» в серпні 2011 року сформувало податковий кредит на суму ПДВ 58201,08 гривень за рахунок взаємовідносин з ТОВ «ПРОМТЕХОЙЛ» на підставі податкових накладних: № 1 від 11.08.2011 року; № 7 від 15.08.2011 року та № 10 від 25.08.2011 року. Операції з придбання дизельного палива відображені у бухгалтерському обліку позивача у наступному порядку: Дт 281 КТ 631 на суму отриманого товару без ПДВ 291005,42 гривні; Дт 644 Кт 631 на суму ПДВ 58201,08 гривень; Дт 631 Кт 311 - на суму сплачених коштів 272781,50 гривень.

В ході проведення перевірки були направлені запити до ДПІ у Ленінському районі м. Севастополь, але відповіді на них на кінець перевірки не отримані.

В січні 2012 року у відповідь на раніше направлені ними запити, ДПІ у Ленінському районі м. Севастополь на їхню адресу було направлено акт про результати позапланової невиїзної документальної перевірки контрагента позивача ТОВ «ПРОМТЕХОЙЛ» з питань дотримання ним вимог податкового законодавства по ПДВ за період діяльності з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року по взаємовідносинах по ланцюгу постачання від постачальників ПП «Нольга» та ТОВ «Таврія Славутич Торг» до покупців, яким в тому числі є ТОВ «Транс-НК-плюс».

Згідно цього акту, перевіркою встановлено, що ТОВ «ПРОМТЕХОЙЛ» є посередником, а постачальником товарів, відвантажених ТОВ «Транс-НК-плюс» є ТОВ «Таврія-Славутич - Торг». Але, це підприємство має стан платника «10» - направлено запит на встановлення місцезнаходження та провести зустрічну перевірку з ним виявилось неможливим.

Також виявилось неможливим провести зустрічну перевірку ПП «Нольга», але актом ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 14.11.2011 року було встановлено відсутність у ПП «Нольга» необхідним умов для ведення господарської діяльності, основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, підприємство не знаходиться за юридичною адресою.

Тобто, проведеною перевіркою було встановлено відсутність факту придбання ТОВ «Промтехойл» паливно мастильних матеріалів від постачальників ПП «Нольга» та ТОВ «Таврія Славутич - Торг», укладення між підприємствами нікчемних правочинів, без мети настання реальних наслідків, а отже неможливості реальної реалізації товару по ланцюгу постачання до ТОВ «Транс-НК-плюс».

Встановивши ці обставини, ДПІ в Бахчисарайському районі АР Крим дійшла висновку про порушення ТОВ «Транс-НК-плюс» п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, 188.1 ст. 188, п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 58201,08 гривень.

18.02.2012 року ТОВ «Транс-НК-плюс» на адресу відповідача були направлені заперечення на акт перевірки, які ДПІ в Бахчисарайському районі АР Крим були залишені без розгляду у звязку з пропуском позивачем строку на їх подачу (а.с. 28,29,57).

На підставі висновків акту перевірки, ДПІ в Бахчисарайському районі АР Крим були винесені податкові повідомлення рішення:

-№ 0000102300 від 16.02.2012 року, яким ТОВ «Транс-НК-плюс» зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 5742 гривень ( а.с. 17);

-№ 0000092300 від 16.02.2012 року, яким ТОВ «Транс-НК-плюс» збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість усього на суму 65572,50 гривень, з яких 52458 гривень за основним платежем та 13114,50 гривень штрафні санкції (а.с. 18).

Таким чином, як вбачається з акту перевірки, а також заперечень представника відповідача, даних в судовому засіданні, підставою для висновку податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту є його формування за рахунок угод з контрагентом, якій в свою чергу сформував податковий кредит за рахунок нікчемних угод.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких він повинен дотримуватись при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що 12 квітня 2011 року між ТОВ «Промтехойл» (постачальник) та ТОВ «Транс-НК-плюс» (покупець) було укладено договір постачання нафтопродуктів № 2, за умовами якого постачальник зобовязався поставити на адресу покупця, а покупець зобовязався оплатити товар шляхом передоплати та прийняти поставлений товар.

Згідно пп. 2.2.4 п. 2 Договору, датою фактичної поставки товару вважається дата виписки накладної, що свідчить про відвантаження товару, підписаної сторонами (а.с. 30-31).

З метою складування та зберігання придбаного палива, 01.09.2010 року ТОВ «Транс-НК-плюс» було вкладено договір з ТОВ «Топ Ленд» оренди основних засобів, додатком до якого є акт приймання передачі нежилого приміщення, згідно якого орендодавець передав, а позивач прийняв у фактичне використання автозаправочний комплекс, розташований в м. Бахчисарай, вул.. Сімферопольська \ Промислова, 44\1-А (а.с. 58-60).

