Постанова № 22628926, 22.03.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 березня 2012 р. (12:45) Справа №2а-7158/09/5/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Павленко Н.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, довіреність № 220/13-13-18 від 28.10.2011 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі»

до Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

Обставини справи: Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовною заявою до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000561502/3 від 09.07.2008 року.

Позовні вимоги мотивовані необґрунтованістю висновків податкового органу про порушення позивачем строків сплати самостійно задекларованих зобовязань з податку на додану вартість за квітень-червень 2005 року. В обґрунтування позовних вимог позивачем було зазначено про те, що сума самостійно задекларованих зобовязань з податку на додану вартість за квітень 2005 року була сплачена підприємством частково в сумі 60000,00 грн. Вказана оплата здійснена своєчасно. Що стосується оплати іншої частини податкових зобовязань з податку на додану вартість за період квітень-червень 2005 року, то така оплата підприємством не проводилась. Висновки відповідача про порушення граничних строків сплати узгодженої суми податкових зобовязань ґрунтуються на платіжних дорученнях, перелічених в акті перевірки. Проте, у вказаних платіжних документах зазначено інше призначення платежу, яке відповідачем було неправомірно змінено.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.07.2009 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 15.10.2009 року по справі призначено судову бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено ТОВ «Інститут обліку та аудиту».

У звязку з призначенням по справі судової бухгалтерської експертизи провадження по справі зупинено до одержання її результатів.

ТОВ «Інститут обліку та аудиту» 21.11.2011 року до суду було надано висновок № 122 від 16.11.2011 року судової бухгалтерської експертизи, проведеної за матеріалами справи № 2а-7158/09/5/0170.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 22.11.2011 року провадження по справі поновлено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 15.03.2012 року первинного відповідача по справі замінено на його правонаступника - Державну податкову інспекцію в м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Представник позивача, присутній у судовому засіданні 22.03.2012 року, наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених в адміністративному позові.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що в ході проведеної перевірки позивача було встановлено порушення ним п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в частині несвоєчасної сплати самостійно узгодженої суми податкових зобовязань за квітень-червень 2005 року з затримкою сплати більш ніж 90 днів. Наслідком цього стало застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на підставі п.п. 17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». У звязку з зазначеним, відповідач вказав на відсутність підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, спеціалізовані державні податкові інспекції, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах (далі - органи державної податкової служби).

Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються Державній податковій адміністрації України.

Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні, спеціалізовані та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (ст. 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»).

Згідно із ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Виходячи з системного аналізу вищенаведених норм, суд дійшов висновку про те, що Державна податкова інспекція в м. Керчі АР Крим є територіальним органом виконавчої влади, який у правовідносинах з юридичними особами, в тому числі пов'язаними із контролем за повнотою нарахування та сплати податків, обовязкових платежів, реалізують владні управлінські функції, через що належить до суб'єктів владних повноважень в розумінні п.п.7 п.1 ст.3 КАС України.

Отже, даний спір є публічно-правовим та, керуючись правилами територіальної підсудності адміністративних справ про оскарження ненормативних актів індивідуальної дії за місцем знаходження позивача, що встановлені ч.2 ст.19 КАС України, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства Окружним адміністративним судом АР Крим.

Виконавчим комітетом Керченської міської ради АР Крим 15.05.1992 року проведено державну реєстрацію юридичної особи - Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі», що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 641891 від 15.05.1992 року (а.с.50).

Матеріали справи свідчать про те, що позивач перебуває на обліку у Держаній податковій інспекції в м. Керчі АР Крим як платник податків, у тому числі податку на додану вартість.

Позивачем в порядку податкової звітності до податкового органу були подані податкові декларації з податку на додану вартість:

№ 15617 від 19.05.2005 року за квітень 2005 року, в якій визначено суму податкового зобовязання у розмірі 85596,00 грн. (а.с.6-9),

№ 18146 від 17.06.2005 року за травень 2005 року, в якій визначено суму податкового зобовязання у розмірі 97519,00 грн. (а.с.10-13),

№ 23532 від 19.07.2005 року за червень 2005 року, в якій визначено суму податкового зобовязання у розмірі 94735,00 грн. (а.с.14-17).

