Рішення № 22627073, 06.03.2012, Селидівський міський суд Донецької області

2/543/492/12

543/313/12

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2012 р. м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області у складі

- головуючого судді Моцного О.С.,

- при секретарі Відоновій О.О.,

- за участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Селидове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому вказав, що 16 листопада 2009 року з відповідачем був укладений договір позики терміном на один місяць на суму 800 доларів США. Наступного дня відповідач позичив 100 доларів США. 23 листопада 2009 року ОСОБА_2 знову позичив у борг 1200 доларів США, що загальною сумою боргу становить 2100 доларів США, що за курсом НБУ еквівалентно 16778.37 грн.. За отримання вказаної суми відповідач написав розписки. Коли минув строк повернення боргу він звернувся по відповідача, але він у встановлений договором позики строк гроші не повернув. Просив стягнути з відповідача заборгованість за договором позики у розмірі 19103,42 грн., індексацію на суму заборгованості у розмірі 2325,05 грн., та три процента річних від простроченої суми в розмірі 1006,70 грн., разом 20110,12 грн. та судові витрати.

В судовому засіданні позивач повністю підтримала свої позовні вимоги та просила задовольнити позов.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив. За таких обставин в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 224 ЦПК України, за згодою позивача, суд вважає за можливе вирішити справу у відсутності відповідача, на підставі наявних в ній даних і доказів, з постановленням заочного рішення.

Повно і всебічно зясувавши обставини по справі, надані суду докази, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК Україини боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений законом або договором.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В обумовлений строк відповідач повернув частину суми позики, що підтверджується визнанням відповідачем частини позовних вимог.

Разом з тим, надані позивачем розрахунки сум заборгованості за позовною заявою не відповідають умовам, викладеним у розписці та чинному законодавству.

Відповідно до п. 6 ст. 4 України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що надання коштів (грошей) у позику є фінансовою послугою.

Фінансова послуга надається з метою отримання прибутку, різновидом якого є проценти (п. 5 ч. 1 ст. 1 вказаного закону).

Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також фізичними особами субєктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено законом. В інших випадках надання грошових коштів на умовах позики зі сплатою процентів не допускається.

Згідно ст. 1050 ЦК України позичальник зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього кодексу, якщо ним несвоєчасно повернуто суму позики.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, до стягнення підлягає три проценти річних за період двох років із розрахунку:

40000 грн. : 365 днів : 100% х 3% х 730 днів = 1006, 70 грн.

В силу ст.ст. 84, 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому з відповідача належить стягнути на користь позивача сплачений та документально підтверджений судовий збір у сумі 214,60 грн.

Керуючись ст.ст. 526, 530, 612, 625, 1047-1050 ЦК України, ст.ст. 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 17785 (сімнадцять тисяч сімсот вісімдесят пять) грн. 07 коп., повернення судового збору в розмірі 214 (двісті чотирнадцять) грн. 60 коп.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданої протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя