Рішення № 22623102, 09.04.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.12 Справа № 17/123пн/2011(8/112пн)

За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Красний Луч Луганської області

до Краснолуцької міської ради, м. Красний Луч Луганської області

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації" управління житлово-комунального господарства міськвиконкому Краснолуцької міської ради, м. Красний Луч Луганської області

Інспекція державного архітектурно будівельного контролю у Луганській області, м Луганськ

про визнання права власності

Суддя Фонова О.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1, виданий 03.03.1998 Краснолуцьким МВ УМВС України в Луганській області;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 2/1827 від 12.03.2012;

від третьої особи - Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Луганській області: ОСОБА_3, довіреність № 7/12-10 від 18.07.11, посвідчення № 13 від 07.09.2011;

віл третьої особи - КП "БТІ" управління ЖКГ міськвиконкому Краснолуцької міської ради: представник не прибув;

Суть спору: позивачем заявлено вимоги про визнання за ним права власності на самочинно збудоване нерухоме майно - торгівельний павільйон, площа основи якого дорівнює 42,6 м2, загальна площа вбудованих приміщень якого дорівнює 38.4 м2, що розташований на земельній ділянці загальною площею 0,0053 га за адресою: АДРЕСА_1, яка значиться під літерою А-1, вартістю 29722 грн. (з урахуванням прийнятих судом уточнень позовних вимог від 31.08.2011).

При первісному розгляді спору рішенням господарського суду Луганської області від 23.07.2010 у справі № 8/112пн у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.04.2011 рішення господарського суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.06.2011 у справі № 8/112пн рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 23.06.2011 у справі № 8/112пн підставами для направлення справи на новий розгляд до господарського суду Луганської області стало те, що попередніми судовими інстанціями не надано належної правової оцінки питанню порушення позивачем законодавчо встановленої процедури оформлення права власності на збудоване нерухоме майно, зокрема, питанню відповідності спірного об'єкту вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та відведення земельної ділянки під уже споруджений нерухомий об'єкт.

Дослідивши обставини справи, надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, суд

встановив:

Між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, як Орендарем (позивач у справі) та Виконавчим комітетом Краснолуцької міської ради, як Орендодавцем було укладено договір оренди земельної ділянки від 23.11.1999, згідно якого Орендодавець рішенням №95/2 від 25.02.1999 передає, а Орендар набуває право на оренду земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2

Вказаний договір був посвідчений державним нотаріусом Краснолуцької державної нотаріальної контори 23.11.1999, зареєстрований в реєстрі за №12039. договір також зареєстрований у Краснолуцькій міській раді, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинений запис №8.

Згідно з умовами вказаного договору, в оренду передавалась земельна ділянка площею 0,0053га з метою комерційного використання для розміщення торгівельного кіоску. Договір укладався строком на 1 рік, починаючи з дня його реєстрації.

В подальшому, між Краснолуцькою міською радою (позивач у справі), як Орендодавцем, та позивачем, як Орендарем, був укладений інший договір оренди земельної ділянки від 05.12.2005, згідно з яким орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2

.

Договір було зареєстрований в Краснолуцькому міському відділі Луганської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»при Державному комітетові України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 08.02.2006 за №040640500017.

Згідно з розділом 2 вказаного договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0053га, у тому числі, землі комерційного використання під спорудами 0,0053га.

За актом приймання-передачі земельна ділянка передана в натурі в користування позивача.

20.10.2008 сторони уклали додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 05.12.2005, згідно з якою пункт 3.1 договору був викладений в новій редакції, зокрема, вказано, що договір укладений строком до 08.08.2013.

Додаткова угода зареєстрована в Краснолуцькому міському реєстраційному окрузі Луганської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»при Державному комітетові України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.12.2008. за №040840500173.

Згідно рішення виконавчого комітету Краснолуцької міської ради від 19.01.2010р. № 3, переданій в оренду земельній ділянці була присвоєна адреса: АДРЕСА_1.

07.06.2010 № 934/1065 Краснолуцька міська рада повідомила, що рішенням 53-ї сесії 5-го скликання Краснолуцької міської ради від 24.02.2010 № 83, вилучена земельна ділянка площею 0,0053 га у АДРЕСА_2

Договір оренди земельної ділянки від 08.02.2006 та додаткова угода від 20.10.2008 до договору земельної ділянки розірвана з моменту прийняття даного рішення.

За результатами розгляду адміністративної справи № 2а-3824, 27.12.2010 за позовом ОСОБА_1 до Краснолуцької міської ради Луганської області за участю третьої особи ОСОБА_5 про визнання протиправним та відміну рішення про вилучення земельної ділянки, Краснолуцьким міським судом Луганської області винесена постанова про відміну рішення 53-ї сесії 5-го скликання Краснолуцької міської ради Луганської області від 24.02.2010 № 83 „Про вилучення у ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0.0053 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 та поновлення дії договору оренди земельної ділянки, укладеного між Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 та Краснолуцькою міською радою.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.03.2011 постанова Кранолуцького міського суду Луганської області від 27.12.2010 залишено без змін.