На виконання умов укладеного договору поставки, в серпні 2011 року ТОВ «Транс-НК-плюс» отримало від ТОВ «Промтехойл» дизельне паливо (Євро) марки Е виду 11 код УКТЗЕД 2710194110, що підтверджується видатковими накладними № 23 від 11.08.2011 року на поставку 12770 літрів нафтопродуктів загальною вартістю 113014,50 гривень, в тому числі ПДВ 18835,75 гривень; № 29 від 15.08.2011 року на поставку 13420 літрів нафтопродуктів загальною вартістю 118767 гривень, в тому числі ПДВ 19794,50 гривень; № 32 від 25.08.2011 року на поставку 13420 літрів нафтопродуктів загальною вартістю 117425 гривень, в тому числі ПДВ 19570,83 гривень (а.с. 32-33).

На підтвердження якості поставленого товару, ТОВ «Промтехойл» був наданий позивачу паспорт заводу виробника № 281 на паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки Е виду 11 та Сертифікат відповідності нафтопродукту (а.с. 63,64).

Зазначений в видаткових накладних обсяг нафтопродуктів був транспортований від місцезнаходження ТОВ «Промтехойл» (м. Севастополь) до місця зберігання, вказаного ТОВ «Транс-НК-плюс» (м. Бахчисарай), що підтверджується товарно транспортними накладними, складеними за типовою формою 1-ТН, підписаними усіма учасниками господарських операцій від 11,15 та 25.08.2011 року (а.с. 34,35,36).

Фактичне отримання позивачем цього товару також підтверджується накладними від 11, 15 та 26.08.2011 року, які свідчать про внутрішнє переміщення дизпалива до резервуару № 5 для його подальшого роздрібного продажу (а.с. 79, 79, оборот).

На поставлений товар ТОВ «Промтехойл» були видані позивачеві наступні податкові накладні: № 7 від 15.08.2011 року на загальну суму 118767 гривень, в тому числі ПДВ 19794,50 гривень; № 10 від 25.08.2011 року на загальну суму 117425 гривень, в тому числі ПДВ 19570,83 гривень № 1 від 11.08.2011 року на загальну суму 113014,50 гривень, в тому числі ПДВ 18835,75 гривень (а.с. 37,38,39).

Отримання цих накладених позивачем підтверджується Реєстром виданих та отриманих податкових накладних, копія якого також була направлена до ДПІ в Бахчисарайському районі АР Крим (а.с. 40, 41-43).

Оплата придбаного у ТОВ «Промтехойл» палива була в повному обсязі здійснена позивачем з 11.02 по 02.09.2011 року, що підтверджується платіжними дорученнями № 582 від 11.08.2011 року; № 585 від 11.08.2011 року; № 588 від 12.08.2011 року; № 68 від 15.08.2011 року; № 602 від 16.08.2011 року; № 592 від 16.08.2011 року; № 603 від 17.08.2011 року; № 605 від 17.08.2011 року; № 607 від 18.08.2011 року; № 608 від 19.08.2011 року; № 610 від 22.08.2011 року; № 620 від 26.08.2011 року; № 644 від 02.08.2011 року; № 643 від 01.09.2011 року (а.с. 65-78).

Крім того, з картки рахунку позивача щодо його контрагента ТОВ «Промтехойл» вбачається що між підприємствами склались тривалі господарські взаємовідносини відносно купівлі продажу товару, а не тільки в періоді, що був предметом перевірки податковою інспекцією (а.с. 61-62).

Операції з придбання палива відображені в бухгалтерському обліку ТОВ «Транс-НК-плюс» наступними проведеннями:

Дт 281 Кт 631 на суму отриманого товару без ПДВ 291005,42 гривень;

Дт 644 Кт 631 на суму ПДВ 58201,08 гривень;

Дт 631 Кт 311 на суму сплачених коштів 272781,50 гривень.

Отже, господарські операції з поставки та оплати від ТОВ «Промтехойл» дизельного палива загальним обсягом 39610 літрів загальною вартістю 349206,50 гривень з ПДВ призвели до змін у структурі активів та пасивів позивача.

Також матеріалами справи підтверджується використання придбаного у ТОВ «Промтехойл» товару в господарській діяльності позивача, а саме: реалізація дизельного палива третім особам покупцям (а.с. 80-83).

20.09.2011 року ТОВ «Транс-НК-плюс» було подано до ДПІ у Бахчисарайському районі податкову декларацію з ПДВ за серпень 2011 року з розшифровкою податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, в розділі 11 якої до податкового кредиту включено ПДВ за результатами операцій, вчинених з ТОВ «Промтехойл» в серпні 2011 року в сумі 58201,08 гривень (а.с. 84-92).

ТОВ «Промтехойл» як на момент укладення з позивачем договору поставки палива і виписки податкових накладних, так і на час розгляду справи зареєстроване в якості платника податку на додану вартість, згідно свідоцтва № 100328429 від 12.03.2011 року, як свідчать дані офіційного веб-сайту Державної податкової служби України (а.с. 45).