Крім того, 12.10.2005 року позивачем до податкового органу було подано уточнюючий розрахунок за червень 2005 року (а.с.18-20), в якому визначено суму самостійно виявленої помилки в розмірі 229966,00 грн., у тому числі: збільшення суми відємного значення, зарахованого у зменшення суми податкового боргу з ПДВ, на 94735,00 грн. та зменшення суми відємного значення, зарахованого у зменшення суми податкового боргу з ПДВ, на 135231,00 грн.

Посадовими особами Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим 03.03.2008 року проведено невиїзну документальну перевірку з питання своєчасності сплати узгодженого податкового зобовязання по податку на додану вартість Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі» (ЄДРПОУ 19195199).

За результатами проведеної перевірки складено акт № 311/15-2/19195199 від 03.03.2008 року (а.с.28-30), в якому зафіксовано порушення позивачем п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у вигляді несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобовязань.

Так, перевіркою встановлено несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобовязань по деклараціям з податку на додану вартість за квітень 2005 року в сумі 85596,00 грн., за травень 2005 року в сумі 97519,00 грн. та за червень 2005 року в сумі 94735,00 грн., а саме:

- в сумі 10203,14 грн. за квітень 2005 року по терміну сплати 30.05.2005 року, фактично сплачено 10.10.2007 року. Затримка в сплаті складає 743 дні.

- в сумі 1761,76 грн. за квітень 2005 року по терміну сплати 30.05.2005 року, фактично сплачено 24.10.2007 року. Затримка в сплаті складає 757 днів.

- в сумі 1761,60 грн. за квітень 2005 року по терміну сплати 30.05.2005 року, фактично сплачено 25.10.2007 року. Затримка в сплаті складає 758 днів.

- в сумі 17724,04 грн. за квітень 2005 року по терміну сплати 30.05.2005 року, фактично сплачено 07.11.2007 року. Затримка в сплаті складає 771 день.

- в сумі 1772,56 грн. за квітень 2005 року по терміну сплати 30.05.2005 року, фактично сплачено 07.11.2007 року. Затримка в сплаті складає 771 день.

- в сумі 1770,88 грн. за квітень 2005 року по терміну сплати 30.05.2005 року, фактично сплачено 08.11.2007 року. Затримка в сплаті складає 772 дні.

- в сумі 1770,72 грн. за квітень 2005 року по терміну сплати 30.05.2005 року, фактично сплачено 09.11.2007 року. Затримка в сплаті складає 773 дні.

- в сумі 1770,58 грн. за квітень 2005 року по терміну сплати 30.05.2005 року, фактично сплачено 20.11.2007 року. Затримка в сплаті складає 784 дні.

- в сумі 1770,42 грн. за квітень 2005 року по терміну сплати 30.05.2005 року, фактично сплачено 21.11.2007 року. Затримка в сплаті складає 785 днів.

- в сумі 1770,26 грн. за квітень 2005 року по терміну сплати 30.05.2005 року, фактично сплачено 22.11.2007 року. Затримка в сплаті складає 786 днів.

- в сумі 1770,10 грн. за квітень 2005 року по терміну сплати 30.05.2005 року, фактично сплачено 27.11.2007 року. Затримка в сплаті складає 791 день.

- в сумі 38206,18 грн. за квітень 2005 року по терміну сплати 30.05.2005 року, фактично сплачено 13.12.2007 року. Затримка в сплаті складає 807 днів.

- в сумі 3543,80 грн. за квітень 2005 року по терміну сплати 30.05.2005 року, фактично сплачено 13.12.2007 року. Затримка в сплаті складає 807 днів.

- в сумі 6083,24 грн. за травень 2005 року по терміну сплати 30.06.2005 року, фактично сплачено 13.12.2007 року. Затримка в сплаті складає 807 днів.

- в сумі 44190,50 грн. за травень 2005 року по терміну сплати 30.06.2005 року, фактично сплачено 28.12.2007 року. Затримка в сплаті складає 822 дні.

- в сумі 44280,80 грн. за травень 2005 року по терміну сплати 30.06.2005 року, фактично сплачено 29.01.2008 року. Затримка в сплаті складає 854 дні.

- в сумі 2964,48 грн. за травень 2005 року по терміну сплати 30.06.2005 року, фактично сплачено 30.01.2008 року. Затримка в сплаті складає 855 днів.

- в сумі 16470,72 грн. за червень 2005 року по терміну сплати 01.08.2005 року, фактично сплачено 30.01.2008 року. Затримка в сплаті складає 855 днів.

- в сумі 22188,76 грн. за червень 2005 року по терміну сплати 01.08.2005 року, фактично сплачено 31.01.2008 року. Затримка в сплаті складає 856 днів.

- в сумі 56075,54 грн. за червень 2005 року по терміну сплати 01.08.2005 року, фактично сплачено 07.02.2008 року. Затримка в сплаті складає 863 дні.

На підставі даних акту перевірки відповідачем зроблено розрахунок штрафних санкцій по податку на додану вартість в розмірі 50% від суми несвоєчасно сплаченого зобовязання, що становить 138925,04 грн. Вказаний розрахунок є додатком до акту № 311/15-2/19195199 від 03.03.2008 року (а.с.28).

За наслідками виявлених в ході перевірки порушень, з урахуванням розрахунку штрафних санкцій, відповідачем 17.03.2008 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000561502/0 про застосування до позивача 138925,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.182).

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивачем було його оскаржено в адміністративному порядку до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим.

За результатами розгляду первинної скарги позивача Державною податковою інспекцією в м. Керчі АР Крим 15.04.2008 року прийнято рішення № 5154/10/25-0 (а.с.32-36), яким скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 0000561502/0 від 17.03.2008 року без змін.

Аналогічні рішення прийняті Державною податковою адміністрацією в АР Крим (а.с.37-40) та Державною податковою адміністрацією України (а.с.41-43) за наслідками розгляду повторних скарг позивача на податкове повідомлення-рішення № 0000561502/0 від 17.03.2008 року.

З урахуванням рішення Державної податкової адміністрації України на повторну скаргу позивача, відповідачем 09.07.2008 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000561502/3 про застосування до позивача 138925,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.183).

Не погодившись з рішеннями органів податкової служби, прийнятими в адміністративному порядку, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення № 0000561502/3 від 09.07.2008 року в судовому порядку.

Судом було перевірено правомірність та правове обґрунтування застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій та встановлено наступне.

Ст.19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року, суд вважає за необхідне керуватися нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року було визначено Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі по тексту Закон № 168).

Порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення на час виникнення спірних правовідносин було встановлено Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (далі по тексту Закон № 2181).

Згідно з п. 4.1 ст. 4 зазначеного Закону платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку вказує у податковій декларації.

Відповідно до п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації.

Відповідно до пункту 10.2 статті 10 Закону № 168 платники податку, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як свідчать матеріали справи, податкові зобовязання позивача з податку на додану вартість за квітень 2005 року в сумі 85596,00 грн., за травень 2005 року в сумі 97519,00 грн. та за червень 2005 року в сумі 94735,00 грн. були зменшені податковим органом на підставі низки платіжних доручень, а також актів про направлення готівки в рахунок погашення податкового боргу платника податків, у тому числі:

за квітень 2005 року: на підставі платіжних доручень № 905 від 10.10.2007 року, № 1006 від 07.11.2007 року, № 1161 від 13.12.2007 року, а також актів № 150 від 23.10.2007 року, № 151 від 24.10.2007 року, № 155 від 07.11.2007 року, № 156 від 08.11.2007 року, № 157 від 09.11.2007 року, № 163 від 20.11.2007 року, №167 від 21.11.2007 року, № 168 від 22.11.2007 року, № 172 від 27.11.2007 року.