Рішенням від 16.03.2011 № 124 Краснолуцька міська рада поновила дію договору оренди земельної ділянки реєстраційний номер № 040640500017 від 08.02.2006 та додаткової угоди до нього (реєстрація № 040840500173 від 05.12.2008), укладених між Краснолуцькою міською радою та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1.

Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом до Краснолуцької міської ради про розірвання договору оренди земельної ділянки від 15.04.2010, реєстраційний номер № 041040500056 від 29.04.2010, укладений між Краснолуцькою міською радою та фізичною особою -підприємцем ОСОБА_5.

У зв'язку з тим, що рішення № 83 Краснолуцької міської ради від 24.02.2010 скасоване, а саме цим рішенням передбачалось розірвання договору оренди земельної ділянки з Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 і надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки фізичній особі - підприємцю ОСОБА_5, то укладений в подальшому договір був розірваний рішенням суду у справі № 27/152пд/2011 від 08.11.2011, у зв'язку з відсутністю дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та існує дійсний договір оренди на цю земельну ділянку.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2011 вказане рішення залишено без змін.

Виходячи з наявного у матеріалах справи технічного паспорту на торгівельний павільйон, виданого Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації Краснолуцької міської ради»станом на 27.10.2009, будівля літ. А-1 є самочинно збудованою.

Таким чином, позивач на час зведення спірного об'єкту та на час розгляду даної справи є правомірним користувачем земельної ділянки, на якій було збудовано торгівельний павільйон.

Представник відповідача проти позову заперечує з підстав, викладених у відзивах на позовну заяву, зокрема, зазначає, що об'єкт нерухомості збудований без дозволу інспекції ДАБК у Луганській області, що є суттєвим порушення чинного законодавства, а також не відповідає вимогам будівельних норм та правил.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про наступне.

Статтею 328 Цивільного кодексу України визначено, що право власності вважається таким, що виникло правомірно, якщо інше прямо не витікає з закону або незаконність придбання права власності не встановлена судом.

Право власності на нову річ, виготовлену (створену) особою, придбавається нею, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 331 Цивільного кодексу України).

Право власності на знову створене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди та таке інше) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна в експлуатацію, право власності виникає з моменту його прийняття в експлуатацію. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України).

З урахуванням того, що позивачем спірний об'єкт нерухомого майна зведений самовільно, суд при вирішенні цього спору керується наступним.

Відповідно до частини 1-5 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

На виконання вказівок, що містяться в постанові Вищого господарського суду у даній справі, які в силу ст. 11112 ГПК України є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, зокрема, необхідності вирішення питання щодо відповідності спірного об'єкту вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та відведення земельної ділянки під уже споруджений нерухомий об'єкт, господарським судом Луганської області ухвалою від 19.09.2011 було призначено комплексну судову будівельно-технічну та пожежно-технічну експертизу.

На вирішення експертам було поставлено наступні питання:

1. Чи є самочинно збудований об'єкт, а саме: торгівельний павільйон загальною площею 42,6 м2, розташований на земельній ділянці загальною площею 0,0053 га за адресою: АДРЕСА_1 яка значиться під літерою А-1 -об'єктом нерухомого майна?

2. Чи відповідає самочинно збудований об'єкт, а саме: торгівельний павільйон загальною площею 42,6 м2, розташований на земельній ділянці загальною площею 0,0053 га за адресою: АДРЕСА_2 яка значиться під літерою А-1, вимогам Державних будівельних норм і правил (ДБН) та інших державних стандартів з питань будівництва? Якщо не відповідає, то чи є ці порушення істотними?

3. Чи відповідає самочинно збудований об'єкт, а саме: торгівельний павільйон загальною площею 42,6 м2, розташований на земельній ділянці загальною площею 0,0053 га за адресою: АДРЕСА_2 яка значиться під літерою А-1, пожежним, екологічним і санітарно-гігієнічним вимогам, встановлених законодавством? Якщо не відповідає, то чи є ці порушення істотними?

Згідно висновку комплексної судової будівельно-технічної та пожежно-технічної експертизи № 9989/10360, складеного 24.02.2012, самочинно збудований об'єкт, а саме: торгівельний павільйон площею забудови 42,6кв.м., площею приміщень 38,4кв.м., розташований на земельній ділянці загальною площею 0,0053 га за адресою: АДРЕСА_2 яка значиться під літерою «А-1»відноситься до нерухомого майна.

Торгівельний павільйон площею забудови 42,6 м2, площею приміщень 38,4 м2, розташований на земельній ділянці загальною площею 0,0053 га за адресою: АДРЕСА_2 яка значиться під літерою «А-1»побудований самовільно, що не відповідає вимогам п.1.1, п.1.2, п.2.1 "Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт", п. 1.15, п. 1.17 ДБН А.3.1-5-96 "Організація будівельного виробництва".

За об'ємно - планувальним та конструктивним рішенням будівля відповідає вимогам будівельних норм та правил, за винятком п. 6.1.8 ДБН В.2.2-23:2009 стосовно висоти приміщення, яка допускається не менше 2.8 м. Фактично стеля

приміщення торгової зали побудована під кутом і висота складає від 2,0 м до

2,8м., що не впливає на безпечну експлуатацію будівлі і можна вважати не

суттєвим порушенням вимог Державних будівельних норм і правил. В цілому

будівля знаходиться в задовільному стані, який дає змогу використовувати його за

призначенням.

Також експерти дійшли висновку, що самочинно збудований об'єкт, а саме: торгівельний павільйон, робочою площею 38,4 м2 та загальною площею 42,6 м2 , розташований на земельній ділянці, загальною площею 0,0053 га за адресою: АДРЕСА_2 яка значиться під літерою А-1, вимогам пожежної безпеки, встановлених законодавством в цілому відповідає, але є декілька недоліків, які можуть бути усунені наступним чином:

- замінити старі вогнегасники на нові, сертифіковані;

- здійснити монтаж кронштейнів вогнегасників;

- навісити нові (сертифіковані) вогнегасники на кронштейни.

Виявлені недоліки вимог пожежної безпеки в досліджуваному об'єкті не є істотними. В цілому досліджуваний об'єкт в гарному протипожежному стані, який дає змогу безпечного використання його приміщень за призначенням.

Як вбачається з матеріалів справи, на час звернення до суду та розгляду справи позивач володіє, користується та розпоряджується спірним об'єктом нерухомості та є користувачем земельної ділянки на підставі договору оренди земельної ділянки від 05.12.2005, укладеного строком до 08.08.2013.

Водночас, у названому договорі зазначено, що в оренду передається земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_2, площею 0,0053 га, при чому під спорудами -0,0053 га, цільове призначення -для розміщення та обслуговування торгового кіоску (п. 5.1 договору). Тобто вже на той час, земельна ділянка була виділена позивачу під самовільно збудоване нерухоме майно.

Отже, судом на виконання вказівок що містяться в постанові Вищого господарського суду, встановлено, що спірний об'єкт нерухомості було збудовано позивачем на земельній ділянці, наданій позивачу відповідачем в оренду вже після збудування та без суттєвого порушення ДБН, що він знаходиться в задовільному будівельно-технічному та пожежно технічному стані, який дає змогу безпечно експлуатувати приміщення за призначенням.

Згідно зі ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, у тому числі це стосується і нерухомого майна.

За приписами ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист не тільки свого цивільного права, а й цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

При цьому, охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

В ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»від 23.02.2006 №3477-ІV закріплено обов'язок судів застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколами до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованих Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У зв'язку з викладеним, у задоволенні вимоги позивача про визнання за ним права власності на самочинне збудоване нерухоме майно -торгівельний павільйон, площа основи якого дорівнює 42,6 м2, загальна площа вбудованих приміщень якого дорівнює 38,4 м2, що розташований на земельній ділянці загальною площею 0,0053 га за адресою: АДРЕСА_2, яка значиться під літерою А-1, вартістю 29722 грн., підлягають задоволенню.

Водночас, у зв'язку з тим, що спір виник з вини позивача, який самовільно побудував спірний об'єкт нерухомості, суд керуючись частиною 2 статті ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладає всі судові витрати у справі, включаючи і витрати на проведення експертизи, на позивача.

Листом від 11.01.2012 № 2/98екс Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_7 надіслав суду рахунок № 11 від 10.01.2012 на суму 460,00 грн. за витрати на відрядження судових експертів ОСОБА_6 та ОСОБА_8 з проханням вирішити питання щодо відшкодування

вказаних витрат.

У зв'язку з тим, що згідно статті 44 ГПК України витрати на проведення експертизи відносяться до судових витрат, а позивачем не надано доказів сплати зазначеного рахунку, суд стягує з позивача витрати на проведення експертизи в сумі 460,00 грн. на користь Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_7.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати за Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, право власності на самочинне збудоване нерухоме майно -торгівельний павільйон, площа основи якого дорівнює 42,6 м2, загальна площа вбудованих приміщень якого дорівнює 38,4 м2, що розташований на земельній ділянці загальною площею 0,0053 га за адресою: АДРЕСА_2, яка значиться під літерою А-1, вартістю 29722 грн.

3. Судові витрати покласти на позивача.

4. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_7, АДРЕСА_4, ідентифікаційний код 02883133, витрати на проведення експертизи в сумі 460,00 грн.

У судовому засіданні оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складене: 17.04.2012.

Суддя О.С. Фонова