Рішення № 22621900, 11.04.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-67/2900-201211.04.12

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбіснес»ДоПриватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»Простягнення 11635,80 грн. Суддя Куркотова Є.Б.

Представники:Від позивача:представник не зявивсяВід відповідача: представник не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Брокбіснес»(далі-позивач) звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»(далі-відповідач) про стягнення 11635,80 грн., з яких 10795,73 грн. страхове відшкодування, 64,78 грн. інфляційні втрати, 126,89 грн. 3% річних, 648,40 грн. пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхувальнику страхове відшкодування, внаслідок чого до позивача в порядку ст.1191 Цивільного кодексу України та ст.22 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми.

Відповідач проти задоволення позовних вимог в частині стягнення пені, трьох відсотків річних, інфляційних втрат, заперечував з підстав викладених у листі вих. №999 від 11.04.2012.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.03.2012 порушено провадження у справі. Розгляд справи призначений на 28.03.2012.

28.03.2012 у судовому засіданні оголошувалась перерва до 11.04.2012.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

09.04.2010р. між Позивачем та ОСОБА_1. укладено договір №006-1002819/016НТ добровільного страхування транспортних засобів, за яким позивачем застраховані майнові інтереси останнього, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу автомобіля «Тойота», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

05.03.2011р. о 16 годині 00 хвилин громадянин ОСОБА_2., керуючи автомобілем марки «Фольцваген», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, в м. Києві по Дніпровській набережній, в порушення вимог п.15.13. Правил дорожнього руху України, під час зупинки відчинила двері у своєму транспортному засобі, в наслідок чого відбувся удар з автомобілем «Тойота», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1., що спричинило механічні ушкодження вказаних транспортних засобів, що підтверджується довідкою ВДАІ Дарницького району м. Києва.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 25.03.2011 у справі №3-2915/11 водія ОСОБА_2. визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Відповідно звіту №4398 про визначення вартості матеріального збитку від 17.03.2011р. вартість відновлюваного ремонту, завданого власнику автомобіля «Тойота», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, складає 13430,65 грн.

Страховим актом №107054 від 17.08.2010 «Тойота», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП, яка сталася о 16 годині 00 хвилин в м. Києві по Дніпровській набережній, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 10795,73 грн.

Позивачем здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 10795,73 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3594 від 13.04.2011.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 27 Закону України Про страхування до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відтак позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права вимоги до відповідальної за збитки особи в межах здійсненої виплати.

Як свідчать матеріали справи, цивільна відповідальність власника транспортного засобу марки «Фольцваген», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, застрахована відповідачем згідно з полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АА1628400, копія якого наявна в матеріалах справи.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У зв'язку з тим, що цивільно-правову відповідальність осіб, які на законній підставі користуються транспортним засобом «Фольцваген», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 застраховано відповідачем, що підтверджується полісом №АА1628400, то саме відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну Позивачу в порядку регресу в межах ліміту відповідальності.

Статтею 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно ст. 36 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(надалі за текстом Закон), після розгляду страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів про дорожньо-транспортну пригоду страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування. Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті страхового відшкодування. Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобовязаний направити заявнику письмове повідомлення щодо прийнятого рішення.

У відповідності до ст. 37 Закону, яка діяла в момент подачі заяви на виплату страхового відшкодування, страхове відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та обсягах, визначених рішенням суду.

Позивач звернувся до відповідача з заявою №104/01-11 про виплату страхового відшкодування (в порядку регресу) від 04.08.2011р. в сумі 10795,73 грн.

Відповідач відповіді на заяву не надав, відшкодування в порядку регресу шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, не здійснив.

Проте, 11.04.2012 представник відповідача через загальний відділ документообігу суду подав докази повного погашення відповідачем страхового відшкодування в розмірі 10795,73 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2251 від 28.03.2011.

Оскільки відповідачем сплачено позивачу страхове відшкодування в сумі 10795,73 грн., стягнення якого є предметом спору у даній справі, то предмет спору у даній справі в частині стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 10795,73 грн. відсутній, тому провадження у справі в цій частині позовних вимог підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Також позивачем при зверненні до суду заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 648,40 грн., нарахованої у період з 14.09.2011 по 22.02.2012, інфляційних втрат у сумі 64,78 грн., які нараховані за період вересень 2011 січень 2012 та 3% річних в сумі 126,89 грн., які нараховані за період з 14.09.2011 по 22.02.2012.

Суд визнає вказані позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті 979 ЦК України передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик зобовязаний виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

Оскільки зобовязання страховиків у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобовязання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, передбачена частиною 2 статті 625 ЦК України, зокрема, сплата боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних є наслідком невиконання грошового зобовязання.

Грошове зобовязання це зобовязання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Судом встановлено, що згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України та п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у відповідача виникло зобовязання сплатити на користь позивача суму страхового відшкодування в порядку регресу.

Зобов'язання по сплаті суми страхового відшкодування в порядку регресу, яке за змістом правовідношення є грошовим, відповідач у встановлений строк не виконав, а тому нарахування позивачем інфляційних збитків та 3% річних за прострочення грошового зобовязання по сплаті суми страхового відшкодування є правомірним.

Оскільки наданий позивачем розрахунок інфляційних збитків та 3% річних є арифметично вірним, позовні вимоги про стягнення 64,78 грн. інфляційних втрат та 126,89 грн. 3% річних підлягають задоволенню.

Однак, нарахування позивачем пені не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки Законами України Про страхуваннята Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів(спеціальними законами), які застосовуються до спірних правовідносин, не передбачено розмір неустойки (пені) у разі звернення страхової компанії з регресним позовом до іншої страхової компанії, відповідальної за шкоду, заподіяну винуватцем ДТП, а договірні відносини між сторонами відсутні, відтак, відсутні і правові підстави для стягнення пені.

Відповідно до вимог ст. 547 та п. 1 ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Позивачем не доведено укладення між сторонами у справі письмового правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки (пені), а розмір пені договором або актом цивільного законодавства у спірних регресних правовідносинах сторін також не встановлено, що виключає правові підстави для стягнення з відповідача 648,40 грн. пені.

Таким чином, оцінивши подані докази, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення штрафних санкцій підлягають частковому задоволенню у розмірі 3% річних в сумі 126,89 грн., інфляційних втрат в сумі 64,78 грн.

Оскільки 10795,73 грн. сплачено відповідачем позивачу після подачі позову судові витрати в цій частині позову покладаються судом на відповідача, в іншій частині позову судові витрати відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі №5011-67/2900-2012 в частині позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбіснес»до Приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»про стягнення страхового відшкодування в сумі 10795,73 грн.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»(01054, м. Київ, вул. Воровського, 33; код 16285602) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбіснес»(04050, м. Київ, вул. Білоруська, 3; код 20344871, п/р 265020423500 в АТ «БРОКБІЗНЕСБАНК»в м. Києві, МФО 300249) інфляційні втрати в сумі 64 (шістдесят чотири) грн. 78 коп., 3% річних в сумі 126 (сто двадцять шість) грн. 89 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1519 (тисяча пятсот девятнадцять) грн. 81 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5 . Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Є.Б. Куркотова

Рішення підписано 12.04.2012