за травень 2005 року: на підставі платіжних доручень № 1161 від 13.12.2007 року, № 1216 від 28.12.2007 року, № 1216 від 28.12.2007 року, № 78 від 29.01.2008 року, № 80 від 30.01.2008 року,

за червень 2005 року: на підставі платіжних доручень № 80 від 30.01.2008 року, № 82 від 31.01.2008 року та № 111 від 07.02.2008 року.

Позивач наполягав на тому, що відповідачем неправомірно змінено призначення платежу, визначене у перелічених вище дорученнях, оскільки вказані платежі були здійснені в рахунок погашення податкового зобовязання з податку на додану вартість за серпень-грудень 2007 року.

Судом перевірено доводи позивача та встановлено наступне.

Як свідчать матеріали справи, позивачем в рахунок погашення податкової заборгованості з податку на додану вартість проведено оплату згідно платіжних доручень:

№ 1161 від 13.12.2007 року на суму 50000,00 грн. за призначенням платежу «відрахування ПДВ за жовтень 2007 року, дебіторська заборгованість за договором від 31.02.2007 року» (а.с.21),

№ 1216 від 28.12.2007 року на суму 50000,00 грн. за призначенням платежу «відрахування ПДВ за листопад 2007 року, дебіторська заборгованість за договором від 31.02.2007 року» (а.с.21),

№ 905 від 10.10.2007 року на суму 20000,00 грн. за призначенням платежу «відрахування ПДВ за серпень 2007 року, дебіторська заборгованість за договором від 31.02.2007 року» (а.с.22),

№ 1006 від 07.11.2007 року на суму 20000,00 грн. за призначенням платежу «відрахування ПДВ за вересень 2007 року, дебіторська заборгованість за договором від 31.02.2007 року» (а.с.23),

№ 82 від 31.01.2008 року на суму 25000,00 грн. за призначенням платежу «відрахування ПДВ за грудень 2007 року, дебіторська заборгованість за договором від 31.02.2007 року» (а.с.24),

№ 78 від 29.01.2008 року на суму 50000,00 грн. за призначенням платежу «відрахування ПДВ за грудень 2007 року» (а.с.24),

№ 111 від 07.02.2008 року на суму 110000,00 грн. за призначенням платежу «відрахування ПДВ за грудень 2007 року» (а.с.25),

№ 80 від 30.01.2008 року на суму 22000,00 грн. за призначенням платежу «відрахування ПДВ за грудень 2007 року, дебіторська заборгованість за договором від 31.02.2007 року» (а.с.25),

№ 1216 від 28.12.2007 року на суму 50000,00 грн. за призначенням платежу «відрахування ПДВ за листопад 2007 року, дебіторська заборгованість за договором від 31.02.2007 року» (а.с.26).

На перелічених вище платіжних дорученнях проставлена відмітка філії «Промінвестбанку» в м. Керч (МФО 324548) про проведення операцій за призначенням платежу.

У своєму запереченні відповідач зазначив про те, що кошти, сплачені позивачем відповідно до вказаних платіжних доручень, були перераховані в рахунок погашення заборгованості позивача в порядку календарної черговості, що є правомірним відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Суд не погоджується з таким твердженням відповідача з наступних підстав.

Згідно з п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях.

Проте порядок такого стягнення в Законі не визначений, та не зазначено про те, що вказана заборгованість може погашатися за рахунок інших платежів платника податків.

Разом з тим, аналіз норм Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, затвердженої наказом ДПА України від 18.07.2005 № 276, свідчить, що контроль за справлянням податкових зобовязань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на свій власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що встановлено ст. 391 ЦК України. Відповідно до ст. ст. 22, 41 Конституції України захист права власності гарантується державою. Кожен має право володіти, користуватись та розпоряджуватися своєю власністю. Відповідно до ч. 3 ст. 47 Господарського кодексу України держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що жодна норма податкового законодавства не наділяла органи державної податкової служби правом розпоряджатися коштами платника податків всупереч його волі, вираженій у призначеннях платежів на платіжних дорученнях, на свій власний розсуд.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача повноважень змінювати призначення платежу, визначене платником податків в платіжних документах.