Стосовно неправомірного формування позивачем, на думку податкової інспекції податкового кредиту за рахунок цього контрагенту суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, обєктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст.. 198 Податкового Кодексу України.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разу здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів\ послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст.. 201 цього Кодексу).

Згідно п. 6.2 Наказу Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року № 969 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобовязань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів \ послуг (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобовязаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобовязання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом 11 цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Проте, представником відповідача в судовому засіданні не було надано ніяких доказів, які б свідчили про наявність розбіжностей між даними позивача та його контрагента та доказів повідомлення позивача платника податків про виявлення таких розбіжностей, у випадку їх наявності.

Згідно п. 201.7 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів \ послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.. 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів \ послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів \ послуг платник податку продавець товарів \ послуг зобовязаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку продавцем товарів \ послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обовязку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобовязань за відповідний звітний період (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Цим же пунктом встановлено, що виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів \ послуг.

Норми цієї статті застосовуються з урахуванням наступного:

Відповідно до пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних.

До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу.

Тобто, податкові накладні, які були видані ТОВ «Промтехойл» його контрагенту в перевіряємому періоді містять суми податку на додану вартість, що не передбачало на момент їхньої видачі реєстрацію цих накладних в Єдиному реєстрі.

Виходячи з викладеного, щодо формування позивачем податкового кредиту в спірному періоді суд зазначає наступне.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобовязані вести облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та \ або податкових зобовязань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Правові засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. При цьому відповідно до ч. 2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Статтею 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Отже, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які фіксують та підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Таким чином, аналізуючи зміст наведених норм права, суд приходить до висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту виникають у разі наявності сукупності обставин та підстав, за якими Податковий Кодекс України повязує можливість формування відповідних сум податкового кредиту та які є передумовою його формування.

Такими обставинами є: наявність у сторін спеціальної податкової правосубєктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного здійснення оподатковуваних операцій; придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності; наявність розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст.. 201 ПК України та видана після її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, крім випадків, передбачених п. 11 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, які не передбачають такої реєстрації.

В судовому засіданні були досліджені всі документи ТОВ «Транс-НК-плюс», які підтверджують фактичне здійснення ним операцій з придбання палива від його контрагента ТОВ «Промтехойл» та ці документи не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення, зміни в активах та зобовязаннях позивача підтверджені належними бухгалтерськими проведеннями.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Будь-яких невідповідностей виписаних контрагентом позивача накладних вимогам, встановленим ст.. 201 ПК України, Наказом ДПА України № 969 від 21.12.2010 року, представником відповідача в його запереченнях не викладено та судом також не встановлено.

Наведені в податкових накладних дані повністю відповідають даним, що зазначені в інших первинних документах, що підтверджують факт поставки товару. Представником відповідача також не надано доказів та доводів щодо підписання первинних та податкових документів не уповноваженими особами, а також доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для осіб, які приймали в них участь, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про їхню фіктивність, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами, а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у звязку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Разом з тим, власне фіктивність діяльності одного з постачальників позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, повязаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобовязань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що згідно пп. 36.1, 36.5 ст. 36; п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та \ або сплата суми податку та збору є персональним податковим обовязком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обовязку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Як встановлено судом, позивач мав взаємовідносини з підприємством, яке було та є зареєстрованим платником податку на додану вартість. Більш того, ці відносини є тривалими та реальне виконання господарських операцій між позивачем та ТОВ «Промтехойл» в інших періодах органи податкової служби під сумнів на ставлять. Тобто, суд вважає, що позивач не міг та не мав бути обізнаним щодо порушення податкової дисципліни контрагентами його контрагенту в конкретному періоді, якій був предметом перевірки відповідача.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік та формував податковий кредит в серпні 2011 року відповідно до вимог чинного законодавства, реальність вчинених ним операцій з придбання палива повністю підтверджена матеріалами справи, а тому висновки податкової інспекції щодо неправомірного внесення ним до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 58201,08 гривень, що призвело до винесення оскаржуваних податкових повідомлень рішень є протиправним.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним та скасування рішення субєкта владних повноважень.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Транс-НК-Плюс» є обґрунтованими, а винесені ДПІ в Бахчисарайському районі АР Крим податкові повідомлення рішення є протиправними та мають бути скасовані судом.

В судовому засіданні 27.03.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У повному обсязі постанову складено 30.03.2012 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-НК-плюс» - задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення № 0000102300 від 16.02.2012 року, винесене Державною податковою інспекцією в Бахчисарайському районі АР Крим, яким ТОВ «Транс-НК-плюс» зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 5742 гривень.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення № 0000092300 від 16.02.2012 року, винесене Державною податковою інспекцією в Бахчисарайському районі АР Крим, яким ТОВ «Транс-НК-плюс» збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 65572,50 гривень, з яких 52458 гривень основний платіж та 13114,50 гривень штрафні санкції.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Ю.С. Кононова