Відповідно до ст. 71 КАС України обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на субєкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду доказів визначеної законом компетенції самостійно визначати цільове призначення платежу, здійсненого платником податків, та зарахування коштів платника на свій розсуд. Щодо джерел погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення необхідно зазначити, що обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку (ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»). Податок, збір (обов'язковий платіж) вважається зарахованим в дохід державного бюджету лише з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету (ч. 5 ст. 50 Бюджетного кодексу України). Відповідно зазначена норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу якимось чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків самостійно спрямував власні кошти.

За наявності податкового боргу у позивача відповідач мав право та можливість на підставі п. 10 ст. 10 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» звернутися до суду з позовом про стягнення даного боргу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що змінюючи призначення платежу, визначеного позивачем у платіжних дорученнях на сплату узгодженої суми податкових зобовязань, відповідачем штучно змінено дату (створено затримку) сплати позивачем податкових зобовязань з податку на додану вартість за період квітень-червень 2005 року.

При цьому, матеріалами справи підтверджується факт того, що позивачем частково проведено оплату самостійно задекларованого зобовязання з податку на додану вартість за квітень 2005 року на суму 60000,00 грн.

Оплата проведена позивачем на підставі платіжних доручень:

№ 823 від 19.05.2005 року на суму 10000,00 грн. за призначенням платежу «відрахування ПДВ за квітень 2005 року» (а.с.144),

№ 820 від 26.05.2005 року на суму 35000,00 грн. за призначенням платежу «відрахування ПДВ за квітень 2005 року» (а.с.144),

№ 823 від 31.05.2005 року на суму 15000,00 грн. за призначенням платежу «відрахування ПДВ за квітень 2005 року» (а.с.144).

Даний факт також підтверджується висновком судово-економічної експертизи № 122 від 16.11.2011 року, проведеної за матеріалами справи № 2а-7158/09/5/0170 (а.с.104-111).

Таким чином, позивачем своєчасно, у визначені законодавством строки, проведено оплату податкового зобовязання з податку на додану вартість за квітень 2005 року на суму 60000,00 грн. У звязку з зазначеним, відсутні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій на дану суму податкового зобовязання.

Як зазначалось судом вище, в рахунок погашення податкового боргу позивача з податку на додану вартість за квітень 2005 року, відповідачем були зараховані кошти по актам про направлення готівки в рахунок погашення податкового боргу платника податків на загальну суму 15918,88 грн., а саме:

по акту № 150 від 23.10.2007 року (а.с.82) в сумі 1761,76 грн.,

по акту № 151 від 24.10.2007 року (а.с.84) в сумі 1761,60 грн.,

по акту № 155 від 07.11.2007 року (а.с.86) в сумі 1772,56 грн.,

по акту № 156 від 08.11.2007 року (а.с.88) в сумі 1770,88 грн.,

по акту № 157 від 09.11.2007 року (а.с.90) в сумі 1770,72 грн.,

по акту № 163 від 20.11.2007 року (а.с.92) в сумі 1770,58 грн.,

по акту № 167 від 21.11.2007 року (а.с.94) в сумі 1770,42 грн.,

по акту № 168 від 22.11.2007 року (а.с.96) в сумі 1770,26 грн.,

по акту № 172 від 27.11.2007 року (а.с.98) в сумі 1770,10 грн.

Відповідно до пп. 7.2.1 ст. 7 Закону джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-які активи платника податків (з урахуванням обмежень, визначених законодавчими актами), тобто в тому числі і готівкові кошти.

Статтею 10 Закону № 2181 було передбачено, що у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків.

Згідно з п.10.7 цієї статті Порядок реалізації цієї статті визначається Кабінетом Міністрів України.

Процедуру стягнення податковими органами коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі, у разі, коли інші передбачені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» заходи з погашення податкового боргу платника податків не дали змоги погасити його у повному обсязі встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2002 року № 538 «Про затвердження Порядку стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі» (далі по тексту Порядок № 538).

Згідно з п.9 Порядку № 538 готівкові кошти, виявлені податковим органом у касі, в тому числі скриньці електронного контрольно-касового апарата, та інших місцях зберігання, за згодою платника податків спрямовуються в рахунок погашення його податкового боргу.

У цьому разі посадові особи податкового органу у присутності матеріально відповідальної особи платника податків складають акт спрямування готівки в рахунок погашення податкового боргу такого платника податків. Копія акта передається платнику податків або уповноваженій ним особі.

Готівка в національній валюті того ж дня (у разі проведення вилучення у вечірній час - не пізніше ніж наступного робочого дня) вноситься податковим органом, що склав акт, на погашення податкового боргу платника податків через підприємство зв'язку або установу банку (п.10 Порядку № 538).

З аналізу наведених вище норм податкового законодавства вбачається, що спрямування готівки в рахунок погашення податкового боргу платника податків проводиться за ініціативою податкового органу у випадку, якщо інші, передбачені Законом № 2181, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату. Ці дії здійснюються податковою службою замість платника податків. Отже, саме податковому органу, в даному разі, належить право визначати призначення стягнутих готівкових коштів.

При цьому, суд зазначає, що першочерговою підставою для примусового стягнення коштів з платника податків, є наявний за ним податковий борг за конкретний період та у конкретній сумі, оскільки саме наявність цієї обставини дає право податковому органу вчиняти дії, передбачені ст. 10 Закону № 2181 та Порядком № 538.

За таких умов, суд вважає правомірними дії відповідача щодо зарахування коштів по актам № 150 від 23.10.2007 року, № 151 від 24.10.2007 року, № 155 від 07.11.2007 року, № 156 від 08.11.2007 року, № 157 від 09.11.2007 року, № 163 від 20.11.2007 року, №167 від 21.11.2007 року, № 168 від 22.11.2007 року, № 172 від 27.11.2007 року в рахунок погашення податкової заборгованості відповідача з податку на додану вартість по декларації № 15617 від 19.05.2005 року за квітень 2005 року.

Зазначене також свідчить про порушення позивачем строку, передбаченого п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181 для самостійної сплати узгодженого податкового зобовязання.

Отже, висновки податкового органу, викладені в акті № 311/15-2/19195199 від 03.03.2008 року, в частині несвоєчасної сплати позивачем податкового зобовязання з податку на додану вартість за квітень 2005 року в сумі 15918,88 грн. є обґрунтованими.

Відтак, правомірним є також застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст. 17 Закону № 2181 у розмірі 50% несвоєчасно погашеного податкового боргу в сумі 7959,44 грн. (15918,88 грн.х50%).

Враховуючи, що під час розгляду справи встановлено помилковість висновків податкового органу щодо порушення позивачем граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість за квітень-червень 2005 року в загальній сумі 261931,20 грн. (60000,00 грн. сплачено своєчасно; факт сплати 201931,30 грн. не знайшов свого підтвердження), суд вважає протиправним застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 130965,60 грн.

Згідно з п.1 ч.2 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що скасування рішення субєкта владних повноважень є наслідком визнання цього рішення протиправним.

Позивач просить суд лише скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000561502/3 від 09.07.2008 року.

В свою чергу, ч.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000561502/3 від 09.07.2008 року в частині застосування до Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі» 130965,60 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.

В матеріалах справи наявне платіжне доручення № 549 від 01.06.2009 року, яким підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 3,40 грн.(а.с.5).

Враховуючи зазначене вище, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача, який не є субєктом владних повноважень, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,20 грн. відповідно частині задоволених позовних вимог.

У судовому засіданні, яке відбулось 22.03.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 27.03.2012 року.

На підставі викладеного, керуючись статями 160-16,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим № 0000561502/3 від 09.07.2008 року в частині застосування до Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі» 130965,60 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

3.В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4.Стягнути з Державного бюджету України на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі» (98303, АР Крим, м. Керч, вул. Години, 2-в; ЄДРПОУ 19195199; р/р № 26034500383811 в КРФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 324010) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,20 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції в м. Керчі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.